Значний потенціал для стабільного розвитку економіки та соціальної сфери країни має приватне підприємництво, зокрема малий і середній бізнес. Однак даний потенціал не може реалізуватися через незадовільний стан бізнес-середовища в Україні.
Результати двох впливових міжнародних досліджень – Світового банку «Ведення бізнесу – 2010» та Всесвітнього економічного форуму «Рейтинг глобальної конкурентоспроможності» вкотре відзначили стабільно негативні умови для розвитку бізнесу в Україні, насамперед малого та середнього.
Загальний рейтинг України з точки зору легкості ведення бізнесу – 142 місце із 183 країн світу. За індикатором сплати податків Україна посіла 181 місце, погіршивши показник попереднього року. Експерти також відзначають відсутність будь-якого прогресу у сфері отримання дозволів на будівництво, реєстрації власності та закриття компанії.
Причинами виникнення такої ситуації є:
o складні процедури регулювання підприємницької діяльності, неналежний державний контроль та нагляд, невиправдана кількість технічних бар‘єрів
o обтяжливість та корумпованість дозвільної системи
o недосконалість законодавства: адміністративна взаємодія держави та бізнесу регулюється рамковими законами, які не є законами прямої дії та вимагають прийняття великої кількості відомчих нормативних актів для їх реалізації
o незначна кількість саморегулівних організацій
Метою реформ є удосконалення умов ведення підприємницької діяльності, підвищення конкурентних переваг національної економіки, створення сприятливих умов для прискореного економічного розвитку, збільшення кількості робочих місць, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, вироблення чітких правил діяльності, прозорих та зрозумілих для бізнесу, які не залежатимуть від політичної ситуації у країні.
Стратегічне завдання полягає у суттєвому покращенні умов ведення бізнесу, що дасть змогу посісти Україні більш високе місце у міжнародних економічних рейтингах.
ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ
1. Дозвільна система
У сфері дозвільної системи основними завданнями повинні бути:
Ø Суттєво зменшити кількість видів діяльності та робіт, які потребують отримання дозволів.
Ø Удосконалення (спрощення) процедур видачі документів дозвільного характеру.
Ø Зменшення часових та грошових витрат та рівня корупції під час отримання дозвільних документів.
Ø Збільшення переліку дозвільних робіт (послуг), які можуть здійснюватись на підставі декларації.
Для цього необхідно:
· Максимально скоротити кількість документів дозвільного характеру.
· Перейти від дозвільного характеру започаткування господарської діяльності на декларативний, за виключенням видів діяльності, провадження яких має вплив на оточуюче середовище, життя людини тощо.
· Оптимізувати процедури отримання дозвільних документів, зокрема, шляхом:
зменшення переліку документів, що подаються на отримання дозволів (подання лише тих документів, що підтверджують спроможність суб’єкта господарювання для здійснення господарської діяльності);
усунення численних дублювань під час подання та розгляду (погодження) документів на кожному етапі дозвільної процедури;
максимального делегування повноважень з видачі документів дозвільного характеру з центрального, обласного рівня на місцевий (районний).
· Посилити відповідальність посадових осіб дозвільних органів за порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру.
2. Ліцензування
У сфері ліцензування основними завданнями змін повинні стати:
Ø Оптимізація процедури здійснення ліцензування та отримання ліцензій.
Ø Поетапне скорочення до 2012 року на 50 відсотків кількості видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.
Ø Завершення до 2014 року реформування системи ліцензування в цілому та в подальшому впровадження альтернативних способів регулювання.
Для цього необхідно:
· Встановити заявницький принцип отримання ліцензій.
· Уніфікувати принципи та процедури отримання ліцензій.
· Запровадити принцип прив'язки вартості видачі ліцензій до фактичних витрат, пов‘язаних з видачею ліцензії.
· Здійснити перегляд видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню та відмовитись від ліцензування тих видів діяльності, які не становлять небезпеки для життя і здоров‘я людини та навколишнього середовища.
3. Входження та вихід з бізнесу
У сфері процедур входження та виходу з бізнесу (створення та припинення діяльності суб‘єкта господарювання) основними завданнями повинні стати:
Ø Врегулювання питання щодо акредитації представництв та
філій іноземних компаній за дозвільним принципом.
Ø Спрощення процедури припинення суб'єктів господарювання на підставі судових рішень щодо ліквідації.
Для цього необхідно:
· Впровадити електронну реєстрацію та електронний взаємообмін інформацією між всіма учасниками державної реєстрації.
· Спростити процедури входження та виходу з бізнесу.
