УПРАВЛІННЯ З ПИТАНЬ ВНУТРІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ,
ТА ЗВ`ЯЗКІВ З ГРОМАДСЬКІСТЮ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ
МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ
ДНІВ ІНФОРМУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ НА ТЕМИ:
«Реформа освіти:
законодавчий аспект»
«360-річчя битви під Батогом: історичне значення та наслідки»
Дата проведення: травень 2012 року
РЕФОРМА СИСТЕМИ ОСВІТИ
Освіта є основою, фундаментом проведення економічних реформ, адже саме ця галузь готує фахівців для вітчизняної економіки, закладає передумови розвитку країни.
У 2010 році за ініціативи Президента України стартувала програма економічних реформ «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». Одним із пріоритетних напрямків Програми визначено реформу системи освіти.
Метою реформи освітньої галузі визначено підвищення конкурентоспроможності української освіти, інтеграція системи української освіти в єдиний європейський освітній простір.
На початку реалізації реформ ситуація у сфері освіти характеризувалася такими проблемами:
- невідповідність якості освіти сучасним вимогам,
- недостатня доступність освіти,
- неефективність механізму державного фінансування системи освіти,
- наростання диспропорцій між підготовкою фахівців і попитом на них на ринку праці,
- відсутність єдиного освітнього простору.
Причинами вказаних вище проблем були:
- відсутність єдиної системи управління якістю освіти та її моніторингу;
- відсутність державних норм визначення вартості освітніх послуг у вищих і професійно-технічних навчальних закладах;
- неефективність норм бюджетного фінансування дошкільних, загальноосвітніх і позашкільних закладів;
- обмеженість автономності й відсутність реальних стимулів для ефективнішого використання бюджетних і залучених коштів у навчальних закладах (зокрема в умовах скорочення контингенту учнів);
- наявність (унаслідок несприятливої демографічної ситуації) великої кількості малокомплектних шкіл у сільській місцевості;
- неефективність моніторингу потреб ринку праці, відсутність урахування сучасних потреб роботодавців системою професійно-технічної та вищої освіти; неузгодженість дій державних структур при плануванні потреби у фахівцях.
Для подолання означених проблем визначені першочергові завдання реформування освітньої галузі:
- створення єдиного освітнього простору, удосконалення системи управління освітою;
- підвищення якості освіти;
- забезпечення доступності до якісної освіти, спадкоємності рівнів освіти (дошкільної, початкової, середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої, післядипломної, освіти протягом життя);
- підвищення ефективності фінансування освіти.
Змістом реформи передбачається:
- удосконалити систему управління освітою;
- підвищити самостійність навчальних закладів у розпорядженні фінансовими ресурсами;
- оптимізувати мережу навчальних закладів з урахуванням демографічної і економічної ситуації та необхідності підвищення якості освіти (створити освітні округи, оптимізувати мережу шкіл; реформувати систему інтернатних закладів; завершити процес передачі функцій з оперативного управління професійно-технічними навчальними закладами);
- підвищити якість та конкурентоспроможність освіти;
- розробити нові державні стандарти початкової, базової та повної загальної середньої та професійно-технічної освіти, національну систему оцінювання якості освіти;
- створити у навчальних закладах середовище, що сприяє збереженню здоров'я;
- запровадити інформаційно-комунікаційні технології у навчальних закладах;
- узгодити кваліфікаційні характеристики, стандарти і навчальні програми з освітньо-кваліфікаційними вимогами робочих місць;
- мотивувати роботодавців до участі в підготовці навчальних програм, узгодити з ними освітні і професійні стандарти; переорієнтувати навчальні плани на збільшення частини практичного компонента; масштабно запровадити програми стажування на виробництві;
- розподілити у вищих навчальних закладах навчальні програми академічного та практичного профілю, розвивати професійно-орієнтовану вищу освіту;
- забезпечити доступність освіти;
- розробити і впровадити нові підходи до виконання завдань щодо інтеграції в суспільство дітей з особливими освітніми потребами;
- запроваджувати профільне навчання у загальноосвітніх навчальних заходах;
- запровадити Національну рамку кваліфікацій;
- створити умови для безперервності та доступності освіти.
Світова наука і практика визнає: дошкільна освіта - фундамент галузі.
Держкомстатом встановлено, що на початок реалізації реформ в Україні рівень охоплення дошкільною освітою становив – 56 %, дітей п’ятирічного віку – 93 %. У цьому році вийшли на показники в 75,9 та 99,8 % відповідно. Це забезпечено відкриттям лише в цьому році 472 дитячих садків та 1126 додаткових груп. Загалом, за роки впровадження реформи кількість дітей в дитячих садках збільшилася на 120 тисяч.
У 2011 році в області відновили свою діяльність 15 дошкільних навчальних закладів, у 2012 році – 3.
Справжня реформа освіти – це модернізація її змісту. Унікальність 2011 року для загальної середньої освіти полягає в тому, що вдалося розробити та затвердити два державні стандарти: початкової загальної освіти та базової і повної загальної середньої освіти. Ці документи визначатимуть обличчя наших шкіл на найближчі десять років.
