Встановлена законом відповідальність за порушення антикорупційного законодавства

Головне управління юстиції

у Дніпропетровській області

«Встановлена законом відповідальність за порушення антикорупційного законодавства»

м. Дніпропетровськ

2014

До антикорупційного законодавства належать наступні нормативно-правові акти, а саме:

• Конституція України від 28 червня 1996 року;

• Конвенція ООН проти корупції (ратифікована Законом України від 18 жовтня 2006 року );

• Цивільна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією (ратифікована Законом України від 16 березня 2005 року );

• Кримінальна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією (ратифікована Законом України від 18 жовтня 2006 року );

• Додатковий протокол до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (ратифікований Законом України від 18 жовтня 2006 року );

• Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 року (далі – КК України);

• Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року (далі – КпАП Украни);

• Закон України від 07 квітня 2011 року «Про засади запобігання і протидії корупції»;

• Закон України від 07 квітня 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення», яким було внесено ряд змін до Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення;

• Закон України від 17 травня 2012 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»;

Так, зміни внесено до 44 нормативно-правових актів України (зокрема, Кодексу законів про працю України, Митного кодексу України, законів України від 07.10.2010 «Про Кабінет Міністрів України», від 05.11.1991 «Про прокуратуру», від 07.06.2001 «Про службу в органах місцевого самоврядування», від 17.11.1992 «Про статус народного депутата України», від 04.12.1990 «Про Державну податкову службу в Україні», від 03.04.2003 «Про Державну прикордонну службу в Україні» тощо), а також до двох підзаконних актів, затверджених постановами Верховної Ради України від 06.11.1991 та від 13.10.1995 № 000/95-ВР (Дисциплінарного статуту прокуратури України та Положення про помічника-консультанта народного депутата України відповідно).

Аналіз змін свідчить, що значна їх частина не містить нових антикорупційних норм, а лише узгоджує термінологію і доповнює галузеве законодавство нормами, аналогічними Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі – Закон). Разом з тим застосовуються і принципово нові механізми запобігання корупції та вирішення низки правових колізій, які донедавна виникали при застосуванні антикорупційного законодавства;

• Закон України від 17 травня 2012 року «Про правила етичної поведінки»;

• Закон України від 18 квітня 2013 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією»;

• Закон України від 18 квітня 2013 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України стосовно виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України»;

• Закон України від 14 травня 2013 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації державної антикорупційної політики»;

• Закон України від 21 лютого 2014 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції»;

• Закон України від 13 травня 2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв’язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України»;

• Закон України від 12 серпня 2014 року № 000- VII «Про внесення змін до законів України «Про внесення змін до законів України «Про військовий обов’язок і військову службу» та «Про засади запобігання і протидії корупції»;

• Національна антикорупційна стратегія на 2011 – 2015 роки, схвалена Указом Президента України від 21 жовтня 2011 року № 000;

• Указ Президента України від 01 вересня 2011 року № 000 «Питання Національного антикорупційного комітету»;

• Указ Президента України від 05 жовтня 2011 року № 000 «Про першочергові заходи з реалізації Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»;

• Указ Президента України від 25 січня 2012 року № 33 «Про Порядок проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування»;

• Державна програма щодо запобігання і протидії корупції, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2011 року № 000;

• Порядок інформування Національного агентства з питань державної служби про осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які звільнені у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 року № 000;

• Порядок підготовки та оприлюднення звіту про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 000;

• Порядок передачі дарунків, одержаних як подарунки державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді, державним або комунальним установам чи організаціям, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2011 року № 000;

• Порядок зберігання документів і використання відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, та відомостей щодо відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 16;

• Постанова Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2012 року № 64 «Про виготовлення бланків декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру»;

• Типове положення про уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 04 вересня 2013 року № 000;

• Наказ Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України від 05 червня 2014 року № 000/25358 «Про затвердження Порядку здійснення логічного та арифметичного контролю декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру»;

• Наказ Головного управління державної служби України від 04 серпня 2010 року № 000 «Про затвердження загальних правил поведінки державних службовців» тощо.

Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (та інші суб'єкти відповідальності за корупційні правопорушення), за вчинення корупційних правопорушень притягаються до наступних видів відповідальності:

Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, у триденний строк з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили, притягнення до цивільно-правової відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що формується та ведеться Міністерством юстиції України. Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, порядок формування та ведення цього реєстру затверджується Міністерством юстиції України.

Згідно зі ст. 22 Закону особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом, а особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.

