Односторонні правочини у нотаріальній практиці

Віталій КАРА

приватний нотаріус, м. Київ

Односторонні правочини у нотаріальній практиці

В юридичних колах останнім часом все частіше звертається увага на питання щодо нотаріального посвідчення односторонніх правочинів. Так, наприклад, у статті Л. Масловець «Пропоную до обговорення» (Мала енциклопедія нотаріуса, № 3, 2004 р.) ідеться про те, що заявою скасувати такий односторонній правочин, як заповіт, не можливо, оскільки, згідно вимог ст. 1254 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України, скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому ЦК України для посвідчення заповіту. М. Дякович у статті «Статут – як форма правочину» (Нотар, № 2, 2004 р.) вважає правочином Статут господарського товариства, відповідно до якого дії осіб або однієї особи спрямовані на набуття корпоративних прав, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, і який на її думку повинен посвідчуватися нотаріусом.

У цій статті мова ітиме про нотаріальне посвідчення односторонніх правочинів, внесення до них змін та відмову від них.

Правочин є найбільш розповсюдженою підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. За своєю правовою природою він є юридичним фактом (ст. 11 ЦК України), що являє собою вольові дії, спрямовані на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов’язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин. Ст. 202 ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Але, як зазначає Харитонов Є. О. у підручнику «Цивільне право України», наслідки, на досягнення яких може бути спрямована дія особи, слід тлумачити розширено в тому сенсі, що правочини можуть бути також підставою інших відозмін правовідносин (напр., правочин може бути підставою призупинення, поновлення, реалізації правовідносин тощо).

Ч. 2 ст. 202 ЦК України розрізняє правочини односторонні і договори (двосторонні та багатосторонні правочини). Одностороннім правочин визнається у разі, якщо для набуття, зміни, припинення або іншої видозміни цивільних прав та обов’язків достатньо волевиявлення однієї сторони. При цьому слід мати на увазі, що згадана «одна сторона» може бути представлена однією або кількома особами. До односторонніх правочинів Цивільний кодекс України відносить: видачу особою довіреності; скасування довіреності; повідомлення одним співвласником інших співвласників про продаж своєї частки у праві спільної власності; відмову співвласника від привілеєвої купівлі частки у праві спільної власності; публічну обіцянку винагороди за знайдення загубленої речі; складання заповіту; скасування заповіту; прийняття спадщини; відмову від прийняття спадщини; згоду співвласника на відчуження майна; відмову співвласника на відчуження майна; схвалення дій представника у разі вчинення ним правочинів з перевищенням повноважень; відмову від схвалення дій представника у разі вчинення ним правочинів з перевищенням повноважень; згоду батьків (усиновлювачів) на вчинення неповнолітньою особою правочину; схвалення правочину батьками (усиновлювачами), вчиненого малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності; згоду батьків про надання повної цивільної дієздатності неповнолітній дитині; згоду одного з батьків на вчинення правочину іншим з батьків від імені малолітньої особи; статут товариства; установчий акт про створення установи; відмову власника від права власності; відмову від правочину (наприклад, одностороння відмова від договору найму наймодавця у разі якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців) тощо.

До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні правила про зобов’язання та договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину (ч. 5 ст. 202 ЦК України).

Правочин є дійсним лише у випадках, коли він відповідає сукупності вимог, визначених законом, які іменуються умовами дійсності правочину. Недодержання цих умов тягне за собою недійсність правочину (нікчемний та оспорюваний правочин). Умовами чинності правочинів (ст. 203 ЦК України) є дотримання вимог: 1) щодо змісту правочину (не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Наприклад, договором дарування нерухомості встановлено, що право власності на майно переходить до обдаровуваного з моменту державної реєстрації договору або його нотаріального посвідчення, тоді коли ч. 1 ст. 722 ЦК України встановлено, що право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття); 2) щодо наявності цивільної правоздатності та обсягу цивільної дієздатності суб’єктів правочину (наприклад, правочин може бути укладений особою, яка має достатній обсяг цивільної дієздатності); 3) щодо відповідності волевиявлення внутрішній волі суб’єкта правочину (у випадку, коли воля формується невільно і не відповідає волевиявленню (наприклад, насильство, обман); 4) щодо реальності правочину (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним); 5) щодо дотримання спеціальних умов (наприклад, правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам малолітніх; правочини можуть бути укладені опікуном тільки за згодою органу опіки та піклування і т. ін.); 6) щодо форми правочину. Надалі розглянемо цю умову докладніше.

Так, ч. 4 ст. 203 ЦК України встановлено, що «правочин має вчинятися у формі, встановленій законом». Формою вчинення правочину є спосіб фіксування волевиявлення осіб, що вчинили правочин. Відповідно до вимог ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Письмові правочини вчиняються у простій або нотаріальній формі. Особа має право обирати його форму, якщо інше не встановлено законом. За загальним правилом (ст. 209 ЦК України) правочин, який вчинений письмово, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або на вимогу особи, яка має намір вчинити правочин. Таким чином, Цивільний кодекс України чітко встановлює, що у цих випадках нотаріус посвідчує правочин (будь-який, в тому числі і односторонній), а не засвідчує на ньому справжність підпису особи, яка його вчинила. Зокрема, вимоги щодо обов’язкової нотаріальної форми односторонніх правочинів встановлені для: довіреності на вчинення правочинів, що потребують нотаріальної форми чи виданої в порядку передоручення (ч. 1, 2 ст. 245 ЦК України); заповіту (ч. 3 ст. 1247 ЦК України); згоди співвласника на відчуження майна (ч. 2. ст. 369 ЦК України); згоди батьків (усиновлювачів) на вчинення неповнолітньою особою правочину (ч. 2 ст. 32 ЦК України); відмови від правочину, який нотаріально посвідчений (ч. 3 ст. 214 ЦК України «відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин») і т. ін.