Найбільшою проблемою є подальше скорочення кількості шкіл. Цей процес викликаний тим, що за 20 років кількість учнів внаслідок зниження народжуваності зменшилася майже на 40%, а кількість шкіл – на 7%. Через такий дисбаланс у країні збільшується кількість малокомплектних шкіл, які не завжди забезпечують якісну освіту.
В минулому році в області закрито 15 загальноосвітніх навчальних закладів, 15 реорганізовано.
Рішення про відкриття чи закриття закладу приймають органи місцевого самоврядування. На сьогодні у регіонах завершується робота з формування планів оптимізації шкільної мережі. Звісно, що цей процес не може проходити безболісно. Міністерство неодноразово зверталося до місцевих органів самоврядування із закликами вкрай обережно проводити оптимізацію шкільної мережі, забезпечити належну роз’яснювальну роботу серед педагогічної та батьківської громадськості, закуповувати шкільні автобуси для перевезення учнів та вчителів, які проживають за межею пішохідної доступності. Міністерством закуплено і відправлено в регіони 209 шкільних автобусів, ще понад 300 автобусів придбано за кошти місцевих бюджетів.
Вінниччина отримала 13 автобусів за кошти державного бюджету, 10 – за кошти місцевого.
2011 рік відзначений прийняттям низки Державних цільових програм. Одна з яких, з назвою «Сто відсотків», дозволила подолати комп’ютерну неграмотність серед вчителів. За повідомленнями з місць майже сто відсотків вчителів протягом року опанували комп’ютер. Так їм буде легше спілкуватися з дітьми однією мовою. І взагалі інформаційно-комунікаційні технології мають стати ракетоносієм, що виведе українську освіту на нову орбіту.
Рік став знаковим і щодо забезпечення прав на освіту дітям з особливими потребами. На виконання Указу Президента України Урядом вперше в історії нашої країни затверджено Порядок організації інклюзивного навчання в школах.
Вже перші кроки Міністерства з реалізації реформ були позитивно оцінені громадськістю: встановлення 11-річного терміну здобуття повної загальної середньої освіти підтримали близько 90 % наших громадян.
Політика Міністерства щодо обов’язкового залучення громадськості до підготовки та реалізації основних заходів з реформування системи освіти, врахування пропозицій громадських організацій з цих питань значно підвищило ефективність підготовки документів, зробило їх якіснішими. Подібна практика й надалі залишатиметься одним із пріоритетів Міністерства.
В області створено Раду директорів загальноосвітніх навчальних закладів та Раду керівників дошкільних навчальних закладів.
Механізми проведення реформи системи освіти мають широкий аспект. Серед них найбільш вагомими є законотворчий (створення належної законодавчої та нормативної бази), економічний (розроблення механізму оптимізації фінансування навчальних закладів), кадрова робота (підбір, розстановка, підвищення освітнього рівня), експериментальна робота тощо.
У проведенні реформи системи освіти чітко визначені наступні етапи.
I етап (до кінця 2010 року) – основними досягненнями 2010 року у впровадженні реформ у системі освіти стали:
- запровадження обов'язкової дошкільної освіти дітей п'ятирічного віку. Відповідний Закон прийняла їни;
- затвердження нових Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів (попередні не змінювалися майже 40 років);
- створення програми розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт»;
- встановлення 11-річного терміну здобуття повної загальної середньої освіти;
- розроблення та затвердження Положення про освітній округ;
- підготовка та направлення до місцевих управлінь освітою методичних рекомендацій та двох посібників з оптимізації мережі шкіл. У кожному регіоні створено координаційні ради для розроблення відповідних планів оптимізації мережі загальноосвітніх закладів;
- розроблення та затвердження Порядку працевлаштування випускників професійно-технічних навчальних закладів, підготовка яких проводилася за державним замовленням;
- вдосконалення Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики;
- продовження роботи щодо передачі вищих навчальних закладів до сфери управління Міністерства;
- у межах реалізації Державної програми «Шкільний автобус» за кошти державного бюджету поставлено 112 машин, ще 58 автобусів закуплено за кошти спільного зі світовим банком проекту «Рівний доступ до якісної освіти в Україні» тощо.
II етап (2011 рік - до кінця 2012 року) передбачає удосконалення законодавчої бази щодо диверсифікованості джерел фінансування освіти, розширення автономії вищих навчальних закладів у навчальній, науковій, фінансово-господарській діяльності, участь України в міжнародних рейтингах вищих навчальних закладів, удосконалення нормативного забезпечення освіти тощо.
III етап (2013 рік - до кінця 2014 року) передбачає запровадження Національної рамки кваліфікацій; запровадження стандартів, що ґрунтуються на компетенціях, у професійно-технічній освіті; забезпечення охоплення дошкільною освітою 100 % дітей п’ятирічного віку; забезпечення транспортними послугами 100 % учнів сільської місцевості; розробка професійних стандартів і модульних програм навчання, на формування компетенцій не менше ніж за 150 професіями; обладнання 100 % загальноосвітніх навчальних закладів сучасними комп'ютерними комплексами, підключення їх до мережі Інтернет, присутність вищих навчальних закладів України в основних міжнародних рейтингах найкращих університетів тощо.
