Затверджено
Законом України
від_______________201 р. №
Загальнодержавна цільова соціальна програма протидії захворюванню на туберкульоз на 2012 - 2016 роки
Загальна частина
Поширення туберкульозу, насамперед, мультирезистентного, становить загрозу національній безпеці країни, є однією з причин втрати працездатності, здоров’я, причиною інвалідності та смертності населення України, свідчить про проблеми бідності, соціальної нерівності та вимагає постійного збільшення видатків із державного бюджету.
Україна посідає друге місце після Російської Федерації серед країн Європейського регіону за тягарем туберкульозу. У 2010 році захворюваність на туберкульоз, його поширеність та смертність від туберкульозу в Україні становила, відповідно 68,4; 171,4 та 16,8 випадків на 100 тис. населення. За оцінками ВООЗ в Україні мультирезистентну форму мають 16% хворих з новими випадками та 44% хворих з повторними випадками туберкульозу, що на тепер становить близько 7000 хворих. У країні реєструються випадки майже невиліковного туберкульозу з розширеною медикаментозною резистентністю, кількість яких стрімко збільшується. Одночасно із зростаючою епідемією ВІЛ/СНІД, що має тенденцію до генералізації через статевий шлях передачі, швидко зростає і частка пацієнтів із ко-інфекцією туберкульоз/ВІЛ-інфекція (ТБ/ВІЛ), кількість яких у 2010 році становила 11% від загального числа хворих з новими випадками туберкульозу. Особливу небезпеку становить поєднання мультирезистентного туберкульозу з ВІЛ-інфекцією серед уразливих до інфікування ВІЛ груп населення. Так, за даними пілотного проекту ВООЗ у Донецькій області (2006 р.) 58% ув’язнених з ко-інфекцією ТБ/ВІЛ мали мультирезистентну форму туберкульозу.
Високий рівень захворюваності на туберкульоз та поширення мультирезистентного туберкульозу обумовлені, насамперед, неефективністю заходів, спрямованих на переривання ланцюга передачі туберкульозної інфекції, через недостатнє та несвоєчасне виявлення та лікування хворих на заразні форми туберкульозу через недосконалість системи охорони здоров’я щодо діагностування звичайного, мультирезистентного туберкульозу та ко-інфекції ТБ/ВІЛ, недостатнє фінансування, кадрову кризу, недосконалість лабораторної мережі з мікробіологічної діагностики туберкульозу, низьку мотивацію населення до своєчасного звернення за медичною допомогою та недостатній доступ до отримання медичних послуг з боку уразливих до захворювання на туберкульоз верств населення.
Світовий досвід свідчить, що для усунення проблем, пов’язаних з туберкульозом, необхідно забезпечити реалізацію державної політики у сфері профілактики, своєчасного виявлення та лікування хворих шляхом об’єднання зусиль органів державної влади та громадськості.
Мета програми
Метою Програми є подальше поліпшення епідемічної ситуації в напрямку зменшення загальної кількості хворих на туберкульоз, зниження захворюваності та смертності від туберкульозу, від ко-інфекції ТВ/ВІЛ, зниження темпів поширення мультирезистентного туберкульозу шляхом реалізації державної політики, що ґрунтується на принципах забезпечення загального та рівного доступу населення до якісних послуг з профілактики, діагностики та лікування туберкульозу.