Ч. 3 ст. 209 ЦК України встановлено, що правочин може бути нотаріально посвідченим тільки у разі відповідності умовам чинності правочинів, встановлених ст. 203 ЦК України.

Таким чином, нотаріус при посвідченні правочинів (у тому числі і односторонніх) повинен перевірити відповідність змісту правочину актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; наявність цивільної правоздатності та обсяг цивільної дієздатності; відповідність волевиявлення внутрішній волі суб’єкта правочину; реальність правочину; а також дотримання спеціальних умов (наприклад, ст. 224 ЦК України встановлено, що правочин вчинений без дозволу органу опіки та піклування, якщо така згода є необхідною, є нікчемним). Тільки після перевірки цих умов нотаріус може посвідчити односторонній правочин. Невиконання цих умов тягне за собою недійсність правочину.

На відміну від вищевикладеного, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (надалі – Інструкція) встановлено, що нотаріус не посвідчує односторонні правочини (але чомусь крім довіреностей та заповітів), а засвідчує на них справжність підпису особи, яка його вчинила. Як відомо (ст. 78 Закону України «Про нотаріат»), при засвідченні справжності підпису нотаріус не перевіряє факти, викладені у документі; не перевіряє правоздатність та дієздатність; не перевіряє наявність волі на вчинення правочину; реальність правочину і т. ін., тобто не перевіряє умови дійсності правочину (ст. 203 ЦК України), недодержання яких тягне за собою недійсність правочину (нікчемний та оспорюваний правочин) та взагалі неможливість його нотаріального посвідчення (див. ч. 3 ст. 209 ЦК України). Більш того, сама ж Інструкція містить правило, що нотаріус засвідчує справжність підписів на документах, які не мають характеру «угод» (мається на увазі правочинів (в тому числі і односторонніх), оскільки розробники ЦК України від поняття «угода» відмовилися).

Після аналізу Інструкції виникає питання, чому нотаріуси посвідчують такі односторонні правочини, як довіреність та заповіт, а на усіх інших засвідчують справжність підпису? Чому нотаріус посвідчує довіреність та заповіт, а відмову від довіреності та заповіту (скасування) не посвідчує, а засвідчує на них справжність підпису та не перевіряє умови дійсності правочину, коли ч. 3 ст. 214 ЦК України встановлено, що відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин (тобто оскільки правочин (довіреність, заповіт) був нотаріально посвідчений, й відмова повинна бути нотаріально посвідчена)? А ст. 219 ЦК України встановлено, що у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним, тобто не виникає ніяких прав та обов’язків у особи, яка вчинила такий правочин. Таким чином, особа як би відмовилася від довіреності або заповіту, але вони і надалі будуть чинними, оскільки така відмова є нікчемною (ст. 219 ЦК України).

На мою думку, необхідно внести зміни до Інструкції та привести її у цій частині до вимог, встановлених Цивільним кодексом України.

Взагалі нотаріальне посвідчення односторонніх правочинів має свої переваги. По-перше, згідно Інструкції на спеціальних бланках викладаються примірники усіх правочинів незалежно від того, чи встановлена для них обов’язкова нотаріальна форма. Таким чином, буде знята проблема щодо засвідчення справжності підпису, як зараз роблять усі нотаріуси, на таких «заявах» з використанням спеціальних бланків чи без їх використання. По-друге, односторонні правочини необхідно буде зберігати відповідно до номенклатури справ нотаріуса. Як відомо, заява, на якій засвідчено справжність підпису, взагалі не зберігається у справах нотаріуса (див. Примірну номенклатуру справ приватного нотаріуса). А у випадку виникнення спору після передачі документів нотаріусом до архіву (заяви не передаються), взагалі неможливо встановити, чи подавалася така заява тією особою (неможливо провести почеркознавчу експертизу). По-третє, згода на вчинення правочину, яка є одностороннім правочином, може бути викладена окремо та посвідчена нотаріально, а також може бути викладена в самому правочині (договорі), який вчиняється за такою згодою. А це безумовно полегшить роботу нотаріуса. Наприклад, до нотаріуса з’явилися подружжя для укладання договору купівлі-продажу квартири, яка належить їм на праві спільної сумісної власності, але за правовстановлювальним документом значиться за чоловіком. Навіщо у такому разі викладати згоду дружини окремо від договору? Оскільки нотаріус посвідчує сам договір, то він може одночасно й посвідчити згоду подружжя в самому договорі. Щодо посвідчення договору та одночасно згоди подружжя дивись зразок № 10.

І на сам кінець, як відомо, особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього (ч. 1. ст. 214 ЦК України). Наприклад, батьками, відповідно до ст. 32 ЦК України, надана згода неповнолітній дитині на вчинення будь-яких правочинів, визначаючи умови цих правочинів на власний розсуд (так звана «згода на вчинення будь-яких дій»), але згодом хтось з батьків використовує своє право та відмовляється від вчиненого раніше правочину. Як у цих випадках бути нотаріусу, якому пред’явлена згода на вчинення правочину, але особа, яка надала таку згоду, вже відмовилася від такого одностороннього правочину? На мою думку, Міністерству юстиції України необхідно на базі нинішнього Реєстру доручень, посвідчених у нотаріальному порядку, запровадити Реєстр односторонніх правочинів, крім заповітів та заяв про прийняття та відмову від спадщини. В цьому Реєстрі повинні реєструватися усі односторонні правочини, в тому числі зміни до них та відмови від них (скасування). Запровадження Реєстру надасть можливість перевірки дійсності правочину на момент вчинення будь-яких дій особою, яка вчинила цей односторонній правочин, та відомостей чи не вносилися зміни до цього правочину, або чи не відмінений він взагалі. Також запровадження такого Реєстру надасть можливість скасування одностороннього правочину та його нотаріального посвідчення і іншим нотаріусом, відмінним від нотаріуса, який посвідчив правочин. Таким чином, запровадження Реєстру унеможливить випадки зловживання особами, які вчинили односторонні правочини, та захистить права та інтереси фізичних та юридичних осіб. Наприклад, дружиною надана згода на укладання чоловіком договору купівлі-продажу квартири, яка належить їм на праві спільної сумісної власності, але згодом від неї відмовилася. Але згода залишилася у чоловіка, який відмовився її повернути дружині та який вчинив договір купівлі-продажу квартири. Оскільки такий договір відчуження вчинений без згоди співвласника-дружини, вона має право звернутися до суду про визнання договору частково недійсним, оскільки він укладений без її згоди.

Надалі пропонуються зразки деяких односторонніх правочинів для обговорення. ■

Зразок № 1

згоди батьків на вчинення правочину

неповнолітньою особою

Згода батьків на вчинення правочину

неповнолітньою фізичною особою

м. Київ, двадцять першого січня дві тисячі п’ятого року.

Ми, батьки: батько Волков Дмитро Іванович (ідентифікаційний номер ), та мати Волкова Федора Іванівна (ідентифікаційний номер ), які проживаємо в будинку № 77, розташованому на вул. Чкалова у місті Києві, діючи на підставі ч. 2 ст. 32 ЦК України, даємо згоду нашому неповнолітньому синові Волкову Івану Дмитровичу (ідентифікаційний номер ), 18.02.1988 року народження, який проживає там же, на вчинення правочину з відмови від привілеєвої купівлі 6/100 (шести сотих) часток у праві власності на житловий будинок № 77 (сімдесят сім), що на вулиці Чкалова, в місті Києві, які відчужуються Івановим Володимиром Петровичем за 17462 (сімнадцять тисяч чотириста шістдесят дві) гривні.

Факт родинних відносин (батьківства) встановлено на підставі Свідоцтва про народження Волкова Івана Дмитровича, 18.02.1988 року, де у графі батько та мати записані, відповідно, Волков Дмитро Іванович та Волкова Федора Іванівна, виданого Арцизьким ЗАГС Одеської області 18.02.1988 року, актовий запис № 88.

Ми, Волков Дмитро Іванович та Волкова Федора Іванівна, стверджуємо, що цей правочин вчинено нами за власним бажанням (задля уникнення будь-якого судового спору) за згодою органу опіки та піклування (рішення виконкому Київської міської Ради № 3 від 06.01.2005 року) та діємо вільно, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, розумно та на власний розсуд, без будь-якого примусу, як фізичного, так і психічного, не порушуючи прав третіх осіб, бажаючи реального настання правових наслідків, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючи ними, не помиляючись щодо обставин, викладених у цьому правочині, діючи без впливу, обману, за відсутності впливу тяжкої обставини та обставин, що спонукають вчинити цей правочин на вкрай невигідних умовах, у нас відсутні будь-які заперечення щодо кожної з умов цього правочину, однаково розуміємо значення правочину, умови та його правові наслідки та стверджуємо, що він не є фіктивним та удаваним.

Нотаріусом нам роз’яснені вимоги законодавства щодо змісту і правових наслідків цього правочину.

Цей правочин вважається вчиненим з моменту його нотаріального посвідчення.

Цей правочин складено у двох примірниках, один з яких зберігається у справах нотаріуса Київського міського нотаріального округу  В. , а інший, викладений на спеціальному бланку нотаріальних документів (ООО № 000), видається Волкову Дмитру Івановичу та Волковій Федорі Іванівні.

Підписи: ______________

______________

21 січня 2005 року цей правочин посвідчений мною,  В. , нотаріусом Київського міського нотаріального округу..

Правочин підписаний Волковим Дмитром Івановичем та Волковою Федорою Іванівною у моїй присутності.

Особу їх встановлено, дієздатність перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за № 44

Стягнуто плати: згідно ст. 31 Закону України «Про нотаріат»

Нотаріус В. В. Кара[1]

Зразок № 2

відмови неповнолітнього

від привілеєвої купівлі частки

у праві власності на житловий будинок

Відмова від привілеєвої купівлі

м. Київ, двадцять першого січня дві тисячі п’ятого року.

Мені, неповнолітньому Волкову Івану Дмитровичу (ідентифікаційний номер ), 18.02.1988 року народження, який проживаю в будинку № 77, розташованому на вул. Чкалова у місті Києві, відомо про продаж Івановим Володимиром Петровичем належних йому на праві приватної власності 6/100 (шести сотих) часток у праві власності на житловий будинок № 77 (сімдесят сім), що на вулиці Чкалова, в місті Києві за 17462 (сімнадцять тисяч чотириста шістдесят дві) гривні.

Від права привілеєвої купівлі згаданої частки у праві власності на житловий будинок, відповідно до ст. 362 Цивільного кодексу України, я відмовляюся.

Я, Волков Іван Дмитрович, дію за згодою батьків Волкова Дмитра Івановича та Волкової Федори Іванівни, посвідченою, на вимогу ч. 2 ст. 32 ЦК України, нотаріусом Київського міського нотаріального округу  В. 21.01.2005 року за реєстровим № 44, та стверджую, що дію вільно, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, розумно та на власний розсуд, без будь-якого примусу, як фізичного, так і психічного, не порушуючи прав третіх осіб, бажаючи реального настання правових наслідків, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючи ними, не помиляючись щодо обставин, викладених у цьому правочині, діючи без впливу обману, за відсутності впливу тяжкої обставини та обставин, що спонукають вчинити цей правочин на вкрай невигідних умовах, за відсутності будь-яких заперечень щодо кожної з умов цього правочину, розумію значення правочину, умови та його правові наслідки та стверджую, що він не є фіктивним та удаваним.

Вимоги законодавства щодо змісту і правових наслідків правочину, що вчиняється, роз’яснено нотаріусом.

Цей правочин вважається вчиненим з моменту його нотаріального посвідчення.

Цей правочин складено у двох примірниках, один з яких зберігається у справах нотаріуса Київського міського нотаріального округу  В. , а інший, викладений на спеціальному бланку нотаріальних документів (ООО № 000), видається Волкову І. Д.