В області з 2011 року з Державного бюджету фінансуються - 8 професійно-технічних навчальних закладів та 24 професійно-технічні навчальні заклади фінансуються через міжбюджетні трансфери.
Головне завдання закладів системи ПТО – забезпечення якісної підготовки кваліфікованих робітників для забезпечення ринку праці регіону.
Сесією обласної Ради прийнято регіональну програму підготовки кваліфікованих робітників на роки, яка реалізується, і в рамках якої із обласного бюджету, у 2012 році на розвиток професійно-технічної освіти виділено близько 630 тис. грн.
В управлінні освіти і науки облдержадміністрації сформовано базу даних про соціальних партнерів професійно-технічних навчальних закладів (це понад 3 тис. підприємств, установ, організацій) з метою встановлення більш тісних відносин із роботодавцями, аналізу перспектив розвитку регіону, і формування на цій підставі плану державного замовлення.
Основою для визначення напрямів формування державного замовлення підготовки кваліфікованих робітників є, затверджена сесією обласної Ради, «Програма економічного і соціального розвитку Вінницької області на 2012 рік». Формування державного замовлення за участю соціальних партнерів (організації роботодавців, об’єднання профспілок, служби зайнятості).
Призупинено підготовку з низки професій, на які не було попиту на ринку праці, розширено підготовку кваліфікованих робітників м’ясопереробної, молочної, хлібопекарської галузі, збережено підготовку робітничих професій металообробного профілю, цукроваріння.
Відкриті нові сучасні професії, зокрема - агент з туризму, монтажник систем утеплення будівель, виготовлювач склопакетів, гувернантка, молодша медична сестра, флорист, санітар ветеринарний.
Здійснюється моніторинг ринку праці для визначення якісних та кількісних показників формування державного замовлення.
Управління освіти і науки облдержадміністрації звернулося із клопотанням до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України щодо створення на базі ДПТНЗ «Козятинське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту» м. Козятина, Центру підвищення кваліфікації майстрів виробничого навчання та викладачів спеціальних дисциплін залізничного профілю, та на базі ДПТНЗ «Вінницьке міжрегіональне вище професійне училище» Центру з підвищення кваліфікації та стажування викладачів та майстрів виробничого навчання із впровадженням інформаційних технологій.
Після завершення реалізації Програми реформ очікується ряд позитивних змін:
- серед гарантії і права кожного громадянина країни на освіту, на формування загальнолюдських цінностей, ідеалів гуманізму;
- збільшення доступності освіти для усіх верств населення;
- удосконалення взаємозв’язку між ринком освітніх послуг та ринком праці;
- приведення у відповідність до потреб замовників послуг обсягів, напрямів та якості освіти і навчання;
- вирішення проблеми потреби в кваліфікованих кадрах із високим рівнем професіоналізму та культури, здатних компетентно і відповідально виконувати завдання та посадові функції, впроваджувати новітні сучасні технології, сприяти інноваційним процесам;
- приведення у відповідність з поточними та перспективними потребами галузей економіки обсягу і змісту кваліфікації спеціалістів;
- застосування інноваційних технологій для реалізації змісту навчання, побудову потреб у професійному розвитку фахівців на засадах поточного та стратегічного планування;
- забезпечення різнобічного розвитку громадянина відповідно до його задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб, моральних норм;
- формування оптимальної мережі навчальних закладів та зміцнення їх матеріальної бази, що має відповідати сучасним потребам, сприяти стовідсотковому охопленню різними формами освіти всіх громадян;
- забезпечення відповідності освітніх і професійних навичок, що сприяють оцінці і визнанню кваліфікацій на національному та міжнародному рівнях.
Координацію впровадження реформи системи освіти здійснює робоча група на чолі з Міністром освіти і науки, молоді та спорту України . Ця група протягом усього періоду ефективно взаємодіє з Координаційним центром з упровадження економічних реформ при Президентові України.
Критеріями оцінки ефективності проведення реформ у системі освіти було: виконання державних цільових програм; тенденція до підвищення якості освіти, відповідність якості освіти сучасним вимогам, забезпечення доступності освіти, упровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освіту, методичні засади прогнозування потреби у фахівцях на ринку праці; розширення мережі дошкільних навчальних закладів, розроблення нормативної бази для введення альтернативних форм здобуття освіти; ефективність використання фінансових ресурсів тощо.
Національним планом дій на 2011 рік планувалося до виконання 58 заходів. Виконано 53 заходи (91,4%). Невиконані заходи включено до Національного плану на 2012 рік.
РЕФОРМА ВИЩОЇ ОСВІТИ: ЗАКОНОДАВЧИЙ АСПЕКТ
1. Загальні засади.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про освіту", "Про вищу освіту" і Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 року №65, структура вищої освіти в Україні включає такі освітньо-кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр.