· Встановити порядок проведення електронної державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
· Запровадити систему акредитації, шляхом визначення органів влади, на які законами України покладені зобов’язання по забезпеченню реалізації державної політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності щодо здійснення на території України іноземними юридичними особами діяльності у відповідних галузях економічної діяльності.
· Спростити процедури державної реєстрації припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця на підставі судових рішень щодо їх припинення шляхом ліквідації, що не пов’язано із банкрутством, у разі, якщо протягом часу, визначеним законом, зазначені суб’єкти господарювання не надали до державного реєстратора документи, перелік яких встановлений законом.
· Визначити порядок оприлюднення в Інтернеті інформації про порушення справи про банкрутство.
· Визначити граничні терміни процедур банкрутства та терміни і процедури оскарження судових рішень у справах про банкрутство.
· Розробити окремий механізм фінансового оздоровлення та банкрутства фінансових установ.
· Узгодити питання співвідношення процедур банкрутства та виконавчого провадження.
4. Державний нагляд та контроль
Основними завданнями у сфері державного нагляду та контролю мають стати:
Ø Завершення роботи з розроблення та впровадження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення суб’єктами господарювання господарської діяльності і періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю).
Ø Оптимізація функцій контролюючих органів.
Для цього необхідно:
· Зменшити існуючу кількість контролюючих органів.
· Завершити впровадження ризик-орієнтованої системи державного нагляду (контролю).
· Поширити принципи Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на всі нормативно-правові акти, що регулюють сферу здійснення державного нагляду (контролю).
· Визначити переліки питань для здійснення планових заходів нагляду (контролю) залежно від ступеня ризику.
· Реформувати органи та систему здійснення державного нагляду та мінімізувати заходи здійснення прямого контролю на користь профілактики запобігання вчинення суб’єктами господарювання порушень вимог чинного законодавства.
· Запровадити відповідальність органів державного нагляду (контролю) за збитки, завдані суб’єкту господарювання неправомірними діями, та недотримання процедури здійснення державного нагляду (контролю).
5. Фітосанітарний та санітарний контроль
У сфері фітосанітарних та санітарних заходів, питань інформування споживачів про властивості харчових продуктів головним завданням має стати реформування системи державного контролю харчових продуктів відповідно до положень європейського законодавства. Для цього необхідно:
· Скасувати вимоги щодо отримання виробниками харчових продуктів дозвільних документів, погоджень, сертифікатів, висновків яких не існує в ЄС.
· Скасувати принцип визначення міри відповідальності виробника в залежності від вартості забракованої продукції, і встановити міру відповідальності, яка враховує рівень небезпеки споживачу, що несе в собі така продукція.
· Привести норми, що стосуються безпечності харчових продуктів у відповідність до вимог СОТ і європейського законодавства.
· Створити мережу наукових установ із установою-координатором, яка забезпечуватиме наукове обґрунтування санітарних норм і правил.
· Посилити структурні підрозділи МОЗ України та Держкомветмедицини України, які вирішують питання встановлення показників безпечності продукції.
· Забезпечити здійснення більшості видів державного контролю/нагляду за рахунок державного бюджету.
· Привести нормативно-правову термінологію у відповідність до Європейського законодавства.
· Усунути правові колізії в законодавстві в частині вимог до маркування продукції.
6. Технічне регулювання
У сфері технічного регулювання головним завданням є створення адаптованої до вимог Європейського Союзу і Світової організації торгівлі сучасної системи технічного регулювання здатної підвищити конкурентоспроможність вітчизняної продукції, забезпечити, ефективний контроль за безпечністю продукції та досягти взаємного визнання результатів оцінки відповідності продукції з торговими партнерами України. Для цього необхідно:
· Перейти на систему державного ринкового нагляду за безпечністю продукції, що розміщена на ринку, замість державного контролю виробництва продукції.
· Відмінити реєстрацію виробниками/постачальниками продукції декларацій про відповідність продукції у центральному органі виконавчої влади з питань технічного регулювання.
· Відокремити функції захисту прав споживачів від технічного регулювання, а також державного нагляду за продукцією у сфері технічного регулювання від оцінки відповідності (сертифікації) продукції, метрології та стандартизації.
· Перейти на добровільність застосування національних та регіональних стандартів, за винятком тих, на які є посилання в технічних регламентах.
· Прийняти 1800 національних стандартів, які є доказовою базою відповідності продукції технічним регламентам.
· Прийняти технічні регламенти на основі директив Нового і Глобального підходів.
7. Сприяння розвитку підприємництва
У сфері розвитку підприємництва основними завданнями мають стати:
Ø Забезпечення неухильного дотримання законодавства щодо відшкодування ПДВ, митного регулювання, забезпечення захисту власності підприємців тощо, як базових принципів для стимулювання стабільного нарощування обсягів експорту української продукції.
