Товарознавча експертиза продовольчих товарів (стр. 2 )

Експерт ознайомлюється з документами, звіряє реквізити, інші дані, позначає "Пред'явлено експерту”, аналізує і робить висновок про достовірність документів.

Експерт проводить поверхневий огляд партії, перевіряючи стан та­ри, правильність упакування, укладання товару в тару, наявність паку­вальних матеріалів, правильність маркування, наявність попереджую­чих знаків, написів на тарі. Крім того, він контролює порядок розміщення товару в транспортному засобі, створення відповідних умов розміщення і закріплення, зберігання, наявність засобів, що регу­люють температуру, відносну вологість повітря.

За відсутності деяких документів проведення експертизи не призупиняється, в акті експертизи обов'язково фіксують їх відсутність. Основні етапи 1..Вивчення нормативної документації, зразків-еталонів, описів та інших матеріалів. 2.Ознайомлення з відповідними транспортними, товарними і розрахунковими документами. 3.Огляд приміщення, де зберігається товар. 4.Перевірка робочого місця 5. Проведення експертизи. 6.Оформлення результатів експертизи - складання акта експертизи)

Виявивши дефектні товари, експерт повинен відібрати зразки то­варів із найбільш характерними дефектами та встановити причини їх виникнення. За необхідності чи на прохання замовника він також мо­же дати рекомендації щодо використання або знищення дефектної продукції. В акті повинен фіксуватися відсотковий вміст продукції з різноманітними чи найбільш характерними дефектами.

Іноді, особливо за умови складності визначення експертом де­фектів, доцільно направити зразки дефектної продукції в дослідну лабораторію для їх ідентифікації та з'ясування причини виникнення.

Кількість забракованої продукції, продукції зниженої якості і продукції, якість якої не відповідає вимогам нормативної докумен­тації, технічних вимог, зразкам або якості, яка указана в супровідних документах, на маркуванні, записується в акті окремо. Виділяються товари, які підлягають виправленню або переробці. Експерт сам по­винен, відібрати зразки та забезпечити їх відповідними етикетками та/чи актом відбору проб.

Відсутність в актах експертизи даних про характерні види де­фектів або неправильне визначення їхнього виду може бути підста­вою для відхилення акта експертизи, що встановлює невідповідність якості товару.

Тема 3. Товарознавча судова експертиза. Митна експертиза (2 год)

ПЛАН

1. Товарознавча судова експертиза товарів

2. Митна експертиза

1. Товарознавча судова експертиза товарів

Судова товарознавча експертиза призначається відповідно до карно-процесуального кодексу України (КГЖ України) під час розслідування справ про крадіжки державного або суспільного май­на у тих випадках, коли необхідно вирішити питання, пов'язані з якістю готових непродовольчих або продовольчих товарів, їх сорта­ми, правильністю транспортування та зберігання. Вона проводиться тільки після відкриття карної справи. Експертом при цьому може бути будь-яка особа, що має спеці­альні знання з товарознавства і практичний досвід.

Експертиза призначається на підставі постанови судово-слідчих органів, що складається з вступної, описової і заключної частин.

ПОСТАНОВА:

Вступна частина: час(день, місяць, рік), місце складання постанови; хто її склав (з вказівкою на посаду, чин або звання); по якій карній справі.

Основна частина: сутність справи; конкретні обставини, що обумовили необхідність експертизи; пункти закону, на підставі яких призначається експертиза;

Заключна частина: формулюються питання до експерта; встановлюються термін проведення експертизи; надається перелік матеріалів, що направляється на експертизу.

Завданнями експертизи, що призначається судово-слідчими ор­ганами, є:

1. Визначення належності товарів до класифікаційних категорій, які прийняті у виробничо-торго­вельній сфері (вид, сорт, артикул, марка, модель, розмір, ком­плектність тощо).

