Іван Карпенко-Карий (1
Справжнє ім'я - Іван Карпович Тобілевич.
Народився Іван Карпович Тобілевич 29 вересня 1845р. в с. Арсенівка поблизу Єлисаветграда. Батько його походив із старовинного зубожілого дворянського роду й працював прикажчиком поміщицького маєтку, а мати була простою селянкою.
Освіту, до якої так тягнувся хлопець, довелося через матеріальну скруту обмежити чотирикласним училищем і з чотирнадцяти років заробляти на прожиття.
У 1863р. у Бобринці на Єлисаветградщині утворився драматичний гурток, одним з найактивніших учасників якого був І. Тобілевич. Він грав різні ролі у п'єсах. В єлисаветградському гуртку Тобілевич був і керівником, і режисером, і актором, беручи участь у створенні вистав за п'єсами Островського, Гоголя, Грибоєдова, Мольера, Шіллера.
У 1864 - на службі в повітовому суді. Майже два десятиліття забрала в І. Тобілевича служба в різних канцеляріях - від писарчука до секретаря міського поліцейського управління.
У 1перебуваючи в Єлисаветграді, Тобілевич знайомиться з творами Руссо, Дідро, Вольтера, Герцена, з економічними трактатами Бокля, Мілля, разом із своїм другом М. Кропивницьким читає західноєвропейських письменників, філософів, соціологів. Брав участь у аматорських виставах О. Тарковського, публікував літературно-критичні статті, став членом нелегального народовольського гуртка Опанаса Михалевича.
У 1870 - одружився з Надією Тарковською. Вона народила йому 7 дітей.
Демократичні переконання Тобілевича закономірно привели його до участі в організації таємного гуртка.
У 1881 - втратив дружину Надію, наступного року померла дочка Галина.
У 1883 - в альманасі «Рада» надрукував оповідання «Новобранець», підписане псевдонімом Гнат Карий. За неблагонадійність був звільнений із посади секретаря поліції. Вступив до театральної трупи М. Старицького.
У 1883 - одружився з Софією Дітковською, хористкою трупи М. Старицького.
У 1884р. вислан за участь у діяльності гуртка та за допомогу політичним “злочинцям”. У засланні написав свою першу драму «Чабан» («Бурлака»), а також п'єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна». Щоб заробити на прожиття, піднаглядний Тобілевич працював підручним коваля, а згодом відкрив палітурну майстерню.
У 1886р. в Херсоні було видано перший “Збірник драматичних творів” І. Карпенка-Карого, до якого увійшли драми “Бондарівна” і “Хто винен?” та комедія “Розумний і дурень”, а в 1887р. опубліковано “Наймичку”.
У 1887р. - отримавши дозвіл на звільнення, повернувся з дружиною Софією в Україну й оселився на хуторі, названому на честь першої дружини
У 1888р. - з І. Карпенка-Карого зняли гласний нагляд. Він вступив до трупи свого брата Миколи Садовського, пізніше - до трупи іншого брата - Панаса Саксаганського.
У 1890р. - вступив до товариства українських артистів, написав комедію «Сто тисяч».
У 1897р. - склав записку до з'їзду сценічних діячів у Москві, присвячену переслідуванню українського театру, яку з трибуни з'їзду виголосив Панас Саксаганський.
У 1899р. - написав історичну трагедію «Сава Чалий», присвячену подіям гайдамаччини 18 століття.
У 1900–1904р. - створив власну трупу, написав п'єси «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море».
У 1906р. - захворів, залишив сцену й виїхав на лікування до Берліна.
15 вересня 1907 року Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби у Берліні, поховано його на хуторі Надія.
