Концепція перерозподілу сплати страхових внесків між роботодавцями та працівниками

Проект

Концепція

перерозподілу сплати страхових внесків між

роботодавцями та працівниками

Концепція перерозподілу сплати страхових внесків між роботодавцями та працівниками (далі - Концепція) розроблена відповідно до положень Генеральної Угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на роки, Програми економічних реформ на 2010 – 2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" Комітету з економічних реформ при Президентові України, та спирається на положення конвенцій Міжнародної організації праці щодо розподілу сплати внесків між страхувальниками та застрахованими особами, а також досвід установ соціального страхування розвинутих країн світу.

Концепція визначає основні засади політики щодо реалізації перерозподілу сплати страхових внесків між роботодавцями та працівниками.

1. Визначення проблеми та аналіз причин її виникнення

Успішне здійснення соціально-економічних реформ потребує зменшення навантаження на фонд оплати праці та підвищення ролі і відповідальності працівників за своє соціальне забезпечення для досягнення суспільної згоди щодо належного рівня соціального захисту та розмірів страхових внесків.

Соціальне страхування ґрунтується як на принципі солідарності застрахованих осіб, так і на принципі їх власної відповідальності за свій матеріальний стан при настанні страхових випадків.

У чинних законах у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування цей принцип закладено - наймані працівники поряд із роботодавцями беруть безпосередню участь у формуванні фінансової системи соціального страхування, але практична його реалізація знаходиться лише у початковому стані.

Сьогодні застрахована особа сплачує страхові внески до цільових фондів у таких розмірах: до Пенсійного фонду – у середньому 2 відсотки, до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності – до 1 відсотка, до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття – 0,6 відсотка. З 1 січня 2011 року особа сплачуватиме єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 3,6 відсотка, які розподілятимуться в такій же пропорції.

Страхові внески в Україні сплачуються в таких пропорціях: роботодавці – 91,3 %, застраховані особи – 8,7 %, що є одним з найнижчих показників в порівнянні з країнами Європи. Конвенцією Міжнародної організації праці № 000 допускається участь застрахованих осіб у соціальному страхуванні у розмірі до 50% загальної суми фінансування.

Аналіз досвіду країн із ринковою економікою свідчить, що обов’язкова сплата застрахованою особою страхових внесків є невід’ємним елементом існуючих систем обов’язкового соціального страхування. Але розміри страхових внесків, що сплачують наймані працівники, в різних країнах обумовлені реальними соціально-економічними умовами, рівнем доходів населення, ступенем розвитку систем соціального страхування і мають різну долю до оплати праці.

Рівень страхових внесків застрахованих осіб та роботодавців у країнах:

Країна	Роботодавці	Застрахована особа	Усього	Питома вага страхових внесків застрахованих осіб у загальному розмірі внесків
Австрія	25,15	17,2	42,35	40,6
Болгарія	16,8	12,1	28,9	41,9
Естонія	33,3	2,6	35,9	7,9
Іспанія	31,08	6,25	37,33	16,7
Італія	30,17	9,19	39,36	23,3
Латвія	24,09	9,0	33,09	27,2
Литва	30,98	9,0	39,98	22,5
Молдова	23	6	29	20,7
Німеччина	19,61	19,25	38,86	49,5
Польща	17,61	22,71	40,32	56,3
Португалія	23,75	11,0	34,75	31,7
Угорщина	27,0	17,0	44,0	38,6
Україна	37,61	3,6	41,21	8,7
Фінляндія	20,38	7,01	27,48	25,5
Франція	32,68	9,8	42,48	23,1
Чехія	34,0	11,0	45,0	24,4
Швеція	23,43	7,0	30,43	23,0

Європейський досвід демонструє, що лише невелика кількість країн використовує верхню межу розподілу, встановлену Конвенцією МОП, здебільшого використовується розподіл, за яким на найманих працівників покладено 20-30% загального розміру страхових внесків.

Що стосується навантаження на фонд оплати праці, то особливістю України в порівнянні з іншими європейськими країнами є не стільки загальні високі ставки нарахувань на фонд оплати праці, як інша пропорція їх розподілу між роботодавцями та застрахованими особами. Загальний розмір страхових внесків в Україні (41,21%) навіть дещо нижчий ніж в Німеччині, Франції, Австрії, Польщі, Угорщині (42-45%%). Але у порівнянні з іншими країнами ми маємо досить високу питому вагу розміру страхових внесків, що сплачують роботодавці, в загальному розмірі страхових внесків (91,3%).

2. Мета перерозподілу сплати страхових внесків між роботодавцями та працівниками

Зростання рівня соціальних ризиків є закономірним результатом підвищення економічної свободи, а їх компенсація потребує перегляду механізмів соціального захисту, які б враховували співвідношення інтересів працівників, роботодавців, держави і суспільства в цілому.