Також у ч. 2 ст. 154 Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року (далі – КПК України) закріплено, що відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог ст. 158 КПК України.

Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування або суду під час судового провадження із клопотанням про відсторонення особи від посади (ч. 1 ст. 155 КПК України).

У разі закриття провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з таким відсторонення.

Незважаючи на те, що за порушення обмежень, встановлених Законом передбачена адміністративна відповідальність, проте при набранні законної сили рішенням суду щодо притягнення до адміністративної чи до кримінальної відповідальності незалежно від цього особа має бути звільнена із служби протягом трьох днів з дня одержання відповідним органом копії такого судового рішення. Тому крім штрафу особа втратить ще й роботу, якщо порушить ці обмеження.

Так, у ч. 3 ст. 22 Закону закріплено, що про звільнення особи з посади у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених цим Законом, керівник органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації у триденний строк письмово повідомляє суд, який постановив обвинувальний вирок або прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення за корупційне правопорушення, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної служби. Порядок інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної служби, про осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які звільнені у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення або невиконанню вимог Закону, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок проведення службового розслідування стосовно державних службовців затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 000 (із змінами).

Обмеження щодо заборони особі, звільненій з посади у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, встановлюється виключно за вмотивованим рішенням суду, якщо інше не передбачено законом.

Станом на 11 вересня 2014 року звільнено 33 особи з посад начальників реєстраційних служб обласних, районних та міськрайонних управлінь юстиції, оголошено 19 доган, затримано присвоєння чергового рангу 3 особам.

Також слід відмітити, що з квітня місяця у тісній співпраці з правоохоронними органами і прокуратурою Державною виконавчою службою України розпочалася практика проведення позапланових перевірок органів ДВС по всій Україні. За підсумками перевірок було винесено догани 20 начальникам управлінь.

Якщо за 2013 рік в органах ДВС було відкрито лише 4 кримінальних провадження щодо вчинення зловживань законом посадовими особами, то тільки за останні півроку відкрито 58 таких кримінальних проваджень. З них по 8 справах уже винесені вироки судів про притягнення до кримінальної відповідальності, ще 8 справ знаходяться у судах і по 28 – триває слідство.

В рамках реалізації Концепції реформування системи запобігання корупції, напрацьованої Міністерством юстиції спільно з громадськими експертами ініціативи «Реанімаційний пакет реформ» та схваленої 31 березня 2014 року під час засідання «круглого столу» з громадськістю, Міністерством юстиції підготовлено проект Закону України «Про запобігання корупції».

07.10.2014 постановою Верховної Ради України від 07 жовтня 2014 року прийнятий за основу проект Закону України «Про запобігання корупції» (реєстр. № 000). Вказаний законопроект 14.10.2014 прийнятий Верховною Радою України.

Вказаний законопроект розроблено на виконання завдань, визначених п. 3 Плану першочергових заходів з подолання корупції, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року .

Вказаним законопроектом визначаються правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зокрема, правила формування та реалізації антикорупційної політики, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, серед яких низка обмежень та заборон для публічних службовців, дієві інструменти запобігання та врегулювання конфлікту інтересів в їх діяльності, система фінансового контролю щодо майнового стану таких осіб, закріплюються правила етичної поведінки на публічній службі, а також правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Метою законопроекту є комплексне реформування системи запобігання корупції у відповідності до міжнародних стандартів та успішних практик іноземних держав.

Так, основними складовими превентивної антикорупційної системи згідно із проектом Закону пропонується визначити:

► наявність спеціалізованого органу з питань запобігання корупції (Національна комісія з питань запобігання корупції);

► правила формування та реалізації антикорупційної політики;

► антикорупційні обмеження (щодо використання службового становища, одержання подарунків, сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, спільної роботи близьких осіб, після припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування);

► запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (види конфлікту інтересів, шляхи врегулювання);

► спеціальні антикорупційні інструменти (антикорупційна експертиза, спеціальна антикорупційна перевірка, Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, вимоги щодо прозорості та доступу до інформації);

► захист викривачів (захист осіб, які повідомляють про факти корупції від незаконного звільнення, переведення, зміни істотних умов трудового договору);

► відповідальність за корупційні та пов'язані з корупцією правопорушення (кримінальна за безпосередньо корупцію (зловживання повноваженнями, незаконне збагачення тощо), адміністративна (за пов'язані із корупцією правопорушення (порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, щодо одержання дарунка (пожертви), вимог фінансового контролю тощо), дисциплінарна та цивільно-правова (за обидва види порушень);

► усунення наслідків корупційних правопорушень (скасування актів, визнання нікчемними правочинів, відшкодування збитків у судовому порядку);

► міжнародне співробітництво.

