Огляд новин законодавства

Вих. № 27/02 від 27.02.2009 р.

ОГЛЯД НОВИН ЗАКОНОДАВСТВА

З метою своєчасного врахування в бухгалтерському та податковому обліку, складанні фінансової та податкової звітності пропонуємо до Вашої уваги огляд новин законодавства за лютий 2009 року.

Зміст

1.	Повернення підприємців - платників єдиного податку до платників ПДВ Про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 р. №45 (Постанова Кабінету Міністрів України від 04.02.2009 р. №67)	4
2.	Зміни до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (зменшення ставки пенсійного збору з купівлі – продажу іноземної валюти) (Постанова Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 р. № 39)	4
3.	Зміни до декларації з ПДВ (Наказ Державної податкової адміністрації України від 21.01.2009 р. № 8)	5 - 7
4.	Заповнення розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Лист Державної податкової адміністрації України від 16.01.2009 р. № 000/7/16-1417)	7 - 8
5.	Можливості декларування платником бюджетного відшкодування податку на додану вартість (Лист Державної податкової адміністрації України від 30.01.2009 р. № 000/7/)	8 - 10
6.	Заповнення розшифровки контрагентів за «старими» податковими накладними (Лист Державної податкової адміністрації України від 07.11.2008 р.№ 000/10/15-313/814)	10 - 11
7.	Оподаткування сум коштів, отриманих платником податку у зв'язку з його направленням на підвищення кваліфікації (Лист Державної податкової адміністрації України від 11.02.2009 р. № 000/6/17-0716,   № 000/7/17-0717)	11 - 12
8.	Особливості адміністрування збору за забруднення навколишнього природного середовища у 2009 році (Лист Державної податкової адміністрації України від 24.01.2009 р. № 000/7/15-0817)	12 - 16
9.	Податковий кредит на навчання (Лист Державної податкової адміністрації України від 21.01.2009р. № 000/П/17-0714, № 000/7/17-0717)	16 - 17
10.	Оподаткування благодійної допомоги інвалідам та пенсіонерам (Лист Державної податкової адміністрації України від 29.01.2009 р. № 000/к/17-0714)	17 - 18
11.	Про валові витрати затрат на питну воду (Лист Держаної податкової адміністрації України від 28.10.2008 р. № 000/4/17-0713 (Витяг))	19
12.	Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 34 "Платіж на основі акцій" (Наказ Міністерства фінансів України від 30.12.2008 р. № 000)	19 - 20
13.	Відображення підприємством в бухгалтерському обліку окремих господарських операції (Лист Міністерства фінансів України від 29.12.2008 р. /45983)	20 - 21
14.	Відшкодування добових витрат при відрядженні за кордон (Лист Міністерства фінансів України від 15.01.2008 р. №-10/717)	21 - 22
15.	Про необхідність подання звітності до органів Пенсійного фонду юридичними особами, які не використовують працю найманих працівників та не проводять нарахування заробітної плати (Лист Пенсійного фонду України від 05.06.2008 р. № 000/03-40)	22 - 23
16.	Нарахування допомоги по вагітності та пологах (Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 12.01.2009 р. № 04-06/Б-222з-4)	23
17.	Максимальна величина фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, на яку нараховуються страхові внески (Лист Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 09.01.2009 р. № 09-07-2 (Витяг))	24
18.	Призначення допомоги у зв'язку з побутовою травмою (Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України від 09.01.2009 р. № 04-06/Г-228з-3)	24 - 25
19.	Розрахунковий період для обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допо­моги по тимчасовій непрацездатності (Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 16.12.2008р. № 000/18/99-08)	25 - 26
20.	Порядок встановлення мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб (Лист Міністерства юстиції України від 24.01.2009 р. № 08-21)	26 - 28
21.	Облікова ставка НБУ (Лист Національного банку України від 16.02.2009р. №14-011/)	28

1. Про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 р. №45

Постанова Кабінету Міністрів України від 04.02.2009 р. №67

Коментарі аудиторів

Метою цього документа є спроба усунути часо­вий проміжок, який виник з 30 грудня 2008р. (дати публікації Постанови КМУ від 20.12.2008 р.№ 000) до 3 лютого 2009 р. (дати публікації Постанови КМУ від 28.01.2009 р. №45). Протягом зазна­ченого періоду місцеві ДПІ «добровільно» зняли з реєстрації платників ПДВ близько 15 тисяч та пере­вели на застосування загальної системи оподаткуван­ня близько 8 тисяч не надто стійких підприємців - платників єдиного податку. Але Кабмін не врахував, що, хоч би скільки постанов він приймав, усі вони набиратимуть чинність не раніше дати публікації.

До повернення підприємців - платників єдиного податку до лав платників ПДВ ДПАУ доведеться вирішити технічну проблему: змінити програмний продукт, щоб забезпечити можливість відновлення старої реєстрації платника ПДВ. Склалась нестандартна ситуація, яку Кабмін взяв під свій особливий контроль. Можли­во, ДПАУ обере найпростіший шлях, використав­ши так звану команду «виправлення помилки». ЇЇ застосовують тоді, коли під час реєстрації платників ПДВ припускаються технічних помилок. У будь-якому випадку підприємці мають бути готові до ось такого розвитку подій.

ДПАУ може видати новий бланк свідоцтва плат­ника ПДВ, зазначивши, що відбувається перереєст­рація або відновлення реєстрації. В результаті цього номер і дата бланка свідоцтва будуть новими, а но­мер платника ПДВ і дата його реєстрації «старі», тобто без вищезгаданого часового розриву.

Як варіант можливим є також повернення підприємцям «старого» оригіналу свідоцтва платни­ка ПДВ або платника єдиного податку з відповід­ною відміткою на ньому. Крім цього, в місцевих ДПІ приймають заяви на відновлення реєстрації платника ПДВ з 1 січня 2009 р. Але форми такої заяви немає. Тому підприємцям слід подати стандартну заяву на реєстрацію, але із зазначенням того, що заяву подано на відновлення реєстрації.

2. Про внесення зміни до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (зменшення ставки пенсійного збору з купівлі – продажу іноземної валюти)

Постанова Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 р. № 39

Законом України «Про державний бюджет України на 2009 р.» (ст. 77) зменшено пенсійний збір з операцій з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню до 0,2 відсотка. З огляду на це уряд вніс відповідні корективи до Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарської діяльності, затвердженого постановою КМУ від 03.11.1998р. № 000, та безпосередньо до Звіту про нарахування та сплату збору на обовєязкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню (додаток 1 до Порядку).

3. Щодо внесення змін до декларації з ПДВ

Наказ Державної податкової адміністрації України від 21.01.2009 р. № 8

Коментарі аудиторів

Наказ Державної податкової адміністрації України №8 набув чинності з 10 лютого 2009 року.

Внесені наказом, який коментується, новації до порядку складання та подання ПДВ-звітності фактично стосуються всіх платників ПДВ.