Нинішні низькі рівні часток соціальних внесків працівників виражаються незначними грошовими сумами тому вони сприймають державу як безпосереднього носія фінансової відповідальності за його соціальне забезпечення та здійснення виплат, що негативно впливає на стабільність фінансування системи соціального страхування та її спроможність ефективно компенсувати соціальні ризики ринкової економіки.

Метою збільшення частки сплачуваних внесків працівником є зростання рівня участі у фінансуванні свого соціального страхування, що збільшуватиме його активність у системі убезпечення від настання подій, спричинених соціальними ризиками та стимулюватиме відстоювання своїх прав на отримання належного рівня соціального захисту.

3. Принципи проведення перерозподілу страхових внесків між роботодавцями та працівниками

Перерозподіл сплати страхових внесків між роботодавцями та працівниками базуватиметься на наступних принципах:

- соціального партнерства: пропозиції щодо перерозподілу страхових внесків між роботодавцями та найманими застрахованими особами формуються органами виконавчої влади за участю представників спільних представницьких органів профспілок та роботодавців;

- паритетності участі роботодавців та найманих осіб у соціальному страхуванні: внески на соціальне страхування сплачуються роботодавцями та найманими особами, окрім страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, внески за яким сплачуються роботодавцями;

- не допущення зменшення рівня доходів працівників під час проведення перерозподілу страхових внесків;

- послідовність та ефективність передбачених заходів.

4. Визначення оптимального варіанту розв'язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

Відповідно до Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” з 1 січня 2011 року запроваджено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), який є консолідованим страховим внеском, що включає страхові внески на всі види загальнообов’язкового державного соціального страхування та пенсійне страхування.

Перерозподіл може бути здійснено в два етапи.

На першому етапі результатом перерозподілу (в залежності від сценарію його проведення - упродовж декількох років або одномоментно) є досягнення таких пропорцій розподілу єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування:

	ПФУ	ФССТВП	ФЗДССВР	ФССНВ	Всього
Роботодавці	28,2	1,2	1,05	1,51	31,96
Застраховані	7,0	1,2	1,05	0	9,25
Всього	35,2	2,4	2,1	1,51	41,21

Розподіл здійснено відповідно до Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

З урахуванням частини другої статті 71 Конвенції МОП № 000 „Про мінімальні норми соціального забезпечення” пропонується здійснити перерозподіл:

частини єдиного внеску, що спрямовується на страхування на випадок безробіття та з тимчасової втрати працездатності, - у співвідношенні 50:50%%;

частини єдиного внеску, що спрямовується на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, - з урахуванням норми абзацу четвертого пункту 9 розділу XV „Прикінцеві положення” щодо максимального розміру страхових внесків, що спрямовуються до накопичувальної системи пенсійного страхування (7 відсотків суми заробітної плати).

Частина єдиного внеску, що спрямовується на страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перерозподілу не підлягає.

Можливо декілька варіантів проведення першого етапу перерозподілу страхових внесків.

4.1. Одномоментний перерозподіл страхових внесків з одночасним підвищенням заробітної плати

За цим варіантом можливе перерахування частки єдиного внеску, отриманого від працівника, що спрямовується до Пенсійного фонду України, на солідарну систему з поступовим перерозподілом їх до накопичувальної системи.

Впровадження накопичувальної системи можна регулювати на основі актуарних розрахунків, поступово доводячи розмір внесків до неї упродовж кількох років до 7 відсотків суми заробітної плати. З метою збереження рівня доходу застрахованих осіб одночасно з перерозподілом єдиного внеску має бути проведене підвищення заробітної плати.

Учасниками накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування мають бути особи, що підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню згідно із Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, яким на дату запровадження перерахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду виповнилося не більш як 35 років та які сплачують внески до цього фонду.

З метою недопущення зменшення заробітної плати найманих працівників у зв’язку з перерозподілом страхових внесків між роботодавцями та працівниками підприємства, установи і організації незалежно від форми власності та фізичні особи, які використовують найману працю, мають здійснити:

збільшення суми фактичних витрат на оплату праці, визначених Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, за рахунок зменшення нарахувань на зазначені суми для роботодавців;

підвищення заробітної плати усіх працівників таким чином і в таких розмірах, щоб після відрахування сум єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податку з доходів фізичних осіб заробітна плата, що підлягає виплаті, не була нижчою, ніж фактично виплачена середня заробітна плата за календарний рік, що передує року запровадження перерозподілу.

Розрахунок сум підвищення заробітної плати має здійснюватися відповідно до Методики, яка має затверджуватися Кабінетом Міністрів України та враховувати всі аспекти впливу розміру заробітної плати з урахуванням підвищення на суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податку з доходів фізичних осіб, які сплачуватимуться з неї, та на вартість робочої сили.

