Солов’їна, барвінкова українська рідна мова

Як нема без зірок небозводу,
Як блакиті без сонця нема,
Так і мови нема без народу,
і народу без мови нема.
 В. Забаштанський

21 лютого — свято унікальне. Винятковість його в тому, що воно є і спільним, і водночас вузько родинним для людей, яких об'єднала спільна історична доля в єдиний моноліт – народ. Це свято – День рідної мови.
Українська мова – серця мого подих,

Ти – небесна ласка, ясна височінь,

Ти для мене, мово, як ковток повітря.

Ти – моє майбутнє й ясна височінь!

Моя рідна мова – це мова незрівняного сміхотворця Котляревського, мова геніального Тараса Шевченка. Це лірична мова кращої з кращих поетес світу – Лесі Українки, мова нашого філософа-мислителя Григорія Сковороди.

У цей день люди нагадують одне одному про те, як важливо берегти рідну мову. Адже мова – це великий скарб народу. Мову не вигадаєш, не витвориш за рік чи два. Вона твориться віками, тисячоліттями. І творить її весь народ. Мудро чинить той народ, який учиться рідної мови в дідів-прадідів, розмовляє нею, пише, співає, думає.

Українська мова досконало вишукана і прекрасна. Вона барвиста, співуча, лагідна, ніжна і тендітна.

На базі Великобагачанської загальноосвітньої школи для учнів 8-А класу проведено виховний захід «Солов’їна, барвінкова українська рідна мова» (учитель української мови та літератури Каленіченко І. М.). Гостинно запросила на свято красуня Мова, яку артистично і натхненно зіграла Діденко Анна, як і ведеться здавна на Україні, зустріла присутніх пишним короваєм. У ході свята ведучі Пасько Денис та Качан Наталія познайомили однокласників із трагічними датами в історичному календарі української мови, становленням мови як державної. У виконанні Гецінгера Яна, Браткевич Тетяни звучали твори геніїв української літератури. До речі, Таня продекламувала власні поезії і запросила бажаючих приєднатися до її «Літературного кафе». Каленіченко Станіслав розповів про конкурс мов у Парижі (1934), де українська мова посіла ІІІ місце після французької та італійської і, навіть, склав поезію, в якій всі слова починаються з однакової літери. Цікаво чи багатьма мовами можна написати такий вірш чи оповідання? Рекламу нових видань книг «Святим дивом сяють храми Божі…» та «Шляхами Великого Кобзаря», присвячених 200-річчю з дня народження Т. Шевченка провели Ажажа Евеліна і Каленіченко Станіслав. Повчальні сценки розіграли Озерний Станіслав і Хоменко Ольга, Плаксюк Артур і Мороз Дар’я. У поєдинку знавців української мови зустрілися дві команди «Мовознавці» і «Дивослово», найбільш захоплюючими було складання метаграм та відгадування шарад. Оригінальні газети на захист девізу кожної команди намалювали відповідно Кулик Антон і Качан Наталія.

Учні нашого класу активно беруть участь в українознавчих конкурсах: «Соняшник», «Патріот», в шкільній, районній, обласній олімпіадах з української мови та літератури, у конкурсах знавців рідної мови імені Петра Яцика і мовно-літературному імені Тараса Шевченка, щоб збагатити свої знання та підняти престиж рідної мови.

Пройде час, ми станемо дорослими і хочеться, щоб не забували, не зраджували рідне слово і ніколи не цурались української мови.

Бо ніхто не має права забувати своєї мови рідної ніде.

Як ті пісні, які співала мати, і як своє дитинство золоте.

Каленіченко Станіслав,

учень 8-А класу

Великобагачанської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів

Моя колиска – Україна

Моя колиска – то є Україна.

А як інакше, якщо тут живу?

Тут моє серце, тут моя родина,

Тут народилась, тут я і умру.

Тут виховала мати із пилини,

Тут перше слово мовила колись.

Тут я в дитинстві бігла по долині,

Тут шепче батько-вітерець: «Молись!»

Молитись каже за ліси дубові,

За кожную травинку у гаю.

Молитися за українську мову.

Широку, милозвучну і … мою.

Браткевич Тетяна,

учениця 8-А класу

Великобагачанської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів