Особливої уваги заслуговують DVD-диски — оптичні диски для запису відеоінформації з високою щільністю. Конструктивні принципи запису на них даних є розвитком принципів запису на СD.DVD-диски — двосторонні, й інформація на них записується на декілька прошарків.
Пристроєм для накопичення інформації на магнітних стрічках є стримери. Стримери дозволяють зберігати величезні об'єми архівної інформації, яка вимірюється гігабайтами. За наявності відповідного адаптера та програмного забезпечення в ролі стримерів можна використовувати звичайні відеомагнітофони..
7 Пристрої введення та виведення інформації
До типових пристроїв введення відносяться клавіатура, маніпулятори (типу «миша», трекболи — у вигляді перевернутої «миші», джойстики — для ігрових програм та тренажерів, графічні планшети — для фіксації графічних зображень та ін.) та сканер.:.
У більшості ПК використовується IBM-сумісна клавіатура, яка має 104 клавіші, і декілька індикаторів, що сигналізують про режими роботи клавіатури. Залежно від призначення всі клавіші поділяють на чотири поля.
Перше (центральне) поле містить клавіші з літерами, цифрами, розділовими знаками, а також ряд керуючих клавіш. Для різних мов існують різні схеми закріплення символів національних алфавітів за клавішами клавіатури. Такі схеми називають розкладками клавіатури. Перемикання між різними розкладками може робитися різними комбінаціями клавіш. За це відповідає сама операційна система або прикладна програма, якщо вона володіє відповідними функціями. Для ІВМ-сумісних ПК типовими вважаться розкладки QWERTY (англійська) та ЙЦУКЕНГ (для кириличних мов).
Друге поле містить 12 функціональних клавіш i також керуючі клавіші/ При натисканні на функціональні клавіші комп'ютер виконує дії, які задаються програмою, що в даний момент працює Третє поле містить клавіші управління курсором .
Четверте поле містить клавіші, які можна використовувати для набору цифр і знаків арифметичних операцій або управління курсором. Перехід до режиму введення цифр здійснюється після натискання клавіші Num Lock (при цьому загоряється індикатор Num Lock). Повторне натискання цієї клавіші переводить клавіші цього поля в режим управління курсором аналогічно клавішам третього і другого полів.
Сканер дозволяє вводити в пам'ять комп'ютера зображення з паперових носіїв або інших плоских поверхонь. Сканери бувають ручні, планшетні та протяжні. На планшетних сканерах вздовж документа-оригіналу переміщається світлова смуга; відбиті світлові промені попадають на систему фотодіодів і перетворюються в електричні сигнали, які опрацьовує програмне забезпечення комп'ютера. Сканери характеризуються роздільною здатністю та кількістю кольорів або відтінків сірого кольору, які вони здатні розпізнати. Особливістю сканування текстів є те, що вони спочатку фіксуються як графічні зображення (малюнки), а потім програмою розпізнавання образів перетворюються у текст з точки зору кодування інформації.
Типовими пристроями виведення є монітор та принтер.
Монітор разом із відеокартою утворює відеосистему комп'ютера. Споживчими параметрами моніторів є розмір по діагоналі (14", 15", 17", 19", 21"), крок маски екрана та частота регенерації зображення. Для того, щоб зображення на екрані було чітким, тобто для кращого позиціонування електронних променів, перед ним із внутрішньої сторони поміщають сітку з отворами. Відстань між двома сусідніми отворами називають кроком маски. Частота регенерації (частота кадрів) показує, скільки разів за секунду відновлюється зображення на екрані. Чим вищою вона є, тим стабільніше зображення на екрані і тим менше стомлюються очі людини. Мінімальною на сьогоднішній день є частота 75 Гц, нормальною — 85 Гц, а комфортною — 100 Гц. Відеокарта вставляється в один зі слотів материнської плати і містить відеопам'ять та графічний прискорювач. За час існування ПК відомо декілька стандартів відеосистем: МDА (монохромний), СGА (4 кольори), ЕGА (16 кольорів), VGА (256 кольорів), SVGА (відтворює'за вибором до 16,mлн кольорів, дозволяє вибрати роздільну здатність зі стандартного набору значень: 640x480, 800x600, 1024x768, 1152x864, 1280x1024, 1600x1280 точок тощо). Кількість кольорів, в які можна підсвітити одну точку екрану характеризують зараз глибиною кольору, яка вказує, скільки бітів відеопам'яті виділяється для запам'ятовування коду кольору однієї точки. Максимальна глибина кольору залежить як від обсягу встановленої на відеоплаті пам'яті, так і від встановленої роздільної здатності екрана (чим більша роздільна здатність, тим менша ділянка пам'яті припадає на колір однієї точки). Мінімальною вимогою до глибини кольору на сьогоднішній день є 256 кольорів (8-бітний колір), разом з тим більших програм вимагаютькольорів (16-бітний колір — режим Нigh Color). Найбільш комфортною є глибина кольору в 32 біти (16,7 млн. кольорів — режим Тгue Соlоr).