2. Дослідження якості товарів, виявлення дефектів, зміни якості,
визначення сортності, придатності до реалізації (у продаж або пере­робку); з'ясування відповідності якості товарів даним контрактів;
встановлення того, — чи є товар новий, чи був в експлуатації, який
відсоток його зносу (спрацювання).

3. Визначення причин зміни якості і зовнішнього вигляду товарів,
появи дефектів, встановлення характеру виникнення (виробничі, де­фекти, що виникли під час експлуатації товару) та ін.

Права і обов’язки експертів, що проводять експертизу за заявками судових і слідчих органів:

1. Своєчасно з’явитися за викликом слідчого, прокурора, суду;

2. Дати відповіді на всі питання, що поставлені перед ним слідчим або судом

3. Зробити обґрунтований висновок відповідно до своїх спеціальних знань і вимог, що вказані у відповідних статтях КПК України.

Експерт не має права проводити експертизу у випадках, якщо:

- він є родичем когось з учасників процесу (судді, прокурору,
слідчого, обвинуваченого тощо);

- він є потерпілим, цивільним позивачем або відповідачем у
справі;

- він брав участь в даній справі як потерпілого, свідка, громадсь­кий захисник або обвинувач, захисник інтересів потерпілого або об­винуваченого;

- він особисто або його родичі зацікавлені у справі;

- він знаходився або знаходиться в службовій або іншій залеж­ності від обвинуваченого, потерпілого, позивача або відповідача;

- він проводив по даній справі ревізію, матеріали якої були
підставою для відкриття справи;

- він брав участь у справі як спеціаліст;

- виявлено його некомпетентність;

- виникли сумніви у його неупередженості.

Після закінчення експертизи експерт робить висновок відповідно до своїх спеціальних знань та вимог.

Висновок складається з вступної, дослідницької та заключної (резюме) частини).

Вступна частина містить питання до експерта, короткий виклад обставин справи, там зазначаються час початку і закінчення експер­тизи, наводиться перелік матеріалів, поданих експерту.

Дослідницька частина містить опис експертизи, посилання на матеріали справи.

Заключна частина містить обґрунтовані відповіді на поставлені експерту питання. До неї додається довідка про вартість експертизи.

3. Митна експертиза товарів

Митна експертиза — це спеціальне науково-практичне дослідження, яке проводиться експертом з метою вирішення задач митної справи.

При здійсненні експертизи в митній справі вирішується цілий комплекс загальних задач фіскального, контрольного, економічного, правоохоронного, статистичного і захисного характеру.

Експерт призначається посадовою особою органу, в провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил.

Експертиза проводиться експертами митних лабораторій та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються поса­довою особою митного органу, в провадженні якої знаходиться спра­ва про порушення митних правил.

Митна експертиза на відміну від інших видів має властиві харак­терні ознаки: предмет, задачі, об'єкти і методи дослідження.

Об'єктами є матеріалізовані джерела інформації:

- товари і предмети, що переміщуються через кордон, а також їх
проби, відібрані для дослідження;

об'єкти контрабанди і ПМП;

- товаросупровідні документи (митні, нормативні, фінансові), що використовують при митному оформленні І контролі.

Предметом митної експертизи є як загальні проблеми митної справи, так і конкретні факти і обставини процедури митного кон­тролю.

Види експертиз, що проводяться митними лабораторіями

1. Ідентифікаційна експертиза провадиться з метою визначення приналежності товару до однорідної групи товарів або до контроль­ованого переліку товарів, встановлення індивідуальних ознак товару, відповідності товару зазначеним якісним характеристикам і технічному опису.

2. Хімічна експертиза проводиться з метою визначення хімічного складу, кількісного співвідношення різних хімічних сполук спрямова­ного на дослідження об'єкта.

3. Технологічна експертиза проводиться з метою визначення можливості надання товару митного режиму переробки на (поза) митній території України і під митним контролем.

4. Сертифікаційна експертиза проводиться з метою визначення якісних характеристик товару.

