Пейджинговий зв’язок (стр. 1 )

1. Розвиток систем пейджингового зв’язку

Сучасну пейджингову (від англійського to page — викликати) систему зв’язку можна визначити як сукупність технічних і програмних засобів, за допомогою яких здійснюється однобічна
(а можливо, і двостороння) передача в радіоканалі в межах зони обслуговування цифрових, алфавітно-цифрових, звукових пові-
домлень обмеженого обсягу, що надходять від абонентів телефонних мереж загального користування та мереж передачі даних і можуть передаватися безпосередньо через оператора або відомчі телефонні мережі й мережі передачі даних. Ці повідомлення приймаються, розшифровуються і відображаються в певному вигляді абонентським приймачем — пейджером.

Появу радіовиклику можна віднести до 1921 року, коли принцип оповіщення по радіо був використаний поліцією Детройта. Вже в 30-ті роки подібні системи почали широко застосовуватися в США урядом і збройними силами. Щоправда, тоді вони не були персональними і слугували для передачі через диспетчера голосових повідомлень мобільним підрозділам. Першу у світі систему персонального радіовиклику 1956 року створила англійська фірма Multі-Tone, що розгорнула її на базі однієї з лікарень Лондона.

У перших системах пейджингового зв’язку використовувалися сигнальні, або тональні, пейджери, які повідомляли власника про отримання виклику, але не пояснювали його причини. Для того щоб дізнатися про причину виклику і від кого він надійшов, власник пейджера мав зателефонувати оператору пейджингового зв’язку. Вже до середини 60-х років такі системи дістали значного поширення.

Подальший розвиток і вдосконалення привели до появи пейджерів з дисплеєм, які давали змогу їх власнику отримувати додаткову інформацію про причини виклику і/або від кого він надійшов. Спочатку це були цифрові пейджери, які дозволяли отримувати цифри і деякі службові символи. Ряд цифр міг означати номер телефону, за яким необхідно було зателефонувати, або заздалегідь домовлене і зашифроване цифрами повідомлення. Список таких зашифрованих повідомлень визначався заздалегідь і видавався власнику пейджера.

Текстові, або алфавітно-цифрові, пейджери, які були сконструйовані трохи пізніше, дозволяють отримувати на дисплеї пейджера повідомлення, що складаються з букв і цифр.

Голосові пейджери, що з’явилися останнім часом, дають можливість їх власнику отримувати короткі звукові повідомлення (не довші за 10 секунд), які оператор отримує зі звичайної телефонної мережі. Однак якість таких повідомлень поки що невисока.

Сучасні пейджери оснащені рідинно-кристалічним дисплеєм і пам’яттю, що уможливлює запам’ятовування повідомлень. Для сповіщення про отримання повідомлення, як і в перших сигнальних пейджерах, використовуються звукові, світлові та вібросигнали. За рахунок беззвучного вібросповіщення пейджер може бути непомітним для оточуючих людей, що робить його справді індивідуальним засобом зв’язку.

Існують також пейджери (рис. 4.1), що забезпечують двосторонній обмін повідомленнями, — так звані твейджери. Власник двостороннього пейджера має можливість приймати по­відомлення довжиною до 500 символів, надсилати повідомлення довжиною до 150 символів, а також отримувати додаткову інформацію (прогноз погоди, кур­си валют та ін.).

Справжній бум пейджингового зв’язку спостерігався в 1998—1999 роках. Його можна пояснити передусім доступними тарифами по­рівняно з тарифами на стільниковий зв’язок. Проте останнім часом ситуація дещо змінилася: конкурентоспроможні розцінки стільникових мереж поряд із можливістю голосового спілкування та широким спектром додаткових послуг (серед яких і двосторонній пейджинг) поставили стільниковий зв’язок поза конкурен­цією.

Однак пейджинг не відмирає — на сьогодні у світі, за різними оцінками, кількість абонентів пейжингових компаній становить 100—150 млн осіб. Сьогодні, як і на зорі розвитку світового пейджингу, головними споживачами цього виду зв’язку стали професійні чи корпоративні користувачі: компанії, держструктури, спецпідприємства і под. В Україні на них (у різних компаній) припадає 60—90 % абонентської бази ринку пейджингового зв’язку.

