ЗАТВЕРДЖЕНО
рішенням Новоукраїнської
районної ради
від 4 квітня 2007 року № 000
Програма
розвитку земельних відносин в районі на 2007 – 2015 роки
І. ВСТУП
Земельна реформа в Україні є важливою складовою частиною загальнодержавної економічної реформи, яка здійснюється у зв’язку з переходом економіки держави до ринкових відносин.
Проведення земельної реформи пов’язано зі зміною форм власності, перерозподілом земель, збільшенням кількості землекористувачів і власників землі, що потребує виконання великої кількості обґрунтувань, технічних розрахунків, виготовлення картографічних матеріалів, юридичного посвідчення прав на земельні ділянки, державної реєстрації і вимагає відповідної законодавчої бази та фінансування.
Головне завдання полягає в тому, щоб за допомогою правових норм, фінансово-економічних важелів забезпечити проведення робіт по землеустрою, створити автоматизований державний банк даних про власників землі і землекористувачів, екологічний стан, напрями і структуру використання земельних ресурсів, підвищити відповідальність усіх
суб’єктів господарювання на землі за раціональне використання та якісний склад грунтів, зробити їх матеріально і морально зацікавленими у проведенні заходів щодо захисту й відтворення продуктивної сили землі, збільшенні надходжень до місцевих бюджетів від плати за землю.
Ефективне розв’язування проблем радикального поліпшення природокористування й охорони довкілля, в тому числі землі та грунтів, на нинішньому етапі неможливе без виваженої і послідовної політики у цій сфері, чітко організованого виконання намічених планів, програм та конкретних заходів, дійового контролю за ходом їх реалізації і цільовим використанням виділених бюджетних коштів. При цьому необхідно застосувати гнучку систему як стимулюючих (фінансово-економічних), так і примусових (адміністративних) важелів та інструментів впливу на власників землі і землекористувачів, від яких насамперед і залежить ефективне використання національного багатства – земельних ресурсів.
Сучасний стан розвитку земельних відносин в районі вимагає розробки прогнозів та програм стратегічного характеру.
Враховуючи вищевикладене, районним відділом земельних ресурсів розроблена Програма розвитку земельних відносин у районі на роки (далі – Програма), яка базується на ґрунтозахисній і земле охоронній концепції реформування і вдосконалення землекористування.
Програма розроблена на підставі чинного законодавства України, положень указів Президента України, постанов Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, рішення обласної ради від 24 листопада 2006 року № 95 «Про Стратегію економічного та соціального розвитку Кіровоградської області на період до 2015 року», змін до Земельного кодексу України, які відбулися після затвердження діючої Програми розвитку земельних відносин, статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Грунтозахисна та землезберігаюча спрямованість усіх заходів, що стосується використання земельних ресурсів і розвитку земельних відносин, зрештою повинна привести до запровадження в усіх галузях та сферах економіки раціонального екологоврівноваженого й екологобезпечного землекористування.
ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА РАЙОНУ
1. Розташування. Природно-кліматичні умови
Новоукраїнський район розташований у центральній частині Кіровоградської області.
Районний центр – м. Новоукраїнка. Загальна площа території району становить 166782 га або 1668 кв. км. Територія району розташована в двох зонах: північна частина – в південному Лісостепу, а центральна і південна частин – у північному Степу правобережної України.
Клімат району – континентальний, помірно теплий, посушливий.
Домінуючими напрямами вітрів являються північні і північно-західні.
Північна частина району більшою мірою зазнає дії вологих повітряних мас, що
приносяться західними повітряними потоками з Атлантичного океану та Західної Європи. Клімат же південної частини формується під дією континентальних повітряних потоків з Арктики та Азії. Тому є різниця між ними в кліматичних умовах.
Середньорічна температура повітря більш як на 1 градус нижча, ніж в південній. Сума опадів у північній частині району коливається в межах 470-520 мм. З них за вегетаційний період випадає близько 260-280 мм, величина гідротехнічного коефіцієнта трохи більше 1.
В міру просування з північного заходу і півночі на південних схід та південь кількість опадів помітно зменшується (до 416-440 мм за рік).
Середня річна температура повітря змінюється від +7°. У найхолоднішому місяці – січні, середня температура становить – 5,4° ( при середніх мінімальних - 8,4° і абсолютному мінімумі – 33°). Але бувають випадки, що в січні температура повітря підвищується до + 9°, в лютому до + 12°, а в грудні до + 13°. У найтеплішому місяці року – липні середня температура повітря від + 20°.
2. Земельний фонд Новоукраїнського району
Земельний фонд Новоукраїнського району складає 166782 га, з них: 149 тис. га або 89,5
відсотка займають сільськогосподарські угіддя, що свідчить про високий рівень сільськогосподарської освоєності земель.
В структурі сільгоспугідь рілля складає 90 відсотків, багаторічні насадження – 1,2; сіножаті – 0,5; пасовища – 8,2 відсотка.
Ліси та інші лісовкриті площі складають 5989,8 га, у тому числі полезахисні лісосмуги – 2349,5 га.
Під забудованими землями зайнято 5152,2 га, болотами – 245,3 га. Територія суші складає 165056 га, або 98,9 відсотка від загальної площі району. Під водою зайнято 1726,3 га, у тому числі: ставками – 1333,9 га, водосховищами – 305,6 га, іншими природними водоймами, річками та струмками – 86,8 га.
