Знайомство з книгою

Знайомство з книгою

Бібліотечний урок

Мета. Ознайомити учнів з абонементом та читальною залою, правилами користування бібліотекою; дати учням загальні відомості про книжку як історичну пам’ятку людства, ознайомити з основними етапами створення книги, дати загальні поняття про процес виготовлення книги в наш час, виховати в дітей повагу і любов до книжки, зацікавити їх читанням.

Бібліотекар. Добрий день, діти! Я вітаю вас в книжковому місті – нашій шкільній бібліотеці. Це перша бібліоте­ка у вашому житті.

Бібліотека — це справжнє «книжкове місто», тут є свої ву­лиці і площі, палаци й будинки, є й самі мешканці — книжки.

Кожна книжка має свій дім, а будинок — адресу. Вона написа­на на ось такому розподільнику.

Ця адреса свідчить про те, що назва книжки починається на цю букву або з такої літе­ри починається прізви­ще письменника. У та­кому разі нам зрозумі­ло, що тут мешкають книжки, написані цим письменником.

Буває, що книжки мешкають не лише на простих книжкових полицях, а й у справ­жніх палацах — на так званих книжкових ви­ставках. Подивіться на наші книжкові виставки, їх кілька. Виставки мають свої назви. На книжкових виставках стоять найкращі книжки, і за змістом, і за зовнішнім вигля­дом — обкладинкою та поліграфією.

Є книг багато —

радісних, сумних.

Товстих, тонких,

барвистих, наче жар.

Є сторінки, немов могутні крила.

Читай, лети на горду висоту.

Розкрили книгу —

Значить, ми відкрили

Нову країну — мрію золоту.

Книжки стоять кожна на своє­му місці, й чекають на своїх чи­тачів. Стоять вони ніби мовчки, але варто тільки взяти книжку в руки, відкрити першу сторінку — і вона заговорить.

Книжки допоможуть вам відкрити таємниці планет і зірок, розгадати таємниці природи. Ставши читача­ми нашої бібліотеки, ви братиме­те їх додому, а прочитавши, обо­в'язково повернете в бібліотеку.

А допоможе вам розібратись у книжковому світі бібліотекар.

Бібліотекар — немов про­відник,

Який книжковий світ нам відкриває,

Цю працю любить, до неї звик,

Чарівний світ цей добре знає.

На найвиднішому місці в бібліотеці розміщено словники, енциклопедії та інші книжки до­відкового характеру.

Ви добре знаєте, який вигляд має сучасна книга: яскрава обкла­динка, приємні на дотик сто­рінки, красиві ілюстрації. Роз­міри, або, як кажуть бібліотекарі, формат — різноманітний, від не­великого кишенькового словника

до великого енциклопедичного тому. А є і книжки-мініатюри. Найменша у світі книга має розмір 0,6 мм. У ній 12 сторінок з віршами Т. Шевченка і малюнками, сторінки зшиті павутинкою, обкладинка з пелюстки безсмертника. Зберігається ця книжка в музеї мініатюри в м. Києві. виготовив її майстер Микола Сядристий.

Бібліотекар. А, можливо, хтось із вас знає вірш про книгу?

(Діти розповідають вірші.)

Бібліотекар. Якою ж була пер­ша книжка? Якщо вона існує, то де її можна знайти?

Розповідають, що був такий дивак, який шукав першу книжку по всіх бібліотеках і букіністич­них магазинах. Але він так і не зміг установити, яка ж книга була першою.

В сиву давнину аркушем слугував камінь. Малюнки первісних лю­дей знаходили на стінах печер, із яких ми можемо дізнатися про життя й побут людей: чим вони займалися, які тварини їх оточу­вали.

Довгим і тернистим був шлях до сучасної книжки. Для письма люди використовували камінь, кістки великих тварин, дерево, глину, листя, кору дерев, шкіру, шовк, кукурудзяні стебла.

Ассирійці, шумери, вавилоняни виготовляли книжки із гли­ни. На вологі глиняні таблички вони наносили знаки, схожі на клинці. Ця писемність так і на­зивається — клинописом.

Найбільшою бібліотекою ста­родавнього світу була Александрійська, у Єгипті, де зібрано по­над 700 тис. папірусних сувоїв.

Папірус — це рослина, яка колись росла по берегах Нілу у древньому Єгипті. Із неї виготов­ляли тонкий світло-коричневий матеріал для письма, який і на­звали папірусом.

