ХАРКІВСЬКА СПЕЦІАЛІЗОВАНА ШКОЛА І – ІІІ СТУПЕНІВ №75
ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Поетична композиція
до 200-річчя з дня народження
Тараса Григоровича Шевченка
Автор:
, вчитель
української мови та літератури
вищої кваліфікаційної категорії,
вчитель – методист
Харківської спеціалізованої школи
І – ІІІ ступенів №75
Харківської міської ради
Харківської області
Харків 2014
Поетична композиція до 200-річчя з дня народження
Тараса Григоровича Шевченка
(Залу прикрашено квітами, бюстом, портретами Тараса Шевченка. На стінах репродукції картин чи видання «Кобзаря» різних років.
Святкова композиція починається з музичного вступу, наприклад, з пісні «Реве та стогне Дніпр широкий» чи духовного гімну «Боже великий, єдиний, нам Україну храни»)
1. Слово до Кобзаря.
(Ведуча звертається до присутніх з емоційним виступом про українського генія)
- Ми чуємо тебе, Тарасе, крізь століття. Роки й віки не можуть стати на заваді нашому спілкуванню. Бо твої думи й надії — це сподівання кожного українця на кращу долю, на вільне й щасливе життя.
Кожна людина, освічена, інтелектуальна, рано чи пізно прийде до вічного джерела Шевченкової поезії.
Багато років тому, точніше сто років тому, інший геніальний поет, Іван Франко у статті «Тарас Шевченко» (1914), писав про автора «Кобзаря»: «Він був великий син - і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком - і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком - і
вказав нові світи й вільні шляхи професорам і книжним ученим.
Доля переслідувала його ціле життя, та не покрила іржею золота його душі, не обернула його любові до людства в ненавистьоті його віри - в розпуку. Доля не шкодувала йому страждань, оле й не пожаліла втіх, що були із здорового джерела життя.”
Справді, мене в поезії Кобзаря завжди вражала його любов до людей, скивджених, принижених. Хто ще так любив свій край? Усе життя прагнув Шевченко повернутися й жити «серед степу широкого, на Вкраїні милій».
Я вважаю, що дуже правильно у фільмі-презентації до телепроекту «Сто найвидатніших українців» сказав неперевершений Б. С .Ступка: «Я думаю, Шевченко самий великий і найбільш великий, тому що він актуальний, розумієте? Він - в усі формації, він - в усі часи, для України він надзвичайно актуальний. Шевченко такий поет, до якого можна звертатися постійно. Кожна людина може знайти, так би мовити, свого Шевченка. Але він був людиною, і такою, як всі ми. Мав свої людські вади, людські плюси, але в нього ще був величезний талант».
Поезія для Шевченка дуже дорога: це квіти його душі, це рідні діти його серця. Талант його багатогранний: він був і глибоким ліриком, і творцем епічних поем, автором багатьох дорогоцінних перлин ліричної поезії. Багато його віршів пішли в народ, стали народними піснями. Шевченко не тільки прославляв природу нашої України, описував історичні події, але й піклувався у своїх творах про могутній дух нашого незламного народу, про жіночу долю
і величне слово українське.
Хто ти для мене, Тарасе, Кобзарю, людини 21 віку. Ти не тільки той, кого вивчають, а й той, ким живуть. У кому черпають сили й надії. У глибини майбутнього слав Шевченко свої непохитні заповіти силам рідної землі. І серед усих цих заповітів перший і останній:
Свою Україну любіть,
Любіть її...
Во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть
Хотіла б завершити рядками геніальної сучасниці, Ліни Костенко, бо її слова найповніше висловлюють думку сучасників про Кобзаря: «Пам'ятайте, що на цій планеті відколи сотворив її пан Бог, Ще не було епохи для поетів, але були поети для епох.
2. Літературна мозаїка
(учні читають уривки з поетичних творів)
Реве та стогне Дніпр широкий»
Реве да стогне Днiпр широкий,
Сердитий вiтер завива,
Додолу верби гне високi,
Горами хвилю пiдiйма...
Тече вода в синє море»
Тече вода в синє море,
Та не витікає,
Шука козак свою долю,
А долі немає...
Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину,
Над водою гне вербою
Червону калину...
Ведуча: Нашого поета називають генієм, совістю України. Справді, його поезія актуальна й сьогодні. Скільки віри в майбутнє України, який глибокий погляд на історію рідної землі, скільки боль, що не все сталось так, як гадалось...
Учень читає вірш «Стоїть в селі Суботові...»
Ведучий: Цікавим є погляд на морально-етичні проблеми, вирішення яких поет шукав у Біблії Пропонуємо до вашої уваги вірші з циклу «Псалми Давидові»; проникнемося глибиною поетичного осмислення сторінок вічної книги.
Учениця
«Блажений муж на лукаву...»
Блаженний муж на лукаву
Не вступає раду,
І не стане на путь злого,
І з лютим не сяде.
А в законі господньому
Серце його й воля...
Учениця
«Боже, спаси, суди мене»
Боже, спаси, суди мене
Ти по своїй волі.
Молюсь: господи, внуши їм
Уст моїх глаголи,
Бо на душу мою встали
Сильнії чужії,
Не зрять бога над собою,
Не знають, що діють...
Воля й Україна, Україна й воля... Навіть в інтимних віршах звучить мотив любові до свободи.
Вірш ”Не женися на багатій”...
“Доля” (виконують учень та учениця)
Ведуча: Тараса Шевченко називають пророком, патріотом, генієм. Все це так...
Він бачив крізь віки, любив “свою Україну убогу” і вірив...
Вірш “Чи ми ще зійдемося знову”
Ведучий: Поезія Кобзаря інтернаціональна, його думи близькі всім розумним та чесним людям.
Ось як писав у дні прощання з нашим поетом російський автор Ніколай Некрасов.
Вірш “На смерть Шевченка”.
200 років тому у світ прийшов Тарас, щоб стати Кобзарем для кожного з нас, щоб навчити жити, любити, вірити. Сьогодені непроста епоха-21 вік...
І знову ми йдемо до Тараса Шевченка за порадою, бо він знав душу українського народу, а значить знає кожного з нас.
Ліна Костенко “Кобзарю, знаєш, непроста епоха...” (виконує учениця)