Основними землекористувачами в районі є сільськогосподарські підприємства, у користуванні яких перебуває 58,5 тис. га, у тому числі колективних сільськогосподарських підприємств – 1,3 тис. га., сільськогосподарських товариств – 39,7 тис. га, сільськогосподарських кооперативів – 0,8 тис. га.
У власності і користуванні громадян знаходиться 74,3 тис. га, у тому числі наданих для ведення фермерського господарства – 19,6 тис. га, товарного сільськогосподарського виробництва – 45,6 тис. га, особистого підсобного господарства – 6,8 тис. га, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель – 1,3 тис. га, для садівництва – 0,2 тис. га, для сінокосіння та випасання худоби – 0,8 тис. га.
В державній власності знаходиться 54,4 тис. га, у колективні – 0,9 тис. га, у приватній – 111,4 тис. га. З них в оренді – 73,5 тис. га земель.
Землі населених пунктів становлять 13,0 тис. га, в тому числі 2,0 тис. га – землі міста, 1,0 тис. га – землі сільських населених пунктів.
Розподіл земельного фонду району по основних угіддях такий:
1) рілля – 134,2 тис. га (90%);
2) багаторічні насадження – 1,8 тис. га (1,2%);
3) сіножаті – 0,8 тис. га (0,5%);
4) пасовища – 12,1 тис. га (8,2%);
5) господарські будівлі і двори – 2,2 тис. га (1,3%);
6) ліси та інші лісовкриті площі – 5,9 тис. га (3,5%);
7) забудовані землі – 5,1 тис. га (3,1%);
8) під водою – 1.7 тис. га (1%)
ІІІ. ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН
1. Мета та принципи реформування земельних відносин
Основною метою земельної реформи є забезпечення ефективного використання та
підвищення цінності земельних ресурсів, створення оптимальних умов для суттєвого збільшення соціального, інвестиційного і виробничого потенціалів землі, перетворення її у самостійний фактор економічного зростання.
Формування земельних відносин у найближчі дев’ять років має базуватися на принципах:
непорушності приватної власності на землю;
включення землі у ринковий обіг;
соціальної справедливості у перерозподілі земель, що перебувають у державній та комунальній власності;
поєднання високої економічної та екологічної безпеки використання земель;
узгодженості темпів і основних напрямів реформування земельних відносин та відносин в аграрному секторі економіки.
2. Розвиток відносин власності на землю
На виконання державної політики щодо подальшого розвитку земельних відносин
власності на землю на основі раціонального та ефективного використання землі, гарантування права власності на землю необхідно забезпечити протягом років:
розмежування земель державної і комунальної власності, визначення механізмів управління ними та порядку придбання земельних ділянок для державних потреб і потреб територіальних громад сіл, і міст;
приватизацію громадянами і юридичними особами України земельних ділянок різного функціонального призначення за винятком тих, які відповідно до закону не можуть передаватися у приватну власність;
задоволення потреб громадян у земельних ділянках для ведення особистого селянського господарства, фермерського господарства, сінокосіння і випасання худоби, садівництва і городництва, індивідуального житлового будівництва;
задоволення потреб працівників соціальної сфери села в земельних ділянках;
забезпечення ефективного використання земельних ділянок, що перебувають у державній та комунальній власності, шляхом передачі цих ділянок у довгострокову оренду громадянам та юридичним особам, як правило, на конкурентних засадах;
надання дозволів на зміни характеру використання земельних ділянок усіх форм власності, в тому числі тих, які надані у постійне користування або передані в оренду, відповідно до затвердженого в установленому порядку зонування земель та з додержанням вимог землевпорядної і містобудівної документації;
визначення принципів та запровадження порядку встановлення обмежень і обтяжень права власності на землю та право користування землею;
надання орендарям земельних ділянок, що перебувають у державній та комунальній власності, права викупу цих орендованих земельних ділянок з метою збільшення надходжень до місцевих бюджетів.
3. Удосконалення земельних відносин у сільськогосподарському
виробництві
З метою створення механізмів економічного стимулювання раціонального і ефективного використання земель у сільськогосподарському виробництві передбачається:
завершити перерозподіл земель запасу і резервного фонду, забезпечивши потреби громадян в земельних ділянках для ведення особистого селянського господарства, фермерського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби;
створити умови для розширення територіальної бази особистих селянських господарств шляхом приєднання до них земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю);
вирішити питання щодо передачі земельних ділянок державних сільськогосподарських підприємств у разі їх приватизації у власність членів трудових колективів цих підприємств;
сприяти обігу земель сільськогосподарського призначення як необхідного засобу раціонального використання земель;
завершити передачу у власність громадянам і юридичним особам земельних ділянок з резервного фонду та із земель запасу;
відновити проведення необхідного обсягу робіт щодо грунтових обстежень сільськогосподарських угідь з метою виявлення їх забруднення шкідливими речовинами.
Заходи, спрямовані на раціоналізацію використання земель з метою виробництва сільськогосподарської продукції, повинні здійснюватися разом із виконанням заходів щодо використання та охорони земель.