Молодший спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти (після закінчення 9 класу) здобула неповну вищу освіту. Особи, які мають базову загальну середню освіту, можуть одночасно навчатися за освітньо-професійною програмою (надалі - програмою) підготовки молодшого спеціаліста і здобувати повну загальну середню освіту (здобуття атестату).
Програма підготовки молодшого спеціаліста реалізується вищими навчальними закладами I-II рівнів акредитації (училища, що мають статус вищого навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації, технікуми, коледжі.)
Вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації мають право приймати на перший курс (зі скороченим терміном навчання), або другий курс осіб, які здобули освітньо-кваліфікаційний рівень кваліфікованого робітника, для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста за умови вступу на споріднену спеціальність.
Вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації мають право зараховувати на перший курс (зі скороченим терміном навчання) або на другий (третій) курс (з нормативним терміном навчання на вакантні місця) осіб, які здобули освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста, для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра за умови вступу на споріднений напрям підготовки.
Бакалавр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти (після 11 класів) здобула базову вищу освіту.
Студент (курсант, слухач) певного вищого навчального закладу після здобуття базової вищої освіти (освітньо-кваліфікаційний рівень "бакалавр") має право:
- продовжити навчання у даному вищому навчальному закладі за денною формою, за програмою магістра або спеціаліста;
- перервати навчання, а потім продовжити його у цьому навчальному закладі за програмою спеціаліста або магістра.
Особи, які здобули освітньо-кваліфікаційний рівень "бакалавр" в інших вищих навчальних закладах (незалежно від їх форми власності і підпорядкування), можуть бути зараховані на навчання за програмою спеціаліста або магістра на конкурсній основі.
За результатами аналізу навчальних досягнень і наукових (творчих) здобутків випускників вищий навчальний заклад встановлює вимоги до осіб, що мають базову вищу освіту, для зарахування їх на навчання за програмою "магістр". Інші випускники продовжують навчання за програмою "спеціаліст".
Спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" здобула повну вищу освіту.
Навчальний процес для осіб, що навчаються за програмою "спеціаліст", організовується відповідно до Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 року № 000, і завершується державною атестацією у формі захисту дипломної роботи (проекту) або складання державних іспитів.
Магістр - це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, що передбачає здобуття особою повної вищої освіти з відповідної спеціальності на базі освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" (базова вища освіта) або освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст" (повна вища освіта), а також вищої освіти, здобутої до запровадження в Україні ступеневої вищої освіти.
Особа, яка здобула освітньо-кваліфікаційний рівень "магістр" (надалі - магістр), повинна володіти поглибленими знаннями з обраної спеціальності, уміннями інноваційного характеру, навичками науково-дослідної (творчої), або науково-педагогічної, або управлінської діяльності, набути певний досвід використання одержаних знань і вміти продукувати (створювати) елементи нових знань для вирішення завдань у відповідній сфері професійної діяльності.
Фінансування підготовки фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів у вищих навчальних закладах може проводитися за рахунок коштів:
- Державного бюджету України,
- республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів - за державним замовленням;
- цільових довгострокових кредитів;
- юридичних та фізичних осіб.
2. Реформа вищої освіти
Система вищої освіти України потребує реформування відповідно до умов соціально орієнтованої економіки та інтеграції України в європейське освітнє співтовариство. Україна визначила шляхи модернізації системи вищої освіти у рамках Болонського процесу, спрямовані на створення Європейського простору вищої освіти.
Вирішення цих завдань потребує законодавчих змін. Закон України «Про вищу освіту», прийнятий у 2002 році, не в повній мірі відповідає завданням щодо реформування національної системи вищої освіти відповідно до європейських вимог та потреб розвитку суспільства.
Таким чином, підставою для розроблення проекту Закону України «Про вищу освіту» (нова редакція) є необхідність адаптації законодавства у сфері вищої освіти до європейських вимог і приведення нормативної бази вищої освіти до сучасних потреб економіки та її інноваційного розвитку.
Проект нової урядової редакції Закону, порівняно з чинною, враховує сучасні параметри розвитку вищої освіти. Так, у законопроекті більш точно визначена сфера дії Закону, зокрема зазначено, що «Права вищого навчального закладу, передбачені цим Законом, що визначають його автономію, не можуть бути обмежені іншими законами.» (стаття 2). Розширення автономії вищих навчальних закладів визначено, як головну засаду державної політики у сфері вищої освіти. Передбачено інституційні, академічні та фінансові засади автономії вищих навчальних закладів.
Управління у сфері вищої освіти концентрується за центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки. Звужено систему державних органів, що мають у підпорядкуванні вищі навчальні заклади (такими визначено Генеральну прокуратуру України, Службу безпеки України, Службу зовнішньої розвідки України, Адміністрацію Державної прикордонної служби України, інші центральні органи виконавчої влади, що мають у підпорядкуванні мистецькі вищі навчальні заклади та вищі військові навчальні заклади (вищі навчальні заклади з особливими умовами навчання).