Як переваги пейджингу оператори вказують такі моменти:

— витрати на цей вид зв’язку завжди відомі: абонентна плата за пейджер зазвичай не залежить від кількості відправлених повідомлень, їхньої довжини, тривалості відправлення і под.;

— власник пейджера необов’язково має миттєво реагувати на дзвінок, а сам вирішує, кому, коли зателефонувати і чи є потреба це робити взагалі;

— абонент, одержавши інформацію на пейджер, може зателефонувати як зі стаціонарного телефону, так і з мобільного (залеж­но від ситуації);

— пейджинговий зв’язок може забезпечувати одночасне розсилання повідомлень на безліч пейджерів (для передачі керуючого впливу, а також здійснення оперативного керування персоналом — кур’єрами, водіями, ремонтниками та ін.), що важливо насамперед для компаній.

2. Пейджинг в Україні

Розвиток пейджингу в Україні розпочався 1994 року з появою пейджингової мережі компанії «Радіоком» у Києві, що працювала в стандарті RDS.

Хоча Держкомзв’язку визначив RDS і ERMES як національні стандарти пейджингу в Україні, практично всі оператори на сьогоднішній день використовують у своїх мережах раціональніший FLEX-сумісний POCSAG.

Тепер у Києві працюють вісім пейджингових компаній: «Біпер» (www. beeper. kі), «Радіоком» (www. radіocom. kі), «УКРСАТ» (www. pager. ), «Євроінформ» (www. euіnf. ), «Інтерпейдж», «УКРПЕЙДЖ» (www. ), «КИЇВПЕЙДЖ» (www. kіev-page. ), «ЛІНКТЕЛЕКОМ» (www. lіnk. kі), «Юнет-Пейдж». Ще близько 20 операторів працюють у регіонах України.

Усі вони обслуговують близько 55 тис. осіб, з яких 40—45 тис. мешкають у Києві (за даними операторів).

Деякі компанії представлені в національному масштабі, наприклад, «Біпер» і «Євроінформ» мають свої представництва
(і відповідно зони радіопокриття) у ряді регіонів України. Інші — «Радіоком», «УКРСАТ» і «УКРПЕЙДЖ» — мають партнерські відносини з компаніями в регіонах (для забезпечення роумінгу клієнтів), а «УКРСАТ» — навіть у інших країнах СНД.

Щодо «вагових» характеристик операторів пейджингу, то основна частка ринку (80—90 %) належить трьом компаніям: «Біпер», «Радіоком» і «Євроінформ».

Послуги пейджингового зв’язку надаються операторами за умов внесення авансових абонентських платежів. На сьогоднішній день розміри місячної абонентської плати коливаються від 37 грн ($7) і вище. Слід зазначити, що у світі межею мінімальної абонентської плати вважається $5.

Деякі оператори пропонують й інші підходи, наприклад, оплату кожного чи кількох повідомлень за окремими тарифами або оплату повідомлень за рахунок того, хто його надсилає (CPP). Може надаватися також послуга Pre-paіd, подібна до аналогічної в стільниковому зв’язку, — обслуговування за передоплатою.

Більшість українських користувачів обирає текстові (алфавітно-цифрові) пейджери, велика кількість моделей яких демонструється на ринку. Між собою ці моделі різняться за такими параметрами, як: кількість рядків на екрані, маса і габарити пейд­жера, надійність, простота в користуванні, зовнішній вигляд, функціональність, ціна (від 1 до 500 грн).

3. Послуги пейджингового зв’язку

Оператори пейджингового зв’язку надають можливість своїм абонентам отримувати повідомлення на пейджери. Двосторонній зв’язок жодним оператором в Україні не забезпечується.

Деякі компанії надають також послуги:

· Пейджинговий зв’язок під час поїздок по Україні («Біпер», «Радіоком», «Євроінформ», «УКРПЕЙДЖ» і «УКРСАТ») чи за кордоном («УКРСАТ»).

· Прийом і передача інформації на пейджер трьоми мовами: російською, українською та англійською.

· Організація архіву непрочитаних повідомлень.

· Отримання додаткової інформації (наприклад, про курси обміну валют Нацбанку України, програми телепередач тощо).

· E-maіl — відправлення електронних листів на пейджер.

· «Віртуальний пейджер» — вся передана інформація на визначений абонентський номер буде перенаправлена на адресу електронної пошти.

· Інтернет — передача повідомлень безпосередньо з web-сайта (рис. 4.2), минаючи операторський центр, з використанням комп’ютера, що має доступ до Інтернет.

Рис. 4.2. Вікно відправлення пейджингових повідомлень через Інтернет

· Передача цифрових чи текстових повідомлень з телефону в тоновому режимі, минаючи оператора.

