Обласна газета «Закарпатська правда», №від 20.04.2013
ОЛЕКСАНДР АНТАЛ: "ЗЕМЛЯ НЕ МАЄ ПУСТУВАТИ, ВОНА ПОТРЕБУЄ ЕФЕКТИВНОГО ГОСПОДАРЯ"
В Україні розпочали обговорення проекту Закону України «Про обіг земель сільськогосподарського призначення».
Дозволити кожному розпоряджатися своїм майном, у тому числі землею; відсіяти неефективних власників, знайти господарів для зарослих нині бур’янами земель сільськогосподарського призначення – все це має на меті новий законопроект «Про обіг земель сільськогосподарського призначення», який нині жваво обговорюють в Україні. Майже всі фахівці сходяться на одному: законопроекту, який би був настільки на часі, як цей, напевно, немає, тому закликають громадськість до обговорення, аби продумати всі нюанси й ухвалити документ. Про те ж, що він пропонує та які зміни в разі прийняття принесе в наше життя – нинішня розмова з начальником Головного управління Держземагентства у Закарпатській області Олександром Анталом.
– Олександре Петровичу, двома словами, то про що закон?
– Пригадуєте, наприкінці 2010-го був розроблений законопроект, що мав на меті врегулювати ринок землі в Україні. Тоді його прийняття заблокували, частину положень того законопроекту внесли до Земельного кодексу, частину зараз виокремили в новий законопроект «Про обіг…». Особливістю цього законопроекту є запровадження національної моделі обігу земель сільськогосподарського призначення, і вона має бути зорієнтована на гармонійне поєднання і приватних, і громадських, і державних інтересів. Загалом державі приділяється велика роль, вона має виступати і консолідатором земель, і гарантом забезпечення стабільності й ефективності сільськогосподарського землекористування.
– Розпайовані землі продавати нарешті дозволять?
– Так, у законопроекті передбачено, що продавати землі сільськогосподарського призначення для товарного виробництва зможуть усі, хто має їх у власності. Загалом цим законопроектом розробляється механізм, процедура продажу, обсяги, хто має право купити тощо. З приводу останнього: законопроектом пропонується, що покупцями земель сільськогосподарського призначення можуть бути держава, територіальні громади, Державний земельний банк та громадяни України. Іноземці – ні. Чіткі вимоги, до речі, прописані й щодо громадян – покупців земельних ділянок сільськогосподарського призначення: вони мають проживати у місцевості, на території якої продається земельна ділянка (раді, районі), а також повинні мати бажання вести на ділянці самостійне товарне сільгоспвиробництво, необхідний досвід роботи. Передбачається, що такі вимоги дозволять уникнути концентрації землі в руках осіб, які не займаються та не мають наміру займатися сільськогосподарською діяльністю.
– Щодо оренди. Які зміни пропонують?
– Орендарям земельних ділянок – сільськогосподарським товаровиробникам на законодавчому рівні гарантується непорушність існуючих орендних відносин при запровадженні обігу земель сільсь-когосподарського призначення та надається можливість вільно купувати чи обмінюватися правами оренди на земельні ділянки. Встановлений мінімальний строк оренди для земель сільськогосподарського призначення державної власності – 7 років (щоб можна запровадити відповідну сівозміну). Площа земель сільськогосподарського призначення, що може перебувати в оренді, не обмежується.
– У законопроекті передбачено публічний механізм купівлі – що це означає?
– Законопроектом справді передбачено запровадження публічного механізму купівлі – продажу сільськогосподарських земель приватної власності, забезпечення інформаційної прозорості усіх ринкових операцій із цими землями. Кожен власник буде зобов’язаний подати заяву (клопотання) до Держземагентства про продаж земельної ділянки, зазначити місцерозташування ділянки, її характеристику та бажану ціну продажу. Оголошення про продаж земельної ділянки розміщується на офіційному веб-сайті Держземагентства України, тобто є публічною інформацією. Переважне право купівлі залишається за державою, територіальною громадою. Усі зареєстровані дані щодо попиту та пропозицій, продавців та покупців земельних ділянок відображатимуться на публічній карті єдиного Інтернет-ресурсу.
– Скажіть, а що дасть пропозиція здійснювати операції з купівлі-продажу земельних ділянок приватної власності в безготівковий спосіб?
– У першу чергу, це крок до припинення тіньового продажу... Всі ми знаємо, що нині нерідко занижують реальну ціну продажу ділянки, відповідно, втрачає держава. Також, до речі, запроваджується регресивна шкала державного мита за посвідчення угод, за якими відбувається перехід прав на земельні ділянки (від 100% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки – у разі відчуження в перший рік, до 10% – у разі відчуження на десятий) для упередження спекулятивних операцій із землею.
– Олександре Петровичу, знаю, що в законопроекті враховані й пропозиції закарпатських спеціалістів. Про що мова?
– Так, наші спеціалісти вносили низку пропозицій і приємно, що вони враховані. Ось, приміром, така позиція: «Забезпечення доступу економічно активних представників середнього класу на селі до землі як основного засобу виробництва, упередження монополізації земель через обмеження 100 гектарами загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що може набуватись у приватну власність однією особою, крім набуття таких земельних ділянок у спадщину за законом». Раніше звучали пропозиції давати в одні руки й тисячі гектарів, але ми маємо подібні приклади по Україні, коли агрохолдінги зареєстровані десь у столиці, платять до столичної казни податки, а місцевим бюджетам – нуль. При цьому вони володіють величезними територіями, обслуговують їх із десяток осіб, а місцеве населення не має можливості ні обробляти землю поряд із селом, ні найнятися на роботу. Це позиція, що в першу чергу надає перевагу господарю, який живе на селі, має можливість її обробляти і забезпечить робочі місця.
– Чи дійдуть руки до неефективних господарів?
– Так. Загалом цей законопроект передбачає поступовий перехід земель від «неефективних власників» до держави (через її доступ до нерозподілених земель колективної власності, відумерлої спадщини, земель, які не можуть ефективно використовувати їхні власники, та земель, від яких добровільно відмовились або виставили на продаж їхні власники). Говоримо про численні випадки, коли власники чи померли, чи не використовували земельні ділянки, вони заростали бур’янами тощо. Тільки за приблизними підрахунками у нас на Закарпатті близько 10 відсотків виділених паїв пустують. І це при тому, що малоземелля…
– Що ще важливого в законопроекті?
– Приміром, законопроектом встановлена 10-річна заборона на зміну цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів (крім відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону) для уникнення урбанізації сільськогосподарських земель. Мається на увазі, що якщо купили землю для обробітку, то десять років її орати, садити, а не одразу забудовувати й перетворювати чорноземи в житлові квартали. Крім того, законопроект передбачає й удосконалення платності сільськогосподарського землекористування. А загалом я би наголосив, що для широкого громадського обговорення проект Закону розміщено на офіційній сторінці Держземагентства України в мережі Інтернет у підрозділі «Проекти нормативно-правових документів» розділу «Земельне законодавство».