5. Матеріалознавча експертиза проводиться з метою визначення належності товару до конкретного класу речовин, виробів або матеріалів.

6. Товарознавча вартісна експертиза проводиться з метою виз­начення вартості товару на підставі його якісних показників, основ­
них властивостей і факторі.

7. Оціночна експертиза проводиться з метою визначення спожив­чої вартості товарів

8. Екологічна експертиза проводиться з метою визначення мож­ливості ввезення/вивезення товару або надання товару конкретного
митного режиму

9 Мінералогічна (гемологічна} експертиза проводиться з метою
визначення природи дорогоцінних каменів, категорії їх якості і вар­тості.

10. Криміналістична експертиза проводиться з метою визначен­ня автентичності митних та інших документів, що мають значення під час проведення митного контролю, цінних паперів, а також мит­них засобів ідентифікації.

11. Мистецтвознавча експертиза проводиться з метою визначен­ня історичної, художньо-культурної, наукової значимості витворів ми­стецтва і предметів антикваріату.

Тема 4. Порядок проведення товарознавчої експертизи зерноборошняних товарів (2 год)

ПЛАН

1. Товарознавча експертиза круп

2. Товарознавча експертиза макаронних виробів

Зерноборошняні товари, згідно з товарознавчою класифікацією включають:

- крупу;

- борошно;

- макаронні вироби;

- хлібобулочні вироби.

Кожна група має характерні зовнішні ознаки:

- борошно - порошкоподібний продукт;

- крупа - крупчасту консистенцію;

- макаронні вироби - трубочки, стрічки, фігури різної форми тощо;

- хлібобулочні вироби, які мають порівняно великі розміри, форму - круглу, овальну, прямокутну.

Ці ознаки використовуються під час їх ідентифікації.

Вироби характеризуються різними органолептичними власти­востями, фізико-хімічними показниками.

Під час проведення експертизи для підтвердження відповідності виду різного товару, що надійшов, даним супровідних документів за допомогою органолептичного методу або сенсорного аналізу експерт проводить ідентифікацію.

1. Товарознавча експертиза круп

Крупи - це ціле або подрібнене зерно хлібних злаків, пов­ністю або частково звільнене від оболонок, алейронового шару і зародка.

Залежно від виду зернової культури, з якої виготовлені крупи, їх поділяють на види (пшеничні, ячмінні, вівсяні, кукурудзяні, ри­сові, гречані та ін.), а від технології виготовлення - на різновиди, помели, сорти. Із технологічних операцій на формування асортименту крупів впливають термічна обробка (звичайні, швидкороварюючі), цілісність ядра (цілі, дроблені), спосіб обробки поверхні (шліфовані, поліровані), розмір крупинок (номери), вміст якісного ядра і домішок (сорти).

Перший етап проведення експертизи - це аналіз документації, що подана на початок проведення експертизи:

Супровідна документація:

- транспортна (т\т накладна, залізнична, консомент);

- супровідна документація (маркувальні ярлики, які знахо­дяться на транспортній тарі та пакувальні листи);

- розрахункова (рахунок-фактура, податкова накладна)

- документація, що засвідчує якість: для вітчизняної продукції - посвідчення про якість (для продукції, що не підлягає обо­в'язковій сертифікації); для імпортної продукції - сертифікат по­ходження, санітарно-гігієнічний висновок та фітосанітарний сер­тифікат повинні бути надані для отримання сертифікатів відпо­відності, оскільки вся імпортна продовольча продукція підлягає сертифікації.

Другий етап. Методи контролю, що застосовуються під час експер­тизи кількості та якості круп:

- перевірка кількості здійснюється шляхом суцільного пере­рахунку кількості одиниць транспортної тари (контрактом може передбачатися перевантажування).

- для перевірки відповідності якості крупи вимогам НД відби­рають вибірку, яка залежить від об'єму партії крупи та тари.

