Програма навчальної дисципліни підготовки фахівців для здобуття ступеня вищої освіти «Спеціаліст»

ПСИХОЛОГІЯ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ

Програма

навчальної дисципліни

підготовки фахівців для здобуття ступеня вищої освіти «Спеціаліст»

за спеціальністю «Психологія» (7.)

галузі знань «Соціально-політичні науки» (0301)

РОЗРОБНИК ПРОГРАМИ:

Казміренко Л. І. – кандидат психологічних наук, професор, професор кафедри юридичної психології Національної академії внутрішніх справ

Київ – 2014

Вступ

Програму вивчення навчальної дисципліни «Психологія адиктивної поведінки» розроблено відповідно до освітньо-професійної програми підготовки фахівців ступеню вищої освіти «Спеціаліст» спеціальність «Психологія» (7.), галузі знань «Соціально-політичні науки» (0301).

Предметом вивчення навчальної дисципліни «Психологія адиктивної поведінки» є психологічні особливості адиктивної поведінки, засади їх діагностики та корекції.

Міждисциплінарні зв’язки: вивчення дисципліни «Психологія адиктивної поведінки» передбачає попереднє опанування знаннями та вміннями з навчальних дисциплін «Загальна психологія», «Соціальна психологія», «Юридична психологія», «Психологія юридичної діяльності», «Психодіагностика», «Психологічне супроводження оперативно-службової діяльності» та інших дисциплін, передбачених освітньо-професійними програмами освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр».

Програма навчальної дисципліни «Психологія адиктивної поведінки» складається з таких модулів:

1. Поняття та сутність адиктивності як психологічного феномену

2. Психологічна характеристика адиктивної поведінки

3. Психологічні засади профілактики адиктивної поведінки

1. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ПСИХОЛОГІЯ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ»

1.1. Метою викладання навчальної дисципліни є гармонізація, синтез знань про психологію адиктивної поведінки людини зі знаннями у сфері протидії злочинності та правопорушенням; формування наукового світогляду щодо психологічних чинників адиктивності, вмінь самостійно проводити психодіагностичну і консультативну роботу з адиктивними особами, зважено та відповідально підходити до вибору заходів профілактики та корекції адиктивності.

1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни є:

- ознайомлення з об’єктом, предметом, методами та категоріальним апаратом;

- розширення кола знань про психологічні механізми формування адиктивності;

- визначення психологічної специфіки адиктивної поведінки;

- надання характеристики психологічним засадам профілактики адиктивної поведінки;

- набуття вмінь і навичок психологічного забезпечення діяльності з профілактики адиктивної поведінки;

- формування у слухачів громадянської позиції, критичного та неупередженого ставлення до громадян із різними видами залежності.

1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми слухачі повинні:

знати:

- соціально-психологічну сутність поняття норми як визначальної основи розуміння адиктивності;

- психологічний зміст поняття «адиктивність»;

- ознаки, види, рівні та етапи розвитку адиктивності;

- чинники формування адиктивності та її індивідуальні механізми;

- вікові і гендерні особливості прояву адиктивної поведінки;

- зміст та основні стратегії соціальної профілактики адиктивності та пов’язаних із нею правопорушень;

- особливості діяльності психолога щодо організації та проведення індивідуальної профілактичної та консультативної роботи з особами, схильними до адиктивності;

- основні методи психологічної корекції адиктивності;

уміти:

- виявляти поведінкові та особистісні ознаки адиктивності;

- визначати чинники, що сприяють формуванню адиктивності;

- використовувати адекватні методи психологічної діагностики особистості з адиктивністю

- надавати психологічну допомогу адиктивним особам та членам їх родини.

2. ІНФОРМАЦІЙНИЙ ОБСЯГ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ПСИХОЛОГІЯ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ»

Змістовий модуль І.

Тема 1. Поняття та сутність адиктивності як психологічного феномену

Поняття та різновиди адиктивної поведінки. Психологічні особливості осіб із адиктивними формами поведінки. Адиктивна поведінка як відхід від реальності. Хімічні та нехімічні адикції.

Історичні витоки проблеми адиктивності. Опіумні війни. Наркотичні речовини та їх використання в медицині. Рослинні та синтетичні наркотичні речовини.

Психологічна характеристика особи, схильної до адиктивності. Мотивація поведінки адиктивних осіб. Субмісивні та псевдокультурні мотиви. Життєві кризи та адиктивність. Особливості емоційно-вольової регуляції адиктивних осіб.

Чинники виникнення залежності від психоактивних речовин: біологічні, соціальні та психологічні. Передумови виникнення адикцій. Вплив умов сімейного виховання на формування адиктивності.

Тема 2. Психологічна характеристика адиктивної поведінки

Критерії та ознаки зловживання і залежності від хімічних речовин. Класифікація психоактивних речовин. Чинники, що визначають природу відчуттів, що викликаються психоактивними речовинами. Поняття толерантності та абстиненції.