Підпис: ______________

21 січня 2005 р. цей правочин посвідчений мною,  В. , нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Правочин підписаний неповнолітнім Волковим Іваном Дмитровичем, 18.02.1988 року народження, який діє за згодою батьків Волкова Дмитра Івановича та Волкової Федори Іванівни у моїй присутності.

Особу його встановлено, дієздатність перевірено[2].

Зареєстровано в реєстрі за № 55

Стягнуто плати: згідно ст. 31 Закону України «Про нотаріат»

Нотаріус В. В. Кара

Зразок № 3

згоди батьків

на надання повної цивільної дієздатності

неповнолітній особі

Згода батьків на надання повної цивільної

дієздатності неповнолітній особі

м. Київ, двадцять першого січня дві тисячі п’ятого року.

Ми, батьки: батько Іванов Іван Іванович (ідентифікаційний номер ), та мати Іванова Людмила Іванівна (ідентифікаційний номер ), які проживаємо в кв. № 2, що в будинку № 5, розташованому на вул. Леніна у місті Києві, керуючись ст. 35 ЦК України, даємо згоду на надання повної цивільної дієздатності нашому неповнолітньому синові Іванову Василю Івановичу, 12.11.1988 року народження, який проживає в кв. № 2, що в будинку № 5, розташованому на вул. Леніна у місті Києві, який записаний батьком дитини – Іванова Станіслава Васильовича, 30.12.2004 року народження.

Факт родинних відносин (батьківства) встановлено на підставі Свідоцтва про народження Іванова Василя Івановича, 12.11.1988 року, де у графі батько та мати записані, відповідно, Іванов Іван Іванович та Іванова Людмила Іванівна, виданого Арцизьким ЗАГС Одеської області 12.11.1988 року, актовий запис № 000.

Факт батьківства Іванова Василя Івановича встановлений на підставі Свідоцтва про народження 30.12.2004 року Іванова Станіслава Васильовича, виданого відділом РАГС Київського міського управління юстиції 30.12.2004 року, актовий запис № 000.

Ми, Іванов Іван Іванович та Іванова Людмила Іванівна, підтверджуємо, що діємо вільно, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, розумно та на власний розсуд, без будь-якого примусу, як фізичного так і психічного, бажаючи реального настання правових наслідків, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючи ними, не помиляючись щодо обставин, викладених у цьому правочині, діючи без впливу обману, у нас відсутні будь-які заперечення щодо кожної з умов цього правочину, однаково розуміємо значення правочину, умови та його правові наслідки та стверджуємо, що він не є фіктивним та удаваним.

Нотаріусом нам роз’яснені вимоги законодавства щодо змісту і правових наслідків цього правочину.

Цей правочин вважається вчиненим з моменту його нотаріального посвідчення.

Цей правочин складено у двох примірниках, один з яких зберігається у справах нотаріуса Київського міського нотаріального округу  В. , а інший, викладений на спеціальному бланку нотаріальних документів (ООО № 000), видається Іванову Івану Івановичу та Івановій Людмилі Іванівні.

Підписи: ______________

______________

21 січня 2005 року цей правочин посвідчено мною,  В. , нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Правочин підписано Івановим Іваном Івановичем та Івановою Людмилою Іванівною у моїй присутності.

Особу їх встановлено, дієздатність перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за № _______

Стягнуто плати: згідно ст. 31 Закону України «Про нотаріат»

Нотаріус В. В. Кара

Зразок № 4

згоди батьків на реєстрацію

неповнолітньої особи підприємцем

Згода батьків на реєстрацію

неповнолітньої особи підприємцем

м. Київ, двадцять першого січня дві тисячі п’ятого року.

Ми, батьки: батько Іванов Іван Іванович (ідентифікаційний номер ), та мати Іванова Людмила Іванівна (ідентифікаційний номер ), які проживаємо в кв. № 2, що в будинку № 5, розташованому на вул. Леніна у місті Києві, даємо згоду на реєстрацію нашого неповнолітнього сина Іванова Василя Івановича, 12.11.1988 року народження, який досяг 16-ти років, який проживає в кв. № 2, що в будинку № 5, розташованому на вул. Леніна у місті Києві, – підприємцем.

Ми, усвідомлюємо, що з моменту його державної реєстрації як підприємця йому буде надана законом повна цивільна дієздатність.

Факт родинних відносин (батьківства) встановлено на підставі Свідоцтва про народження Іванова Василя Івановича, 12.11.1988 року, де у графі батько та мати записані, відповідно, Іванов Іван Іванович та Іванова Людмила Іванівна, виданого Арцизьким ЗАГС Одеської області 12.11.1988 року, актовий запис № 222.

Ми, Іванов Іван Іванович та Іванова Людмила Іванівна, підтверджуємо, що діємо вільно, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, розумно та на власний розсуд, без будь-якого примусу, як фізичного так і психічного, не порушуючи прав третіх осіб, бажаючи реального настання правових наслідків, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючи ними, не помиляючись щодо обставин, викладених у цьому правочині, діючи без впливу, обману, у нас відсутні будь-які заперечення щодо кожної з умов цього правочину, ми однаково розуміємо значення правочину, умови та його правові наслідки та стверджуємо, що він не є фіктивним та удаваним.

Нотаріусом нам роз’яснені вимоги законодавства щодо змісту і правових наслідків цього правочину.

Цей правочин вважається вчиненим з моменту його нотаріального посвідчення.

Цей правочин складено у двох примірниках, один з яких зберігається у справах нотаріуса Київського міського нотаріального округу  В. , а інший, викладений на спеціальному бланку нотаріальних документів (ООО № 000), видається Іванову Івану Івановичу та Івановій Людмилі Іванівні.

Підписи: ______________

______________

21 січня 2005 року цей правочин посвідчено мною,  В. , нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Правочин підписано Івановим Іваном Івановичем та Івановою Людмилою Іванівною у моїй присутності.

Особу їх встановлено, дієздатність перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за № ______

Стягнуто плати: згідно ст. 31 Закону України «Про нотаріат»

Нотаріус В. В. Кара

Зразок № 5

схвалення дій, вчинених представником

з перевищенням повноважень

Схвалення дій, вчинених представником

з перевищенням повноважень

м. Київ, двадцять першого січня дві тисячі п’ятого року.

Мені, Іванову Івану Івановичу (ідентифікаційний номер ), що проживаю: кв. № 2, що в будинку № 5, розташованому на вул. Леніна у місті Києві, відомо про вчинення моїм представником Стояновим Степаном Степановичем, який проживає в кв. № 2, що в будинку № 5, розташованому на вул. Леніна у місті Києві, який діяв на підставі довіреності, нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу  В. 02.03.2003 року за реєстровим № 000, правочину, тобто укладення договору найму квартири, розташованої в Києві, на вул. 24 Серпня, 12, строком на три місяці з перевищенням повноважень, наданих довіреністю. Згідно ст. 241 ЦК України я, Іванов Іван Іванович, особа, яку представляв мій представник, схвалюю правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень.

Я, Іванов Іван Іванович, підтверджую, що дію вільно, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, розумно та на власний розсуд, без будь-якого примусу, як фізичного так і психічного, не порушуючи прав третіх осіб, бажаючи реального настання правових наслідків, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючи ними, не помиляючись щодо обставин, викладених у цьому правочині, діючи без впливу обману, за відсутності впливу тяжкої обставини та обставин, що спонукають вчинити даний правочин на вкрай невигідних умовах, відсутні будь-які заперечення щодо кожної з умов цього правочину, однаково розумію значення правочину, умови та його правові наслідки та він не є фіктивним та удаваним.

Нотаріусом мені роз’яснені вимоги законодавства щодо змісту і правових наслідків цього правочину.

Цей правочин вважається вчиненим з моменту його нотаріального посвідчення.

Цей правочин складено у двох примірниках, один з яких зберігається у справах нотаріуса Київського міського нотаріального округу  В. , а інший, викладений на спеціальному бланку нотаріальних документів (ООО № 000), видається Іванову Івану Івановичу.

Підпис: ______________

21 січня 2005 року цей правочин посвідчено мною,  В. , нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Правочин підписаний Івановим Іваном Івановичем у моїй присутності.

Особу його встановлено, дієздатність перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за № ______

Стягнуто плати: згідно ст. 31 Закону України «Про нотаріат»

Нотаріус В. В. Кара

Зразок № 6

скасування довіреності

Скасування довіреності

м. Київ, двадцять першого січня дві тисячі п’ятого року.

Мною, Івановим Іваном Івановичем (ідентифікаційний номер ), що проживаю в буд 12, розташованого на вул. 24 Серпня, в м. Києві, видана довіреність на ім’я – Сидорова Івана Степановича, на укладення будь-яких правочинів щодо належного мені на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії КІС № виданого МРЕВ м. Києва 10.01.2004 року, транспортного засобу марки «ROBUR LD 250», випуску 1971 року, кольору синього, шасі (кузов, рама, коляска) № , тип ТЗ – автобус-D, реєстраційний номер 015-82 КА, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу  В. 11 лютого 2004 року за реєстровим № 000.

Діючи відповідно до ч. 1 ст. 214 та ч. 1 ст. 249 Цивільного кодексу України, я скасовую вищезгадану довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу  В. 11 лютого 2004 року за реєстровим № 332.

Я, Іванов Іван Іванович, підтверджую, що дію вільно, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, розумно та на власний розсуд, без будь-якого примусу, як фізичного, так і психічного, не порушуючи прав третіх осіб, бажаючи реального настання правових наслідків, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючи ними, не помиляючись щодо обставин, викладених у цьому правочині, діючі без впливу обману, за відсутності впливу тяжкої обставини та обставин, що спонукають вчинити даний правочин на вкрай невигідних умовах, відсутні будь-які заперечення щодо кожної з умов цього правочину, однаково розумію значення правочину, умови та його правові наслідки та він не є фіктивним та удаваним.

Нотаріусом мені роз’яснені вимоги законодавства щодо змісту і правових наслідків цього правочину, а також ч. 2 ст. 249 ЦК України відповідно до якого особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Цей правочин вважається вчиненим з моменту його нотаріального посвідчення.

Цей правочин складено у двох примірниках, один з яких зберігається у справах нотаріуса Київського міського нотаріального округу  В. , а інший, викладений на спеціальному бланку нотаріальних документів (ООО № 000), видається Іванову Івану Івановичу.

Підпис: ______________

21 січня 2005 року цей правочин посвідчено мною,  В. , нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Правочин підписаний Івановим Іваном Івановичем у моїй присутності.

Особу його встановлено, дієздатність перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за № ______

Стягнуто плати: згідно ст. 31 Закону України «Про нотаріат»

Нотаріус В. В. Кара

Зразок № 7

скасування заповіту (*)

Скасування заповіту

Місто Київ, двадцять першого січня дві тисячі п’ятого року.

Я, Іванова Парасковія Михайлівна (ідентифікаційний номер ), яка народилася 01.01.1943 року, в с. Мирнопілля, Арцизького району, Одеської області та проживаю в буд. 23, що на вул. Чорноморська в м. Києві, діючі відповідно до ч. 3 ст. 214, ч. 7 ст. 1254 ЦК України, скасовую Заповіт, складений мною та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу  В. 02 лютого 2004 року за реєстровим № 534.

Я, Іванова Парасковія Михайлівна, стверджую, що дію вільно, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, розумно та на власний розсуд, без будь-якого примусу, як фізичного, так і психічного, не порушуючи прав третіх осіб, бажаючи реального настання правових наслідків, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючи ними, не помиляючись щодо обставин, викладених у цьому правочині, за відсутності будь-яких заперечень щодо кожної з умов цього правочину, розумію значення правочину, умови та його правові наслідки та стверджую, що він не є фіктивним та удаваним.