4. Контроль за використанням та охороною земель
З метою поліпшення організації контролю за використанням та охороною земель
передбачається:
удосконалити порядок здійснення контролю за використанням та охороною земель, а
також механізми моніторингу земель та землекористувань з метою своєчасного виявлення та оцінки стану земель;
поліпшити профілактичну роботу з попередження порушень земельного законодавства, інформування населення про діяльність органів, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель;
удосконалити діяльність органів, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, порядок їх взаємодії з органами прокуратури, внутрішніх справ та запровадити практику систематичного проведення спільних комплексних перевірок додержання суб’єктами земельних відносин земельного законодавства;
опрацювати питання створення координаційних органів щодо здійснення на міжвідомчій основі контролю за використанням земель.
5. Охорона земель
Цілі та основні завдання охорони земель
Сільськогосподарська освоєність території району порівняно з земельними фондами
України та провідних держав світу надзвичайно висока.
Так, сільськогосподарська освоєність країн Європи складає в середньому 53-65%, а розораність території 26-30%. Освоєність територіально великих держав, таких як США, Китай, складає 45-50%, Росія, Канада – 8-12%.
Наслідком високої господарської освоєності земельного фонду, без належних заходів щодо її охорони і відтворення як виробничого ресурсу та важливої складової навколишнього природного середовища, є прогресуюча деградація земель, що створює загрозу екологічній безпеці району.
Тому усі землі потребують захисту та охорони від негативних процесів, забруднення і погіршення екологічного стану.
Основна мета охорони земель – це впровадження правових, організаційних та економічних заходів, спрямованих на відтворення і підвищення родючості земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель із сільськогосподарського обороту, захист від шкідливих антропогенних впливів.
Стратегічними цілями в реалізації заходів з охорони земель мають бути:
забезпечення раціонального, невиснажливого, ґрунтозахисного та екологобезпечного землекористування в інтересах ефективного і сталого соціально-економічного розвитку району, насамперед його агропромислового комплексу;
комплексний науково обґрунтований підхід до процесів використання, збереження та відтворення родючості сільськогосподарських угідь, здійснення збалансованих земле меліоративних і земле охоронних заходів з урахуванням особливостей природно-кліматичних зон і районних агропромислових комплексів;
формування високопродуктивних, ерозійностійких та екологобезпечних агроландшафтів, які мали б належні рівні саморегуляції і були збалансовані з довкіллям завдяки оптимальним співвідношенням між різними елементами природного середовища та його основними екосистемами (лісовими, водними тощо);
удосконалення структури сільськогосподарських угідь і посівів вирощуваних культур у напрямі істотного зменшення негативних антропогенних навантажень на навколишнє природне середовище та підвищення його відновлювального й асиміляційного потенціалів, а також з метою економії всіх виробничих ресурсів.
Основними напрямками у реалізації стратегічних цілей у роках мають бути заходи щодо:
відновлення стану та функцій еродованих і порушених земель, запобігання заростанню бур’янами, чагарниками і дрібноліссям сільськогосподарських угідь;
підвищення родючості грунтів (внесення добрив, регулювання водного режиму, удосконалення технологій обробітку грунту, запровадження екологобезпечних систем землеробства);
розкорчування полезахисних і багаторічних насаджень, які втратили свої функціональні властивості або використовуються з низькою ефективністю;
проведення моніторингу земель по агрохімічних показниках, забрудненню пестицидами, важкими металами, радіонуклідами;
усунення причин та наслідків негативного впливу на земельні ресурси (грунти), а також заходів щодо попередження безповоротної втрати грунтового покриву та ліквідації негативних процесів;
будівництво та реконструкція протиерозійних гідротехнічних і протизсувних споруд, систем і мереж для зрошення земель, створення нових і реконструкція існуючих захисних лісонасаджень.
Охорона земель і відтворення родючості грунтів – складна багатоаспектна проблема, вирішення якої потребує коштів, відповідних рішень законодавчого характеру. Певну роль можуть відігравати організаційні заходи, які не потребують великих додаткових затрат. Це спеціальні агротехнічні прийоми: безвідвальна оранка і оранка впоперек схилів, насичення сівозмін травами й іншими непросапними культурами тощо.
Необхідно реалізувати такі заходи:
впровадження контурно-меліоративної організації території, яка передбачає ґрунтозахисну систему землеробства, ряд організаційно-економічних, агротехнічних, землевпорядних, гідротехнічних, лісомеліоративних заходів, що сприяють уповільненню ерозійних процесів;
вилучення з інтенсивного обробітку деградованих земель, крутосхилів, ерозійно небезпечних ділянок з метою їх заліснення, залуження та істотного покращення з наступним поверненням у склад орних земель;
під час складання проектів формування нових землеволодінь передбачати вивод еродованої ріллі з активного обробітку.
Підвищити зацікавленість власників землі і землекористувачів у збережені та відтворенні родючості грунтів можливо при застосуванні принципу економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. Сутність його полягає в тому, щоб забезпечити товаровиробникам сільськогосподарської продукції гарантії справедливого її розподілу і розпорядження нею.
Встановлення ставки плати за використання земель залежно від їх якості є стимулом для виробництва максимальних обсягів рослинницької продукції, оскільки вся вартість після сплати земельного податку залишається у розпорядженні власника землі, землекористувача.
Засобом економічного стимулювання раціонального використання земельних ресурсів слід вважати звільнення від плати за землю тих площ сільськогосподарських угідь, які зайняті молодими садами, ягідниками й виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями і розсадниками багаторічних плодових насаджень, а також за земельні ділянки, які знаходяться у тимчасовій консервації або виведені із активного господарського обробітку з метою залуження, заліснення.