Якщо в партії 10 мішків, то вибірку беруть з кожного мішка, відмішків, з 10 мішків, а потім з кожного десятого. При партії більше 100 мішків відбирають з 20 мішків, а з тих, що зали­шилися більше 100 мішків - не менше 5% від партії.

Об'єм вибірки від партії крупи в груповому упакуванні, ящиків, картонних коробках складає 2 % пакувальних одиниць, але не менше 2-ох пакувальних одиниць.

Третій етап. Перевірка відповідальності упакування та маркуван­ня вимогам нормативно-технічної документації.

Транспортною тарою для упакування круп є ящики фанерні, дощані, з гофрованого картону та мішки. Пакети й пачки з крупами та борошном упаковують у ящики масою не більш як 15 кг. Ящики з гофрованого картону повинні бути обклеєні клейовою стрічкою на паперовій основі або злиті металевими скобами. Фанерні і дощані ящики до складання в них крупів борошна, які знаходяться у споживчій тарі, вистилають в один шар обгортковим папером. Вкладену продукцію також закривають зверху папером. Крупи і борошно також упаковують у мішки масою 50, 70 кг.

Маркування. Маркування кожної одиниці споживчого упаку­вання повинно містити наступну інформацію; товарний знак і на­зву підприємства виготовлювача, місце знаходження виготовлю­вача і його підпорядкованість, назву продукту) вид, сорт, номер; масу нетто (кг), дату виготовлення і номер зміни упакування; термін зберігання (для круп, позначення стандарти, попереджен­ня "зберігати в сухому місці"; інформацію про харчову і енергетич­ну цінність 100 г продукту, вміст білків, жирів, вуглеводів).

Допустиме відхилення маси нетто окремих одиниць допус­кається не більше + 1 % від маси нетто.

Маркування наносять на кожну одиницю транспортної тари. На мішок з крупами і борошном повинен бути пришитий або на­клеєний маркувальний ярлик розміром 6x9 см з міцного картону. На ярлик наносять такі дані: товарний знак і (або назву підприємства-виготовлювача, його місце знаходження і підпорядкованість; назву продукту (вид, різновид, сорт, номер, масу нетто, кг; дату виготовлення (рік, число, місяць № зміни); позначення стандарту, строк зберігання для крупів.

Слід також звертати увагу на колір шрифту на ярликах. При транспортуванні залізничним транспортом маркувальні ярлики повинні бути тканевими (з тканини). Крім маркувальних ярликів підприємство-виготовлювач до мішків прикріплює відправні ярлики відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на транспорті,

Четвертий етап. Зберігання та правила розміщення в складських приміщеннях. Зберігання круп та борошна здійснюють в сухих, чис­тих, добре провітрюваних приміщеннях, не заражених амбарни­ми шкідниками.

Температура зберігання 18-20°С, відносна вологість%. Термін зберігання круп (від 4 міс. до 24 міс. для гороху лущеного; для вівсяної найбільш сприятлива температура зберігання 5 -15 °С). Крупи та борошно в складських приміщеннях розміщують на підтоварниках.

Висота штабеля з крупами і борошно з вологістю до 14 % вкла­дають в штабелі такої висоти (число рядів мішків): за t 10 °С - 10 мішків, від 10°С - 12 мішків; нижній від 0°С до 14 мішків. Крупи і борошно з вологістю,5% вкладають на 2 ряди мішків мен­ше.

Як правило висота складування на торгових підприємствах не повинно перевищувати 6-8 рядів мішків.

П’ятий етап. Експертиза якості.