Демократизується управління вищими навчальними закладами.
Структура вищої освіти адаптована до Європейського простору вищої освіти, що закладає умови для полегшення визнання дипломів, академічної та професійної мобільності, реалізації можливості освіти впродовж життя. Передбачено освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти – молодший спеціаліст, бакалавр, магістр, а також вводяться освітньо-науковий рівень доктора філософії і науковий рівень доктора наук.
Напрями підготовки, за якими здійснюється підготовка бакалаврів замінено на спеціальності, які є складовими галузей освіти.
Збільшено строк навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра до півтора-двох років, а в аспірантурі за освітньо-науковим рівнем доктора філософії з трьох до чотирьох років. Встановлено строк навчання в докторантурі за науковим рівнем доктора наук – три роки. У законопроекті знято обмеження щодо форм навчання за освітньо-науковою програмою доктора філософії і науковою програмою доктора наук.
Змінено підходи до типів вищих навчальних закладів (стаття 23) та створення філій і навчально-консультаційних центрів (представництв) (стаття 28), що є важливим для оптимізації мережі вищих навчальних закладів на підставі узагальнених чинників потенціалу вищих навчальних закладів як умови їх розвитку та підвищення якості підготовки кадрів і результативності наукових досліджень. Інститут, відповідно до міжнародних норм, визначено як структурний підрозділ вищого навчального закладу.
Визначено типи вищих навчальних закладів – університет, академія, коледж, професійний коледж – та необхідні умови їх функціонування, а також вимоги щодо реалізації освітньо-професійних програм різних рівнів.
Ліквідовано рівні акредитації (І-ІV) вищих навчальних закладів та запроваджено акредитацію вищого навчального закладу за типом.
Визначено особливості військових вищих навчальних закладів (вищих навчальних закладів з особливими умовами навчання), а також статус дослідницьких університетів як лідерів вищої освіти (стаття 24).
Перелік спеціальностей за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра, за освітньо-науковим рівнем доктора філософії, науковим рівнем доктора наук передбачено затверджувати Міністерством освіти і науки, молоді та спорту, а не Кабінетом Міністрів України, що дозволить оперативніше реагувати на потреби галузей економіки.
Визначено принципи роботи органів студентського самоврядування (стаття 37).
Законодавчо закріплено, що розмір академічної, соціальної стипендії студента не може бути менше прожиткового мінімуму з розрахунку на одну особу на місяць (стаття 56).
Установлено, що розмір плати за навчання для осіб, які навчаються на платній основі не може змінюватися протягом строку укладеного договору (стаття 67).
Крім того, на виконання Національного плану дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента від 12 березня 2012 року № 000, Плану заходів щодо впровадження Національної рамки кваліфікацій, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту і Мінсоцполітики від 20.04.2012 року № 000/225, Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України створено робочу групу із розроблення новітніх стандартів вищої і професійно-технічної освіти за відповідними професіями, напрямами та спеціальностями. Це дасть змогу якісно реалізувати необхідні зміни у вищій школі.
3. Умови прийому до вищих навчальних закладів у 2012 році.
Відповідно до Умов прийому до вищих навчальних закладів України в 2012 році, затверджених наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 12 жовтня 2011 року № 000 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2011 року за № 000/19959, зарахування до вищого навчального закладу абітурієнтів, що завершили навчання 11 класів відбуватиметься на підставі рейтингового балу вступника, який складатиметься з балів отриманих на зовнішньому незалежному оцінюванні, балів шкільного атестату, а також додаткових балів за успіхи у навчанні та закінчення підготовчих курсів у вузі.
Для вступу до вищого навчального закладу у 2012 році, абітурієнту потрібно буде подати до приймальної комісії вузу сертифікати ЗНО з трьох предметів. При цьому до участі в конкурсному відборі допускатимуться особи, які подають сертифікати зовнішнього незалежного оцінювання з результатами не нижче ніж 124 бали з непрофільних конкурсних предметів та не нижче ніж 140 балів з профільних конкурсних предметів.
Обов’язковим предметом при вступі, як і у минулому році, залишається українська мова та література. Сертифікат ЗНО з цього предмету потрібно подавати при вступі на будь-яку спеціальність. Інші два предмета встановлюються умовами прийому для вищих навчальних закладів для кожної окремої спеціальності.
Як і у минулому році, до балів зовнішнього незалежного оцінювання додаватиметься середній бал шкільного атестату перерахований за 200-бальною шкалою, а також додаткові бали за особливі успіхи у навчанні та за закінчення факультетів довузівської підготовки.
Відтак, призерам IV етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад та III етапу Всеукраїнських конкурсів-захистів науково-дослідницьких робіт учнів - членів Малої академії наук нараховуватиметься від 30 до 50 балів. (Особам, нагородженим дипломами I ступеня – 50 балів, IІ ступеня – 40 балів, IІІ ступеня – 30 балів).