6. Основні заходи щодо реформування земельних відноси в
населених пунктах
Для забезпечення подальшого реформування земельних відносин у населених пунктах передбачається розробити і здійснити заходи щодо:
формування резервних територій для розвитку населених пунктів;
створення сприятливих умов для залучення вітчизняних та іноземних інвесторів у сфері торговельного, готельного, транспортного та іншого капітального будівництва, зовнішнього облаштування територій, у рекреаційну діяльність, реконструкцію неефективних виробництв шляхом надання земельних ділянок із земель державної та комунальної власності у довгострокову оренду з правом продовження строків користування земельною ділянкою або з правом її викупу;
стимулювання розвитку ринку земель населених пунктів шляхом надання інвесторам широкого вибору можливостей придбання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності для здійснення підприємницької діяльності;
максимально можливого підвищення цінності земельних ділянок та створення належних умов для інвестування капітального будівництва, розвитку інженерної інфраструктури населених пунктів, упорядкування їх територій;
запровадження практики викупу земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, для потреб територіального розвитку населених пунктів;
установлення підвищених ставок земельного податку за використання наднормативних площ земельних ділянок.
Регулювання забудови, підвищення цінності землі здійснюватиметься переважно економічними методами, насамперед шляхом диференціації земельного податку, пільгового кредитування тощо.
7. Грошова оцінка земель населених пунктів та земель
несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів
Використання землі в Україні є платним. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Грошова оцінка земель здійснюється з метою регулювання відносин під час передачі землі у власність, спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі – продажу земельної ділянки та оренди, визначені ставок ціноутворення, обліку сукупної вартості основних засобів виробництва, визначення розміру внеску до статутних фондів акціонерних товариств, об’єднань, кооперативів. В основному масова грошова оцінка здійснюється за державним замовленням з метою оподаткування. Вона детермінує ставки платежів до бюджету та розміри компенсації власникам землі та землекористувачам.
Грошова оцінка землі створює можливість для органів місцевого самоврядування поряд з нормативно-організаційними методами управління розвитком територій, реалізувати свої регулятивні повноваження на підставі створення економічних умов і стимулів раціонального використання міських земель, створити необхідні умови для формування фінансово-економічної бази населених пунктів за рахунок справляння плати за землю.
Грошовій оцінці земель по Новоукраїнському району підлягали:
1. Землі 75 населених пунктів на площі 13,0 тис. га.
2. Землі несільськогосподарського призначення (крім населених пунктів) загальною площею 13,9 тис. га.
Станом на 1 січня 2007 року грошова оцінка земель населених пунктів проведена на 60
населених пунктах на площі 11,5 тис. га, земель несільськогосподарського призначення (крім населених пунктів) на загальній площі 89 га.
До 1 січня 2009 року необхідно провести грошову оцінку для 15 сільських населених пунктів на площі 1,5 тис. га та земель несільськогосподарського призначення (крім населених пунктів) загальною площею 13,9 тис. га.
Завершення робіт з грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення потребує 424 тис. грн., (таблиця № 1).
Грошова оцінка і ціна земельної ділянки встановлюється залежно від виду користування, зручності місця розташування, від ступеня окультуреності кожної земельної ділянки та інфраструктурного облаштування території. Об’єктивне оподаткування і ціни на земельні ділянки сприятимуть нормальним земельним відносинам і отриманню стабільних доходів власниками землі і землекористувачами та державою в цілому, що виправдовує затрати на дослідження і уточнює методики грошової оцінки.
8. Формування територій і встановлення меж населених пунктів
Проекти формування території і встановлення меж населених пунктів складаються з
метою створення територіальних умов для самостійного вирішення міськими, сільськими радами та їх органами усіх питань місцевого життя, виходячи з інтересів населення, що проживає на даних територіях, на підставі законодавства України та повної економічної самостійності.
Існуючі межі були встановлені ще у 70-х роках. За минулий час вони зазнали значних змін, які відбулися в процесі реалізації генеральних планів і не відповідають дійсності.
Таке становище має негативний вплив на розвиток населених пунктів, управління земельними ресурсами, формування справедливої системи оподаткування.
Обгрунтоване формування територій та встановлення меж населених пунктів дасть можливість упорядкувати адміністративно-територіальний устрій, вирішити питання соціального захисту населення (забезпечити пасовищами та городами), розміщення забудови, раціонального використання земель міста, справедливого оподаткування та ведення контролю за використанням і охороною земель.
9. Інвентаризація земель
В умовах зміни земельних відносин: форми власності на землю, залучення її в
ринковий обіг, інвентаризація, яка проводиться за рахунок самих замовників, здійснюється лише на окремі земельні ділянки і не містить просторової інформації, яка б відповідала вимогам сьогодення.
Саме тому здійснення інвентаризації земель району за допомогою геоінформаційних систем, створення цифрових регіональних карт землеволодінь та землекористувань забезпечить прискорення завершення в районі земельної реформи, створення ефективного механізму регулювання земельних відносин та державного управління земельними ресурсами, дозволить створити умови для удосконалення ведення державного земельного кадастру, гарантування прав власності на землю, значного зменшення вартості та строків виготовлення правовстановлюючих документів на землю, забезпечить земельно-кадастровою інформацією органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, визначивши ділянки, що використовуються не за цільовим призначенням, нераціонально, призводять до погіршення екологічної ситуації.