Згідно з наказом, що коментується, зміни вне­сено до:

- форми загальної декларації з ПДВ, а також до додатка № 1 до неї — розрахунку коригування сум ПДВ (з викладенням його в новій редакції);

- форми скороченої декларації з ПДВ (з ви­кладенням її в новій редакції), яка повинна подаватися з новими додатками: 1 - розраху­нок коригування сум ПДВ, 2 - розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. Крім того, список додатків поповнився третім — розрахунком питомої ваги вартості сільгосптоварів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг).

Низку змін унесено і до Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердже­ного наказом ДПАУ від 30.05.97 р. № 000 (далі - Порядок № 000). Зокрема:

- додаток 3 до Порядку № 000, який подавався в разі виправлення помилки, допущеної в за­гальній декларації, поданій за формою в редакції наказу ДПАУ від 30.09.2003 р. № 000, утратив чинність;

- додаток № 4 до Порядку № 000, який по­дається в разі виправлення помилки, допущеної в спеціальній декларації, поданій за формою в редакції наказу ДПАУ від 21.01.2009 р. №8, ви­кладено в новій редакції.

Коригування рядків 8 і 16

Вилучення з назви рядків словосполучення «на основі попередніх».

Саме це словосполучення да­вало формальні підстави не відображати в цьому рядку повернення товарів (авансів), зміни ціни, номенклатури, якщо вони відбулися в одному періоді, хоча розрахунок коригування до подат­кової накладної виписувався в будь-якому разі. Інакше кажучи, у цій ситуації постачальник рядок 8.3 не заповнював, а відображав загальний обсяг поставки (за мінусом вартості повернених товарів) у рядку 1 декларації, а покупець, не заповнюючи рядок 16.2, загальну суму придбань показував у рядку 10.1 декларації. Саме таке роз'яснення давала ДПАУ у своєму листі від 05.06.2008 р. № 000/6/.

Як розцінювати цю зміну: чи не означає це зміну позиції ДПАУ? Не виключено, що таке оновлен­ня формулювання пов'язане з уведенням ряд. 16.5, що застосовується в сільгосп-ПДВ-обліку. Хоча і простих платників можуть зобов’язати коригування одного періоду пока­зувати розгорнуто і в ряді в ряд

Зверніть увагу - тепер за рядками 8 і 16 треба буде заповнювати не тільки суму ПДВ у колонці Б, а й обороти поставки (придбання), тобто колонку А.

Рядок 23.5/23.4

Пояснення до рядка 23.4 «зменшено/збільшено залишок від'ємного значення за результатами пере­вірки податкового органу». До останніх змін код цього рядка був 23.5 (нумерація змінилася через скасування рядка 23.3).

Схоже, що сама ДПАУ не може чітко визначи­тися з його призначенням із моменту його появи (наказ ДПАУ від 17.03.2008 р. № 000). Адже відтоді з’явилося три тлумачення заповнення цього рядка:

- перше - у листі ДПАУ від 14.04.2008 р. № 000/7/16-1117;

- друге (по суті, коригування першого) - у листі ДПАУ від 18.04.2008 р. № 000/7/16-1117;

- третє (останнє) - в останній редакції Порядку № 000.

У першому тлумаченні ДПАУ зазначила, що в рядку 23.4 (тоді ряд. 23.5) відображаються вияв­лені перевіряючими суми завищення/заниження бюджетного відшкодування, у другому - змінила призначення рядка на користь виявленої переві­ряючими суми завищення/заниження від'ємного значення (тобто — ряд. 26), а останній, третій, варіант - це суміш попередніх двох.

Ми повністю згодні з положеннями нового п. п. 5.12.5, що з'явився в Порядку № 000, де зазна­чено: у рядку 23.4 відображаються виявлені пере­віряючими суми завищення/заниження від'ємного значення (ряд. 26). Причому зверніть увагу: у По­рядку вказано, що рядок 23.4 заповнюється в періо­ді, наступному після періоду, в якому проведено перевірку. Вважаємо, що тут слід орієнтуватися на дату підписання акта перевірки. Наприклад, податкові органи при перевірці виявили завищення по­даткового кредиту листопада 2008 року в розмірі 100 грн., що не вплинуло на розрахунки з бюдже­том аж до періоду закінчення перевірки (січня), і ця сума продовжує «сидіти» у ряд. 26 декларації за сі­чень. Тоді платник у декларації за лютий заповнює рядок 23.4, відобразивши в ньому «-100».

Запитання викликає новий п. п. 5.12.6, а точні­ше відображений у ньому алгоритм коригування внаслідок виявлення перевіряючими сум заниження бюджетного відшкодування (зауважте: про відображення виявлених завищень мова взагалі не йде). У цьому випадку ДПАУ пропонує зробити дві речі щодо виявленої суми:

1) урахувати її в рахунок зменшення податкових зобов'язань майбутніх періодів на підставі податкового повідомлення. Тобто ця сума не відображається в подальших деклараціях (її додатках) ні у збільшення податкового кредиту (ні в ряд., ні в ряд. 23.4), ні у зменшення податкових зобов'язань до сплати (як наприклад, це було передбачено раніше - у ряд. 10.1 старого додатка 2 «Розрахунок суми, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету» (до наказу ДПАУ від 17.03.2008 р. № 000)). Інакше кажучи, цю суму повинні тримати в думці, і при появі ПДВ до сплати за рядком 27 заплатити менше на цю виявлену податківцями суму.

2) занести цю виявлену суму зі знаком «-» у рядок 23.4 декларації наступного періоду (після періоду перевірки) для зменшення рядка 26 помилкового періоду. Цей алгоритм не працює в разі коли помилка пов'язана з виявленням неврахованого податкового кредиту та/або завищенням податкових зобов'язань (тобто коли занижено вже показник ряд. 24), а працює лише тоді, коли помилка пов’язана з неправильним розподілом від'ємного значення ряд. 24 між рядками 25 і 26. Тобто власне рядок 24 сформовано правильно (наприклад, 100 грн.), а от до ряд. 25 потрапила занижена сума (наприклад, 0 грн. - бухгалтер не врахував оплати), відповідно 100 грн., що залишилися, пішли до ряд. 26. Тоді при виявленні такої помилки податківцями ми повинні пам’ятати, що ця сума ніколи не повер­неться нам через бюджетне відшкодування, тому ми не повинні її показувати зіднаком «+» у рядку 23.4 наступногоі періоду. Мало того, ми повинні її виключити з рядка 26, для чого заповнюємо рядок 23.4 наступного періоду зі знаком «-», але при появі за підсумками декларації суми до сплати (ряд. 22) маємо право заплатити на 100 грн. менше.