На вимогу ст. 1248 ЦК України цей правочин посвідчено в присутності свідків:

Скоробогач Лідії Павлівни (паспорт КК виданий Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області 02 січня 2001 року; ідентифікаційний номер вересня 1956 року народження, що проживає в м. Татарбунари, Одеської області, на вул. Чорноморській, буд. 57 та Михайленко Любові Василівни (паспорт КК виданий Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області 24 грудня 2001 року; ідентифікаційний номер травня 1963 року народження, що проживає в м. Татарбунари, Одеської області, на вул. Тимошенка, буд. 12, які особисто не зацікавлені в складанні правочину, є дієздатними у повному обсязі і такими, що володіють українською мовою і в повній мірі усвідомлюють суть того, що відбувається.

Свідкам  П. та  В. нотаріусом роз’яснено, що відповідно до вимог ст. 1255 Цивільного кодексу України, вони не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складання заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Цей правочин складено у двох примірниках, кожен з яких власноручно підписаний Івановою Парасковією Михайлівною та свідками, які зачитали правочин вголос. Один примірник правочину зберігається у справах нотаріуса Київського міського нотаріального округу  В. , а інший, викладений на спеціальному бланку нотаріальних документів (ООО № 000), видається Івановій Парасковії Михайлівні.

Підпис: ______________

Підписи свідків: ______________

_______________

21 січня 2005 року цей правочин посвідчено мною,  В. , нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Правочин записаний мною, нотаріусом, зі слів Іванової Парасковії Михайлівни.

Особу Іванової Парасковії Михайлівни встановлено, дієздатність її перевірено.

Правочин уголос прочитаний Івановою Парасковією Михайлівною до його підписання у присутності запрошених нею свідків Скоробогач Лідії Павлівни та Михайленко Любові Василівни.

Особу Скоробогач Лідії Павлівни та Михайленко Любові Василівни встановлено, справжність їх підписів перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за № ______

Стягнуто плати: згідно ст. 31 Закону України «Про нотаріат».

Нотаріус В. В. Кара

(*) – Згідно ч. 3 ст. 214 ЦК України відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин, а ч. 7 ст. 1254 ЦК України встановлено, що скасування заповіту провадиться у порядку, встановленому ЦК України для посвідчення заповіту.

Зразок № 8

відмови від договору найму

Відмова від договору найму

м. Київ, двадцять першого січня дві тисячі п’ятого року.

1. Я, Іванова Ірина Анатоліївна (ідентифікаційний номер ), яка проживаю в буд. 11, на вул. Фоменка, в м. Києві (паспорт КМ виданий Арцизьким РВ УМВС України в Одеській області 09.03.2004 року), діючи на підставі ч. 3 ст. 214 та ст. 782 ЦК України, відмовляюся від договору найму, укладеного між мною та Волковим Степаном Івановичем та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу  В. 02 березня 2004 року за реєстровим № 1656, у зв’язку з тим, що наймач не вносить плату за користування предметом договору протягом трьох місяців підряд, та вимагаю від наймача – Волкова Степана Івановича – повернення предмета договору.

Факт невнесення плати підтверджується випискою з рахунку, на який, згідно вищевказаного договору, мала надходити плата за користування предметом договору.

З моменту одержання наймачем повідомлення про відмову від договору[3], вищевказаний договір є розірваним.

2. Я, Іванова Ірина Анатоліївна, стверджую, що дію вільно, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, розумно та на власний розсуд, без будь-якого примусу, як фізичного, так і психічного, не порушуючи прав третіх осіб, бажаючи реального настання правових наслідків, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючи ними, не помиляючись щодо обставин, викладених у цьому правочині, за відсутності будь-яких заперечень щодо кожної з умов цього правочину, розумію значення правочину, умови та його правові наслідки та стверджую, що він не є фіктивним та удаваним.

3. Нотаріусом мені роз’яснені вимоги законодавства щодо змісту і правових наслідків цього правочину.

4. Цей правочин вважається вчиненим з моменту його нотаріального посвідчення.

5. Цей правочин складено в двох примірниках, один з яких зберігається у справах нотаріуса Київського міського нотаріального округу  В. , а інший, викладений на спеціальному бланку нотаріальних документів (ООО № 0000000), видається Івановій Ірині Анатоліївні.

Підпис: ______________

21 січня 2005 року цей правочин посвідчено мною,  В. , нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Правочин підписаний Івановою Іриною Анатоліївною у моїй присутності.

Особу її встановлено, дієздатність перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за № 67

Стягнуто плати: згідно ст. 31 Закону України «Про нотаріат»

Нотаріус В. В. Кара

Зразок № 9

згоди подружжя на укладення договору (*)

Згода подружжя на укладення договору

м. Київ, двадцять першого січня дві тисячі п’ятого року.

1. Я, Іванов Іван Іванович (ідентифікаційний номер ), проживаю в буд. 75, що на вул. Миру, в м. Києві, згідно ч. 2 ст. 369 ЦК України, ч. 3 ст. 65 СК України, даю згоду на продаж та укладення договору купівлі-продажу моєю дружиною – Івановою Наталією Іванівною – житлового будинку № 4 (чотири), розташованого на вул. Миру, в місті Києві, який належить нам на праві спільної сумісної власності подружжя, а за правовстановлювальним документом значиться за Івановою Наталією Іванівною, за ціну не менше 25000 (двадцяти п’яти тисяч) гривень на умовах, які будуть визначатися нею самостійно.

2. Факт перебування у шлюбі з Івановою Наталією Іванівною під час придбання вказаного майна підтверджується відміткою у паспорті Іванова Івана Івановича про реєстрацію шлюбу 11 червня 1991 р. Арцизьким ЗАГС Одеської області, актовий запис № 77.