Цар Пергамського царства Євмен І вирішив створити бібліо­теку, яка б перевершила Александрійську. Про це дізнались єги­петські фараони і заборонили ви­возити папірус до Пергамського царства. Тоді пергамці знайшли інший матеріал для письма. Ви­роблявся він зі шкіри телят і яг­нят. Цей тонкий і надзвичайно міцний матеріал назвали перга­мент. Великий аркуш пергаменту згинали у вигляді зошита. Декіль­ка зошитів зшивали й утворюва­лася книга, подібна до сучасної. Декілька пергаментних книг, створених у Київській Русі, збе­реглися й донині. Однією з них є «Остромирове Євангеліє».

Крім пергаменту, на Русі пи­сали ще й на корі звичайної бе­рези — бересті. З історії ви добре знаєте про берестяні грамоти.

Отже, ми дізналися про такі матеріали для письма, як глиняні таблички, папірус, пергамент, бе­реста. А де ж почали застосовува­ти для письма папір і де вперше його було виготовлено? Так, пра­вильно, у Китаї. Китайці довго тримали в секреті виготовлення паперу. За розголошення секрету його виготовлення майстра чека­ла смертна кара.

І лише у XIII ст. навчилися виготовляти папір у країнах Євро­пи. Та з винайденням паперу ро­бити книжки було ше дуже важ­ко. Адже їх писали від руки спе­ціально навчені майстри — пере­писувачі. Вони писали уставом, напівуставом та скорописом, тоб­то красивими літерами з елемен­тами прикрашання та звичайни­ми, без прикрас, літерами. Така робота тривала місяцями, роками, а то й десятиріччями. Потім книгу «одягали» в оправу, оздоб­лену сріблом, золотом, доро­гоцінними каміннями. Оправи закривали застібками, деякі зачи­няли на замок і навіть приковували ланцюгами до полиці. Коштували ці книжки дуже дорого.

Так минали роки, а попит на книжки зростав і люди почали думати над тим, як пришвидши­ти і спростити процес виготов­лення книги. І придумали: спо­чатку текст вирізали на дошці, а потім отримували відбиток. 1447 року німець Йоганн Гуттенберг виготовив окремі букви, відлив­ши їх із металу.

На Русі першу книгу надру­кували 1546 року майстри Іван Федоров і Петро Мстиславець. Із окремих букв вони складали рядки, які потім вставляли у спеціальні рамки і чорною фар­бою змащували текст. Наклавши на нього чистий папір і стиснув­ши за допомогою преса, отриму­вали аркуш за аркушем тексту першої друкованої книги на русі «Апостол».

А як же друкуються книжки в наш час? Подивіться, будь ласка, на останню сторінку. Там є така позначка: приміром, 5000 при­мірників, а це означає, що таку книжку мають 5000 дітей у різних куточках нашої країни.

Простежмо шлях книги. Пись­менник пише книгу. Видавницт­во готує рукопис до друку. Пер­ший читач книги — літературний редактор. Технічний редактор виз­начає розмір майбутньої книги, її наклад. У друкарні книжку дру­кують, роблять обкладинку, або палітурку. І ось тепер готову кни­гу можна вже читати. Вона по­трапляє до бібліотек, книгарень, а звідти й до читача.

Ось яка корисна, важлива і почесна справа — виготовлення книги.

А зараз спробуйте дати відповіді на запи­тання для повторення.

1. На якому матеріалі люди писали в давнину?

2. Де вперше було винайдено папір?

3. Хто поклав початок книго­друкування на Русі?

4. Хто є першим читачем ру­копису?

5. Назвіть професії людей, які беруть участь у виготовленні книги.

А які прислів’я чи приказки про книгу ви знаєте?

- Книга вчить, як на світі жить.

- Книга – маленьке віконце у великий світ.

- Будеш книги читати – будеш все знати.

- Книга – джерело мудрості.

- Книга – ключ до знань.

- Книга - твій друг, без неї, як без рук.

А тепер перевіримо, чи знаєте ви казки. Спробуйтевідгадати загадки:

Паперовий кораблик щодня

Перевозить у трюмах знання.

Після плавання цей корабель

Повертається в рідний портфель. (Підручник)

Вам розкаже всі пригоди,

А сама мовчить ізроду. (Книга)

Цю найпершу в школі книжку

Знає будь-який школяр.

До усіх книжок доріжку

Прокладає наш... (буквар).

Чорні птахи вилітали,

Біле поле засівали.

Що посіяли — узнаєш,

Коли книжку прочитаєш. (Букви)

Вчитель Олю запросив до дошки:

— Ти читала про Котигорошка?

