Осінній калейдоскоп

Осінній

калейдоскоп

Збірка віршів

Ткачук Ярослави –

учениці 5 класу

Стасівської гімназії

ім. М. Башкирцевої

Стасі’ 2009

Жабка і листочок

Стрибала жабка зелена,

Знайшла листочок із клена,

З гірки скотилась,

Листочок згубила.

І знов стрибає жабка

зелена,

Шукає листочок із клена.

( 5 років)

Осінній калейдоскоп

Закінчилось літечко веселе,

Закінчилися сонячні деньки.

Вже ластівки покинули оселі,

Опеньками прикрасились пеньки

Настала осінь, холодно,

похмуро

І сонечко ніде не вигляда.

Сердитий вітер, дивлячись

понуро,

Усі стежинки чисто заміта.

І попрощавшись з нами сумно-

сумно,

У вирій відлетіли журавлі.

Озолотилось листя на деревах

І люди позбирали врожаї.

Осінь на ярмарку

Весела тітка Осінь

На ярмарок прийшла.

Нам овочі і фрукти

В дарунок принесла.

Хто трудиться сумлінно

І любить рідний край,

Той восени збирає

Свій щедрий урожай.

Спасибі матусю за все.

Спасибі, матусю, за те, що ти є

Люба матусю, ти сонце моє.

Спасибі за ласку, любов і тепло.

Я хочу, щоб завжди так добре було.

Усе, що попросиш для тебе зроблю,

Бо дуже, матусю, тебе я люблю.

Стараюсь навчитись, мети досягти,

Бо хочу я бути такою, як ти.

Навесні в шкільне віконце

Зазирне яскраве сонце

Наче хоче привітати,

Нашу вчительку зі святом!

Принесуть до школи діти

Дивні квіти первоцвіти

Хай щасливим і веселим

Буде свято Березневе

Моїй учительці

В цю весняну днину

Щиро Вас вітаємо,

Щастя і здоров'я

Від душі бажаємо!

Хай усе навколо

Буде, як ніколи:

Сонечко хай буде

Теплим і привітним,

Діти йдуть до школи

І дарують квіти.

Будьте завжди добра,

Радісна, щаслива

До нас, неслухняних,

Будьте справедлива.

Ми Вам обіцяєм,

Що будем трудитись,

Будемо старанно

На „відмінно" вчитись.

Ми Вас дуже любимо,

Дуже поважаємо,

„Шкільною матусею"

Ми Вас називаємо. Угадайте, хто це,

Ця шановна пані?

Це - наша учителька

Катерина Степанівна!

МОЄ СЕЛО

Скільки дива є на світі,

Що й не надивуєшся.

А найкраще диво – квіти,

Що й не намилуєшся.

І утопає в цій красі,
Медовим запахом буяє

Моє село, мої Стасі,

Що кращого ніде немає!

ОСІНЬ

Тече струмочок по долині,

Ховається в гущавині.

А край струмочка на калині –

Багряні ягоди рясні.

На тлі осінньої блакиті

Курличуть в небі журавлі.

Осіннім золотом облиті,

Тремтять берізки вдалині.

Мій прадідусь Степан

Дев’ятого травня

Вся наша сім’я

Вшановує пам’ять

Прадідуся.

Двадцять три роки

Було лиш йому,

Коли він пішов

На жорстоку війну.

Під свистом куль,

Під грім гармат

Він рятував своїх солдат,

Тому, що прадідусь Степан

Був лікар-капітан.

За мужність, відвагу,
сміливість в боях

Сяяли груди його в орденах.

Пройшов він війну

До останнього дня

Шанує і любить його вся рідня.

Як жаль, що це було ввісні

Чи сон, чи справді було так?

Дивлюсь у вікно – веселий шпак.

Із яблуні мені гукає:

- Дивись природа оживає

Веселе сонце сповіщає

Настала вже весна.

Аж раптом бачу – йде вона

Весела, радісна, пригожа,

На матінку мою похожа.

Стрімка її хода.

На голові віночок з квітів,

Легка усмішка на вустах

Святкова сукня в яблуневім цвіті,

Із пролісками кошик у руках.

Я весело її вітаю

Як радісно мені!

І раптом прокидаюсь.

Як жаль, що зустріч ця ввісні.

А за вікном весна буяє,

На яблуні веселий шпак

Свистить, неначе промовляє

Чи справді було так? Чи справді так?

Моя маленька батьківщина

На величезній карті світу

Ніби невидима піщина

Моє село, мої Стасі,

Моя маленька батьківщина!

Я тут родилась, тут живу,

Тут рідний дім, моя родина

Тут соловейко навесні

В садку співа свої пісні,

А восени з височини

Тужлива журавлина пісня лине.

Я виросту колись,

Піду в світи,

І десь далеко буду

Та рідний дім, свої Стасі

Ніколи не забуду.

Просторі степи, неозорі моря,

Непрохідні ліси, плодорідні поля,

Велетні-кити, маленькі комашки,

З оком жовтавим ніжні ромашки,

Гори високі, ріки стрімкі,

Дуби величаві, лози гнучкі.

Все це творіння, Природо, твоє!

Захоплене дивом, серце моє,

Тремчу від захоплення, як на вітрі травинка,

Я люблю тебе, Природо!

Я твоя частинка.

Дощу сльозами,

Жоржини цвітом

Прощалась осінь

Із теплим літом.

Крізь сірі хмари

Проміння сонця

Все рідше стука

В моє віконце.

Поникли квіти,

Трава пожовкла,

Опало листя,

Птахи замовкли.