Аналіз регуляторного впливу

Аналіз регуляторного впливу

Проект Закону України “Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про адміністративні послуги” розроблений Міністерством юстиції на виконання підпункту “д” пункту 2 частини шостої статті 20 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про адміністративні послуги”, абзацу п’ятого підпункту “д” пункту 2 пункту 6 статті 20 Плану організації підготовки проектів актів, необхідних для забезпечення реалізації Закону України від 6 вересня 2012 р. “Про адміністративні послуги”, схваленого на засіданні Кабінету Міністрів України 17 жовтня 2012 р. (протокол ), пункту 5 доручення Прем’єр-міністра України від 14 грудня 2012 року № 000/1/1-12 до підпункту 6 пункту 1 доручення Президента України від 6 грудня 2012 року № 1-1/3280.

1. Визначення та аналіз проблеми, яку буде розв’язано шляхом державного регулювання.

Вітчизняна організація процесу надання адміністративних послуг з погляду зручності для осіб характеризується багатьма вадами об’єктивного та суб’єктивного характеру серед яких слід виокремити неврегульованість на законодавчому рівні переліку та вимог до документів, необхідних для отримання адміністративних послуг, встановлення їх платності або безоплатності, граничного строку надання та переліку підстав для відмови у наданні.

Що, в совою чергу, зумовлює неналежну якість надання адміністративних послуг, вимагання документів, не передбачених законодавством, або у формі, не передбаченій законодавством, безпідставні відмови у наданні адміністративних послуг тощо.

Таким чином, існування більшості проблем у системі надання адміністративних послуг зумовлене недосконалим законодавством, що викликало нагальну потребу його удосконалення.

Основним реформуючим законодавчим актом у сфері надання адміністративних послуг став Закон України “Про адміністративні послуги”, який набрав чинності 7 жовтня 2012 року. Положення зазначеного Закону спрямовані на законодавче визначення загальних принципів реформування системи адміністративних послуг та засад подальшого її функціонування, а саме:

- визначено термін "адміністративна послуга" (стаття 1 Закону);

- встановлено основні вимоги до регулювання надання адміністративних послуг (стаття 5 Закону);

- встановлено чіткі вимоги до інформування особи про адміністративні послуги (статті 6 та 8 Закону);

- встановлено пряму заборону вимагати від суб'єкта звернення документи або інформацію для надання адміністративної послуги, не передбачені законом, а також документи або інформацію, що перебувають у володінні суб'єкта надання адміністративних послуг або у володінні державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління (частини шоста та сьома статті 9 Закону);

- врегульовано питання строків надання адміністративних послуг (стаття 10 Закону);

- передбачено, що плата за надання адміністративної послуги (адміністративний збір) вноситься суб'єктом звернення одноразово за весь комплекс дій та рішень суб'єкта надання адміністративних послуг, необхідних для отримання адміністративної послуги (включаючи вартість бланків, експертиз, здійснюваних суб'єктом надання адміністративної послуги, отримання витягів з реєстрів тощо) (частина п’ята статті 11 Закону);

- передбачено утворення центрів надання адміністративних послуг (стаття 12 Закону);

- встановлено заборону надання інших платних послуг органами влади (ксерокопіювання, консультування тощо), крім адміністративних (частина сьома статті 11 Закону);

- передбачено можливість надання адміністративних послуг в електронній формі та доступу суб'єктів звернення до інформації про адміністративні послуги з використанням мережі Інтернет (стаття 17 Закону);

- передбачено затвердження вичерпного переліку адміністративних послуг на законодавчому рівні.

Разом з тим, успішне впровадження в життя закладених Законом України “Про адміністративні послуги” новел нерозривно пов’язано із системним оновленням законодавства у цій сфері. Необхідність розробки та прийняття відповідних нормативно-правових актів передбачена як безпосередньо положеннями Закону України “Про адміністративні послуги”, так і його Прикінцевими та перехідними положеннями.