Тепер розглянемо ситуацію, коли суму бюджет­ного відшкодування занижено внаслідок «недовідображення» податкового кредиту (100 грн.). Тоді ряд. 26 тут ні до чого і зменшувати його в майбутніх деклараціях через рядок 23.4 - неправильно, адже ми перекрутимо показники. Єдине, то тут необхідно зробити, так це «запам'ятати» ці 100 грн. і при виникненні суми до сплати (ряд. 27) заплатити до бюджету на 100 грн. менше.

І ще одне питання, пов'язане з виявленням при перевірці суми завищення бюджетного відшкодування. Додаткових пояснень не потребує ситуація, коли завищення суми бюджетного від­шкодування сталося внаслідок завищення по­даткового кредиту та/або заниження податкових зобов'язань (тобто коли завищено вже показник ряд. 24). Тоді податковий орган просто «знімає» цю суму з особового рахунка, і платник у своїй звітності ніяк це не відображає. А от мовчання оновленого Порядку № 000 щодо іншої причини завищення бюджетного відшкодування - коли рядок 24 сформовано правильно, а неправильно перерозподілили суму між рядками 25 і 26 - ви­кликає побоювання. Адже і в цьому випадку за­йву суму відшкодування «знімуть» з особового рахунка, але вона не повинна загубитися: вона має всі права взяти участь у формуванні податкового кредиту майбутніх періодів. І вважаємо, було б справедливо відобразити її зі знаком «+» у ряд­ку 23.4 наступної декларації.

4. Щодо заповнення розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів

Лист Державної податкової адміністрації України від 16.01.2009 р. № 000/7/16-1417

Державна податкова адміністрація України в зв'язку з надходженням запитів платників податків та органів податкової служби щодо заповнення розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 2 до податкової декларації з ПДВ (скороченої), додаток 5 до податкової декларації з ПДВ) (далі - Розшифровка) платником ПДВ, який перебуває на квартальному податковому періоді повідомляє.

В Розділі II Розшифровки відображаються операції з придбання з ПДВ (як ті, які надають право на формування податкового кредиту, так і ті, які не надають права формування податкового кредиту).

Зазначені операції відображаються у розрізі контрагентів та періодів виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит. При цьому період виписки податкових накладних відповідає місяцю та року дати виписки податкової накладної.

Заповнення кол. 3 розділу II Розшифровки однакове як для платників ПДВ, які застосовують податковий період, що дорівнює календарному місяцю, так і для платників ПДВ, які застосовують податковий період, що дорівнює календарному кварталу.

Зважаючи на викладене, Державна податкова адміністрація України зобов'язує довести зазначене роз'яснення до відома підпорядкованих підрозділів, забезпечити їх врахування при проведенні контрольно-перевірочної роботи і винесенні рішень в процесі апеляційних узгоджень та організувати роз'яснювальну роботу з платниками податків.

5. Щодо можливостей декларування платником бюджетного відшкодування податку на додану вартість

Лист Державної податкової адміністрації України від 30.01.2009 р. № 000/7/

Державна податкова адміністрація України розглянула лист <...> щодо можливості декла­рування платником бюджетного відшкодуван­ня податку на додану вартість у разі, якщо таке бюджетне відшкодування не було задекларова­но у періоді його виникнення, і повідомляє.

Порядок розрахунку суми бюджетного від­шкодування встановлено підпунктом 7.7.2 пун­кту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон), в який Законом України від 28.12.07 р. "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни.

З урахуванням зазначених змін бюджетному відшкодуванню відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону підлягає частина від'ємного значення, розрахованого згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх по­даткових періодах постачальникам таких то­варів (послуг).

Платник податку, який має право на одержан­ня бюджетного відшкодування та прийняв рі­шення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податково­му органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного від­шкодування, яка відображається у податковій декларації (рядок 25.1) (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону). У разі, якщо платник податку визначив суму бюджетного відшкодування, він може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього по­датку наступних податкових періодів.

Зазначене рішення відображається платни­ком податку у податковій декларації (рядок 25.2), яку він подає за наслідками звітного пе­ріоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті та­кого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодуван­ня наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 пункту 7.3 статті 7 Закону).

Відповідно до абзацу "а" підпункту 7.7.7 пун­кту 7.7 статті 7 Закону у разі, якщо за наслід­ками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) пе­ревірки податковий орган виявляє заниження заявленої платником податку суми бюджетно­го відшкодування щодо суми, визначеної по­датковим органом унаслідок таких перевірок, то платнику надсилається податкове повідом­лення, в якому зазначаються сума такого зани­ження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку доб­ровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодуван­ня та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

У зв'язку зі зміною порядку розрахунку суми бюджетного відшкодування наказом ДПАУ від 17.03.08 р. № 000 "Про внесення змін до подат­кової звітності з податку на додану вартість" викладено в новій редакції форму податкової декларації з податку на додану вартість, затвер­джену наказом ДПАУ від 30.05.97 р. № 000 (зі змінами) та затверджено додаток 2 до подат­кової декларації з податку на додану вартість "Довідка щодо залишку суми від'ємного зна­чення попередніх податкових періодів, що за­лишається непогашеним після бюджетного від­шкодування, отриманого у звітному податково­му періоду, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" (далі — Довідка).

Роз'яснення щодо особливостей складання Довідки та Методика розрахунку показників Довідки (далі — Методика) направлені для використання в роботі листом Державної по­даткової адміністрації України від 06.08.08 р. № 000/7/16-1117.

Відповідно до зазначеної Методики, якщо за наслідками перевірки податковим орга­ном виявлено заниження заявленої платни­ком у попередніх періодах суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної подат­ковим органом внаслідок такої перевірки, вва­жається, що платник податку добровільно від­мовився від отримання такої суми заниження бюджетного відшкодування. Така сума не може в подальшому бути заявленою платником до відшкодування на розрахунковий рахунок чи в рахунок майбутніх платежів (тобто не може бути відображена ні в рядку 25.1, ні в рядку 25.2 декларації) та перераховуватися на розрахун­ковий рахунок платника.

На суму заниженого бюджетного відшкоду­вання, самостійно обчислену податковим орга­ном, відповідно зменшується значення рядка 26 податкової декларації з податку на додану вартість, що відображається в рядку 23.4 по­даткової декларації наступного податкового (звітного) періоду зі знаком "-"•

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та дер­жавними цільовими фондами" (далі — Закон № 000), якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначе­них статтею 15 Закону № 000) платник подат­ків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюю­чий розрахунок.

Загальний порядок відображення платника­ми у звітності самостійно виявлених помилок (у тому числі подання уточнюючих розрахун­ків) з податку на додану вартість встановле­но пунктом 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ (затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. № 000).

Зокрема, у разі виправлення помилок у ряд­ках поданої раніше декларації, до яких повин­ні додаватися додатки, до уточнюючого розра­хунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні до­датки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Враховуючи зазначене, у разі якщо платни­ком самостійно виявлено заниження бюджет­ного відшкодування внаслідок недекларування ним оплаченої частини від'ємного значення і даний факт не було виявлено органом податко­вої служби, такий платник може подати уточ­нюючий розрахунок і Довідку за той період, в якому у нього виникло право на бюджетне від­шкодування (коли фактично була оплата), за­декларувавши в них виправлені показники.