Обліковим об’єктом інвентаризації є земельна ділянка, що знаходиться у власності або користуванні юридичних та фізичних осіб.
На виконання Постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 000 «Про земельну реформу» місцевим радам необхідно провести інвентаризацію земель усіх категорій, визначивши ділянки, що використовуються не за цільовим призначенням, нераціонально, призводять до погіршення екологічної обстановки.
В районі, як і в цілому в області, допущене певне затягування цих робіт, внаслідок чого значні суми від плати за землю не надходять до бюджету.
Подібна ситуація склалася і по інвентаризації земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів.
Протягом наступних дев’яти років в районі передбачено проінвентаризувати 6517 га земель населених пунктів та земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів (таблиці №№ 2 та 3).
10. Поновлення планово-картографічного матеріалу зйомок минулих років.
Придбання ортофотопланів космічних знімків
Одним із напрямків забезпечення виконання планових показників Програми розвитку земельних відносин, а саме, встановлення меж населених пунктів, розмежування земель державної та комунальної власності, проведення грошової оцінки земель населених пунктів, виготовлення державних актів на право приватної власності на землю громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка) створення бази для прискорення та здешевлення землевпорядних та землеоціночних робіт є використання сучасних геоінформаційних технологій з застосуванням ортофотопланів космічних знімків.
Обсяги робіт та коштів, необхідних на придбання зазначених знімків, наведені в таблиці № 4.
11. Видача державних актів на право власності на земельні ділянки
громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку,
господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)
З прадавніх часів приватна власність на землю вважалася однією із ознак заможності громадянина.
Початок формування концептуальних основ земельної реформи й приватизації був закладений Земельним кодексом та постановою Верховної Ради Української РСР «Про земельну реформу», що були прийняті в грудні 1990 року, та ін.. Основним завданням земельної реформи, визначеним названими документами, є перерозподіл земель з одночасним наданням їх в довічне спадкоємне володіння громадянам.
Монополія держави на земельну власність була збережена. Надання землі в довічне володіння громадянам давало право користуватися нею на власний розсуд без вказівок зверху, але не дозволяло розпоряджатись нею, тобто не давало права на продаж і передачу в оренду.
Початковим етапом подолання державної монополії на земельну власність слід вважати Земельний кодекс України в редакції 1992 року та Декрет Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 року, концептуальні засади якого збереглися і у Земельному кодексі України в редакції 2001 року, який набув чинності з 1 січня 2002 року.
Станом на 1 січня 2007 року видано 1,4 тис. державних актів громадянам нашого району, що становить 6,5 відсотків від кількості громадян, що мають на це право, тоді як державною політикою передбачено видати до 1 січня 2008 року 80 відсотків таких державних актів.
Обсяги проведення робіт на витрати наведені у таблицях №№ 5 та 6.
12. Розвиток ринку земель в районі
Приватна власність на землю в будь-якій країні стимулює її економічне зростання
завдяки ефективному використанню наявних земельних ресурсів. Переваги приватної власності стають очевидними, коли існує діючий ринок землі. Ринок землі – це стабільність прав власності, можливість передачі їх від однієї особи до іншої, це відповідність ціни на землю її реальній вартості. Ринок землі та приватна власність не землю сприяють:
ефективному землекористуванню;
зниженню обсягів витрат на господарювання;
збільшенню обсягів інвестицій у господарську діяльність.
Розвиток легалізованого земельного ринку в районі залежить від обсягів первинної приватизації земельних ділянок громадянами і юридичними особами а також від забезпечення належного розвитку ринкової інфраструктури та стабільності системи прав на землю.
В районі поряд з новими власниками і приватно-орендними підприємствами у сфері сільськогосподарського виробництва збільшується чисельність підприємців, керівників підприємств, які бажають приватизувати земельні ділянки несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності.
На сьогодні в Україні прийнято достатньо законодавчих та нормативно-правових документів з метою практичної реалізації процесу приватизації земельних ділянок.
Продаж земельних ділянок – це значне джерело надходжень коштів до місцевих бюджетів.
Чимало підприємців вже виявили бажання приватизувати земельні ділянки.
Разом з тим, розвиток ринку землі значною мірою стимулюється внаслідок необізнаності потенційних покупців з порядком організації продажу, визначення ціни землі та рядом інших питань.
13. Основні напрямки розвитку ринку земель
Розвиток ринку земель на засадах поєднання суспільних та приватних інтересів,
законності та прозорості проведення земельної реформи на сучасному етапі вимагає:
відведення в натурі земельних ділянок усім бажаючим власникам земельних часток (паїв) та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю;
створення умов для рівноправної участі територіальних громад сіл, селищ і міст у ринку земель через відповідні органи місцевого самоврядування;
функціонального відокремлення ринку земель несільськогосподарського призначення від ринку земель іншого призначення;
передачі відповідним органам виконавчої влади функцій з оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, державної реєстрації земельних ділянок;
запровадження єдиних стандартів, технічних норм посвідчення права власності на землю та права користування землею;
проведення систематичної роботи з інформування населення через засоби масової інформації про сутність, обсяги та інші характеристики ринку землі, права та обов’язки громадян і юридичних осіб у цій сфері, процедури захисту прав на землю.