Зокрема, передбачено створення спеціалізованого превентивного антикорупційного центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом – Національної комісії з питань запобігання корупції, на яку покладатимуться функції із:

■ забезпечення формування та реалізації антикорупційної політики із залученням громадськості;

■ здійснення аналізу та дослідження ситуації з корупцією;

■ розроблення, моніторингу та координації виконання Антикорупційної стратегії та державної програми з її реалізації;

■ моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства щодо професійної етики та конфлікту інтересів;

■ координації і методичної допомоги у виявленні та усуненні органами корупційних ризиків;

■ здійснення фінансового контролю (перевірка декларацій, моніторинг способу життя);

■ затвердження правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування;

■ співпраці з викривачами, вжиття заходів щодо їх правового захисту;

■ роз'яснення, методичної та консультативної допомоги щодо застосування антикорупційного законодавства;

■ здійснення міжнародного співробітництва у сфері антикорупційної політики.

При цьому Національна комісія наділятиметься правом одержувати від органів необхідну інформацію; вносити обов'язкові до виконання приписи (щодо усунення порушень виконання антикорупцційного законодавства); звертатися до правоохоронних органів з обов'язковими для розгляду висновками щодо виявлених ознак правопорушень; звертатися до суду із позовами (заявами) щодо визнання незаконними нормативно-правових актів, індивідуальних рішень, визнання нікчемними правочинів, виданих (прийнятих, укладених) внаслідок порушення антикорупційного законодавства); мати доступ до баз даних органів.

Комісія складатиметься з п'яти членів, які призначатимуться Кабінетом Міністрів України за результатами прозорого та об'єктивного конкурсу із залученням громадськості. Організація роботи Комісії забезпечуватиметься її апаратом.

Також у вказаному законопроекті пропонується закріпити правило про затвердження Верховною Радою України ключового документу у сфері антикорупційної політики – антикорупційної стратегії. Окрім цього, передбачено запровадження проведення щорічних парламентських слухань щодо ситуації з корупцією в державі, схвалення Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України національної доповіді щодо реалізації засад антикорупційної політики.

Крім того, пропонується запровадження відомчих антикорупційних програм в державних органах, що ґрунтуватимуться на основі аналізу існуючих в діяльності відповідних державних органів корупційних ризиків та будуть спрямовані на їх усунення.

Проектом Закону передбачено визначити низку правил щодо запобігання проявам корупції, серед яких обмеження щодо використання службового становища, одержання подарунків, сумісництва та суміщення публічної служби з іншою оплачуваною діяльністю, щодо спільної роботи близьких осіб в умовах прямого підпорядкування один одному, а також обмеження щодо осіб, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Також проектом Закону передбачено низку механізмів запобігання та врегулювання конфлікту інтересів – пропонується встановити правила щодо уникнення публічними службовцями реального та потенційного конфлікту інтересів, чітко визначити алгоритм дій службовців та їх керівників щодо вирішення ситуацій наявного конфлікту інтересів, що дозволить забезпечити максимальну об'єктивність при виконанні відповідними особами своїх службових обов'язків.

При цьому серед запропонованих способів врегулювання конфлікту інтересів усунення особи від виконання завдання; вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень; обмеження доступу особи до певної інформації; перегляд обсягу службових повноважень особи; переведення особи на іншу посаду; звільнення особи.

Проект Закону включає перелік правил етичної поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що ґрунтуються на Модельному кодексі поведінки державних службовців, передбаченому в Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R (20від 11 травня 2000 року.

Важливою складовою проекту Закону є правила щодо системи об'єктивного фінансового контролю за майновим станом публічних службовців, що полягатиме у:

1) поданні декларацій в електронній формі;

2) комплексі перевірок декларацій антикорупційним превентивним органом;

3) оприлюдненні декларацій у спеціальному єдиному реєстрі;

4) розширенні переліку відомостей, що підлягатимуть зазначенні у декларації;

5) встановленні кримінальної відповідальності за подання у декларації завідомо недостовірних відомостей, а також за умисне неподання декларації;

6) проведенні стосовно службовців моніторингу способу їх життя з метою перевірки відповідності рівня життя задекларованим майну та доходам;

7) встановленні обов'язку службовців повідомляти антикорупційний орган про істотні зміни у своєму майновому стані та про відкриття рахунків у закордонних банках.

Методичний посібник розроблений

спеціалістами відділу кадрової

роботи та державної служби