Реалізація цієї вимоги має передбачати здійснення низки заходів правового та організаційного характеру, які унеможливили б порушення прав працівників при запровадженні перерозподілу єдиного внеску.

До ризиків цього варіанту перерозподілу належать:

- недосягнення миттєвого ефекту від перерозподілу внесків через те, що при зменшенні розміру єдиного внеску, що сплачує роботодавець, та одночасному підвищенні заробітної плати вартість робочої сили не зменшиться;

- ускладнення контролю за виконанням роботодавцями забезпечення підвищення заробітної плати до встановленого рівня (крім бюджетної сфери).

4.2. Поступовий перерозподіл страхових внесків з одночасним підвищенням заробітної плати

Страхові внески до накопичувальної системи пенсійного страхування, які мають бути складовою частиною єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, пропонується перерозподіляти у таких розмірах: у рік запровадження перерахування – 2 відсотки бази нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, кожного наступного року – у розмірі, збільшеному на 1 відсоток, до досягнення 7 відсотків. Для осіб, які не будуть учасниками накопичувальної системи пенсійного страхування, зазначений перерозподіл буде здійснюватися таким же чином до солідарної системи пенсійного страхування.

Частини єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на страхування на випадок безробіття та з тимчасової втрати працездатності, враховуючи їх незначний розмір (загальне збільшення внеску працівників становитиме 0,65%) можуть бути перерозподілені у будь-який час – як під час запровадження накопичувальної системи пенсійного страхування, так і до або після її запровадження.

Компенсаційне підвищення заробітної плати найманому працівникові збільшить для роботодавця базу нарахування єдиного внеску, що дозволяє поступово пропорційно зменшити розмір єдиного внеску.

Цей варіант також потребує здійснення розрахунку сум підвищення заробітної плати відповідно до Методики, яка має затверджуватися Кабінетом Міністрів України та враховувати всі аспекти впливу розміру заробітної плати з урахуванням підвищення на суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податку з доходів фізичних осіб, які сплачуватимуться з неї, та на вартість робочої сили.

Ризики цього варіанту є аналогічними до ризиків за варіантом, передбаченим пунктом 4.1.

4.3. Поетапне впровадження перерозподілу страхових внесків за рахунок зростання реальної заробітної плати, без компенсаційного підвищення заробітної плати найманому працівникові

Можливе запровадження такого варіанту:

збільшення на 1 відсоток розміру внеску для працівників у разі прогнозного зростання на 5% розміру реальної заробітної плати (яка розраховується шляхом ділення номінальної заробітної плати поточного періоду без урахування податків та страхових внесків („нетто”) на індекс споживчих цін).

До ризиків цього варіанту перерозподілу відносяться наступні:

невиправдання прогнозу зростання розміру реальної заробітної плати, що призведе до певного зменшення реальних доходів працівників.

4.4. Оптимальним варіантом першого етапу перерозподілу страхових внесків можна вважати варіант, передбачений пунктом 4.2, який дасть можливість поступово зменшити розмір єдиного внеску за рахунок збільшення бази нарахування єдиного внеску або забезпечити запровадження медичного страхування без збільшення навантаження на фонд оплати праці.

Терміни та параметри другого етапу перерозподілу страхових внесків доцільно визначати після завершення першого етапу та здійснення аналізу його ефективності.

5. Шляхи і способи розв'язання проблеми

Система соціального страхування ґрунтується на взаємодії трьох суб'єктів соціального страхування - роботодавців, працівників та держави, які діють через органи виконавчої влади та Спільні представницькі органи профспілок та роботодавців, які мають досягти консенсусу у визначенні шляхів та термінів здійснення перерозподілу страхових внесків через проведення переговорів для напрацювання проектів законодавчих актів та внесення пропозицій до Верховної Ради України, а також нормативно-правових актів.

Проблему передбачається розв'язати шляхом внесення змін до Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" щодо розміру єдиного внеску та інших законодавчих актів, а також здійснення заходів правового та організаційного характеру, які унеможливили б порушення прав працівників при запровадженні перерозподілу єдиного внеску.

6. Строк виконання

Відповідно до Програми економічних реформ України на роки пропонується здійснення перерозподілу ставки страхових внесків від роботодавців до працівників поступово, починаючи з 2012 року.

7. Очікувані результати виконання, визначення її ефективності

Підвищення частки сплати єдиного внеску працівниками означатиме збільшення його особистої відповідальності у системі соціального страхування, що має важливе значення для ефективної реалізації соціальної політики. За допомогою активної участі працівників у системі соціального страхування покращиться дисципліна сплати внесків, рівень збирання єдиного внеску та забезпечення відповідного рівня соціального захисту.