З метою запобігання можливій спекуляції земельними ділянками вживатимуться заходи для регулювання попиту на землю, насамперед у населених пунктах шляхом:
належного територіального планування і функціонального зонування за напрямами дозволеного використання земельних ділянок, що пропонуються на продаж;
відведення та узгодження розміщення земельних ділянок з земель запасу і земель резервного фонду;
диференціації розмірів земельного податку, а також плати за оренду земель, що перебувають у державній чи комунальній власності;
регулювання освоєння земельних ділянок відповідно до економічних вимог та вимог щодо збереження продуктивних угідь;
надання пільгових умов інвесторам у разі освоєння ними земельних ділянок зі складними грунтовими та інженерними умовами;
сприяння концентрації сільськогосподарських угідь у активної частини сільського населення.
ІV. Забезпечення функціонування автоматизованої системи
ведення державного земельного кадастру (далі – АСВДЗК)
1. Мета і завдання АСВДЗК
Державний земельний кадастр містить систему необхідних відомостей і документів про
правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, за категоріями земель, про якісну характеристику і народногосподарську цінність земель.
Ведення державного земельного кадастру забезпечується проведенням топографо-геодезичних, картографічних, грунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань, реєстрацією землеволодінь та землекористувань і договорів про оренду землі, обліком кількості та якості земель, бонітуванням грунтів, економічною та грошовою оцінкою земель.
На даних державного земельного кадастру базуються інші державні та галузеві кадастри (лісовий, водний, містобудівний тощо).
Для ведення земельного кадастру на належному рівні в сучасних умовах необхідно продовжити запровадження автоматизованої системи на базі широкого використання сучасних геоінформаційних технологій, комп’ютерної техніки – єдиної регіональної інформаційної системи для забезпечення місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, громадян, підприємств, установ та організацій достовірною інформацією про землю.
Основними завданнями Програми є:
створення на основі новітніх комп’ютерних та інформаційних технологій дієвого механізму автоматизованого ведення державного земельного кадастру;
сприяння розвитку ринкових відносин, зокрема в аграрному секторі економіки;
підтвердження права власників та користувачів на земельні ділянки;
забезпечення земельно-кадастровою інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, громадян, підприємств, установ та організацій;
сприяння забезпеченню своєчасних надходжень коштів від плати за землю;
удосконалення взаємодії міністерств, відомств та інших центральних органів виконавчої влади у сфері управління земельними ресурсами;
удосконалення механізму розрахунку розміру платежів за землю;
створення і управління банками даних про наявність і стан земельних ресурсів;
інформаційне забезпечення і підтримка широкомасштабних робіт із землеустрою, моніторингу земель, державного контролю за використанням та охороною земель, регулювання оптимального розвитку територій, включаючи встановлення меж територій з особливим правовим режимом (природоохоронним, рекреаційним, оздоровчим, історико-культурним).
2. Механізм реалізації АСВДЗК
Програма розрахована на роки і має бути реалізована шляхом проведення
основних заходів і робіт, передбачених програмою.
Для виконання робіт по реалізації Програми залучається в основному ДП «Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Для проведення обстежень, вишукувань, картографування передбачається оснащення підпорядкованих спеціалізованих організацій сучасними геодезичними приладами, включаючи GPS обладнання.
Наповнення банку даних здійснюється шляхом введення до нього складових частин державного земельного кадастру починаючи з даних реєстрації права власності на землю, права користування землею та договорів оренди землі.
Для виконання завдань реєстрації землеволодінь та землекористувань, об’єктів нерухомого майна, розташованих на земельних ділянках, договорів оренди земельних ділянок і ведення відповідних реєстрів в складі державного земельного кадастру запроваджено концепцію системи, стандарт бази даних державного земельного кадастру, розроблено індексні кадастрові плани на всі адміністративно-територіальні одиниці району, на основі яких присвоюються уніфіковані кадастрові номери кожній земельній ділянці, запроваджено ведення кадастрових справ на земельні ділянки та Поземельних книг.
Розроблено програмний комплекс «ГІС-6.0». Цей програмний продукт дає змогу на базовому рівні виконувати роботи по наповненню, веденню та адмініструванню баз даних автоматизованої системи державного земельного кадастру, веденню індексних кадастрових планів, реєстрації прав, формування даних статистичної звітності базового рівня.
Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» в області формується єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності, їх обмежень та правочинів.
Державна реєстрація земельних ділянок та прав на них шляхом внесення записів до бази даних державного реєстру земель проводиться Новоукраїнською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України».
Потреба коштів по району наведена в таблиці № 8, що додається.
Реалізація Програми дасть змогу створити автоматизовану систему, яка забезпечить ведення державного земельного кадастру на основі застосування сучасних комп’ютерниих та інформаційних технологій.
Автоматизація ведення державного земельного кадастру створить необхідні передумови для переходу на якісний новий рівень державного управління земельними ресурсами, землеустрою, моніторингу земель, державного контролю за використанням та охороною земель, планування та сприяння земельного податку.
Очікуваними результатами реалізації АСВДЗК є автоматизоване ведення та обробка таких земельно-кадастрових даних:
реєстрація права власності на землю, права користування землею та договорів оренди землі;
облік кількості земель;
облік якості земель;
бонітування грунтів;
зонування територій населених пунктів;
економічна оцінка земель;
грошова оцінка земель.
