Нехай звучать Тарасові слова

Нехай звучать Тарасові слова

(літературно-музичне свято)

Гіч М. М..,

учитель української мови і літератури

Раковецької ЗОШ І-ІІ ст.

Мета: закріпити знання учнів про творчість Великого Кобзаря; розвивати навички виразного декламування, інсценування творів; виховувати любов та повагу до творчої спадщини , до рідної землі, свого народу, мови, культури.

Обладнання: портрет , прикрашений вишиваними рушниками, крилаті вислови із поетичних творів, книжкова виставка та виставка ілюстрацій учнів.

Епіграф

Великий Кобзарю!

Ти живеш і в наші дні,

Ти з нами в праці і в борні,

Ти з нами йдеш до сонця сходу,

Ти, правди й вольності пророк…

М. Рильський

Хід заняття

Звучить пісня «Думи, мої думи…».

Слово вчителя.

для України - не просто народний поет, геніальний митець, якого доля обдарувала багатьма талантами. Значення його слова для нас особливе. Воно брало початок з чорнозему пісні і думи, з гомону потоків старого Дніпра, з срібного голосу соловейка, ніжної, щирої, зворушливої української пісні, з найпотаємніших глибин духу рідного народу.

Погляньте навколо: ласкаво світить сонечко, від його теплого поцілунку розкриваються повіки перших квітів, весняний вітерець грайливо пестить ніжні коси берізки і плакучої верби, в голубому небі пропливають легенькі хмарки. А довкола щасливим співом заливаються птахи. Це їм перший весняний місяць відчинив двері в рідний край.

Весна… В ці прекрасні дні березень благословив першу сльозу немовляти - Тараса. Минали весни і йшли роки. І от сьогодні ми зустрічаємо 200- річницю з дня народження Великого Кобзаря.

Вічна Шевченкова весна прийшла на землю, яку сходив Тарас малими босими ногами і засівав словом, а слово те було про Матір і про Україну. Отож, нехай звучать немеркнучі слова.

Хлопець 1.

Дяв’ятого він народився

В селі українськім,

У вишневому садку

В біленькій хатинці,

Де він молився,

До Бога складав просьбу свою.

Дівчина.

Ще світ його зовсім не знав,

Ще славу йому не співали,

А він малий жебракував

З такими тяжкими думками.

Хлопець.

Сонечко сяє, хмарка пливе,

Трава зеленіє і вишня цвіте.

Цвіте вона цвітом білішим за цвіт

І пахне весною на безмежний світ.

Пісня «Садок вишневий коло хати».

Інсценізація «Малий Тарас».

Мати. Як гірко, як нестерпно жаль,

Що долі нам нема з тобою!

Ми вбогі, змучені раби, не знаєм радісної днини.

Нам вік доводиться терпіть,

Не розгинать своєї спини.

Промовиш слово – і нагай

Над головою люто свисне.

І так усюди – з краю в край-

Панує рабство ненависне.

Росте неправда на землі,

Згорьованій, сльозами злитій.

О любі діточки малі,

Одні залишитись на світі!

Ну хто замінить вам мене,

Рожеві квіти нещасливі,

Коли безжальна смерть зітне

Мене на довгій панській ниві?

Тарасику, сину мій,

Де ти подінешся у світі?

Тарас. Піду у найми, світ за очі.

Тебе, матусю, не забуду,

Де я не буду.

Мати. Дитино моя! Життя наше нестерпне. Страждання і муки висушують душу.

Ох, як же важко жити у світі!

А жити – хочеться!

(Мати співає сумну пісню, поцілувала Тараса і пішла)

Тарас. Там матір добрую мою

Ще молодую - у могилу

Нужда та праця положила.

Як важко сироті! Що робити? До кого прихилитись? Тільки 13 минув,

А світу Божого, світу красного, сонечка ясного не бачу.( сідає на колоду)

Тарасик читає вірш « Мені тринадцятий минало».

Звучить пісня «Зоре моя вечірняя».

Входить Оксана у віночку, втирає Тарасові сльози і цілує.

Тарас. Оксаночко, ти у вінку – найкраща за всіх панянок у світі.

А я тобі ще й чобітки справлю із срібними підківками.

Оксана. Спаравді із срібними?

Тарас. Так і ще й із золотими дзвіночками в закаблуках.

Оксана. Ще ні в кого таких не було!

Тарас. А в тебе – будуть!

Оксана. За що ж справимо?

Тарас. Одіб’ємось від злиднів. Тоді й усе буде. І по дзвіночках вгадаю, що це ти ідеш, Оксаночко.

Оксана. Я без тебе, Тарасе, - нікуди не піду.

Тарас. А я втечу до тебе, Оксаночко, звідки завгодно.

Оксана. А як закують? А як у кайдани закують тебе, Тарасе?

Мій вінок до тебе припливе. (знімає віночок і дає Тарасові)

Тарас. Оксано, не кажи цього. Може, й річки туди не буде.

Оксана. Якщо річки не буде, все одно віночок цей докотиться до тебе через гори, байраки, долини. (сідають на землю).

Оксана. Ми в купочці колись росли,

Маленькими собі любились,

А матері на нас дивились

Та говорили, що колись

Одружимо їх.

Тарас. Не вгадали.

Старі зарані повмирали,

А ми малими розійшлись.

Разом. Та вже не сходились ніколи.

Ведучий.

Тернистий шлях вже в дитинстві пройшов і як багато почерпнув з життя. Читаючи твори поета, ми не раз подумки повертаємося в його нелегке дитинство, усвідомлюємо чому таке вистраждане кожне слово, чому така вагома кожна його думка. Та дитинство промайнуло і почала вражати тяжка доля народу, а зокрема доля молодої дівчини та жінки.

Звучить пісня «Така її доля».

Учениця читає поезію «Лілея».

Ведучий. – це найвидатніший і геніальний український поет, який спробував себе також і у драмі. Тарас Григорович любив і поважав українських козаків і жалкував, що козаччина минула без сліду. Він викривав соціальну нерівність в українському народі ще у XVII столітті.

До вашої уваги інсценування уривка із драми «Назар Стодоля».

Ведучий. В житті своєму все він звідав:

Був у солдатах, в засланні.

О, як любив він рідну землю

І їй писав на чужині!

Ведучий. В історії кожної літератури є твори, які володіють даром безсмертя. Саме до таких шедеврів належить поезія Великого Кобзаря. Йому було властиве глибинне відчуття кревної причетності до долі народу, до його трагічної історії. Саме тому він спрямовує свої твори на захист пригнобленого люду.

Борітеся – поборите,

Вам Бог помагає!

За вас правда. За вас слава

І воля святая!

Ведучий. Стійкість народу, його могутню згуртовану силу, його нескореність в боротьбі за національну гідність, демократичну державу, де «врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі» висвітлював у своїй творчості великий син свого народу – .

Ведучий. Пекучими роздумами над долею України, тяжкою скорботою з приводу відстоювання вільного життя нашої неньки України ми тривожили свої душі, спостерігаючи за останніми подіями на Майдані. Низький уклін і шана героям «Небесної сотні», які віддали життя за нас і наше мирне і чесне майбуття.

Звучить пісня «Пливе кача по Тисині»

Ведучий. То ж вшануймо наших героїв хвилиною мовчання.

Вчитель. Я сподіваюся, що, гортаючи незабутні сторінки життя і подвигу наших героїв – патріотів, в наших душах залишеться безмежна любов до рідної мови, багатогранного Шевченкового слова, нашої неньки України.

Звучить пісня «Заповіт».