Обов’язкове членство залишається визначальною ознакою «зареєстрованих кооперативних товариств»

Обов’язкове членство залишається визначальною ознакою «зареєстрованих кооперативних товариств»

(в т. ч. кредитних спілок – прим. перекладача)

Проф. д-р Рольф Штедінг, Потсдамський університет

…

Історія та причини запровадження обов’язкового членства в «зареєстрованих кооперативних товариствах».

На самому початку кооперативного руху, коли існували лише поодинокі кооперативи, аудит не грав жодної ролі. Втім, згідно закону про кооперативи від 1889 року вперше запроваджувалася обов’язкова перевірка, яку мали здійснювати призначені судом ревізори. Попри це, такі перевірки все більше перетворювалися на чисту формальність. Адже кооперативи, які на той час мали право не належати до асоціацій, а так воно часто і було, воліли уникати неприємної перевірки асоціаціями і натомість могли самі підшуковувати та наймати аудиторів. Крім того, такі аудитори при проведенні перевірки зазвичай не були в стані належним чином врахувати такі особливості кооперативів, як напр., їх покликання до підтримки власних членів чи слабку забезпеченість власним капіталом. Подібні функції – у поєднанні з наданням відповідних послуг – міг забезпечити лише аудит асоціацій, які мали у своєму розпорядженні професійно придатних і підготовлених аудиторів.

Зміни до Закону про кооперативні товариства від 30 жовтня 1934 року спричинилися до фундаментальних змін у сфері аудиту кооперативів - адже вони, у додаток до запровадженого ще у 1889 році Законом про кооперацію загального обов’язкового аудиту для кооперативів, поклали через ст. 54 обов’язок на всі кооперативи вступати у кооперативну аудиторську асоціацію, яка згідно ст. 63 Закону про кооперативні товариства, повинна отримати ліцензію на проведення аудиторських перевірок від відповідного органу федеральної землі (на сьогодні – це земельні міністерства економіки). З того часу таке обов’язкове членство, яке часто називають примусовим, вважається формально-правовою ознакою зареєстрованих кооперативних товариств, оскільки воно є передумовою для їх офіційної реєстрації (ст. 54 Закону про кооперативні об’єднання).

Оскільки зареєстровані кооперативи не мають фіксованого мінімального обсягу статутного капіталу, обов’язкове членство в аудиторських асоціаціях у поєднанні з обов’язковим аудитом являє собою певною мірою заміну покриття на випадок проблем з капіталом та зі спроможністю відповідати за своїми зобов’язаннями, а це, зокрема, важливо для кредиторів.

Ретроспективний погляд на розвиток кооперативного руху дозволяє зробити висновок про те, що асоціації кооперативних товариств відіграли вирішальну роль у поступальному розвитку всієї системи кооперації. Раніше вони займалися лише наданням послуг та представництвом інтересів, а проведення аудиту, яке вони взяли на себе з власної ініціативи, додалося пізніше. Аудиторська діяльність стала їх головною функцією, а завдяки запровадженню обов’язкового аудиту Законом про кооперативні товариства у старій редакції від 1889 року та обов’язкового членства у змінах до Закону від 1934 року, ця діяльність була закріплена на законодавчому рівні.

Обов’язкове членство суттєво вплинуло на економічну стабілізацію кооперативних товариств. Це пояснюється насамперед тим, що аудит може повністю виявити свою ефективність лише за умови обов’язковості, яка є суттєвим фактором безпеки для самого кооперативу, а також для його членів та кредиторів. Адже аудит може виявити свою дієвість лише у поєднанні з постійною турботою та проведенням аудитів однією і тією ж аудиторською асоціацією, а кооперативи, які входять до асоціацій, спроможні краще впоратися з кризовими ситуаціями, аніж економічні суб’єкти, що мають інші організаційно-правові форми.

Аудиторська асоціація – це одночасно і надавач послуг для кооперативів, які входять до її складу.

Функції кооперативної аудиторської асоціації у стосунках з кооперативними товариствами як своїми членами не викликають сумнівів ні з теоретичного, ні з практичного погляду. Насамперед, вони стосуються аудиту кооперативних товариств; крім того, йдеться також і про представництво їх інтересів у різних галузях. Після того, як законодавець у 1889 році спершу запровадив обов’язковий аудит, а потім, у 1934 році – обов’язкове членство, саме аудиторська діяльність стала головною функцією асоціацій. Втім, за весь період розвитку кооперативних асоціацій і аж по сьогоднішній день консультації, допомога та представництво інтересів стало корисним доповненням аудиторської діяльності. Таким чином, розповсюдження обов’язкового членства як на сферу аудиту, так і на завдання спільного представництва інтересів не становить втручання в негативну свободу асоціацій окремих кооперативних товариств.

Відтак, головне завдання аудиторських асоціацій полягає, поза всяким сумнівом, у проведенні аудиту. Але оскільки без додаткових функцій асоціації не змогли б виконувати свого головного завдання, вони є чимось набагато більшим, ніж просто аудиторська фірма. Проти розділення аудиту та інших функцій говорить, по-перше, вся історія аудиторських асоціацій, які виникли з асоціацій, створених для надання консультативної допомоги. Тобто додаткові функції виникли навіть раніше за власне аудиторську функцію. На сьогодні не існує кооперативної аудиторської асоціації, яка б поряд з аудиторськими не виконувала б також і інших функцій.

