ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ЯК ЗАСІБ АДАПТАЦІЇ ДИТИНИ ДО УМОВ ДОШКІЛЬНОГОГО ЗАКЛАДУ

Козирєва К. В.

Постановка проблеми. Проблема адаптації особистості на етапі дошкільного дитинства як сензитивного для засвоєння сукупності суспільних норм, нині набуває особливої актуальності.

Дошкільний вік - перший етап початкової ланки соціалізації особистості. Прихід у дошкільний заклад потребує від дитини оволодіння системою таких складових адаптації, як: усвідомлення соціальної ролі "Я-дошкільник", розуміння нового періоду свого життя, уміння прилаштовуватися до життя в дошкільному закладі, особистісна активність у встановленні гармонійних зв'язків із соціальним оточенням, дотримання норм, правил групи, що потребує вміння унормовано поводитися, відстоювати власні думки, позиції (К. Ватутіна, О. Кононко, С. Курінна, І. Печенко та ін.).

Входження в нове соціальне середовище, яким для дитини є дошкільний заклад, ускладнюється необхідністю зорієнтуватися в незнайомій ситуації та активізувати адаптаційні ресурси. У непідготовленої дитини дотримання нового режиму і ритму життя, виконання нових вимог, обов'язків та функцій викликають певні труднощі, провокують виникнення таких явищ як "адаптаційний синдром", "адаптаційна хвороба" (Т. Богуцька, О. Боделан, Н. Захарова та ін.).

Експериментальні дослідження (Н. Ватутіної, І. Дубровіної, О. Кононко, С. Нечай) свідчать про те, що пристосування до дошкільного навчального закладу відбувається значно легше за умови активного педагогічного супроводу дитини вихователями дошкільного закладу, включення її в різні види діяльності: спілкування, музично-театралізовану, предметно-практичну, ігрову. З огляду на це, слід сповна використовувати педагогічну допомогу вихователів як дітям, в період адаптації, так і батькам.

НЕ нашли? Не то? Что вы ищете?

Зв’язок з науковими темами. Наукова робота виконана в межах комплексної теми кафедри дошкільної освіти та соціальної педагогіки Слов’янського державного педагогічного університету: «Теоретико-методичні засади підготовки фахівців у контексті особистісно-орієнтованої парадигми освіти».

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Особливого значення в дослідженні процесу адаптації дітей до дошкільного навчального закладу набувають науково-експериментальні доробки таких його аспектів, як: теоретико-методологічні засади адаптації дітей дошкільного віку до дитячого садка (Н. Аксаріна, Л. Голубєва, О. Кононко, Р. Тонкова - Ямпольська та ін.); педагогічні умови забезпечення адаптації молодших дошкільників (Н. Аксаріна, Н. Ватутіна); комплексна взаємодія педагогів, психологів, медиків і батьків у період адаптації дитини (А. Атанасова-Вукова, Л. Голубєва та ін.); наступність виховної роботи в групах раннього та молодшого дошкільного віку (В. Манова-Томова).

Сучасні психолого-педагогічні дослідження набули тенденцій, що вказують на інтенсивні пошуки теоретиків і практиків у царині оновлення змісту дошкільної освіти, створення педагогічних умов та педагогічного супроводу оптимального розвитку дітей у дошкільному навчальному закладі та родині, розробки методик, освітньо-виховних технологій (Л. Артемова, Т. Алєкєєнко, І. Бех, А. Богуш, С Ладивір, 3. Плохій, Т. Поніманська, В. Оржеховська, К. Щербакова та ін.).

Мета статті полягає у розкритті педагогічного супроводу дитини як активного засобу адаптації до умов дошкільного закладу, визначенні способів підвищення компетентного впливу педагогів на процес входження дошкільників в нові соціальні умови.

Теоретичний аналіз досліджуваної проблеми показав, що вітчизняні вчені (А. Капська, О. Кононко, М. Лукашевич, В. Слюсаренко) розглядають адаптацію як входження особистості до конкретної соціальної спільноти через засвоєння соціального досвіду цієї групи та використання набутого раніше досвіду, поступового переведення суспільних норм та цінностей в особистісні установки. На нашу думку, на сучасному етапі розвитку українського суспільства важливою є невіддільність адаптації від активності, вибіркового творчого ставлення особистості до середовища.

Вчені, які досліджували процес адаптації дітей до дитячого садка (Н. Ватутіна, Т. Жаровцева, Т. Науменко, Ж. Юзвак та ін.) з'ясували, що дотримання певних педагогічних умов в адаптаційний період забезпечує успішне прилаштування "новачків" до життя в ньому. А саме:

- розширення кола соціальних контактів, спілкування;

- урахування органічних потреб дитини та поступове привчання до режиму дошкільного закладу, активної участі в них;

- забезпечення єдності родинного та суспільного виховання, вимог, які пред’являються дитині;

- організація різноманітної і змістовної діяльності у відповідності до інтересів та потреб дитини;

- своєчасне засвоєння дитиною соціального досвіду нового середовища;

- збереження та розвиток повноцінного фізичного, психічного та соціального "Я" дошкільника;

- забезпечення емоційного комфорту, задоволення від перебування в дошкільному закладі;

- підготовка вихователів до педагогічного керування процесом адаптації дітей дошкільного віку.

Науково-теоретичний аналіз ролі діяльності у житті особистості та постійне супроводження дитини на цьому етапі дає підстави вважати, що організація різних видів дитячої діяльності під керівництвом педагога, особливо – провідної, та активне залучення до неї "новачків" позитивно впливає на перебіг адаптації дітей, що й підтверджує актуальність нашого дослідження.