Якість крупи визначають за показниками, що передбачені в нормативно-технічній документації в такій послідовності:

- вологість;

- колір, запах, смак;

- зараженість шкідниками;

- вміст металодомішок;

- крупність та номер крупи, вміст домішок;

- вміст доброякісного ядра;

- зольність;

- кислотність для вівсяних пластівців;

- розварюваність для гречаної крупи та вівсяних пластівців.
Об'єднана проба складається з точкових проб (г), які відбирають з верхньої та нижньої частин мішка. Маса середньої проби повинна бути не менше 1,5 кг, вона виділяється з об'єдна­ної проби. Для дослідження відбирають 3 середні проби: 2 - для організації, що здійснює експертизу; 1 - для постачальника чи виробника. У тару із середньою пробою вкладають етикетку, в якій вказано:

- найменування виду та сорту крупи;

- найменування підприємства, його місце знаходження;

- дату вибою та № зміни;

- № складу, вагону;

- масу партії;

- дату відбору проб;

- вага проби;

- підписи осіб, що відбирають проби.

Середню пробу, що надійшла в лабораторію оглядають, зва­жують, реєструють та позначають порядковим номером, який проставляють в картечні аналізу та усіх документах, що відно­сять до даної партії проби.

Показники безпеки.

Гігієнічні норми (відповідно до СанПіН) включають потенційно небезпечні хімічні елементи (кадмій, миш'як, свинець), біологічні об'єкти (присутність яких не повинна перевищувати допустимих рівнів). В продукції рослинного походження нормується вміст мікотоксинів - афлотоксину В1, зеараленолу, патуліну. Найбільш не­безпечним забруднювачем для харчових продуктів є дезоксиніваленол. У всіх видах харчових продуктів регламентується вміст пестицидів - гексахлорциклогексану, ртутьорганічні.

Мікробіологічні показники включають контроль за 4 групами мікроорганізмів (санітарно-показові БГКП; МАФАМ); умовно па­тогенні (Е. соlі; Ргоteus vulgaris); сульфітно-редукуючі бактерії; па­тогенні; показові мікроорганізми псуття - дріжджі та плісняві гриби.

2. Товарознавча експертиза макаронних виробів

Макаронні вироби являють собою висушене тісто з пшенично­го борошна спеціального помелу у вигляді трубочок, ниток, стрічок та різних фігурок.

Залежно від якості та сорту борошна вироби поділяють на гру­пи А, Б, в та класи 1 та 2.

Макарони групи А виробляють з борошна твердих сортів пше­ниці (дурум) та борошна вищого сорту підвищеної дисперсності з твердих пшениць: вироби групи Б - з борошна м'якої скловид­ної пшениці: групи В з хлібопекарного пшеничного борошна. Пер­ший клас виробів виготовляють з борошна вищого сорту: 2-ий клас - з борошна 1 сорту.

Макаронні вироби відповідно до стандарту залежно від форми поділяють на 4 типи: трубчасті, ниткоподібні, стрічко­подібні та - фігурні. Кожен з типів поділяють на підтипи та види залежно від довжини, ширини, діаметру.

Особливості проведення експертизи макаронних виробів.

Перший етап. Аналіз документів, що засвідчують належну якість - допус­кається при міських перевезеннях замість видачі документу, що засвідчує якість (посвідчення про якість, що дозволяє проставляти на товарно-транспортній накладній штамп ВК (відділу конт­ролю) про відповідність партії продукції вимогам НД.

Другий етап. Контроль передбачає відповідність якості виробів вимогам нормативних документів, а також упакування та маркування. Для чого з різних місць партії відбирають вибірку об'ємом 1,5 % паку­вальних одиниць, але не менше 3-ьох одиниць упакування.

Третій етап. Макаронні вироби випускають фасованими і розважними. Вони повинні бути запакованими в зовнішню тару: ящики дощані, фа­нерні з гофрованого і литого картону. Маса нетто ящика не по­винна перевищувати 30 кг.