Також, до 20 балів може бути нараховано особам, які закінчили факультети довузівської підготовки при вступі на природничо-математичні та інженерно-технічні напрями підготовки.
Крім того, збережеться право вступу за результатами вступних екзаменів для осіб, які здобули повну загальну середню освіту у 2007 році, або раніше, для осіб з обмеженими фізичними можливостями (інваліди I та II груп, діти-інваліди) та для громадян, які будуть звільнені зі строкової військової служби в 2012 році. Також, вступники матимуть право подавати сертифікати зовнішнього незалежного оцінювання видані у минулих роках ().
Прийом заяв та документів від вступників, вищі навчальні заклади України розпочнуть 2 липня. Вступник матиме право подати заяву не більше ніж до п'яти вищих навчальних закладів та не більше ніж на три спеціальності у кожному з них.
360-РІЧЧЯ БИТВИ ПІД БАТОГОМ (С. ЧЕТВЕРТИНІВКА, ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОН): ЇЇ ІСТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ТА НАСЛІДКИ
Битва під Батогом (22-23 травня (1-2 червня) 1652 року) — бій союзної армії Війська Запорозького і Кримського Ханства під проводом Богдана Хмельницького проти війська Речі Посполитої під командуванням Мартина Калиновського. Битва була однією з важливих подій в ході Хмельниччини і завершилася перемогою союзників.
Відбулася під горою Батіг біля сучасного села Четвертинівки Тростянецького району Вінницької області.
Передумови
Невдала загалом для Української держави воєнна кампанія 1651 року призвела до важкої Білоцерківської угоди. Досягнені у попередні роки здобутки під час війни за незалежність України опинилися під загрозою. На Україну почали повертатися магнати і шляхтичі, які відновлювали феодально-кріпосницькі порядки. У відповідь на це уже наприкінці 1651 року на Подніпров'ї, Чернігівщині і Полтавщині спалахнули великі селянські повстання. Не без згоди Богдана Хмельницького, керував цими виступами наказний гетьман Степан Пободайло. У травні 1652 року спалахнули повстання на Київщині і Брацлавщині. Польсько-шляхетський гарнізон на чолі з воєводою Адамом Кисілем змушений був покинути Київ. Протестували і незадоволені складанням зменшеного реєстру козаки, більша частина з яких мала повернутися в підданство до панів. Річ Посполита прагнула ліквідувати Гетьманщину і реставрувати на її землях старий колоніальний режим.
Наприкінці квітня 1652 року у Чигирині відбулася таємна нарада гетьмана із старшинами, де було вирішено готуватися до воєнних дій із Польщею. За попередньою домовленістю кримський хан прислав до кордонів України татарські загони. Приводом до початку воєнних дій стало порушення молдавським господарем Василем Лупулом союзного договору.
Навесні 1652 року загін Тимоша Хмельницького вирушив до Молдови, щоб укласти династичний шлюб між Тимошем Хмельницьким і Розандою, дочкою Василя Лупула, та добитися виконання умов українсько-молдовського договору.
Підготовка
Польський уряд, дізнавшись про плани Хмельницького зробити похід у Молдавію, наказав Мартину Калиновському розбити козаків. Поблизу Батога, на березі Південного Бугу, в долині недалеко від міста Ладижина, Мартин Калиновський влаштував на шляху Тимоша Хмельницького табір із 20-тисячним військом, в якому було багато іноземних найманців. Перед табором була річка, на флангах ліси й болота, за табором — гора Батіг.
Богдан Хмельницький дізнався про польські наміри. Приспавши увагу польського командування повідомленням про похід у Молдавію, начебто невеликого загону козаків, він зібрав військо, щоб завдати удару по поляках. У військо входили Чигиринський, Черкаський, Корсунський і Переяславський полки та татарська кіннота (біля 15 тисяч) під проводом Нурадіна.
Хід битви
22 травня (1 червня) козацькі війська і татарські загони переправилися через Буг і непомітно підійшли до польського табору в урочищі Батіг між річками Буг та Соб. Спершу на північний-захід від табору показався передовий невеликий татарський полк, і польська кіннота першою вдарила татар. Спочатку поляки вибили татар із поля, але потім підійшли більші татарські сили і змусили поляків відступити до своїх позицій. Кавалерійські дії тривали впродовж цілого дня. За ніч козаки зуміли щільно оточити ворожий табір з усіх боків. Тим часом із заходу підійшли головні сили української армії і розпочався генеральний штурм польського табору вранці 23 травня (2 червня).
Із півдня атакувала татарська кіннота. Козацьке військо після кількагодинного запеклого бою зламало опір противника та увірвалося в його табір. Польська кіннота заметушилася й розпочала підготовку до втечі. Помітивши це, Мартин Калиновський наказав німецьким піхотинцям відкрити вогонь по утікачах. Козацька й татарська кіннота переслідувала втікачів, нищила, або забирала їх у полон. Тиміш, дав наказ підпалити копиці сіна, тим самим освітивши поле бою.