6. Щодо заповнення розшифровки контрагентів за «старими» податковими накладними

Лист Державної податкової адміністрації України від 07.11.2008 р. № 000/10/15-313/814

ДПА в Київській області розглянула лист і по­відомляє таке.

Оскільки податковий кредит звітного періоду може складатися не тільки із сум податку, віднесе­них до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних та одержаних у звітному пе­ріоді, а і податкових накладних, одержаних із запіз­ненням та виписаних у попередніх податкових пе­ріодах, то згідно з вимогами наказу Державної по­даткової адміністрації України від 17 березня 2008 року № 000 «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість» щодо запов­нення Розшифровок податкових зобов'язань та по­даткового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість) у графі 3 повинен зазначатися не звітний податковий період, а період виписування податко­вих накладних.

Заповнення розділів «Податкові зобов'язання» та «Податковий кредит» додатка 5 здійснюється на підставі даних реєстру виданих/отриманих подат­кових накладних. З урахуванням того, що подат­кові накладні, одержані із запізненням, включа­ються до реєстру отриманих податкових накладних того звітного періоду, в якому їх отримано, суми податкового кредиту по таких податкових наклад­них відображаються в загальній сумі податкового кредиту звітного податкового періоду (рядок 10.1), уточнюючі розрахунки в даному випадку не подають­ся. Але при заповненні розділу «Податковий кредит» з Додатка 5 вказується конкретний період виписки накладних по кожному контрагенту, тому якщо в звітному періоді отримані податкові накладні, випи­сані в різних періодах, контрагент вказується стільки раз, скільки є періодів виписки накладних.

7. Щодо оподаткування сум коштів, отриманих платником податку у зв'язку з його направленням на підвищення кваліфікації

Лист Державної податкової адміністрації України від 11.02.2009 р. № 000/6/17-0716,  № 000/7/17-0717

Державна податкова адміністрація України розглянула ваш лист від 26.01.2009 № 56 з питань оподаткування сум коштів, отриманих платником податку у зв'язку з його направленням на підвищення кваліфікації, та повідомляє.

Гарантії для робітників і службовців, що направляються для підвищення кваліфікації, встановлено статтею 122 Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс), згідно із якою при направленні робітників і службовців для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені законодавством.

Для професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників, особливо молоді, власник або уповноважений ним орган організує індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання за рахунок підприємства, організації, установи (ст. 201 Кодексу).

Підприємство як суб'єкт господарювання, який регулює відносини з іншими підприємствами, організаціями, фізичними особами в усіх сферах господарської діяльності на основі договорів, є вільним у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Предметом договору у сфері господарської діяльності підприємства може бути підготовка чи перепідготовка працівників. Оскільки метою проведення підготовки чи перепідготовки працівників є створення інтелектуального потенціалу підприємства для досягнення цим же підприємством значних позитивних результатів у здійснюваній господарській діяльності, витрати підприємства, пов'язані з професійною підготовкою, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації працівників за профілем діяльності такого підприємства, є витратами на виробничі цілі, що пов'язані з господарською діяльністю підприємства і не вважаються особистими доходами (додатковим благом) працівників.

При цьому, відповідно до підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28.12.94 № 000/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", витрати працедавця, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації своїх працівників включаються до валових витрат такого працедавця у розмірі до 3 відсотків фонду оплати праці звітного періоду.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.97 № 000 "Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва", для зазначених працівників, встановлені мінімальні державні гарантії, зокрема, у вигляді оплати вартості проїзду працівника до місця навчання і назад, виплати добових за кожний день перебування в дорозі у розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень тощо.

Враховуючи вищевикладене, доходи, одержувані працівниками підприємства у зв'язку з їх направленням для підвищення кваліфікації (без оформлення відрядження), у межах сум встановлених вказаною Постановою КМУ, не є об'єктом оподаткування таких працівників.

8. Про особливості адміністрування збору за забруднення навколишнього природного середовища у 2009 році

Лист Державної податкової адміністрації України від 24.01.2009 р. № 000/7/15-0817

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України від 26 грудня 2008 року N 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік", далі - Закон N 835-VI, Закону України від 17 вересня 2008 року N 515-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо поводження з радіоактивними відходами", далі - Закон N 515-VI, Закону України від 17 вересня 2008 року N 516-VI "Про Загальнодержавну цільову екологічну програму поводження з радіоактивними відходами", далі - Закон N 516, Кабінетом Міністрів України постанови від 3 грудня 2008 року N 1050 "Про внесення змін до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору", далі - постанова N 1050, якою внесено зміни до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року N 303, із змінами і доповненнями, далі - Порядок N 303, Державна податкова адміністрація України інформує про особливості адміністрування у 2009 році збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Законом N 515-VI, який набрав чинності з 1 січня 2009 року, внесено зміни: до пункту "г" статті 41; частини першої та абзацу першого частини другої статті 44; частини четвертої статті 46 та пункту "а" частини другої статті 47 Закону України від 25 червня 1991 року N 1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища", із змінами і доповненнями, далі - Закон N 1264-XII та частини першої статті 52 Закону України від 8 лютого 1995 року N 39/95-ВР "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (із змінами і доповненнями) та статті 4, абзацу сьомого частини першої статті 6 та абзацу десятого частини третьої статті 10 Закону України від 30 червня 1995 року N 255/95-ВР "Про поводження з радіоактивними відходами", із змінами і доповненнями, далі - Закон N 255/95-ВР.

Відповідно до цих змін з 1 січня 2009 року збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється (далі - збір), в тому числі, й за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) (обчислюється пропорційно обсягу та активності радіоактивних відходів, а також для експлуатуючої організації ядерних установок атомних електростанцій - на основі показників виробництва електричної енергії за певний період, для інших суб'єктів діяльності у сфері використання ядерної енергії, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, - пропорційно активності радіоактивних матеріалів, та стягується одночасно з їх придбанням) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками (обчислюється пропорційно терміну зберігання радіоактивних відходів понад встановлений строк з урахуванням їх обсягу та активності) (ст. 44 Закону N 1264-XII, п. 2 ст. 1 ч. 1 Закону N 515-VI).

Так, Законом N 515-VI розширено коло платників збору, а саме, доповнено суб'єктами господарювання (виробниками), які проводять господарську діяльність у сфері використання ядерної енергії та поводження з радіоактивними відходами на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони та здійснюють:

утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені), зокрема, це експлуатуючі організації ядерних установок атомних електростанцій та інші суб'єкти діяльності у сфері використання ядерної енергії, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад встановлений строк, зокрема, це виробники радіоактивних відходів.