Достовірна і повна інформація про земельні ресурси сприятиме збільшенню надходження коштів до державного та місцевих бюджетів від плати за землю, організації раціонального її використання та охорони, оперативному регулюванню земельних відносин, обґрунтуванню розмірів плати за землю, реформуванню земельних відносин та впровадженню регульованого ринку землі.
V. ЗЕМЛЕВПОРЯДНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ
Земельна політика держави має бути реалізована шляхом науково-обгрунтованого перерозподілу земель з формуванням раціональної системи землеволодінь і землекористувань, створенням екологічно сталих ландшафтів і агросистем; інформаційного забезпечення правового, економічного, еколого-економічного і містобудівного механізму регулювання земельних відносин на всіх рівнях господарювання.
Вирішення цих питань можливо лише за умови виконання землевпорядних робіт та заходів, які спрямовані на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території району, адміністративно-територіальних утворень, господарських структур, що здійснюються під впливом формування суспільно-виробничних відносин і розвитку продуктивних сил.
Реформування земельних відносин у рамках виконання Програми передбачає організацію та виконання таких видів землевпорядних робіт:
проведення землевпорядних заходів по організації сільськогосподарських підприємств із створенням територіальних умов, що забезпечують раціональне функціонування сільськогосподарського виробництва, впровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням, вдосконалення складу і розміщення земельних угідь, сільськогосподарських культур, системи сівозмін, пасовищезмін;
обґрунтування розміщення і встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;
складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування впроваджених сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель;
складання проектів створення нових і впорядкування існуючих територій землеволодінь і землекористувань (таблиця № 8);
поновлення планово-картографічного матеріалу зйомок минулих років місцевих рад;
розробка проектів розмежування земель державної і комунальної власності;
складання проектів відведення земельних ділянок у власність та користування, винос меж в натурі (на місцевості) вилучених (викуплених) і наданих земель;
підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею.
Реалізація першочергових заходів з питань землеустрою проводиться за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також коштів власників землі і землекористувачів та здійснюється державними та іншими землевпорядними організаціями, суб’єктами підприємницької діяльності, які мають на це дозвіл.
Для здійснення реформування земельних відносин передбачається:
продовжити роботи із межування земель з установленням на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж сіл та міст, меж земельних ділянок, які належать громадянам і юридичним особам;
виявити землі сільськогосподарського призначення, які не використовуються власниками та землекористувачами, і відповідно до законодавства вжити заходів щодо їх перерозподілу;
провести консервацію малопродуктивних та техногенно забруднених сільськогосподарських угідь;
забезпечувати проведення організації території новостворених сільськогосподарських підприємств;
забезпечити обґрунтування заходів щодо збереження і поліпшення природних ландшафтів, відновлення і підвищення родючості грунтів, рекультивації порушених земель і землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, зсувів, заболочення, забруднення промисловими відходами і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель;
розробити плани земельно-господарського устрою територій населених пунктів;
забезпечити виконання землевпорядних робіт, необхідних для проведення розмежування земель державної і комунальної власності згідно з чинним законодавством;
поновити роботи щодо картографування земельних угідь, грунтових і геоботанічних обстежень, а також розпочати комплексне обстеження техногенно забруднених земель;
виконати роботи щодо встановлення та закріплення меж прибудинкових територій.
VІ. ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ЗЕМЕЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ
З метою вдосконалення державного врегулювання земельних відносин і підвищення ефективності управління земельними ресурсами протягом років передбачається:
зміцнити матеріально-технічну базу державних органів земельних ресурсів, зберігши за ними такі основні функції:
нормативно-методичне забезпечення регулювання земельних відносин;
державний контроль за використанням та охороною земель;
організацію землевпорядних робіт, проведення державного моніторингу і ведення земельного кадастру земель.
VІІ. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОГРАМИ
Фінансове забезпечення заходів Програми здійснюється за рахунок фінансування з районного бюджету, місцевих бюджетів, за рахунок власників землі і землекористувачів, державного бюджету залежно від суми, передбаченої в Державному бюджеті України на кожен окремий рік та інших не заборонених чинним законодавством джерел фінансування. В першу чергу певні роботи фінансуються за кошти найбільш зацікавленої у виконанні таких робіт сторони.
Затрати на заходи, пов’язані з розвитком земельних відносин в районі на період до 2015 року наведені у табличному матеріалі, що додається. Наведені у табличному матеріалі розрахунки можуть змінюватися залежно від зміни вартості окремих робіт та рівня інфляції в країні. Структура та обсяги витрат наведені в таблиці № 8, що додається.
Одним із основних завдань Програми є залучення коштів землевласників та землекористувачів на проведення робіт по залуженню деградованої ріллі.
Протягом років планується за рахунок залучення коштів землевласників та землекористувачів та коштів, які надходять від підприємств та організацій в порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, залужити 14,2 тис. га деградованої ріллі. Дана площа може бути зменшена через те, що частина цих земель перебуває у приватній власності і їх залуження залежить включно від воєвиявлення власників землі. Еродовані землі, які не буде залужено, використовуватимуться із застосуванням заходів ґрунтозахисного землеробства.
Обсяги залуження деградованої ріллі у розрізі сільських рад наведено в таблиці № 7, що додається.
VІІІ. МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ
Конституція України визначила, що земля є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави. Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів право власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.
В програмі визначені основні напрями проведення земельної реформи в районі, намічені заходи щодо охорони земель та проведення робіт по відновленню і поліпшенню стану грунтів.
