Сприйняття художнього твору в процесі вивчення художньої культури

Сприйняття художнього твору в процесі вивчення художньої культури

Художня література — один із найпоширеніших видів мистецтва. Її ще називають мистецтвом слова або красним письменством, бо вона відтворює картини людського/життя образним словом. Слово стає образним тоді, коли не лише називає щось, а й узагальнює, викликає певні почуття та переживання або виражає оцінку, ставлення до названого явища, тобто має певну емоційність. Твори письменників пізнавально впливають на людський розум та її почуття.

Художній твір в процесі навчання відіграє одну з головних ланок формування учня як особистості. Він створювався протягом багатьох століть та набував різних форм проявів у житті, набував рис та характерних ознак певного періоду розвитку. Кожного разу, коли людина споглядає та відчуває на собі вплив художнього твору, вона ніби переноситься разом з персонажами в ту добу, коли була створена.

Твори мистецтва та художня культура існують невіддільно одна від одної, вони стають підґрунтям для виникнення чогось нового та естетично важливого для сучасної молоді.

Мистецтво може сприйматися як позитивно, так і негативно все залежить від внутрішнього стану. Мистецтво має особливу силу – вплив на приховані куточки людської психіки. На етапі сучасного розвитку, в умовах інформаційного перенасичення виникає велика загроза того, що припиниться глибинне вивчення художніх творів. Нам залишиться лише поверхове його споглядання, при цьому не витрачаючи сил на детальне засвоєння. Як результат, людина душевно бідніє, це сприяє формуванню нетворчої особистості. І кожне суспільство зацікавлене у пробудженні ініціативної людини з почуттям моральної самосвідомості.

Найважливішим елементом самого існування, історичного розвитку та соціально впливу мистецтва є його сприйняття, що становить основну ланку художньо-освітньої практики. Воно забезпечує можливість і способи прилучення учнів до образного змісту художніх творів, відіграє суттєву роль у реалізації творчої діяльності слухача, глядача, виконавця.

Художнє сприйняття характеризується загальними закономірностями сприйняття, як відображення предметів і явищ у сукупності всіх їхніх властивостей, і частин при безпосередньому впливі на органи чуттів. Найважливіші особливості сприйняття — чуттєва безпосередність, цілісність, усвідомленість, «переживання предмета» —-є неодмінними в художньому сприйнятті. Сприйняти твір мистецтва – це означає проникнути в його потаємні місця, щоб пройнятися уявою та емоціями, те що заклав автор у це мистецтво. Перетворити образи, кольори, героїв у певну естетичну інформацію, і на основі неї робити потрібні висновки для свого духовного розвитку.

Сприйняття — це ще не кінцевий підсумок впливу мистецтва, а важлива його передумова: можуть так і залишатися нездійсненими задум митця чи його наміри, якщо не відбулося цього завершального акту у повному розумінні цього процесу. Від людини також вимагається певні знання, уяви та творчої обдарованості. А митець взяв на себе роль проводаря, він веде за собою того, хто сприймає його картину чи поетичний твір.

Індивідуальне естетичне сприйняття визначається насамперед предметом відображення, сукупністю його властивостей. Процес відображення – це результат активної духовної діяльності суб’єкта.

Сприйняття твору мистецтва може бути як первинним, так і багаторазовим. Первинне буває підготовленим (знайомство за критикою, з відгуками осіб, яким ми довіряємо) або не підготовленим, то є розпочатим ніби з нуля знання про твір мистецтва. У книжках можна побачити картинки, в яких нам пропонується розглянути намальованого дерева чи лісу. Але все, що ми бачимо там - інша картинка. На ній навіть не зображено нічого живого. Тільки придивившись, ми можемо раптом здивуватися тим, що рука художника, скориставшись частинами зображень, приховала серед них ще одне зображення.

Маючи намір відвідати виставку, ми не знали, що на ній зупинить наше особливу увагу, які саме полотна, графічні листи, твори скульптури змусять пережити естетичне хвилювання і викличуть тривале естетичне споглядання. Нашу увагу може привернути не лише різнокольорові полотна, а й величина картини, форма рамки. Початковий елемент естетичного сприйняття у літературному творі – це поетичний рядок, у романі – перший абзац. Від цих першочергових етапів залежить, як особистість відчує той чи інший задум митця, який він вклав у твір мистецтва. Якщо читача не захопить головний герой роману, то далі продовжувати вивчати твір бажання не виникне. І автор втратить свого основного адресата. Очікування тих чи інших проявів, за якими розвиваються тема, характер, сюжет, народжується вже в процесі "оволодіння"твором, в процесі осягнення його внутрішньої моральної, психологічної, композиції. Якщо в процесі першого знайомлення мистецтва твору переважає момент новизни, то при повторному сприйнятті ми спираємось на раніше створеному образі художнього твору. У даній ситуації величезне значення набуває задоволення від початкового очікування, якщо первинне було насичене позитивними емоціями. Новизна естетичного враження (несподіване в ньому)досягається за рахунок його більшої повноти, за рахунок можливості краще розглянути. Об’єкт естетичного сприйняття зазнає не таких значних змін, а суб’єкт розширює свій загальнокультурний потенціал.

Повторне сприйняття - необхідний компонент художньої культури. Саме під час вторинного прочитання відбувається сприйняття окремого кадру і відноситься читачем і слухачем до цілого образу. Людина у якого не розвинене" естетичне зір "не в змозі відразу і без сторонньої допомоги сприйняти картину або скульптуру, як цілісне, досконале, закінчений твір у єдності форми і змісту.

Мистецтво повинно служити людині, приносити естетичне та духовне задоволення, і лише тоді воно зможе повністю виконати своє основне призначення. Потрібен взаємний обмін тих хто творить, і тих, до кого звернений голос творця.