Також Законом N 515-VI розширено об'єкти обчислення збором, а саме:

для експлуатуючих організацій ядерних установок атомних електростанцій - це обсяги та активність радіоактивних відходів, а також показники виробництва електричної енергії за певний період;

для інших суб'єктів діяльності у сфері використання ядерної енергії, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, - це активність радіоактивних матеріалів на момент їх придбання;

для виробників радіоактивних відходів - це обсяги та активність радіоактивних відходів, що зберігаються пропорційно терміну зберігання радіоактивних відходів понад встановлений строк (ст. 44 Закону N 1264-XII, п. 2 ст. 1 ч. 1 Закону N 515-VI).

Порядок зарахування та розподілу коштів від збору, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками, визначається Законом N 255/95-ВР. Статтею 4 Закону N 255/95-ВР передбачено, що кошти від збору, що справляються за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками, спрямовуються до Державного фонду поводження з радіоактивними відходами (далі - Фонд), який є складовою частиною Державного бюджету України, та мають постійне (багаторічне) бюджетне призначення. Порядок визначення розміру збору, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками, а також порядок використання коштів Фонду встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядком N 303 встановлено нормативи збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також деталізовано норми щодо об'єктів обчислення збором, порядку подання платниками податкових розрахунків та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища. Так, до Порядку N 303 постановою N 1050 внесено зміни, якими передбачено, що з 1 січня 2009 року платники збору мають звітувати та сплачувати збір за новими правилами, а саме:

платники збору складають податкові розрахунки за формою, затвердженою центральним органом державної податкової служби, наростаючим підсумком за квартал, півріччя, дев'ять місяців та рік і подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби:

1) за місцем знаходження стаціонарних джерел забруднення - у разі здійснення викидів стаціонарними джерелами забруднення та скидів;

2) за місцем знаходження спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів - у разі розміщення відходів;

3) за місцем перебування платника збору на податковому обліку - у разі здійснення викидів пересувними джерелами забруднення.

Якщо місце подання податкових розрахунків не збігається з місцем перебування на податковому обліку підприємства, установи, організації, громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозвіл на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів, до органу державної податкової служби, в якому такі підприємство, установа, організація, громадянин перебувають на обліку, подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, копії відповідних податкових розрахунків (п. 9 Порядку N 303).

Платники збору протягом десяти календарних днів, що настають після граничного строку подання податкового розрахунку, сплачують збір:

1) за місцем знаходження стаціонарних джерел забруднення - у разі здійснення викидів стаціонарними джерелами забруднення та скидів;

2) за місцем знаходження спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів - у разі розміщення відходів;

3) за місцем перебування платника збору на податковому обліку - у разі здійснення викидів пересувними джерелами забруднення (п. 10 Порядку N 303).

При цьому звертаємо увагу, що розмір збору, який справляється у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів, збільшено з 5-тикратного на 10-тикратний (п. 8 Порядку N 303). Інші зміни, які внесені до Порядку N 303, мають регулятивний характер.

В частині порядку визначення податкових зобов'язань зі збору за квартал, півріччя, дев'ять місяців і 2009 рік, то він залишається незмінним та здійснюється згідно з Порядком N 303, зокрема, платники збору при обчисленні податкових зобов'язань зі збору мають застосовувати механізм індексації нормативів збору шляхом добутку значень проіндексованих нормативів збору у попередньому році на коефіцієнт індексу споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік.

Норма відносно визначення значень проіндексованих нормативів збору у 2007 році залишається незмінною (лист ДПА України від 17.01.2007 N 620/7/15-0817), а саме ці нормативи обчислюються шляхом добутку базових нормативів збору, затверджених додатком 1 до Порядку N 303 (з урахуванням коефіцієнта 2,373), та коефіцієнта індексу споживчих цін (індексу інфляції) за 2006 рік - 1,116 залишається незмінною.

Разом з цим, із запровадженням з 1 січня 2008 року нового механізму індексації нормативів збору надавалися роз'яснення з питання визначення значень проіндексованих нормативів збору у 2008 році, які залишаються чинними (листи ДПА України від 28.01.2008 N 1425/7/15-0817 та від 09.04.2008 N 7377/7/15-0817), а саме, починаючи з 2008 року для визначення проіндексованих нормативів збору у поточному році застосовуються значення проіндексованих нормативів збору у попередньому році, а не базових нормативів збору, як це було раніше. Значення проіндексованих нормативів збору у 2007 році індексуються на коефіцієнт індексу споживчих цін (індекс інфляції) за 2007 рік - 1,166 для визначення проіндексованих нормативів збору у 2008 році.

Згідно з інформацією, яка розміщена на веб-сайті Державного комітету статистики України (www. ukrstat. ), величина індексу споживчих цін (індексу інфляції) у 2008 році (грудень до грудня попереднього року) становить 122,3 відсотка. У зв'язку з цим при обчисленні податкових зобов'язань зі збору за квартал, півріччя, дев'ять місяців і 2009 рік платники збору мають застосовувати механізм індексації нормативів збору, як у 2008 році, зокрема, значення проіндексованих нормативів збору у 2008 році індексуються на коефіцієнт індексу споживчих цін (індекс інфляції) за 2008 рік - 1,223 для визначення проіндексованих нормативів збору у 2009 році.

Щодо граничних термінів подання податкового розрахунку збору, то за I квартал 2009 року є 12 травня 2009 року, а граничним терміном сплати збору - 20 травня 2009 року; за півріччя п. р., відповідно, 10 серпня 2009 року та 19 серпня 2008 року; за 9 місяців - 9 листопада 2009 року та 19 листопада 2009 року; за 2009 рік - 9 лютого 2010 року та 19 лютого 2010 року.

Відповідно до частини четвертої статті 46 Закону N 1264-XII кошти від збору розподіляються між місцевими (сільськими, селищними, міськими), обласними та республіканським Автономної Республіки Крим, а також Державним фондами охорони навколишнього природного середовища у співвідношенні відповідно 20, 50 і 30 відсотків, а між Київським, Севастопольським міськими та Державним фондами охорони навколишнього природного середовища - у співвідношенні 70 і 30 відсотків.

У 2009 році Законом N 835-VI встановлено порядок розподілу надходжень збору за забруднення навколишнього природного середовища між спеціальним фондом Державного бюджету України та спеціальним фондом відповідних місцевих бюджетів, як визначено частиною четвертою статті 46 Закону N 1264-XII, крім надходжень від збору за забруднення навколишнього природного середовища, що справляються за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками.

Так, до джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2009 рік у частині доходів (п. 20 статті 6 Закону N 835-VI) віднесено 30 відсотків збору, а 70 відсотків збору є джерелом формування спеціального фонду відповідних місцевих бюджетів згідно із законодавством (п. 5 статті 48 Закону N 835-VI). Також джерелом формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2009 рік у частині доходів від збору за забруднення навколишнього природного середовища, що справляються за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками, є 100 відсотків цього збору. Відповідно до п. 11 Порядку N 303 платники перераховують суми збору одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які здійснюють розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом.