· Voіce Maіl — «голосова поштова скринька» — голосове повідомлення записується на віртуальний автовідповідач.

· Передача повідомлень через власного оператора організації. Використовуючи цю послугу, організація може мати свою пейджингову мережу.

· Груповий виклик. Ця послуга спрощує розсилання повідомлень на кілька номерів одночасно і передбачає присвоєння додаткового номера групі абонентів.

· Наскрізна нумерація повідомлень для контролю за їх одержанням.

· Переадресування повідомлень з одного пейджера на інший.

· Передача повідомлень у встановлені дату і час. Використовується як функція бізнес-організатора, будильника, підказки тощо, а також інші послуги.

4. Способи передачі повідомлень

Найпоширенішим способом передачі повідомлень власнику пейджера є передача повідомлень за допомогою оператора. По телефону міської телефонної мережі (або по мобільному) слід набрати номер оператора пейджингового зв’язку, якому назвати номер пейджера і текст (або ряд цифр для цифрових пейджерів) повідомлення, яке потрібно передати.

Оператор уводить повідомлення за допомогою спеціальної програми, після чого воно ставиться в чергу для відправлення на пейджинговий термінал. Термінал здійснює перетворення повідомлення відповідно до використовуваного в системі протоколу передачі інформації і керує роботою радіопередавача, що відправляє пові-
домлення в ефір. Після того як термінал підтвердить надходження повідомлення у свій буфер, його копія направляється в архів і зберігається там протягом заданого часу. Повідомлення з архіву можуть бути прочитані за вимогою абонента, а також можуть бути повторно передані на його пейджер. Тривалість доставки повідомлення на пейджер може становити від кількох десятків секунд до кількох хвилин залежно від завантаженості системи і часу доби.

Повідомлення можна передавати і в автоматичному режимі.

Якщо телефонна мережа підтримує імпульсний набір номера (як більшість АТС України), то можна зарезервувати деяку кількість номерів, кожний з яких інтерпретуватиметься як певне повідомлення і за допомогою автоматичної станції передаватиметься на пейджер. Крім того, ці АТС дають змогу визначати номер того, хто телефонує, та передавати його на пейджер.

Якщо АТС підтримує тоновий набір, який уможливлює після з’єднання користуватися номеронабирачем, то потрібно набрати номер оператора пейджингової мережі, потім номер пейджера і після цього можна передавати цифрове повідомлення. Через особ­ливості функціонування вітчизняних телефонних мереж такий спосіб надсилання повідомлень практично не використовується.

Текстові повідомлення також можна передавати в автоматичному режимі, набираючи їх на комп’ютері. Потім за допомогою модема повідомлення передається оператору пейджингової мережі, який відправляє його на потрібний пейджер. Повідомлення так само можуть відправлятися через web-вузол пейджингової компанії, минаючи оператора.

5. Структура системи одностороннього
пейджингового зв’язку

Для організації невеликих мереж (відомчих — для лікарень, готелів, аеропортів тощо або міських) може використовуватися схема, в якій передача повідомлення здійснюється одним передавачем, а дальність дії мережі визначається в основному висотою встановлення антени (рис. 4.3).

Рис. 4.3. Схема мережі пейджингового зв’язку

Тобто в найпростішому випадку сучасна система пейджингового радіовиклику може розміститися на столі (за винятком антени) і являє собою спеціальний пульт або персональний ком­п’ютер зі спеціальним програмним забезпеченням та базову радіостанцію (передавач).

Найпоширенішим способом передачі повідомлень від пейджингового термінала на базову станцію є використання безпосереднього з’єднання виходу пейджингового термінала через паралельний принтерний порт чи послідовний порт RS-232 із входом передавача базової станції за допомогою спеціального кабелю зв’язку. Однак такий спосіб передачі може бути використаний у тому разі, коли базова станція розташована в безпосередній близькості від пейджингового центру (довжина з’єднуючого кабелю не більша ніж 100 — 150 м).

В інших випадках може використовуватися передача повідомлень за допомогою RT-модема в стандарті BELL-202 по виділеній лінії на вхід керування передавача по каналу тональної частоти. Максимальна відстань передачі даних у такому разі становить зазвичай близько 10 км і залежить від якості лінії. Більшість сучасних пейджингових терміналів фірм Motorola і Zetron, а також NUCLON-кодер фірми «Пейдж-Лінк Технологія» мають вбудовані модеми вказаного призначення.