На упаковці всіх видів тари наносять маркування спеціаль­ним штампом або наклеюванням ярлика. Маркування повинно включати такі дані: товарний знак і назву підприємства-виготовлювача; назву виробу і сорт; дату виготовлення і масу нетто, і брутто (для розважних виробів); надпис "Обережно, не кидати" на транспортній тарі; номер стандарту. Всередину кожної транс­портної одиниці вкладають талон з позначенням пакувальника, який дозволяється проставляти штампом із зовнішнього боку. На дрібній розфасовці має бути рецептура, правила варіння виробів, хімічний склад та енергетична цінність. На ярлику або штампі проставляється вид виробів, за винятком виду "звичайні". Відхи­лення в масі нетто для макаронних виробів не повинна перевищу­вати ± 1 % від маси 10 пакувальних одиниць при вазі більше 1 кг; + 2 % при масі 1000 г; ± 0,5 % для розважної продукції.

Четвертий етап. Зберігання макаронних виробів. Температура збері­гання не повинна перевищувати 30 °С, відносна вологість 70 %.Термін зберігання 1 рік, з яєчними, томатними добавками - 5 міс.

Макаронні вироби, упаковані в ящики з гофрованого картону, вкладаються у висоту не більше як 6 рядів, у крафт-мішках не більше 7 рядів.

П’ятий етап. Експертиза якості.

Для контролю фізико-хімічних та органолептичних показників з кожної пакувальної одиниці вибірки відбирають - не менше 1 кг вагових макаронних виробів, по одній пачці фасованих макарон­них виробів.

Сукупність макаронних виробів, відібраних з пакувальних оди­ниць у вибірку становить об'єднану пробу. В об'єднаній пробі виз­начають вміст мєталодомішок, наявність шкідників; вміст лому, крихти та деформованих в макаронних виробах.

Середня проба повинна бути не менше 500 г.

За наважкою контролюють:

1. органолептичні показники: колір, стан поверхні, смак і за­пах, стан макаронних виробів після варіння;

2. фізико-хімічні показники: вологість від 11 до 13 %, кис­лотність (4°Т до 10°Т том.);

Міцність дозволяє визначити групи А, Б, В.

Макаронним ломом називають обламки та обрізки від 5 до 13, 5 см завдовжки, а також макаронні вироби, які не відповідають нормам міцності для певного сорту і діаметру.

Крихтами називають обламки макаронів до 5 см завдовжки, пера та ріжки до 3 см, вермішель та локшину до 2 см.

До деформованих відносять трубчасті вироби, які втратили форму або мають поздовжній розріз, зім'яті кінці або значні ви­кривлення. Локшину і фігурні вироби, які зім'яті або мають не властиву для певного виду форму.

Лом, крихта та деформовані вироби погіршують зовнішній вигляд та знижують якість виробів, їх вміст диференціюється за типами, видами, групами, класами виробів залежно від упаку­вання (розфасовані чи вагові) і знаходяться в межах:

До лому - від 4 до 17,5 %; крихти від 2 до 15 %, деформованих від 1,5 до 15%.

Показники безпеки - вміст токсичних елементів, мікотоксинів, пестицидів та патогенних мікроорганізмів у макаронних виробах не повинен перевищувати допустимі рівні, що встановлені МБВ (медико-біологічних вимог).

При імпорті продукції і заключенні контрактів на великі партії імпортних вантажів передбачається попередня консультація на предмет з'ясування показників безпеки яким повинна відповідати продукція.

Проведення досліджень передбачається на протязі 24-х годин.
Санепідемстанції після отримання заявки визначають комісії, які здійснюють поверхневий огляд продуктів харчування, здійсню­ють аналіз документації з метою визначення невідповідності гігієнічних показників, наведених в документах вимогам НД.

Наступним етапом проведення нагляду є відбір зразків для здійснення досліджень. Для визначення пестицидів усіх класів пе­редбачається застосування методів тонкошарової та газорідин­ної хроматографії.

Визначення мікотоксинів проводиться також методом тонко­шарової та газорідинної хроматографії.

Для визначення важких металів в Україні атестовані полярог­рафічний метод і метод атомної адсорбції. Визначення нітратів здійснюється іонометричним методом.

Працівники санепідемслужб після здійснення досліджень офор­мляють протокол лабораторних досліджень і на основі протоко­лу гігієнічний висновок.