9. Щодо податкового кредиту на навчання

Лист Державної податкової адміністрації України від 21.01.2009р. № 000/П/17-0714, № 000/7/17-0717

Державна податкова адміністрація України розглянула листа <...> з питань податкового кредиту на навчання і повідомляє.

Згідно з п. 1.16 Закону України від 22.05.2003 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) податковий кредит - це сума (вартість) витрат, фактично понесених платником податку - резидентом протягом звітного податкового року, в тому числі у зв'язку з оплатою вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення (чоловік, дружина, діти), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу (п. 1.16 ст. 1 Закону). Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат. Тобто у підтвердних документах (квитанціях на сплату вартості навчання, касових ордерах, платіжних дорученнях на безготівкове перерахування зазначених коштів тощо) мають бути зазначені безпосередньо дані (прізвище, ім'я, по батькові) платника податку, який претендує на податковий кредит. Якщо у платіжних документах на сплату вартості навчання вказано, що платіж прийнято від іншої ніж такий платник податку особи, то така сплачена сума не може бути включена до податкового кредиту такого платника податку

Крім того, Законом встановлено обмеження щодо не перевищення сум нарахованого платником податку податкового кредиту понад суму загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом року як заробітна плата. Згідно із визначенням поняття "заробітна плата", даним у п. п. 1.1 та 1.3 ст. 1 Закону, заробітна плата - це доходи, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом. Відносини трудового найму регулюються трудовим законодавством, зокрема, Кодексом законів про працю України. При укладанні трудового договору з працівником працедавець видає наказ про зарахування його на роботу (у штат підприємства), на підставі якого робиться відмітка у трудовій книжці такого працівника про прийняття його на роботу на відповідну посаду.

Таким чином, якщо студент у звітному році навчався та працював і отримував заробітну плату (у розумінні цього Закону), то він за наслідками такого звітного року є платником податку з доходів фізичних осіб і право на звернення за податковим кредитом, за умови додержання ним вимог п. 5.3 ст. 5 Закону, має він, а не члени його сім'ї першого ступеня споріднення (в т. ч. батько). Якщо ж студент протягом звітного року одержував доходи від виконання договорів цивільно-правового характеру (разового договору, договору-підряду тощо), які не є трудовими договорами, то члени його сім'ї першого ступеня споріднення мають право на податковий кредит щодо сум, сплачених за навчання такого студента.

10. Про оподаткування благодійної допомоги інвалідам та пенсіонерам

Лист Державної податкової адміністрації України від 29.01.2009 р. № 000/к/17-0714

<...>

Разом з тим повідомляємо, що з 1 січня 2004 року оподаткування доходів фізичних осіб регламентується Законом України від 22.05.2003 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон). Згідно з п. 22.2 ст. 22 Прикінцевих положень Закону, що норми інших законів чи законодавчих актів містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону, а інше законодавство, в т. ч. Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" повинні бути приведені у відповідність із нормами Закону. Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону доходом фізичних осіб із джерелом походження з України є будь-який дохід, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного оподатковуваного періоду, зокрема, благодійна, в тому числі матеріальна допомога (пп. "и" п. 1.3 ст. 1 Закону).

Згідно з цим Законом благодійна, в т. ч. матеріальна, допомога - це допомога, яка надходить на користь платника податку у вигляді коштів або майна (безоплатно виконаної роботи, наданої послуги) та відповідає вимогам, визначеним у п. 9.7 ст. 9 Закону, згідно з вимогами якого провадиться оподаткування благодійної, в т. ч. матеріальної, допомоги. Цільовою є благодійна допомога, яка надається під визначені умови та напрями її витрачання, а нецільовою вважається допомога, яка надається без встановлення таких умов або напрямів.

Згідно з пп. 9.7.4 п. 9.7 ст. 9 Закону не підлягає включенню до оподатковуваного доходу платника податку цільова благодійна допомога, яка надається резидентами - юридичними або фізичними особами у будь-якій сумі (вартості) у випадках та з дотриманням умов, визначених цим пунктом, зокрема, надана закладу охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування платника податку, у т. ч. для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань). При цьому слід мати на увазі, що до запровадження загальнообов'язкового медичного страхування норми абзацу "а" пп. 9.7.4 п. 9.7 ст. 9 Закону поширюються на загальну суму (вартість) цільової благодійної допомоги, отриманої платником податку (за умови додержання зазначених у цьому підпункті обмежень).

Згідно з пп. 9.7.3 п. 9.7 ст. 9 Закону не підлягає включенню до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, яка надається резидентами - юридичними, в т. ч. благодійними фондами або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного рівня доходу, визначеного згідно з абзацом першим пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону (у 2009 році - 940 грн.), за умови, що на такого платника податку поширюється право на отримання податкової соціальної пільги згідно з пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 цього Закону. Оскільки встановлені Законом застереження щодо одержання податкової соціальної пільги стосуються тільки розміру заробітної плати, то у непрацюючих громадян, зокрема, у пенсіонерів, які не одержують заробітну плату (заробітна плата дорівнює 0 грн.), при одержанні нецільової благодійної (матеріальної) допомоги, така допомога у визначеному у пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 розмірі сукупно на рік не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб у джерела виплати. Сума перевищення допомоги над вказаним розміром підлягає оподаткуванню у джерела виплати за ставкою п. 7.1 ст. 7 Закону.

11. Щодо віднесення на валові витрати затрат на питну воду

Лист Держаної податкової адміністрації України від 28.10.2008 р. № 000/4/17-0713 (Витяг)

Щодо другого питання, порушеного у звернен­ні. Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 000/94-ВР "Про опо­даткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 000) передбачено, що до складу вало­вих витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (вклю­чаючи реактивну), з урахуванням обмежень, ус­тановлених пунктами 5.3—5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 000 під терміном "валові витрати виробництва та обігу" (далі - валові витрати) розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній фор­мах, здійснюваних як компенсація вартості то­варів (робіт, послуг), які придбаваються (ви­готовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній госпо­дарській діяльності.

При цьому господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній фор­мах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постій­ною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 Закону № 000).

Отже, оскільки витрати платника подат­ку на закупівлю питної води для працівників підприємства не пов'язані із веденням госпо­дарської діяльності, такі витрати не підлягають включенню до складу валових витрат на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 000 та вва­жаються витратами, спрямованими на фінансу­вання особистих потреб фізичних осіб (пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 000).

Проте слід зауважити, що відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 000 платник податку має право включити до складу вало­вих витрат витрати на забезпечення найманих працівників продуктами спеціального харчу­вання за переліком, встановленим постано­вою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року № 000 "Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат".