3. Я, Іванов Іван Іванович, підтверджую, що дію вільно, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, розумно та на власний розсуд, без будь-якого примусу, як фізичного, так і психічного, не порушуючи прав третіх осіб, бажаючи реального настання правових наслідків, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючи ними, не помиляючись щодо обставин, викладених у цьому правочині, діючи без впливу обману, за відсутності впливу тяжкої обставини та обставин, що спонукають вчинити даний правочин на вкрай невигідних умовах, за відсутності будь-яких заперечень щодо кожної з умов цього правочину, розумію значення правочину, умови та його правові наслідки та стверджую, що він не є фіктивним та удаваним.

4. Нотаріусом мені роз’яснені вимоги законодавства щодо змісту і правових наслідків цього правочину.

5. Цей правочин вважається вчиненим з моменту його нотаріального посвідчення.

6. Цей правочин складено в двох примірниках, один з яких зберігається у справах нотаріуса Київського міського нотаріального округу  В. , а інший, викладений на спеціальному бланку нотаріальних документів (ВВВ № 000), видається Іванову Івану Івановичу.

Підпис: ______________

21 січня 2005 року цей правочин посвідчено мною,  В. , нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Правочин підписаний Івановим Іваном Івановичем у моїй присутності.

Особу його встановлено, дієздатність перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за № ______

Стягнуто плати: згідно ст. 31 Закону України «Про нотаріат».

Нотаріус В. В. Кара

(*) – Ч. 2 ст. 369 ЦК України встановлено, що згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово та нотаріально посвідчена. Законодавець встановлює тільки те, що згода повинна бути нотаріально посвідчена, а щодо окремого її посвідчення від правочину щодо розпорядження спільним майном та в самому правочині нічого не згадує. Таким чином, можна дійти висновку, що така згода може бути посвідчена як окремим правочином, так і в самому правочині щодо розпорядження спільним майном.

Зразок № 10

договору купівлі-продажу

Договір купівлі-продажу

м. Київ, двадцять першого січня дві тисячі п’ятого року.

Ми,

– Іванова Наталія Іванівна (ідентифікаційний номер ), Іванов Іван Іванович (ідентифікаційний номер ), які проживаємо в буд. 3, що на вул. Пушкіна в м. Києві, далі іменовані ПРОДАВЦІ, та

– Кобзар Андрій Васильович (ідентифікаційний номер ), проживаю в буд. 3, що на вул. Карла Маркса в м. Києві, далі іменований ПОКУПЕЦЬ,

діючи вільно, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, розумно та на власний розсуд, без будь-якого примусу, як фізичного, так і психічного, не порушуючи прав третіх осіб, бажаючи реального настання правових наслідків, обумовлених нижче, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючи ними, не помиляючись щодо обставин, обумовлених нижче, діючі без впливу обману, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений правочин (у тому числі, з вимогами щодо недійсності правочину), керуючись Главою 54, а також ст. ст. 202-204, 626, 627 ЦК України, уклали цей договір про таке:

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. За цим договором ПРОДАВЦІ передають майно (предмет договору) у власність ПОКУПЦЯ, а ПОКУПЕЦЬ приймає майно і сплачує за нього обговорену грошову суму.

1.2. Предметом договору є житловий будинок № 4 (чотири), розташований на вул. Миру в місті Києві. До цілого житлового будинку, розташованого на земельній ділянці площею 953 кв. м., позначеного у плані літерою «А» та загальною площею 92,20 кв. м., у тому числі житловою площею 59,50 кв. м. примикають: сарай «Б», літня кухня «В», погріб «Г», вбиральня «Д», дворові споруди № 1-3, інші споруди № І-ІІІ. 

1.3. Житловий будинок належить Івановій Наталії Іванівні та Іванову Івану Івановичу на праві приватної спільної сумісної власності подружжя, але за правовстановлювальним документом значиться за Івановою Наталією Іванівною. Правовстановлювальним документом є Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Київською міською Радою 27 грудня 2003 року на підставі рішення виконкому цієї ж Ради № 398 від 27 грудня 2003 року. Право власності зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 28 грудня 2003 року за реєстраційним номером 7 за номером запису 277 в книзі 2.

2. ОБТЯЖЕННЯ МАЙНА

2.1. Ми, ПРОДАВЦІ, повідомляємо ПОКУПЦЯ про те, що:

1) вказане вище майно під забороною (арештом) та заставою (в тому числі податковою) не перебуває, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не передане, щодо нього не ведуться судові спори, відносно нього не укладено будь-яких договорів з відчуження, як юридична адреса воно не використовується. Заборгованості по комунальних та інших платежах немає.

Відсутність укладеного раніше правочину з відчуження предмета договору, (обтяжень) заборони та арешту на відчуження нерухомого майна, яке вказане вище, та податкової застави перевірено за допомогою електронних Реєстрів, що підтверджується довідкою та витягами від 21 січня 2005 р.

2) Державний акт про право власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок не отримувався, договір найму земельної ділянки не укладався;

3) від ПОКУПЦЯ не приховано обставин, які мають істотне значення;

4) незастережних недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням, зазначеного в цьому договорі будинку, немає. Усі інженерні комунікації будинку знаходяться в робочому стані і функціонують за призначенням; самовільних переобладнань у будинку немає;

5) внаслідок укладання цього договору не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних дітей та інших осіб, яких ПРОДАВЦІ зобов’язані утримувати за законом чи договором;

6) на вказане вище майно не поширюються права третіх осіб (в тому числі за договорами найму (оренди) чи шлюбним договором, інші речові права і т. ін.);

7) членів сім’ї, які б мали право на особистий сервітут, встановлений ст. 405 ЦК України, немає;

8) вищезазначене майно належить нам на праві спільної сумісної власності подружжя (придбане за час шлюбу, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію шлюбу між нами, виданим відділом ЗАГС Арцизького району Одеської області 11.06.1991 року, актовий запис № 94).

