ТВОРЧИЙ ЗАХИСТ ЕСЕ МАКСИМУК ТЕТЯНИ (2013).
С. 1. Щиро вітаю вас, шановне журі, і всіх присутніх на VІ Всеукраїнській олімпіаді «Юні знавці Біблії»! Мене звати Максимук Тетяна Сергіївна. Я навчаюсь у 8-Б класі ЗОШ І-ІІІ ст. смт Люблинець Ковельського району Волинської області.
С. 2. Дуже жаль, але я змушена розпочинати свою промову невтішними словами. Я повинна це зробити для того, аби відкрити очі деяким людям на сучасний світ, світ, повний насилля і ненависті. Адже більшість жителів Землі ніби не помічають усього, що відбувається навколо них. Не помічають того, що вони день за днем, мить за миттю наближаються до загибелі. Їх, звичайно, жахають страшні біди і катастрофи, про що сказано в Біблії: «…люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні порушаться» (Луки, 21:26). Але вони швидко забувають про випробування і продовжують чинити зло.
С. 3. Розбагатіти – ось чого хотіли і хочуть люди, і не тільки в сучасному світі, але й у минулі часи. Для їхнього серця приємніше проводити життя з мамоною, а не з Христом. А в святому Євангелії від Матвія, 20:10-12 говориться: «Ніхто двом панам служити не може, – бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні». Тобто, рано чи пізно люди, накопичуючи багатство в такій мірі, що воно їм навіть і не потрібне, відступають від Бога та Його правил і поступово йдуть до загибелі, не помічаючи поруч з собою бідних та нужденних.
С.4. Так, світ жорстокий. На жаль, не всі люди вірять у Бога, не всі допомагають злиденним, бідним. Але навіть серед маси безсердечних осіб є люди, готові пожертвувати собою, своїм часом чи коштами заради здійснення мрій їхніх ближніх. Є люди, здатні чинити добро, і вони це роблять. Адже часто саме від нашої допомоги людині може залежати її подальша доля. Невипадково колись хтось мудрий сказав: «Доброта – це золотий ключ, котрий відкриває людські серця».
С.5. Ідеальних людей на цій грішній землі немає. Про це нам говорить Святе Письмо: «Нема праведного ані одного; нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би, – усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одного!» (Римлянам, 3:10-12).
І дійсно: нема на землі жодної такої душі, як Ісус Христос. Є люди, котрі просто всією душею вірять у Господа і, бачачи свої недоліки, прагнуть бути схожими на свого Спасителя. Але таких, як Він, немає. Тому Христос і є ідеалом людської досконалості.
С.6. Багато людей говорить, що історія пам’ятає все. І це справді так. Історія багатостраждального українського народу зберегла в своїй пам’яті численні імена тих, хто записав не одну яскраву сторінку в літопис України, хай навіть і в ті часи, коли вона не була окремою незалежною державою. Та я вважаю, що серед усіх цих праведних і віруючих людей найближчим до християнського ідеалу є Іван Іванович Огієнко, відомий в Україні, перш за все, за здійснений ним повний переклад Біблії українською мовою.
С.7. Біографія цієї видатної людини – незвичайна, в ній багато важливих і визначних подій. Звичайно ж, докладно біографію митрополита Іларіона ніхто не знає, але відомо, що він дуже багато зробив для українського народу. Вже змалку він зазнав злиднів, адже народився в бідній багатодітній сім’ї. Про Огієнка ми можемо сказати багато, але що говорити, якщо уже з дитинства малий Іван прагнув робити усім добро. І все своє життя чинив саме так, пам’ятаючи християнське правило: «Голодного нагодувати, спраглого напоїти, нагого зодягнути, подорожнього в дім прийняти, недужому помогти, в’язня відвідати».
С.8. Пізніше долю Івана Огієнка змінила трагічна подія: померла його дружина, і він прийняв чернечий сан у Яблочинському Свято-Онуфрієвському монастирі, взявши собі ім’я Іларіон. Цим він посвячував себе на вічне служіння Богу. Він почав служити й іншим людям, беручи приклад з Господа, як говориться у святому Євангелії: «Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!» (Матвія, 20:28).
С.9. Іван Огієнко в основному писав твори духовно-повчального змісту, в яких закликав людей брати приклад з нашого духовного ідеалу – Ісуса Христа, що все життя робив і сам, незважаючи на те, що доля розлучила його з рідною Україною назавжди. Життя на чужині лише збільшувало любов ученого до Батьківщини і бажання принести їй якнайбільше користі. Не раз перебував він у складних життєвих ситуаціях, але навіть і тоді не тільки закликав інших людей, а й сам вірно служив Богу.
С. 10. Коли Огієнко перебував в еміграції у Польщі, він продовжував писати та друкувати нові твори. А ще – закликати до вчення Христа всіх людей. Також Іван Іванович редагував літературно-науковий місячник «Слово Істини», доклав чимало зусиль для організації та розбудови українського національно-культурного та релігійного життя у Канаді. Тобто своє життя у певній мірі, а часто й повністю, присвячував служінню людям, релігійному життю. Він бажав поширити християнство і віру в Бога не тільки в Україні, але й по всьому світу, виконуючи завдання Христа, дане апостолам: «Отож, ідіть і навчіть всі народи…».
С. 11. Пізніше Іван Огієнко заснував «Теологічне товариство митрополита Іларіона», очолював Науково-Богословське товариство, тобто проявляв себе у всіх сферах діяльності, але особливу увагу приділяв справі всього свого життя: перекладу Біблії, яку він дуже любив, українською мовою, рідною мовою його народу. Цьому він присвятив не один десяток років.
С.12. Працю митрополита Іларіона ми можемо назвати дійсно напруженою. Адже за все своє довге життя він не тільки переклав Біблію його рідною українською мовою. Він проявляв себе у всіх сферах богословської діяльності. А ще переклав літургію св. Іоанна Златоуста з грецької мови на українську. У травні 1937 року у Львові виходить «Новий Заповіт».
С.13. Великою мрією і справою всього життя Митрополита Іларіона, як я вже зауважила, було видання повного перекладу Біблії його рідною українською мовою. Ця мрія була здійснена незадовго до смерті християнського сподвижника – 12 червня 1962 року.
С.14. Ось тому я вважаю Івана Огієнка людиною, найбільш близькою до християнського ідеалу. І думаю, що ви зі мною погодитеся, адже митрополит Іларіон все своє довге життя щиро вірив у Господа усією душею, вірно служив Йому і спонукав до цього інших.