Зокрема, абзацом п’ятим підпункту “д” пункту 2 частини шостої статті 20 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про адміністративні послуги” Уряду доручено у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законодавчих актів України, у тому числі до Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з прийняттям цього Закону.

Метою проекту Закону є врегулювання на законодавчому рівні підстав для одержання адміністративних послуг, які надаються Міністерством юстиції, Державною реєстраційною службою та структурними підрозділами територіальних органів Міністерства юстиції України, що реалізують повноваження Державної реєстраційної служби, Державною архівною службою, визначення переліку та вимог до документів, необхідних для отримання відповідних адміністративних послуг, встановлення їх платності або безоплатності, граничного строку надання та переліку підстав для відмови у наданні.

Зазначені положення в комплексі з нормами частин шостої та сьомої статті 9 Закону України “Про адміністративні послуги” (згідно з якими, зокрема, забороняється вимагати від суб'єкта звернення документи або інформацію для надання адміністративної послуги, не передбачені законом; суб'єкт надання адміністративної послуги не може вимагати від суб'єкта звернення документи або інформацію, що перебувають у володінні суб'єкта надання адміністративних послуг або у володінні державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління.) дозволять на законодавчому рівні детально регламентувати основні вимоги до процедури надання адміністративних послуг, зменшити до необхідного мінімуму кількість документів, які зобов'язана подавати особа, а все спілкування (збирання довідок, погодження тощо) здійснювати без участі особи, яка звернулась за отриманням адміністративної послуги.

2. Обґрунтування необхідності прийняття регуляторного акта.

Прийняття Закону України “Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про адміністративні послуги” сприятиме становленню, впорядкуванню та подальшому розвитку системи надання адміністративних послуг на чітко визначених законодавчих засадах, дасть змогу задовольнити потреби споживачів адміністративних послуг, забезпечить захист їх прав та інтересів, гарантованих законом.

3. Визначення цілей державного регулювання.

Для створення правових засад надання органами виконавчої влади адміністративних послуг у проекті Закону України “Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про адміністративні послуги” пропонується врегулювати на законодавчому рівні:

підстави для одержання адміністративних послуг;

визначити суб’єктів надання адміністративних послуг та їх повноваження щодо надання адміністративних послуг;

перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративних послуг;

платність або безоплатність надання адміністративних послуг;

граничний строк надання адміністративних послуг;

перелік підстав для відмови у наданні адміністративних послуг.

4. Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення встановлених цілей.

В якості альтернативи до запропонованого регулювання можливо розглянути так званий “статус-кво”, тобто збереження чинного регулювання зазначених питань.

Недосконалість неузгоджених поміж собою актів законодавства різної юридичної сили може зумовити зростання корупційних ризиків у відповідній сфері державного управління.

Крім того, неналежне врегулювання згаданих правовідносин ускладнить здійснення державного контролю у відповідній сфері державного управління з метою забезпечення захисту існуючих та відновлення порушених прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина.

5. Аргументування переваги обраного способу досягнення встановлених цілей.

Проект Закону врегулює суспільні відносини, що виникають в процесі надання юридичним та фізичним особам адміністративних послуг Міністерством юстиції та центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції.

Це дозволить вирішити проблеми щодо:

необґрунтованого впровадження нових видів послуг;

необґрунтованого стягнення плати за надання адміністративних послуг;

безпідставної відмови у наданні адміністративних послуг;

неналежного законодавчого регулювання процедури надання послуг;

вимагання від фізичних та юридичних осіб довідок та інших документів, подання яких не передбачено законом, або у формі, яка не встановлена законом;

необґрунтовано тривалого або невизначеного строку надання окремих послуг;

обмеженості доступу до інформації, необхідної для отримання послуг.

6. Описання механізму і заходів, які забезпечать розв’язання визначеної проблеми шляхом прийняття регуляторного акта.