Оволодівши серединою табору, козаки пішли на приступ редутів, де закріпилися німці, й до заходу сонця захопили їх. Полякам вдалося ще трохи протриматися, але після прориву їхньої оборони козаками Івана Богуна, доля битви була вирішена. Армія Речі Посполитої була розгромлена вщент, сам Калиновський загинув. Також загинули комендант німецької піхоти Сигізмунд Пшиємський, брат майбутнього короля Яна Собеського Марек та інші шляхтичі. Польща втратила вбитими 8000 добірних вояків. Врятуватися від погрому вдалося не більш як 1500 польської кінноти.
Після закінчення битви Богдан Хмельницький викупив у Нуреддін-султана за 50 тисяч талярів всіх полонених поляків і наказав їх замордувати, пояснюючи такий вчинок помстою за Берестечко. 3 і 4 червня козаки замордували від 3 до 5 тисяч полонених (жовнірів і челяді), незважаючи на протест татар і частини козацької старшини.
Наслідки
Батозьку битву її сучасники порівнювали з перемогою карфагенського полководця Ганнібала під Каннами у 216 році до н. е. Польські загарбники мусили спішно покинути територію Гетьманщини, у певних пунктах якої вони стояли за умовами Білоцерківського мирного договору, кордон знову проліг по ріці Случ, як і за умовами Зборівської угоди 1649 року. Переможна битва під Батогом викликала масове повстання козацької України проти шляхти, і до початку липня на всій території України відновлюється функціонування національних органів влади.
Богдан Хмельницький знову відновив кордон по Дністру і Случі. Українська козацька держава здобула фактичну незалежність. Гетьман після битви вперше поставив підпис як незалежний володар: „Божою Милістю гетьман Війська Запорозького”. До того часу у своїй титулатурі гетьман завжди вказував, що він гетьман з ласки Його Королівської Величності.
Після цієї перемоги, шляхтичі почали спішно втікати, не тільки в Польщу, а й за її межі. Вони боялись помсти козаків. Однак, як згадувалось пізніше, на західній Україні лютувала чума. Хмельницький не зміг піти на Варшаву.
Перемога козаків у цій битві і наступна облога фортеці у Кам'янець-Подільському змусили Василя Лупула виконати вимоги Богдана Хмельницького. Союз України з Молдавією був скріплений шлюбом Тимоша Хмельницького з Розандою Лупул, що відбувся в Яссахсерпня 1652 року.
Події в Молдавії викликали занепокоєння не тільки у Польщі, яка втрачала свого союзника, а і в сусідніх країнах — Трансільванії та Австрії. В результаті перемоги козацького війська під Батогом зміцнилося міжнародне становище України.
360 РОКІВ З ДНЯ БАТІЗЬКОЇ БИТВИ
При в’їзді у село Четвертинівку, Тростянецького району стоїть стела, на якій написано, що саме тут відбулася битва між козацьким та польським військом у 1652 році. Місце Батізької битви сьогодні стало місцем частих екскурсій. Обробляючи поле, трактористи ще до сьогодні знаходять ядра, шаблі, уламки гармат. У селі стоїть Богданова криниця, а меморіальна дошка на ній сповіщає, що з цієї криниці пили воду козаки під час Батізької битви. Далі понад Бугом у скалах розмістилася печера, у якій за переказами жив оракул, що ніби-то напророчив полякам страшну поразку. А вгорі, над печерою – велетенський слід із стрілкою, що показує напрямок броду на Бугу. Краєзнавчий музей села велику увагу приділяє козацькій добі, Батізькій битві. Експонатами музею є залишки того славного бою 1652 року, знайдені місцевими жителями. Учні Четвертинівської школи є членами Українського Реєстрового Козацтва, наслідуючи традиції та звичаї предків. Тут все нагадує про старі козацькі часи, тут свято бережуть пам’ять про героїв-козаків.
Крізь століття мчать козацькі коні,
Клич над Бугом бойовий луна.
І течуть в ріку струмки червоні,
Хоч без того не мілка вона.
В травні 2012 року минає 360 років з дня Батізької битви. Святкування відбуватиметься на обласному рівні. Організаційним комітетом розроблена програма дій і призначена дата святкування – 9 червня 2012 року в с. Четвертинівка Тростянецького району. Святкова программа передбачає урочисту ходу до меморіалу пам'яті, мітинг, концерт, конкурси, змагання, народні гуляння. У святкуванні братимуть участь посадовці різних рівнів.
Ми повинні пам'ятати і трепетно шанувати священні сторінки нашої історії, примножуючи нев’янучу у віках славу великих наших предків, які своїми діяннями наближали, омріяну багатьма мільйонами українців державну незалежність.
Додатковий матеріал
ДЕНЬ ЄВРОПИ В УКРАЇНІ
День Європи – це символ започаткування нової успішної моделі мирної співпраці між державами, що ґрунтується на спільних цінностях та інтересах.