Втім, до цього додається набагато вагоміший фактор: сильна сторона кооперативного аудиту криється насамперед в тій обставині, що він є складовою частиною широкої кооперації, і завдяки постійному супроводу асоціаціями кооперативних товариств перетворюється з ними в одне ціле, що становить справжню організаційно-правову особливість кооперативних товариств.

Закон про кооперативні товариства виділяє обов’язкові та додаткові функції асоціацій. Обов’язкові функції, які покликані забезпечувати так звану обов’язкову мету діяльності асоціацій, стосуються сфери аудиту економічно-фінансового становища кооперативів та дотримання встановленого порядку ведення справ.

До додаткових функцій, які покликані реалізувати так звану добровільну мету діяльності асоціацій і спрямовані на спільне представництво інтересів членів асоціації та сформульовані в ст. 63 п. 4 Закону про кооперативні товариства, належить насамперед задоволення спільних потреб кооперативів в економічних, правових та податкових питаннях, надання членам юридичних та податкових консультацій, надання техніко-економічної допомоги, ведення (і завдяки цьому певна централізація) бухгалтерії та статистики, підготовка і перепідготовка управлінських кадрів і співробітників, створення і утримання навчальних центрів, надання консультацій з маркетингу, корпоративна реклама, а також оприлюднення річних звітів та, за потреби, видання корпоративного журналу.

Критерії аналізу обов’язкового членства Федеральним Конституційним Судом.

Членство кооперативного товариства в кооперативній асоціації (згідно ст. 63 б п. 1 Закону про кооперативні товариства - у юридичній формі зареєстрованого товариства) являє собою правовідносини, які підпадають під дію законодавства про діяльність об’єднань. З нього однозначно випливає, що вступ до об’єднання є добровільним, а вийти з нього можна в будь-який момент (ст. 39 п. 1 Цивільного кодексу). Отже, не існує обов’язкового членства, а крім того, можна довільно переходити з одного об’єднання в інше.

Проте, для кооперативних асоціацій в цій сфері існують обмеження. Тут ми підходимо до питання, яке було порушене в конституційній скарзі: чи відповідає Конституції закріплена в ст. 54 Закону про кооперативні товариства вимога обов’язкового членства кооперативів у аудиторських асоціаціях, а саме ст. 9 п. 1 Основного закону, тобто чи забезпечується право негативної свободи (свободи не входити в асоціації – прим. перекладача) об’єднань? При цьому необхідно забезпечити принцип, згідно з яким інтереси, які держава законодавчо захищає задля збереження інших правових благ, повинні за своєю вагою відповідати інтенсивності втручання в свободу асоціацій. У випадку статті 54 Закону про кооперативні товариства цей правовий принцип витримується в тому сенсі, що обов’язкове членство слугує збереженню особливої мети діяльності кооперативних товариств згідно ст. 1 Закону про кооперативні товариства, захисту від шкоди для інтересів членів асоціацій, кредиторів та суспільства, а також не накладає надмірних обмежень на можливість вільного маневрування господарськими ресурсами кооперативних товариств. Ці фактори є настільки вагомими, що вони роблять виправданими положення ст. 54 Закону про кооперативні товариства.

Федеральний Конституційний Суд навів вагомі аргументи для пояснення ст. 54 Закону про кооперативні товариства: «З одного боку, необхідно забезпечувати і зміцнювати позиції членів кооперативів у їх внутрішніх стосунках з самим кооперативом… Одночасно проводиться аудит належного та економічно виправданого управління пайовими частками членів кооперативу, що захищає їх від економічних наслідків настання потенційної ситуації, коли необхідно буде робити додаткові внески для забезпечення майнової відповідальності згідно ст. 22 а та 23 Закону про кооперативні товариства. Спостереження за реалізацією результатів аудиту, яке здійснюється після самого аудиту, покликане забезпечити усунення виявлених під час аудиту недоліків. З іншого боку, необхідно убезпечити кредиторів кооперативу від завдання їм шкоди». Таке формулювання Федерального Конституційного Суду в обґрунтуванні щодо відповідності Конституції ст. 54 Закону про кооперативні товариства засвідчує також і особливе місце зареєстрованих кооперативних товариств серед інших правових форм підприємницької діяльності.

Зрештою, загальна квінтесенція рішення Конституційного Суду стосовно обов’язкового членства в асоціаціях кооперативних товариств знаходить своє вираження в тому, що на думку Суду в цій системі реалізована мета «збереження організаційно-правової форми кооперативу як засобу самоврядування та самоорганізації економічно відносно більш слабких суб’єктів і створення передумов для подальшого існування цієї організаційно-правової форми в економічному житті». Тим самим Федеральний Конституційний Суд поставив поки що тимчасову крапку у тривалій дискусії, але водночас однозначно висловився на користь зареєстрованих кооперативних товариств та їх зміцнення.

Нині йдеться про те, щоб зробити кооперативи більш привабливими, наприклад, шляхом реформування Закону про кооперативні товариства, та використати імпульс, який надав Федеральний Конституційний Суд, у практичній діяльності кооперативів та асоціацій заради їх подальшого розвитку.