Зокрема, п. 6 Переліку перед­бачено включення до складу валових витрат на придбання працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, спеціального хар­чування, молока чи рівноцінних харчових про­дуктів, а також газованої солоної води.

12. Щодо затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 34 "Платіж на основі акцій"

Наказ Міністерства фінансів України від 30.12.2008 р. № 000. П(С)БО набере чинності з 01.01.2010 р.

Міністерство фінансів затвердило ПБО-34. Йдеться про облік операції, за якою заборгованість за придбані (отримані) товари (роботи, послуги) підприємство погашає інструментами власного капіталу (акціями, опціонами на акції тощо) та/або коштами, іншими активами в сумі, яка визначається на основі вартості акцій або інших інструментів власного капіталу. Стандарт визнає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації розкриття у фінансовій звітності.

13. Щодо відображення підприємством в бухгалтерському обліку окремих господарських операції

Лист Міністерства фінансів України від 29.12.2008 р. /45983

Міністерство фінансів України на запит щодо відображення підприємством в бухгалтерському обліку окремих господарських операцій повідомляє.

Відповідно до пункту 27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (далі - ПБО) 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87, у статті "Інші фінансові доходи" показуються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій. Фінансовими інвестиціями відповідно до ПБО 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87, є активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Отримання відсотків за поточним рахунком, а також за депозитним рахунком, який є складовою частиною еквівалентів грошових коштів, не належить до складу фінансових інвестицій. До інвестиційної діяльності підприємства згідно з пунктом 4 ПБО 4 "Звіт про рух грошових коштів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87, належить діяльність з придбання необоротних активів, а також діяльність з придбання фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Враховуючи викладене, отримані підприємством за поточним та депозитним рахунками відсотки вважаються іншими операційними доходами.

Облік фінансових витрат, пов'язаних із запозиченнями, врегульовано пунктом 27 ПБО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 000, та пунктами 3 і 4 ПБО 31 "Фінансові витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 № 000.

Бухгалтерський облік отриманих підприємством короткострокових позик (крім позик банків) відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 000, ведеться на субрахунку 685 "Розрахунки з іншими кредиторами".

Відповідно до пунктів 1.3, 6.2, 9.1.3, 10.3.2, 10.8.2 і 10.9 Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 05.03.2008 № 000, необоротні активи, які утримуються (призначені) для продажу відображаються у складі оборотних активів. Включення до фінансової звітності доходів і витрат від реалізації необоротних активів, які утримувалися для продажу, врегульовано пунктами 21, 28 і 31 ПБО 3.

Формування та розкриття облікової політики підприємства має здійснюватися з урахуванням рекомендацій Міністерства фінансів України від 21.12.2005 № -5/27793.

14. Про відшкодування добових витрат при відрядженні за кордон

Лист Міністерства фінансів України від 15.01.2008 р. №-10/717*

Міністерство фінансів розглянуло лист ТзОВ Редакція "Дебет-Кредит" щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" при визначенні розміру добових витрат при відрядженні за кордон і повідомляє.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663 для працівників підприємств, установ та організацій всіх форм власності (далі - працівники підприємств) (крім державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються за рахунок коштів бюджетів) (далі - державні службовці) встановлена гранична норма добових витрат при відрядженні за кордон у національній валюті у сумі 280 гривень (224 гривні, 154 та 98 гривень - при включенні відповідно витрат на одноразове, дворазове або триразове харчування до рахунків на оплату вартості проживання у готелях).

Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" добові витрати в межах граничних норм добових, встановлених для працівників підприємств у гривнях, відносяться до складу валових витрат платника податку.

Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663 норми добових для державних службовців установлені залежно від країни відрядження в доларах США.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663 граничні норми добових витрат для працівників підприємств у разі відрядження за межі України переглядаються за поданням Міністерства фінансів після прийняття закону про Державний бюджет України на наступний рік, якщо прогнозний середньорічний курс гривні до долара США відповідно до Основних напрямів грошово-кредитної політики України на новий бюджетний рік відрізняється від встановленого на попередній рік курсу більш як на 10 відсотків.

Слід зауважити, що згідно з Основними засадами грошово-кредитної політики на 2009 рік, схваленими рішенням Ради Національного банку України від 15 вересня 2008 р. N 14, прогнозний курс гривні до долара США передбачено у межах 4,85 грн. за 1 дол. США +/- 5 %.

Проте, враховуючи, що з початку 2009 року офіційний курс гривні до долара США, що встановлюється Національним банком України, значно відрізняється від прогнозованого, Міністерством фінансів опрацьовується питання щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663, зокрема, в частині перегляду граничних норм добових витрат для працівників підприємств.

____________________

* Звертаємо увагу на те, що лист видано на початку 2008 року, проте виходячи з аналізу самого тексту лист можна припустити, що його було видано не 15.01.2008р., а 15.01.2009 р.

15. Щодо необхідності подання звітності до органів Пенсійного фонду юридичними особами, які не використовують працю найманих працівників та не проводять нарахування заробітної плати

Лист Пенсійного фонду України від 05.06.2008 р. № 000/03-40

Пенсійний фонд України розглянув листа щодо необхідності подання звітності до органів Пенсійного фонду юридичними особами, які не використовують працю найманих працівників та не проводять нарахування заробітної плати, і повідомляє.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).

Відповідно до статті 17 Закону обов'язок щодо подання звітності органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом, мають страхувальники, які згідно статті 15 Закону є платниками страхових внесків.

Статус страхувальника згідно пункту 1 частини першої статті 14 Закону набувають підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій) за умов, якщо вони:

по-перше - використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством;

по-друге - мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Порядок подання звітності до органів Пенсійного фонду встановлено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція).

Так, розділом 11 Інструкції обов'язок щодо подання звітності покладено на платників страхових внесків.

Враховуючи вищезазначене, юридичні особи, що перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України, але не мають статусу страхувальника, не є платниками страхових внесків, а отже, не зобов'язані подавати щомісячну звітність до органів Пенсійного фонду.

Водночас повідомляємо, що згідно пункту 5 частини 9 статті 106 Закону органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, виходячи з вищевказаного, у разі, якщо юридична особа не є страхувальником, то фінансові санкції за неподання звітності до таких осіб не застосовуються.

16. Щодо нарахування допомоги по вагітності та пологах

Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 12.01.2009 р. № 04-06/Б-222з-4

Розглянувши Ваше звернення, повідомляємо, що в разі, коли під час перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами на підприємстві встановлено режим неповного робочого часу, перерахування суми наданої допомоги по вагітності та пологах у бік її зменшення чинним законодавством не передбачено.