Принтери дозволять копії документів (текстових та графічних) виводити на папір або інші носії (наприклад, прозорі плівки). До основних параметрів принтерів відносять: роздільну здатність у dрі (кількість точок на дюйм), продуктивність роботи (кількість сторінок за хвилину), формат паперу, обсяг власної оперативної пам'яті. За принципом дії виділяють матричні, лазерні, світлодіодні та струменеві принтери. В матричних принтерах зображення формується в результаті відбиття через стрічку з фарбою точок на папері за допомогою голок — циліндричних тонких стержнів, які в потрібні моменти часу вискакують із друкуючої головки. Принцип дії лазерних принтерів наступний: лазерний промінь всередині світлочутливого барабана підсвічує окремі точки, які при цьому отримують статичний заряд; барабан під час обертання проходить через контейнер із фарбуючим порошком (тонером), тонер фіксується на тих ділянках барабана, які мають статичний заряд; при контакті з папером тонер переноситься на його поверхню, там розплавляється і закріплюється за допомогою нагрівного елемента. Принцип дії світлодіодних принтерів подібний до лазерних, але в них джерелом світла є не лазерна головка, а лінійка зі світлодіодів, розташована по всій ширині паперу, на якому здійснюється друкування. За рахунок цього конструкція світлодіодних принтерів простіша, надійніша і дешевша. Друк на струменевому принтері здійснюється за рахунок нанесення на папір капель фарби, яка під тиском видавлюється зі спеціальних флаконів, що містяться в картриджі (друкуючій головці).
8 Основні характеристики ПК
ПК — це універсальний комп'ютер, конструкція, набір апаратних компонентів та програмне забезпечення якого орієнтовані на роботу з окремим користувачем у діалоговому режимі. Універсальність ПК полягає в тому, що характеристики його апаратної та програмної конфігурацій дозволяють розв'язувати задачі практично з усіх галузей людської діяльності. Характеристиками ПК є параметри їх архітектурної організації та техніко-експлуатаційні характеристики. Під архітектурою обчислювальної машини розуміють її логічну організацію, опис внутрішньої структури з точки зору ресурсів, які можуть бути виділені у процесі обробки даних.
До основних характеристик ПК відносять:
1) тип (модель) мікропроцесора.
Найбільш відомі для ІВМ-сумісних ПК такі моделі мікропроцесорів: Іntel-8088,80286, 80386, 80486, Рentium І, II, III, IV та сумісні з ними. Характерною рисою мікропроцесорів різних моделей є розрядність основних регістрів, кількісний та якісний склад системи команд (тобто перелік видів операцій, які може виконувати мікропроцесор). Так, мікропроцесори типу 8088 були 8-розрядні, 80286 — 16-розрядні, 80386, 80486 і Рentium — 32-розрядні. Від розрядності залежить, який об'єм інформації в бітах опрацьовує мікропроцесор за одиницю часу.
2) тактову частоту, яка вказує, скільки тактів здійснює мікропроцесор за секунду. Вимірюється тактова частота в МГц (1МГц = 1 млн. тактів/cек).
Так, процесор Рentium III -600 виконує 600 • 106 тактів/сек.
Розрядність та тактова частота істотно впливають на продуктивність роботи ПК, оскільки чим більшою є розрядність, тим більшими порціями мікропроцесор може читати дані для обробки, а чим більшою є тактова частота, тим швидше здійснюється процес обробки даних.
На початку 80-х років ПК працювали з частотою 4,77 МГц, ПК на базі мікропроцесорів 80286, мали тактову частоту 8, 10, 12 МГц, тактова частота Рentium процесорів не менша за 66 МГц. Частота сучасних ПК досягла рубежу у 3000 МГц.
Модель | Тактова частота | Розрядність | Розрядність шини даних | Розрядність шини адрес | Адресний простір |
Рentium | 66, 75,90,100,120, 133, 166, 200 (МГц) | 32 | 64 | 32 | 4 Гб |
Рentium II | 233,266,300,350, 400, 450 (МГц) | 32 | 64 | 36 | 64 Гб |
Рentium III | 450,500,533, 550, 600,650,667, 700, 733, 800 (МГц) | 32 | 64 | 36 | 64 Гб |
Рentium IV | 1.2,1.46,1.73,2, 2.%3 (ГТц) | 32 | 64 | 36 | 64 Гб |
У мікропроцесорів сімейства Pentium частина командує 64-розрядними (наприклад, ті, які відповідають специфікації ММХ для роботи із мультимедійними даними).
3) обсяг оперативної пам'яті.