Проаналізувавши психолого-педагогічну літературу з проблеми адаптації, ми визначилися з такими критеріями адаптованості дітей як: емоційний стан та емоційне ставлення до відвідування дошкільного закладу, мотиваційна готовність до відвідування дошкільного закладу, активна педагогічна допомога та супровід дитини протягом адаптаційного періоду.

Особливості організації роботи з дітьми в адаптаційний період дістали відображення в дошкільних освітянських документах і програмах, але здебільшого їх зміст стосується молодших дошкільників, що дає змогу акцентувати увагу на доцільності досліджуваної проблеми.

Пріоритетність дитячого садка в адаптаційний період ми розглядаємо у форматі педагогічного супроводу, ігрових та міжособистісних взаємин дитини з однолітками, емоційно позитивного спілкування з вихователями в ході навчально-виховного процесу, забезпечення змістовної та цікавої діяльності.

На основі теоретичного дослідження були визначені критерії адаптації дитини до дитячого садка. Таким чином, на констатувальному етапі дослідження розглядалися:

- емоційний стан та емоційне ставлення до відвідування дитячого садка;

- мотиваційна готовність до відвідування дошкільного навчального закладу;

- активність в спілкуванні з вихователем.

Аналіз кадрового складу педагогічного колективу показав достатню професійну підготовку вихователів до роботи в дошкільних закладах: 75% вихователів мають 10 і більше років стажу роботи за фахом "вихователь дітей дошкільного віку".

Проаналізувавши відповіді педагогів, в запропонованій нами анкеті, ми зробили висновок, що різний ступінь адаптованості та різні емоційні прояви дітей у перші дні перебування в садку залежать від того, хто з ним поряд, які методи супроводу використовує педагог, наскільки дієва та своєчасна допомога вихователя у вирішенні конфліктних ситуацій.

З метою розв’язання завдань наукового дослідження, підтвердження висунутої гіпотези ми використали технологію Н. Захарової, яка складається з трьох програм, спрямованих на забезпечення адаптації дітей та їх оптимізацію:

1. Програма семінару-практикуму для вихователів дошкільних закладів.

2. Освітньо-тренінгова програма зі співробітництва дошкільного закладу з родиною в адаптаційний період.

3. Програма педагогічного супроводу дитини в адаптаційний період.

Особливу роль у вирішенні завдань технології ми приділили педагогічному супроводженню дитини з боку вихователів (ДНЗ) і батьків (вдома).

В основу адаптаційно-розвивальної програми поклали спеціально організовані заняття у ігровій формі.

Зустрічі проводилися із застосуванням прийомів педагогічного супроводу, адаптаційно-розвивального впливу в умовах інтенсивного спілкування, ігрової діяльності, активного педагогічного навчання. Під час занять діти розташовувалися по колу на стільцях або на килимі так, щоб добре бачити обличчя одне одного, а вихователь-тренер перебував поряд з дітьми або серед них, але не над нами. Рухові завдання чергувалися із статичними. У перервах між зустрічами контролювався процес використання та закріплення формувальних навичок у повсякденному житті.

Оскільки робота з оптимізації процесу адаптації має проводитися в стислі терміни, тривалість семінару-практикуму становила три тижні. Програма роботи з педагогами включала теоретичну та практичну частини й проводилась у двох напрямах, що взаємно доповнювали один одного: адаптація дошкільників як наукова проблема та використання можливостей педагогічного супроводу у процесі адаптації дітей.

У ході роботи семінару-практикуму педагоги ознайомилися з концептуальними засадами адаптації, її особливостями та показниками успішності, вимогами часу до розвитку дошкільників, з роллю та місцем адаптаційних можливостей педагогічного супроводу дитини у житті сучасного дошкільного закладу. Кожне заняття будувалося за принципами науковості, послідовності та зв’язку з життям. У процесі реалізації програми використовувалися різноманітні форми та методи роботи (лекції, бесіди, "круглий стіл", консультації, психолого-педагогічний тренінг, моделювання ситуацій), націлені на досягнення головної мети - активізації процесу використання педагогічного супроводу провідного засобу адаптації дошкільників.

Висновки. Результати проведеного дослідження адаптації дітей дошкільного віку засобами постійного педагогічного супроводу підтвердили основні положення висунутої гіпотези. Завдяки реалізації завдань постійного педагогічного супроводу "новачки" стали активнішими у грі, режимних процесах, спілкуванні; вони ставали більш дисциплінованими, узгоджували власні бажання, дії з інтересами інших людей; мінімізувалися конфлікти та суперечності між дітьми. Систематичний педагогічний супровід, своєчасна допомога дорослих сприяла зростанню обізнаності про життя в дитячому садку, унормованій поведінці; забезпечила збагачення емоційного спектру дітей, поліпшення психологічного клімату в групі, гармонізувала відносини у системі "дитини – дитина", "дитини – дорослий". Дослідження показало ефективність технології педагогічного супроводу в період адаптації дітей до умов дошкільного закладу.

Література

1. Ребенок поступает в детский сад: Пособие для воспитателей детского сада / Под ред. . – М.: Просвещение, 1983. – 80с. 2. Вовчик- О. Індивідуальні особливості емоційного розвитку дитини: стратегії педагогічного супроводу // Практична психологія та соціальна робота. – 2006. – №4. – С.1-3. 3.  Адаптація дітей до дитячого садка // Дошкільне виховання. – 2006. – №4. – С.8-11. 4. Захарова Н. Адаптація дітей дошкільного віку до сучасного соціального простору: монографія /Донецьк: вид-во «Ноулідж», 2010. – 216с.