Основою для його появи стало підписання так званої Декларації Шумана, коли міністр закордонних справ Франції Робер Шуман виголосив план виходу Європи з післявоєнної кризи. Першим кроком на шляху до практичної реалізації ідеї створення єдиної Європи він запропонував об’єднання вугільної та сталеливарної промисловості, що призвело до появи 16 липня 1952 року першої з трьох європейських інституцій, на основі яких створено Європейський Союз - Європейського Співтовариства вугілля та сталі. Таким чином, провідні європейські країни змогли уникнути накопичення військового потенціалу один проти одного.
Рішення стосовно відзначення Дня Європи було прийнято у 1985 році на саміті ЄС у Мілані. Відтоді це свято відзначається кожного року 9 травня. На сьогодні День Європи поряд з єдиною європейською валютою євро, синім прапором на якому зображено коло золотих зірок, та гімном є політичним символом та атрибутом Європейського Союзу. Відповідно до статті 61 Регламенту ЄК 9 травня є одним із 17 святкових днів в ЄС і вихідним для співробітників європейських інституцій. Головною метою святкових заходів у рамках відзначення Дня Європи в країнах ЄС є поширення ідеї європейської ідентичності серед громадян Європейського Союзу, утвердження спільних європейських цінностей.
До 1997 року це свято мало переважно культурно-мистецьку спрямованість та носило обмежений характер. У роках до святкування Дня Європи залучилися держави-кандидати на вступ до ЄС. У цих країнах святкування набуло певного політичного забарвлення і було спрямоване на формування громадської думки стосовно підтримки вступу до Євросоюзу. Проводилися регіональні конференції та круглі столи; публічні дебати, виступи на телебаченні та радіо громадських діячів; широка інформаційно-роз’яснювальна кампанія; культурно-розважальні програми та спортивні змагання тощо.
Головними організаторами святкових заходів виступають делегації Європейської Комісії та інформаційні центри ЄС у країнах-кандидатах. Державні органи влади, громадські та неурядові організації надають сприяння у проведенні Дня Європи.
Україна – єдина держава не член ЄС, в якій на державному рівні відзначається День Європи (цей день святкують також у країнах-кандидатах – Македонії, Туреччині, Хорватії). Святкові заходи з нагоди Дня Європи в країнах-членах мають переважно культурно-мистецьку спрямованість.
Згідно з Указом Президента України від 19.04.03 року № 000/2003 в Україні відзначається День Європи - щорічно у третю суботу травня. Святкування цієї дати в Україні - це важливий крок у зміцненні самоідентифікації України як європейської держави, причетної до традицій і цінностей Європи. Головною метою відзначення в Україні Дня Європи є:
- формування позитивної громадської думки щодо євроінтеграційного курсу України;
- ознайомлення якомога ширшого кола громадськості з європейськими цінностями та традиціями;
- популяризація загального європейського культурного надбання серед громадськості, зокрема, молоді;
- залучення населення регіонів України до діяльності, пов’язаної з інтеграцією країни до ЄС.
Традиційно, урочиста церемонія відкриття Дня Європи проходить у Києві. На центральній вулиці м. Київ – Хрещатику облаштовується так зване "Європейське містечко" за сприяння Представництва ЄС в Україні та посольств держав-членів ЄС.
Протягом останніх років успішно апробовано практику широкомасштабного святкування Дня Європи у регіонах України. За сприяння Представництва ЄС в Україні та посольств держав-членів ЄС спільно з місцевими обласними, міськими та районними державними адміністраціями в обласних центрах та містах України щорічно проходять повномасштабні святкові заходи. Крім участі в офіційному відкритті святкування Дня Європи, відбуваються зустрічі послів держав-членів ЄС з представниками органів місцевих та обласних влад, студентами та викладачами місцевих університетів, представників неурядових та громадських організацій, засобів масової інформації. Багаторічній досвід організації Дня Європи в Україні вказує на те, що цей День поступово стає справою державного значення і відіграє непересічну роль у формуванні громадської думки в Україні про майбутнє нашої держави в європейській сім’ї народів.
Одним з головних місць, де має відбуватися святкування Дня Європи на Україні, можна назвати двометровий геодезичний знак, який символізує географічний центр Європи, що знаходиться на правому березі річки Тиса в Закарпатті.
19 травня у м. Вінниці пройшли заходи з нагоди Дня Європи в Україні. Цього дня на Вінниччину прибула делегація з представників посольств країн, що входять в Європейський Союз. Запрошені гості ознайомились з соціально-економічним розвитком регіону, можливими інвестиційними об’єктами, тощо.
Після відкриття свята представники влади, громадськість міста та запрошені гості відвідали виставку живих скульптур, де грали вуличні музиканти, танцювали хореографічні колективи та демонстрували свою майстерність художники. Крім того, в імпровізованих містечках всі бажаючі змогли продегустувати національні страви різних країн Європи.
Серед інших заходів – виступи молодіжних колективів сучасних танців, виставка мототехніки та стріт-арту, різноманітні конкурси.