Шляхи та способи розв’язання проблеми
Розв'язання проблеми можливе шляхом виконання протягом років таких завдань:
– зміцнення системи охорони здоров’я шляхом підвищення спроможності закладів первинної та вторинної медичної допомоги у напрямку протитуберкульозної допомоги, інтеграції надання медичної допомоги, перегляду та запровадження нових навчальних програм з туберкульозу в вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти, підготовки плану розвитку кадрових ресурсів, запровадження механізмів використання стратегічної інформації через операційні дослідження та аналіз систем;
– посилення можливостей лабораторної мережі з мікробіологічної діагностики туберкульозу для діагностики всіх випадків захворювання шляхом оптимізації кількості лабораторій І-ІІІ рівнів, забезпечення функціонування центральної референс-лабораторії, доукомплектування сучасним обладнанням, застосування швидких тестів для діагностики звичайного та мультирезистентного туберкульозу, навчання персоналу та забезпечення зовнішнього контролю якості лабораторних досліджень на всіх рівнях;
– підвищення доступу до діагностики, лікування та догляду через заходи з адвокації, комунікації та соціальної мобілізації (АКСМ) шляхом розробки та запровадження скоординованої національної стратегії АКСМ на національному та регіональному рівні, залучення організацій громадянського суспільства до активної участі в протидії туберкульозу, адвокації та охоплення навчанням і підтримкою груп населення з обмеженим доступом до медичної допомоги, підвищення рівня громадської обізнаності, подолання проблеми, пов’язаної зі стигматизацією суспільства щодо хворих на туберкульоз та ВІЛ-інфікованих осіб та їх дискримінації у системі охорони здоров’я; забезпечення належних умов для ефективної реалізації потенціалу та інституційного розвитку об’єднань громадян, які працюють у сфері туберкульозу;
– запровадження сучасних заходів інфекційного контролю за туберкульозом у закладах охорони здоров’я, місцях довгострокового перебування людей та проживання хворих на туберкульоз та зміцнення матеріально-технічної бази протитуберкульозних закладів;
– запровадження у сфері протитуберкульозної допомоги підходу до надання медичної допомоги, що орієнтований на пацієнта, шляхом децентралізації надання медичної допомоги;
– безперебійного забезпечення медичних закладів, що здійснюють лікування хворих на туберкульоз на стаціонарному та амбулаторному етапах, протитуберкульозними препаратами гарантованої якості з широким застосуванням препаратів із фіксованими дозами;
– підвищення якості контрольованого лікування через розгалужену мережу кабінетів контрольованого лікування в закладах охорони здоров’я;
– посилення координації протитуберкульозної та служби протидії ВІЛ/СНІДу щодо виявлення випадків туберкульозу, своєчасного діагностування мультирезистентного туберкульозу, розширення профілактичного лікування латентної туберкульозної інфекції для людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом;
– посилення взаємодії та координації між МОЗ, Мінсоцполітики, МОНмолодьспорт, ДПтС та інститутами громадянського суспільства щодо своєчасної діагностики і лікування хворих на звичайний та мультирезистентний туберкульоз осіб з груп ризику, зокрема бездомних осіб, осіб, які перебувають в місцях позбавлення волі, та організації контрольованого лікування хворих на активний туберкульоз, що звільнилися з місць позбавлення волі;
– вдосконалення системи надання стаціонарної медичної допомоги затриманим за підозрою у вчиненні злочинів та взятим під варту особам, хворим на заразну форму туберкульозу.
– розвитку паліативної та хоспісної медицини для хворих на туберкульоз в термінальній стадії захворювання;
– посилення системи моніторингу та оцінки заходів виконання Програми, роботи закладів охорони здоров’я на центральному та регіональному рівнях шляхом підготовки та навчання відповідних фахівців, удосконалення звітно-облікових форм та індикаторів ефективності роботи, забезпечення функціонування електронного реєстру хворих на туберкульоз;
– посилення спроможності керівної та менеджерської ланки програми шляхом навчання, обміну досвідом на національному та міжнародному рівнях;
– підвищення обізнаності населення шляхом проведення лекцій, бесід, телепередач, розповсюдження соціальної реклами з питання попередження захворювання на туберкульоз.
Прогнозовані обсяги фінансування Програми наведені в додатку 1.
Завдання та заходи Програми наведені в додатку 2.
Очікувані результати виконання Програми
Виконання Програми дасть змогу досягти Цілей Розвитку Тисячоліття як складової національної довгострокової стратегії розвитку, а саме цілі 6 «Обмеження поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу і започаткування тенденції до скорочення їх масштабів», знизивши захворюваність та смертність від туберкульозу відповідно до 64,0 та 12,0 випадків на 100 тис. населення.
Реалізація Програми також дасть змогу:
забезпечити виліковування 70% хворих з новими випадками туберкульозу;
знизити кількість хворих з повторним лікуванням та зменшити відсоток відривів від лікування;
стабілізувати рівень смертності від ко-інфекції ТБ/ВІЛ на 10% шляхом забезпечення мультидисциплінарного підходу надання медичної допомоги пацієнтів з туберкульозом та ВІЛ-інфекцією.
Обсяг та джерела фінансування Програми
Фінансування Програми здійснюватиметься в межах видатків, що передбачаються у державному бюджеті головним розпорядникам бюджетних коштів, відповідальним за виконання Програми, та за рахунок коштів бюджетів Автономної республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Необхідний обсяг фінансування Програми, зокрема з державного бюджету, визначається щороку, виходячи з конкретних завдань та наявних коштів.