Основні ознаки вживання наркотиків підлітками і молоддю. Характеристика поведінкових змін при вживанні наркотиків.

Особливості взаємодії соціального оточення з адиктивними особами. Основні шляхи отримання грошей для придбання наркотиків. Основні помилки батьків щодо дітей-наркоманів. Правила поведінки батьків щодо дітей із адиктивною поведінкою. Поняття співзалежності.

Змістовий модуль ІІ.

Тема 3. Психологічні засади профілактики адиктивної поведінки

Різновиди і моделі профілактики адиктивності. Етапи профілактики залежності: первинна, вторинна, третинна. Презентація поширеності адикцій в суспільній свідомості.

Моделі загальнодержавної політики профілактики хімічних адикцій: соціокультурна, споживча, заборонююча моделі, модель нульової толерантності до наркотиків. Моделі правоохоронної політики щодо наркотиків: модель тотального прогібіціонігму, модель повної декриміналізації наркотиків, модель підтримки та рецептурна модель, модель зниження шкоди.

Основні завдання, суб’єкти та методи профілактики залежності. Вплив шкільної освіти та засобів масової інформації. Сутність та критерії дієвості громадських програм профілактики залежності.

3. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Базова

1. Айвазова А. Е. Психологические аспекты зависимости. – СПб.: Речь, 2003. – 120 с.

2. , Лисецкий ранней наркомании. – Москва – Самара: Международная ассоциация по борьбе с наркоманией и наркобизнесом, Самарский Государственный Университет, Самарский центр практической психологии, 2013 – 128 с.

3. Бухановский А. О. Зависимое поведение: клиника, динамика, систематика, лечение, профилактика. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – 35 с.

4. Гоголева А. В. Аддиктивное поведение и его профилактика. – М. : изд-во Моск. псих-соц. ин-та, 2002. – 240 с.

5. Как спасти детей от наркотиков. – М.: Центрполиграф, 2013. – 348 с.

6. Захаров пограничных расстройств и состояний зависимости. – М.: ДеЛи принт, 2004. – 288 с.

7. Ложкин поведения девиантной личности: учебно-методическое пособие. – Екатеринбург: Изд-во Уральского юридического института МВД России, 2012. – 110 с.

8. Максимова Н. Ю. Психологія адиктивної поведінки: навчальний посібник. – К. : Київський університет, 2002. – 308 с.

Допоміжна

9. , Г К вопросу о саморазрушающем поведении подростков // Саморазрушающее поведение у подростков. – Л., 1991.

10. Бабаян метадоновых программ // Независимый психиатрический журнал. – 2001. – № 3.

11. Войскунский проблемы зависимости от Интернета // Психологический журнал. – Т. 5. – 2004. – № 1.

12. Егоров и алкоголизм в подростково-молодежной среде: личностные особенности, клинические проявления, половые различия // Вопросы психического здоровья детей и подростков. – 2– № 1.

13. , Шайдулина избавиться от пристрастия к азартным играм. – СПб.: Изд. дом «Нева». 2003.

14. Короленко – респектабельная форма аддиктивного поведения // Обозрение психиатрии и медицинской психологии. №1.1993.

15. Максимова профилактика алкоголизма и наркомании несовершеннолетних: учеб. пособие. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2000.

16. Менделевич и коморбидные расстройства поведения (психологические и психопатологические аспекты). – М.: МЕДпресс-информ, 2003.

17. , , Карпец поведение в форме «состояния перманентной войны» в структуре расстройств адаптации у больных алкоголизмом – ветеранов боевых действий // Новые методы лечения и реабилитации в наркологии (заместительная терапия, психофармакотерапия, психотерапия) / Сб. мат. междунар. конф. под общ. ред. проф. . – Казань, 2004.

18. , Козлов личность // Журнал невропатологии и психиатрии имени . – 2000. – № 7.

19. Неистребимая аддикция к жизни // Психология и лечение зависимого поведения / Под ред. С. Даулинга. – М.: Класс, 2000.

20. , Штакельберг : патопсихология, клиника, реабилитация. – СПб.: Лань. 2000.

21.  С. Онтогенетически ориентированная (реконструктивно-кондуктивная) психотерапия // Социальная и клиническая психиатрия. Т. 9. №

4. ФОРМА ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ УСПІШНОСТІ НАВЧАННЯ

Підсумкова оцінка якості засвоєння навчальної програми визначається за результатами заліку.

5. ЗАСОБИ ДІАГНОСТИКИ УСПІШНОСТІ НАВЧАННЯ

Перевірка глибини засвоєння знань, рівня сформованості вмінь та навичок слухачів відбувається у формі проміжного та підсумкового видів контролю.

Проміжний контроль передбачає перевірку рівня засвоєння слухачами теоретичного і практичного матеріалу під час занять у межах навчальних сесій.

Підсумковий контроль проводиться у формі заліку після закінчення вивчення навчальної дисципліни.