І розділ - «Утворення та розвиток села Хутори»
Цей розділ знайомить відвідувачів з історією створення села, першими мешканцями-переселенцями. В розділі представлено фотодокументи, пов’язані з розвитком інфраструктури населеного пункту та розбудови агропромислового комплексу. Цікавим є фоторепортаж про перші трудові досягнення й нагороди працівників місцевої птахофабрики.
Екскурсія «Історія села Хутори»
Довго пустували ділянки землі, розташовані за 8 км на південь від м. Черкаси. Безземельні жителі с. Худяків Черкаського повіту почали заселяти ці місця починаючи з 1909 р. Так поступово серед поля виник невеликий хутірець, який одержав назву Тернівка. Біля ставу Штахурського в 1921 р. виник хутірець Данилівка. З 1922 р. почалося масове переселення в ці місця жителів сіл Лесьок, Червоної Слободи, Худяків, Талдик. Так виник третій хутірець, який став називатися Кирилівка. Поступово ці три хуторки з’єдналися і утворили село Хутори. Жителі села вели одноосібне господарство. Були навіть сім’ї, які не мали робочої худоби. Знаряддя сільськогосподарського виробництва в цей час були дуже примітивними: рало, серп, ціп, лопата, сапа – ось незначний перелік знарядь праці, якими доводилось обробляти одноосібним господарствам свої ділянки землі. Тому урожайність полів була дуже низькою. А це відбивалось на матеріальному становищі жителів села.
В 1929-30 роках в селі створюється перша сільськогосподарська артіль. Очолив цей невеликий колгосп . Активними організаторами колгоспу були Медведенко Іван Миколайович, Олексенко Яків Іванович, Олексенко Сергій Федорович, Смертюк Дем’ян Кузьмович, Олексенко Федір Максимович, Байда Іван Омелянович, Хабло Антін та ін.
В адміністративному поділі всі три хутори відносились до Степанківської сільради. В 1936 році починається переселення жителів з малих хуторів і утворюється одне село, яке одержало назву – Хутори. Господарство в цей час очолила Гладишева Анастасія Іванівна. Створюється сільська рада, головою якої було обрано Семененка Дем’яна Даниловича. Населений пункт в той час нараховував біля 150 дворів.
На звітних зборах колгоспу 1939 року головою було обрано Олексенка Якова Івановича, а сільську раду в цьому році очолив Олексенко Сергій Якович. На жаль показники тогочасних економічних досягнень не збереглися.
Але мирну працю радянських людей порушила Велика Вітчизняна війна ( рр.). Понад 200 чоловік – односельчан взяли зброю і пішли на захист Вітчизни. Однак вже 2 серпня 1941 року фашисти захопили село. Перед цим прийшлося евакуювати все громадське господарство. Евакуацію організували І. та
При загарбанні села, фашисти спалили всі громадські приміщення, пограбували все, що не було евакуйоване. Село, в якому бурхливо кипіло життя, стало пустим, глухим, непривітним. Багато жителів села було забрано в німецьку неволю.
Та недовго господарювали в селі фашисти, вже в грудні 1943 року під натиском радянської армії вони залишили село. При відступі спалили майже всі будівлі, розстріляли багато мирних жителів.
Територія села була звільнена від фашистів 14 грудня 1943 року. Оскаженілий ворог при відступі спалив село. Залишилося тільки 10 будинків. Колгоспникам довелося прикласти багато зусиль, щоб відновити колгоспне господарство. Господарство колгоспу очолив Мигаленко Андрій Тимофійович, а сільську раду - Гуманенко Андрій Прокопович. З великими зусиллями будували приміщення для громадського тваринництва, майстерні, зерносховища. Після завершення війни з фронту повернулися ветерани.
В 1950 році господарство об’єднується із Степанківським колгоспом. У 1952 році утворене самостійне багатогалузеве господарство «1 Травня».
У лютому 1963 року господарства знову роз’єднані. У Хуторах створюється спецгосп по виробництву яєць. Очолив його ветеран Великої Вітчизняної війни Кульпін Олексій Михайлович. Економіка господарства швидко зростала. Вже в 1965 році колгосп одержав 3,5 млн. шт. яєць, 3 тис. ц зерна, виробив 150,3 ц м’яса, 407,7 ц молока на 100 га с/г угідь. Чистий прибуток становив 161,4 тис. карбованців.
Прибутки господарства дали можливість розгорнути будівництво господарських і культурних об’єктів.
За повоєнні роки в селі побудовано 104 колгоспних будинки, Будинок культури на 400 місць. В 1964 році закінчено електрифікацію і радіофікацію населеного пункту. Колгосп мав 16 автомашин, 10 тракторів та інший с/г інвентар.
В 1972 році спецгосп «1 Травня» було реорганізовано у птахофабрику «1 Травня».
Багато членів птахофабрики одержали урядові нагороди. Другим орденом Леніна було нагороджено Кульпіна, другим орденом Трудового Червоного прапора . Таким же орденом було нагороджено Орла працівників одержали нагороди в 1973 році. Орден Трудового Червоного прапора – , , а орденом Знак Пошани – , Крижанівський В. Г., Серебрянікова Є. І., Надточій В. Т. Високою нагородою в 1975 році було нагороджено – орденом Трудового Червоного прапора. Багато працівників в господарстві нагороджено медалями, а , Крутінь М. С., Надточій В. Т. –нагороджені медалями ВДНГ.
Економічні досягнення 70-х років дали можливість далі розвивати соціальний сектор села. В ці роки споруджено дитячий садок на 140 місць, 2 дванадцятиквартирні будинки, 2 будинки-гуртожитки, багато виробничих об’єктів.
В 1987 році у будинку культури обладнано зал для проведення громадських обрядів, заасфальтовано вул. Щорса (2,7 км.), закладено будівництво медичної установи, розпочато будівництво жилого будинку та адмінустанови.