Ø Запровадження пріоритетності в наданні державної експортної підтримки суб’єктам малого та середнього підприємництва для провадження експортної діяльності з використанням наукоємних, ресурсо - та енергозабезпечуючих інноваційних технологій.
Ø Забезпечення формування підтримки інфраструктури малого та середнього підприємництва.
Ø Створення умов для використання нових інструментів кооперування малих, середніх і великих підприємств (кластеризації, субконтрактації), практики пошуку партнерів за кордоном.
Ø Впровадження фінансових, інформаційних, науково-технічних методів та механізмів підтримки інновацій у сфері підприємницької діяльності.
Для цього необхідно:
· Створити механізм мікрокредитування малого підприємництва.
· Створити та впровадити м механізми підтримки інфраструктури, що забезпечить надання послуг суб‘єктам підприємницької діяльності.
· Забезпечити врегулювання відносин, що виникають між юридичними особами, фізичними особами–підприємцями та центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування у сфері розвитку та державної підтримки малого і середнього підприємництва, встановлення критеріїв визначення понять суб'єктів малого і середнього підприємництва, формування інфраструктури його підтримки, видів і форм такої підтримки.
8. Державна регуляторна політика
Вдосконалення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності має забезпечити дотримання принципів державної регуляторної політики під час здійснення регуляторної діяльності законодавчою владою та органами місцевого самоврядування. Для цього необхідно:
· Законодавчо визначити порядок планування діяльності Верховної Ради України з підготовки проектів законів, що регулюють господарські відносини та адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, порядку розгляду цих проектів законів Верховною Радою України, порядку забезпечення принципу прозорості та врахування громадської думки у здійсненні Верховною Радою України державної регуляторної політики, а також порядку відстеження результативності та перегляду законів, що регулюють господарські відносини та адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.
· Встановити єдиний підхід щодо розроблення та прийняття регуляторних актів органами місцевого самоврядування та механізму гарантування і захисту прав суб‘єктів господарювання у сфері реалізації державної регуляторної політики.
· Визначити організаційні засади проведення прискореного перегляду регуляторних актів органами місцевого самоврядування.
· Визначити організаційні засади проведення періодичного перегляду регуляторних актів всіх гілок влади з метою покращення ефективності або анулювання неефективних нормативно-правових актів.
Фінальна частина концепції підлягає доопрацюванню:
Для реалізації реформи необхідні наступні організаційні заходи:
Внести зміни до законів "Про..." [перелік нормативних актів, що підлягають зміні / створенню, у т. ч. номера вже зареєстрованих законопроектів]
Створити штаб керівництва і координації реформи на основі Комітету з економічних реформ, з доступом до Президента та значними повноваженнями з контролю розпоряджень Президента, КМУ і вимог закону. Залучити до роботи по контролю за впровадженням реформ Держкомпідприємництво як орган, який не створює конфлікту інтересів.
Поставити перед Держкомпідприємництвом чіткі цілі та строки з реалізації реформи, і виділити необхідні ресурси.
Забезпечити технічну підтримку ЄС у галузі підвищення кваліфікації кадрів в органах влади; бюджет на залучення міжнародних консалтингових компаній для підвищення ефективності найбільш важливих з них
Загальна вартість реформи в найближчі 5 років складе не менше ХХХ млн. грн. із державного бюджету
Реалізація реформ вимагатиме наступного часу:
Короткостроковий горизонт:
Удосконалення ключової законодавчої бази для скорочення державного контролю та встановлення системних стримувань зростання адміністративного тиску - 2років.
4. Урегулювання питання щодо видачі дозвільних документів територіальними (обласними) органами центральних органів виконавчої влади за принципом організаційної єдності.
Середньостроковий горизонт
Удосконалення корпусу відомчих / галузевих законів - 2-3 роки.
Зміна мотивації і менталітету службовців в рамках реформи державної служби і структури контролюючих / дозвільних органів виконавчої влади - рр..
Підвищення ефективності найбільш важливих контролюючих / дозвільних органів - рр.. (Ряд індивідуальних проектів з залучення технічної допомоги ЄС та міжнародних консультантів, по 1 року на орган)
1. Забезпечити перехід від принципу "організаційної єдності" при видачі дозвільних документів на принцип "єдиного вікна" (тобто виключно через державного адміністратора без використання галузевої прив»язки дозвільних документів шляхом внесення змін до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" з одночасним підвищенням рівня посади державного адміністратора (зміни до актів Кабінету Міністрів України).
2. Унормування питання взаємовідносин дозвільних органів та підприємців, що розпочали діяльність за принципом мовчазної згоди (шляхом внесення змін до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та відповідних підзаконних актів);