Якщо при зазначених обставинах застрахована особа додатково надає для оплати листок непрацездатності, який продовжує відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами на 14 календарних днів, то для розрахунку страхової виплати застосовується режим роботи підприємства, установи, організації, який був встановлений на момент настання страхового випадку, тобто, згідно з яким нараховувалася допомога по вагітності та пологах за первинним листком непрацездатності, виданим у зв'язку з вагітністю та пологами на 126 календарних днів.

17. Щодо максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, на яку нараховуються страхові внески

Лист Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 09.01.2009 р. № 09-07-2 (Витяг)

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) повідомляє, що з 01.01.2009 року набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008 року (далі - Закон). Закон опубліковано в газетах "Урядовий кур'єр" від 30.12.2008 року № 000 та "Голос України" від 31.12.2008 р. № 000.

Виходячи з норм абзацу першого статті 54 Закону у 2009 році установлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, у розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Відповідно до частини четвертої статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та є розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат.

Оскільки у грудні 2008 року прожитковий мінімум у розрахунку на місяць на одну працездатну особу був у розмірі 669 грн., то максимальна величина фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, на яку нараховуються страхові внески, у 2009 році становить 10035 гривень.

Нормою статті 55 Закону установлено з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 1 грудня 2009 року - 669 гривень на місяць.

Статтею 78 Закону установлено, що на виплати, які здійснюються згідно із Законом України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів", не нараховуються страхові внески, зокрема, на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. <...>

18. Щодо призначення допомоги у зв'язку з побутовою травмою

Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України від 09.01.2009 р. № 04-06/Г-228з-3

Розглянувши Ваш лист від 16.12.2008 р. N 1683 до редакції журналу "Охорона праці" щодо наявності акта за формою НТ для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з травмою, не пов'язаною з виконанням трудових обов'язків, повідомляємо.

Згідно із частиною 1 статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 р. N 2240 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Обов'язкова наявність акта розслідування нещасного випадку невиробничого характеру при призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, чинним законодавством не передбачена.

У разі потреби, комісія із соціального страхування організації сама з'ясовує обставини та причини нещасного випадку, що стався з працівником і приймає рішення про призначення або відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності, що фіксується у протоколі засідання комісії. При цьому, акт за формою НТ (невиробничий травматизм) комісія не складає, оскільки це не є її компетенцією.

Якщо на день призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розслідування вже було проведено відповідно до порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 р. N 270 "Про затвердження порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру", і складено акт за формою НТ, то комісія із соціального страхування використовує його при вирішенні питання щодо призначення та виплати допомоги.

Згідно із пунктом 5 частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 р. N 2240-III страхувальник зобов'язаний допускати посадових осіб органів Фонду до перевірок правильності використання страхових коштів, надавати їм необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірок.

Отже, у разі виникнення питань щодо призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з травмою, не пов'язаною з виконанням трудових обов'язків, за вимогою працівників Фонду, які здійснюють перевірку, комісією із соціального страхування надається протокол засідання комісії щодо прийняття даного рішення або ж акт за формою НТ у разі, якщо його було складено.

19. Щодо розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допо­моги по тимчасовій непрацездатності

Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 16.12.2008р. № 000/18/99-08

Запит. Звертаємося із проханням надати роз'яснення щодо визначення розрахункового періоду для об­числення допомоги з тимчасової непрацездатності застрахованої особи.

Суть питання

Середня заробітна плата для визначення роз­міру допомоги з тимчасової втрати праце­здатності застрахованої особи обчислюється згідно з Порядком обчислення середньої заро­бітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою КМУ від 26.09.01 р. № 000 (далі - Порядок).

Згідно з п. б Порядку розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є останні б календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, у якому настав страховий випадок.

Чи можна включити в розрахунковий період місяць, у якому працівника було прийнято на роботу не з першого числа місяця (перший день припадає на вихідний), але робочі дні за графі­ком роботи відпрацьовано повністю.

Наприклад, працівника було прийнято на роботу 02.06.08 р. (01.06.08 р. - неділя), а страховий ви­падок трапився 3 грудня 2008 року?

Відповідь

У Департаменті соціального партнерства і за­гальнообов'язкового державного соціального страхування Мінпраці розглянуто <...> звернення щодо розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допо­моги по тимчасовій непрацездатності.

Середня заробітна плата для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціаль­ним страхуванням обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробіт­ної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок), затверджено­го постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.01 р. № 000, із змінами.

Відповідно до пункту 5 Порядку якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески менш як б календарних місяців, середня заробітна плата (дохід) обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа), в яких сплачено страхові внески.

Таким чином, розрахунковим періодом при об­численні середнього заробітку для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності буде період з 1 липня по 30 листопада 2008 року.

20. Щодо порядку встановлення мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Лист Міністерства юстиції України від 24.01.2009 р. № 08-21

Міністерство юстиції розглянуло ваш лист щодо надання роз'яснення стосовно застосування статті 59 Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" в частині встановлення з 1 грудня 2008 року мінімальної заробітної плати у розмірі 605 гривень на місяць; стосовно застосування з 1 січня 2009 року Закону України від 14 грудня 2006 року N 466-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб" в частині встановлення мінімальної заробітної плати у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і, в межах компетенції, повідомляє таке.

При розгляді порушених питань слід враховувати наступне.

Законом України від 14 грудня 2006 року N 466-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб" (далі - Закон) внесено зміну до частини четвертої статті 95 Кодексу законів про працю України та встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також цим Законом внесено зміни до статей 9 та 10 Закону України "Про оплату праці" і встановлено нові умови визначення розміру мінімальної заробітної плати, а також передбачено, що мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Цей Закон набрав чинності з 1 січня 2009 року (пункт 1 розділу II "Прикінцеві положення" Закону).

Згідно з частиною першою статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, установлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року (відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з 1 жовтня 2008 року розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць затверджено у розмірі для працездатних осіб - 669 гривень).

Частиною другою статті 4 Бюджетного кодексу України передбачено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Згідно з пунктом 52 частини другої статті 38 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати на плановий бюджетний період визначається законом про Державний бюджет України.

Разом з цим, відповідно до частини першої статті 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати становить - 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 1 грудня 2009 року - 669 гривень на місяць.

Відповідно до пункту 3 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України доручено за результатами виконання Державного бюджету України у січні - квітні 2009 року з урахуванням стану соціально-економічного розвитку України внести до 1 травня 2009 року на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", передбачивши, зокрема поетапне впровадження Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб".

Одночасно слід зазначити, що головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики, зокрема, у сфері оплати праці є Міністерство праці та соціальної політики, яке відповідно до покладених на нього завдань, проводить інформаційно-роз'яснювальну, консультаційну роботу з питань, що належать до його компетенції.

21. Облікова ставка НБУ

Лист Національного банку України від 16.02.2009р. №14-011/

Національний банк залишив без змін облікову ставку – 12 % річних.

З повагою,

Директор з аудиту

Аудитор (серт. А № 000) Л.О. Кошембар

Вик.: ій,