Може використовуватися також передача даних через стандарт­ний модем по виділеній лінії. Для прийому даних у цьому випадку в складі базової станції використовується персональний ком­п’ютер зі спеціальним програмним забезпеченням.

Застосовують теж передачу даних по радіоканалу на додатковій частоті в стандарті BELL-202 або у форматі POCSAG. Відстань між передавачем зв’язку, що знаходиться поблизу пейджингового центру, і базовою станцією у такому випадку може сягати кількох десятків кілометрів. Проте необхідна наявність додаткової радіочастоти і приймального пристрою.

Для розширення зони прийому пейджингових повідомлень (збільшення розмірів мережі) використовуються ретранслятори пейджингового сигналу та додаткові базові станції.

За технологією організації зв’язку можна виділити три способи побудови пейджингових систем на основі ретрансляторів:

· трансляція з використанням ехо-репітерів;

· стільникова технологія;

· технологія sіmulcast.

6. Стандарти пейджингового зв’язку

Для передачі інформації на пейджер використовуються певні формати кодування, які дають змогу передавати послідовності бітів. У табл. 12 наведено характеристики використовуваних на сьогоднішній день протоколів пейджингового зв’язку.

Таблиця 4.1

Протоколи пейджингового зв’язку

Назва	Частота, МГц	Швидкість передачі, бод	Смуга частот­ного каналу, кГц	Можливість роумінгу
POCSAG	будь-яка пейджингова	512, 1200, 2400	25	є*
RDS	88—108	1200	—	є*
ERMES	169, 425—169, 800	6250	25	є
FLEX	будь-яка пейджингова	1600, 3200, 6400	25	є
ReFLEX25 — передача на пейджери — прийом з пейджерів	929—931, 940—941 901—902	1600, 3200 6400	25 або 50	є
ReFLEX50 — передача на пейджери — прийом з пейджерів	930—931, 940—941 901—902	до	50	є
InFLEXion — передача на пейджери — прийом з пейджерів	930—931, 940—941 901—902	цифрова компресія звуку	50	є

* Реалізується програмним забезпеченням пейджингового центру.

Як видно з таблиці, найвисокошвидкіснішими та найдосконалішими є протоколи сімейства FLEX (ReFLEX, InFLEXion). Проте їх реалізація потребує дорожчої інфраструктури системи пейджингового радіовиклику (більшої потужності базової станції, додаткових ретрансляторів та ін.).

7. Інформаційні системи для пейджингового зв’язку

Системи пейджингового радіозв’язку умовно можна поділити на три групи:

1) малі (на 150—250 абонентів);

2) середні (на 500—1000 абонентів);

3) великі (2—5 тис. абонентів).

У малих пейджингових системах зазвичай використовується одне автоматизоване робоче місце оператора.

Серед програмних розробок для малих пейджингових систем можна назвати KRUSO компанії «Пейдж-Лінк Технологія».

У середніх пейджингових системах, як правило, виділяють 3—4 АРМ операторів, які підключаються до пейджинг-термінала або до комп’ютера, що виконує його роль. Обов’язково також виділяється АРМ адміністратора системи (який може бути суміщеним з АРМ оператора).

Головними функціями АРМ адміністратора системи (централь­ного диспетчерського пульта пейджингового центру) є такі:

— активація пейджерів;

— підтримка бази даних до 1000 абонентів;

— ведення архіву повідомлень.

Основна функція операторів середніх систем — набір та відправлення повідомлень на текстовий чи цифровий пейджер.

У великих системах пейджингового зв’язку в операторських залах використовуються локальні обчислювальні мережі з виділеним сервером (рис. 4.4).

Сучасні великі пейджингові системи не лише забезпечують передачу пейджингових сигналів за допомогою АРМ операторів, термінала та базової станції, а й надають широкий спектр сервісних послуг. Для цього до складу пейджингової системи входить ціла низка підсистем. Серед них можна назвати:

— АРМ адміністратора пейджингового центру;

— АРМ мененджера;

— АРМ диспетчера віддалених терміналів;

— довідкова пейджингова система;

Рис. 4.4. Схема великої системи пейджингового радіовиклику

— система підтримки роумінгу;

— система взаємодії з Інтернет;

— система отримання повідомлень з телефонів з DTMF та ін.

До головних функцій, які мають забезпечуватися АРМ адміністратора, можна віднести:

· організацію і ведення баз даних абонентів, операторів і моделей пейджерів;

· активацію пейджерів і контроль за дотриманням термінів абонентської плати;