Програма має сприяти активізації процесу загального розвитку земельних відносин в районі і визначити механізми, за допомогою яких можливо в найкоротші строки досягти зазначених цілей та докорінно поліпшити охорону земельних ресурсів. Ними слід вважати:
земельну реформу, реконструкцію і реструктуризацію аграрного землекористування, землевпорядні роботи з обов’язковим урахуванням не лише соціально-економічних, а й екологічних чинників і вимог, а також радикальні зміни у формах, характері та структурі використання земель;
розробку і реалізацію комплексу правових, нормативних, організаційних, економічних та техніко-технологічних заходів, спрямованих на запровадження контурно-меліоративної організації території аграрних підприємств і фермерських господарств, застосування грунто - й природозахисних технологій у землеробстві, екологобезпечних методів хімікації сільськогосподарського виробництва і ін..;
створення системи ефективного та дійового контролю за екологічно грамотним використанням земель, охороною грунтів і виконанням заходів, спрямованих на підвищення їх родючості, за дотриманням вимог комплексної охорони земель у кожному аграрному підприємстві та фермерському господарстві, а також іншими власниками землі і землекористувачами;
проведення грошової оцінки землі, створення ринку землі, складання планів земельно-господарського землеустрою та проведення робіт по розмежуванню державної та комунальної власності, інвентаризації земель та встановленню меж населених пунктів тощо.
Замовником у реалізації Програми визначено Новоукраїнський районний відділ земельних ресурсів. Райвідділ відповідно до покладених на нього завдань реалізує заходи Програми шляхом організації виконання відповідних робіт землевпорядними організаціями та координує виконання робіт органами місцевого самоврядування.
Фінансування Програми виконується за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, які передбачені для цих цілей, а також коштів землевласників, землекористувачів і інших джерел фінансування, не заборонених чинним законодавством.
ІХ. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ
Удосконалення земельних відносин в районі сприятиме на закріплення конституційного права громадян та юридичних осіб на набуття і реалізацію права власності на земельні ділянки під контролем органів влади.
Реалізація Програми розвитку земельних відносин як комплексу взаємозв’язаних правових, організаційних, фінансових, науково-технічних та інших заходів має забезпечити прискорення завершення в районі земельної реформи, а також створити ефективний механізм регулювання земельних відносин та державного управління земельними ресурсами.
Виконання Програми дозволить створити умови для удосконалення ведення державного земельного кадастру, гарантування прав власності на землю, забезпечить земельно-кадастровою інформацією місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, усіх власників землі та землекористувачів.
Поетапна реалізація Програми шляхом здійснення комплексу організаційних, еколого-економічних, соціально-правових та інших заходів з урахуванням особливостей реформування земельних відносин дасть змогу зупинити процес деградації ландшафтного і біологічного розмаїття, в першу чергу, мінімізувати ерозійні процеси та створити стійку агроекологічну систему нарощування біоресурсного потенціалу земель, підвищити ефективність їх використання в 1,6 – 1,8 раза.
Впровадження землеохоронних заходів дасть змогу зменшити темпи інтенсивного прояву водно-ерозійних процесів, захист від яких здійснюватиметься відповідно до затверджених планів виведення деградованої ріллі з сільськогосподарського виробництва та її залуження.
Будівництво гідротехнічних споруд як найбільш капіталоємних робіт, буде проводитися на територіях, де агротехнічні та лісомеліоративні заходи не забезпечують протиерозійну стійкість ландшафтів.
Введення в дію автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру дозволить забезпечити своєчасне надходження в повному обсязі та розмірах платежів за землю, проведення широкомасштабних робіт із землеустрою, моніторингу земель та державного контролю за використанням і охороною земель.
Проведення робіт, пов’язаних з розробкою та складанням планів земельно-господарського устрою населених пунктів, інвентаризацією земель дасть змогу упорядкувати відомості про земельні ділянки і землекористувачів, вирішувати питання забудови, планування і зонування, створити реальний банк даних про ринок землі. Усе це збільшить надходження для місцевих бюджетів на 15 – 20 відсотків.
Проведення робіт з грошової оцінки земель дасть змогу збільшити в середньому на 10-15 відсотків надходження від плати за землю.
Проведення цих робіт сприятиме більш відповідальному і господарському становленню власників земельних ділянок до їх використання.
Виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) дасть змогу громадянам реалізувати своє конституційне право власності на землю, збільшить надходження до бюджетів за рахунок інвентаризації присадибних земельних ділянок та сплати земельного податку.
Продаж земельних ділянок та отримання одноразового доходу від цього сприятиме прискоренню економічного зростання району, збільшенню надходження до бюджетів усіх рівнів.
Х. ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОНАННЯМ ПРОГРАМИ
Контроль за виконанням Програми здійснюється районною радою та районною державною адміністрацією.
Основними формами контролю за реалізацією заходів та досягненням показників Програми будуть:
розпорядження голови райдержадміністрації про встановлення контролю за ходом реалізації Програми;
отримання та аналіз державної статистичної звітності, відомчої звітності про виконання заходів та показників Програми;
залучення засобів масової інформації для висвітлення ходу реалізації Програми, виявлення проблем та недоробок;
обговорення стану та проблем реалізації Програми на засіданнях колегії райдержадміністрації, сесіях районної ради, міської та сільських рад;
організаційне супроводження виконання Програми здійснює районний відділ земельних ресурсів.