Якщо повідомлена інформація не відповідає дійсності, ПОКУПЕЦЬ має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на майно.

Якщо третя особа на підставах, що виникли до продажу майна, пред’явить до ПОКУПЦЯ позов про витребування майна, ПОКУПЕЦЬ повинен повідомити про це ПРОДАВЦІВ та подати клопотання про залучення їх до участі у справі. ПРОДАВЦІ повинні вступити у справу на стороні ПОКУПЦЯ. 

2.2. Відчужуване майно оглянуте ПОКУПЦЕМ. Недоліків, які перешкоджають його використанню за цільовим призначенням, на момент огляду не виявлено. Претензій до ПРОДАВЦІВ щодо якісних характеристик відчужуваного майна ПОКУПЕЦЬ не має і приймає його у стані, придатному для використання за цільовим призначенням.

3. ЦІНА ДОГОВОРУ

3.1. Продаж майна за домовленістю сторін вчиняється за 25000 (двадцять п’ять тисяч) гривень 00 копійок, які отримані ПРОДАВЦЯМИ від ПОКУПЦЯ до підписання цього договору. Сторони встановили, що умови договору щодо сплати ціни договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ч. 3 ст. 631 ЦК України).

3.2. Сторони стверджують факт повного розрахунку за цим договором.

3.3. Загальна вартість майна згідно Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.01.2005 року № 7202705 становить 60475 (шістдесят тисяч чотириста сімдесят п’ять) гривень 00 копійок.

4. ПЕРЕДАЧА МАЙНА

4.1. Сторони домовились, що під передачею майна за цим договором слід вважати символічну передачу майна. Прийняття ПОКУПЦЕМ від ПРОДАВЦІВ технічного паспорта від майна свідчить про те, що передача майна відбулась.

4.2. В присутності нотаріуса ПРОДАВЦІ передали ПОКУПЦЮ технічний паспорт від майна. Сторони усвідомлюють, що цим актом підтверджено передачу майна ПОКУПЦЮ, до моменту укладання цього договору, що відповідає ч. 3 ст. 631 ЦК України.

5. ПЕРЕХІД ПРАВА ВЛАСНОСТІ

5.1. Згідно ст. 657 Цивільного кодексу України, цей договір підлягає державній реєстрації.

5.2. Право власності на майно, згідно ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, у ПОКУПЦЯ виникає з моменту державної реєстрації цього договору.

5.3. Згідно ст. 182 Цивільного кодексу України ПОКУПЦЮ необхідно здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

6. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

6.1. Цей договір вважається укладеним, згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України з моменту його державної реєстрації.

6.2. Витрати у зв’язку з укладенням цього договору сплачує ПОКУПЕЦЬ.

6.3. Вимоги законодавства щодо змісту і правових наслідків договору, що укладається сторонами, ст. ст. 377, 9 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України, п. «є» ст. 1.3., ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» їм роз’яснені нотаріусом. Зокрема, ПОКУПЦЮ відомо, що згідно зі ст. 6 ЖК України та ст. 383 ЦК України використання житлових приміщень для цілей промислового (виробництва) характеру не допускається.

Сторони підтверджують, що цей договір вчиняється за відсутності впливу тяжкої обставини та обставин, що спонукають вчинити даний договір на вкрай невигідних умовах та він не є фіктивним та удаваним. У сторін відсутні будь-які заперечення щодо кожної з умов договору, однаково розуміють значення договору, умови та правові наслідки для кожної з сторін.

6.4. Договір укладено в двох примірниках, один з яких передано ПОКУПЦЮ – ЛЛЛ № 000000), другий – зберігається у справах нотаріуса Київського міського нотаріального округу  В. 

Підписи сторін:

Продавці ______________

______________

Покупець ______________

21 січня 2005 року, цей договір посвідчено мною,  В. , нотаріусом Київського міського нотаріального округу..

Договір підписано сторонами у моїй присутності. Особу сторін встановлено, їх дієздатність, а також належність Івановій Наталії Іванівні та Іванову Івану Івановичу на праві спільної сумісної власності подружжя відчужуваного житлового будинку, перевірено.

Відповідно до вимог ст. ст. 657, 182 ЦК України цей договір та право власності на нерухоме майно підлягають державній реєстрації.

Зареєстровано в реєстрі за № _______

Стягнуто плати: згідно ст. 31 Закону України «Про нотаріат».

Нотаріус В. В. Кара

[1] До наказу Міністерства юстиції України від 10.01.2005 № 1/5 «Про затвердження форм реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на правочинах і засвідчуваних документах», на мою думку, необхідно внести зміни та привести його у цій частині до вимог, встановлених Цивільним кодексом України.

[2] Наказом Міністерства юстиції України від 10.01.2005 № 1/5 «Про затвердження форм реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на правочинах і засвідчуваних документах», встановлено, що в цих випадках зазначається у посвідчувальному написі про перевірку повноважень представника. Але в цьому випадку представництво не виникає. Відповідно до ч. 2 ст. 32 ЦК України, батьками (усиновлювачами) та піклувальниками надається згода на вчинення правочину, а неповнолітні у свою чергу діють за наявності такої згоди. Представництво батьків (усиновлювачів) та піклувальників відносно неповнолітніх дітей виникає тільки у разі винесення судом рішення про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або у разі позбавлення її цього права (див. ч.1 ст. 242 та ч. 5 ст. 32 ЦК України).

[3] Повідомлення може бути такого змісту: «Я, Іванова Ірина Анатоліївна, доводжу до вашого відома, що шляхом вчинення відмови від договору найму, посвідченої нотаріусом Київського міського нотаріального округу  В. від 21.01.2005 року за реєстровим № 67, відмовилася від договору найму, укладеного нами, та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу  В. 02 березня 2004 року за реєстровим № 1656, у зв’язку з тим, що ви не вносили плату за користування предметом договору протягом трьох місяців підряд. Вимагаю від вас негайного повернення предмета договору».