Проектом Закону пропонується визначити:

підстави для одержання адміністративних послуг;

суб’єктів надання адміністративних послуг та їх повноваження щодо надання адміністративних послуг;

перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративних послуг;

платність або безоплатність надання адміністративних послуг;

граничний строк надання адміністративних послуг;

перелік підстав для відмови у наданні адміністративних послуг.

7. Обґрунтування можливості досягнення встановлених цілей у разі прийняття регуляторного акта.

Прийняття Закону дозволить врегулювати суспільні відносини, що виникають в процесі надання юридичним та фізичним особам адміністративних послуг Міністерством юстиції та центральними органами виконавчої влади діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції.

Це, в свою чергу, дозволить вирішити проблеми щодо:

неналежного законодавчого регулювання процедури надання адміністративних послуг;

вимагання від фізичних та юридичних осіб довідок та інших документів, подання яких не передбачено нормативно-правовими актами, або у формі, яка не встановлена законодавством;

необґрунтовано тривалого або невизначеного строку надання окремих адміністративних послуг;

обмеженості доступу до інформації, необхідної для отримання адміністративних послуг.

Ризику впливу зовнішніх факторів на дію регуляторного акта немає.

Реалізація вимог запропонованого регуляторного акта не потребує додаткових витрат Державного бюджету України.

8. Очікувані результати прийняття регуляторного акта.

Вигоди	Витрати
У сфері держави
Забезпечення державного регулювання суспільних відносин, що виникають в процесі надання юридичним та фізичним особам адміністративних послуг Міністерством юстиції та центральними органами виконавчої влади діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції.	Витрати із державного та місцевих бюджетів відсутні.
У сфері громадян
Загальнодоступність правової та організаційної інформації щодо надання адміністративних послуг; визначений строк надання адміністративних послуг; зведення до мінімуму кількості документів та процедурних дій, що вимагаються для надання адміністративних послуг.	Витрати із державного та місцевих бюджетів відсутні.

9. Оцінка ризику впливу зовнішніх чинників на дію регуляторного акта.

Немає.

10. Обґрунтування строку чинності регуляторного акта.

Відповідно до Прикінцевих положень проекту Закону строк дії акту не є обмеженим.

11. Визначення показників результативності регуляторного акта.

Основним показником результативності регуляторного акта є забезпечення становлення, впорядкування та подальшого розвитку системи надання адміністративних послуг на чітко визначених правових засадах, що дозволить задовольнити потреби споживачів адміністративних послуг, забезпечить захист їх прав та інтересів, гарантованих законом.

Надання адміністративних послуг Міністерством юстиції та центральними органами виконавчої влади діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції на чітко визначених законодавчих засадах.

12. Визначення заходів, за допомогою яких здійснюватиметься відстеження результативності регуляторного акта.

Базове відстеження результативності вищезазначеного регуляторного акта буде здійснюватись до дати введення в дію цього акта шляхом збору пропозицій і зауважень та їх аналізу.

Повторне відстеження – через два роки з дня введення в дію акту, в результаті якого відбудеться порівняння показників базового та повторного обстеження. У разі виявлення неврегульованих та проблемних питань шляхом аналізу якісних показників дії цього акта, ці питання будуть врегульовані шляхом внесення відповідних змін.

Періодичне відстеження здійснюватиметься раз на три роки, починаючи з дня виконання заходів з повторного відстеження. Установлені кількісні та якісні значення показників результативності акта порівнюються із значеннями аналогічних показників, що встановлені під час повторного відстеження.

Відстеження результативності вищезазначеного регуляторного акта проводитиметься Міністерством економіки протягом усього терміну його дії, шляхом:

- аналізу звітів та статистичних даних відповідних структурних підрозділів Держкомпідприємництва;

- розгляду пропозицій та зауважень, які надійшли до Держкомпідприємництва.

Результати відстеження будуть узагальнюватись та вноситись у якості пропозицій щодо внесення змін до зазначеного регуляторного акта та/або актів законодавства у сфері надання адміністративних послуг.

Міністр юстиції Олександр Лавринович