— Так, читала.

— То скажи, будь ласка,

Що за твір це: приказка чи ... (казка)

Він веселий і незлобний,

Цей хоробрий дивачок.

З ним — господар — хлопчик Робін,

І товариш — П'ятачок.

Ти читав про нього казку,

Тож назви її, будь ласка.

(«Вінні Пух та всі-всі-всі»)

Підробив він голосок,

Став на маминім співати.

Здогадалися малята:

Вовк — не наша мати. («Вовк і семеро козенят»)

До школи прямує хлопчак дерев'яний,

Чомусь потрапляє у цирк полотняний.

Відома ця книжка тобі, чи не так?

В пригодах яких побував цей хлопчак?

(«Золотий ключик, або пригоди Буратіно»)

Вигнав дід козу із хати,

Та й пішла вона блукати.

В зайця хатку відібрала,

Всі козу ту виганяли.

Рак козуню ущипнув —

Зайцю хатку повернув. («Коза-Дереза»)

Хто утік від баби з дідом, —

Не міг сидіти на вікні.

Зустрів у лісі різних звірів

І кожному співав пісні? («Колобок»)

Знайшов півник колосок,

Змолов борошна мішок.

Спік негайно у печі

Пиріжки та калачі.

Мишенят не пригощав,

Бо жоден з них не помагав. («Колосок»)

Сидить півник на печі,

їсть смачненькі калачі.

Тут лисичка прибігає,

Швидко півника хапає.

Біжить котик рятувати,

В лисиці півника забрати. («Котик і півник»)

Маленьке, сіреньке

Біди наробило,

Щось біле, кругленьке

Хвостиком розбило.

Сумує і плаче бабуся,

Дідусь витирає сльозу,

А курочка кудкудаче:

— Я вам золоте принесу. («Курочка Ряба»)

Він звірят усіх лікує,

Від халеп різних рятує,

І зайчат, і мавпенят,

Бегемотів, тигренят.

Вилікує він за мить

Все, що в звірів заболить. («Лікар Айболить»)

Сидить дівчина в корзині

На ведмежій дужій спині.

А чому вона сховалась

До ведмедя? Не призналась. («Маша і ведмідь»)

На городі виростала,

Восени велика стала.

Дід почав усіх гукати:

«Час красуню нашу рвати! («Ріпка»)

Що за хатка на узліссі?

Вся ворушиться, дрижить.

Де не взявсь — кабан біжить.

Тут і вовк іде, й ведмідь,

Кожен в хатці хоче жить.

Так вже тісно їм усім —

Ось-ось-ось порветься дім.

Що за дім такий лежить,

І ворушиться, й дрижить? («Рукавичка»)

Ви дуже багато казок знаєте і любите читати. Це добре, адже книжки допоможуть вам відкрити таємниці планет і зірок, розгадати таємниці природи. Ставши читача­ми нашої бібліотеки, ви братиме­те їх додому, а прочитавши, обо­в'язково повернете в бібліотеку.

Ви маєте цінувати книжку — джерело знань, дуже бережливо ставитися до неї. Тож варто запа­м'ятати правила поводження із книжкою та правила користуван­ня бібліотекою.

ПРАВИЛА ПОВОДЖЕННЯ ІЗ КНИЖКОЮ

1. Беріть книжки чистими ру­ками.

2. Не перегинайте книжки, псується обкладинка і випадають сторінки.

3. Не кладіть у книжку олівці та ручки, від цього вона рветься й брудниться.

4. Не загинайте сторінок, ко­ристуйтеся закладками.

5. Не читайте книжки під час їжі.

6. Щоб книжки чи підручники служили вам довго, обгорніть їх.

ПРАВИЛА КОРИСТУВАННЯ БІБЛІОТЕКОЮ

1. Вибрані для читання книж­ки можна тримати вдома не більше 10 днів.

2. Обов'язково слід повертати книжки до бібліотеки.

3. У бібліотеці є книжки в одному примірнику, тому вони не видаються додому, їх можна по­читати у читальному залі.

Ось і добігла кінця наша зустріч, а на завершення хочу побажати вам бути активними читачами нашої бібліотеки, бе­регти книжки і ніколи з ними не розлучатися.

А щоб, ви, юні читачі, запам’ятали цей день, хочу вручити вам ось такі пам’ятки, обіцянки юних читачів, щоб ви завжди пам’ятали правила поводження з книгою.

(Вручаю кожному пам’ятку)

(Вибір книг учнями.)