Мікропроцесори 8088 або 8086 могли звертатись до оперативної пам'яті обсягом не більше 1 Мб, причому лише 640 Кб виділялися операційною системою для прикладних програм, решта пам'яті була зарезервована для службових цілей. Подолати «бар'єр у 640 Кб» вдалося за допомогою так званої додаткової пам'яті, доступ до якої здійснювався за допомогою спеціальних програм-драйверів. Проблема збільшення доступної для програм пам'яті почала вирішуватися після появи мікропроцесорів 80286 і старших моделей, які можуть працювати як у режимі сумісності з мікропроцесором 8088 (тоді використовується лише 1 Мб оперативної пам'яті), так і використовувати пам'ять більших розмірів. Частину оперативної пам'яті на ПК з такими мікропроцесорами понад 1 Мб називають розширеною пам'яттю. Зараз ПК з 128, 256 Мб і більше оперативної пам'яті не є дивиною;
4) наявність кеш-пам 'яті.
Кеш-пам 'ять («надоперативна» пам'ять) - це невелика за об'ємом пам'ять, яка відіграє роль буфера між оперативною пам'яттю та мікропроцесором, час доступу до даних у якій значно менший, ніж до оперативної пам'яті, та в якій зберігаються найчастіше використовувані ділянки оперативної пам'яті. Це пов'язано з тим, що швидкість передачі інформації по шині даних значно менша від швидкості її обробки мікропроцесором. Кеш-пам'ять дозволяє зменшити час очікування мікропроцесора на отримання нових даних із системної шини. При звертанні мікропроцесора до пам'яті дані спочатку шукаються в кеш-пам'яті, таким чином зменшується середній час доступу до оперативної пам'яті. На комп'ютерах сучасних моделей часто використовують кеш-пам'ять у 256 Кб або 512 Кб. Розрізняють кеш-пам'ять 1-го рівня (яка знаходиться на мікросхемі самого процесора) та 2-го рівня (доступ до якої здійснюється через системну магістраль);
5) тип системної шини та її пропускна здатність.
Системна магістраль (шина) забезпечує передачу даних, адрес та керуючих сигналів по шинах даних, адрес та керуючій шині відповідно між мікропроцесором, оперативною пам'яттю та інтерфейсними блоками (контролерами) зовнішніх пристроїв. Усі контролери зовнішніх пристроїв підключаються до комп'ютера шляхом вставляння цих контролерів у вільні гнізда (слоти) материнської плати і таким чином під'єднуються до системної шини. Можна назвати наступні типи системних шин: ІSА, МСА, ЕІSА, VЕSА, РСІ, АGР. Вони з'являлись на ПК у такій хронологічній послідовності, в якій перераховані, і наступний тип шини мав кращу пропускну здатність та ефективність обслуговування зовнішніх пристроїв. Нові типи шин з'являлись паралельно - з появою нових типів мікропроцесорів. Пропускна здатність шини залежить не тільки від її розряди ості, але й від алгоритмів, які керують процесами передачі даних шиною.
Обсяг адресного простору оперативної пам'яті, до якого може звертатись мікропроцесор, залежить від розрядності шини адрес. Якщо шина адрес мас розрядність #, то кількість усіх адрес, які по вій можна передати (відповідно, кількість усіх чарунок, до яких можна звернутися), дорівнює 2", тому при використанні 16, 20,24 і 32-розрядної лиш створюється адресний простір величиною в 2Кб, 220 = 1 Мб
6) наявність математичного співпроцесора.
Мікропроцесори 8088, 80286 і 80386 не містили спеціальних команд для виконання арифметичних операцій над числами з плаваючою крапкою. Кожна операція з плаваючою крапкою моделювалась на цих процесорах за допомогою деякої послідовності основних команд. Це помітно знижувало ефективність використання ПК з такими мікропроцесорами для проведення наукових досліджень, використання машинної графіки. З метою апаратної реалізації арифметики з плаваючою крапкою використовують математичний слівпроцесор Іntel-8087, 80287,80387. Мікропроцесори 80486 і Рentium містять вбудовaний математичний співпроцесор.
7) склад функціональних модулів базової конфігурації та можливості її
розширення: тип монітора та розміри його екрана по діагоналі (14", 15", 17",
19", 21" і т. п.), тип вінчестера та об'єм дискового простору на ньому, наяв-
ність відповідної відеокарти з потрібним об'ємом відеопам'яті та при необхід-
ності з графічним прискорювачем, наявність звукових колонок та звукової
плати» при воду для роботи із компакт-дисками тощо;
8) габаритні розміри.
Оскільки зовнішні розміри таких пристрою, як монітор, клавіатура, «мишка» практично не відрізняються, то, говорячи про розміри ПК, вказують тип і розміри його системного блоку. За конструктивними особливостями системні блоки, бувають таких типів: desktop (горизонтальне розташування), Міnі, Міdlle, Вig tower (вертикальне розташування), Мultimedia (системний блок разом із звуковими колонками для мультимедіа-комп'ютерів);
9) потужність енергоспоживання.
Як правило, ПК останніх моделей зі значно більшим апаратним наповненням споживають менше електроенергії, ніж комп'ютери перших моделей.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 |
