Урок мислення «Ой вербо, вербиченько»

Урок мислення «Ой вербо, вербиченько»

( )

Тема. Ой вербо, вербиченько.

Мета: дати учням уявлення про вербу, вчити спостерігати за явищами природи; розвивати уяву; виховувати любов до природи.

Місце проведення: берег ставка

Хід уроку

1.овідомлення теми уроку.

- Сьогодні познайомимося і більше дізнаємося про дерево, а яке ви дізнаєтесь, відгадавши загадку.

Росту у верболозі,

Дні і ночі роню сльози.

Хто я? (Верба)

2.Розповідь вчителя.

Верба-одне з найпоширеніших дерев на Україні і найулюбленіших в народі. Родина вербових налічує близько 500 видів. А на Україні -30

Верби близькі родичі тополь.

- Де найчастіше ростуть верби? (Біля води).

Так, вони дуже люблять воду. Вербові прутики і на сьогодні є надійним засобом для шукачів джерел води. Дуже поширені на Україні верба біла, гостролиста,

ламка, попеляста, козяча, верболіз, а розмаринолиста та пурпурова росте серед пісків.

Верба ламка порівняно з іншими вербами невисока. Її висота до 20 метрів, а товщина – до 1 метра. Гілки дуже ламкі, що навіть граки легко облаштують їх для гнізд. Живе до 75 років.

Кущові верби ростуть понад річками, їх використовують для плетіння корзин.

3.Спостереження за деревами.

- Розглянемо це дерево.

- Яка його висота?

- Який стовбур?

- Яка будова дерева?

4.Слово вчителя.

Верби пускають коріння в землю на 2,5-3 м, а в боки розростаються до 70 см за рік і сягає далеко за межі крони.

Ці дерева захищають своїми коріннями від розмивання береги річок, ставків і скріплюють його. Зберігають і від повені, і від пересихання. А під час повені затримують велику кількість води і затіняють саму річку.

Дуже поширена плакуча верба. Її гілки нахилені до самої землі, створюючи плакучу крону.

Верби люблять світло і вологу, але невимогливі до грунтів. Вони не бояться морозів. Існує така легенда про це дерево.

Жила собі на світі жінка й чоловік. Довго не було в них дітей. Їй дуже хотілось мати донечку.

І от одного разу під копицею сіна заплакала дитина. Підійшла ближче і побачила маля. Довкола не було нікого. Взяла дитину приголубила, а в пелюшках знайшла записку, що хлопчика звуть Івасем.

Ріс хлопчик і став мужнішим. А мати любила його. Але дуже боялась води, тому не пускала його на озеро.

Та не послухав матусю парубок, пішов скупатись та більше не повернувся.

Шукала, гукала його мати. Пішла до озера, побачила вишиванку і завмерла.

Похололо на душі. Закричала чайкою, а потім схилилася над водою і гірко заплакала. Опустилися додолу руки, розплелася коса, і перетворилася жінка в плакучу вербу.

Кожну весну вітер розчісує коси матері, а восени опадає листя, застилає озеро жовтим килимом, то вкриває мати сина, щоб не змерз.

5.Спостереження за деревом.

- Погляньте на гілочки. Що на них є?

- Розгляньте їх. Яка їх довжина?

- Якого вони кольору?

6.Слово вчителя.

Зацвітає верба рано навесні, період цвітіння триває 2-3 тижні. Цвіт-сережки. Розцвітають в квітні. Квіти верби дають багато нектару і пилку. Перший мед бджоли беруть саме з вербових сережок. З 1 га вербняків вони збирають до 150 кг меду. Правда, він менш корисний, ніж гречаний і липовий, але смачний. Бджолярі дуже цінують вулики з вербових дощок. У таких вуликах бджоли менше хворіють і краще розмножуються.

Народна мудрість говорить: де ростуть верби, там чисті джерела води. Де срібліє вербиця-там здорова водиця.

Раніше у річці воду для пиття брали під вербою. А де копали колодязі, то на дно клали вербову дощечку, а у відро з водою невеличку, завбільшки з долоню. Це дезінфікує воду, поліпшує смакові якості, надаючи їй „вербового духу”, що утворюють смолисті речовини. Верба –символ нашого народу, одне з найулюбленіших в Україні дерев.

Вони не дають річкам міліти і висихати, укріплюють береги, а на полях затримують вологу.

У народі кажуть: „Де верба, там і вода”. Тож верба є найперше символом води на землі. А ще верба –символ весни, пробудження природи. Недаремно її цвіт, котики, - то перші весняні квіти у нашій оселі.

Учні читають вірші.

Вірш Л. Костенко „Вербові сережки”

Біля яру, біля стежки

Одягла верба сережки.

Головою хилитала,

Потихесеньку питала:
- Де ота біленька хатка,

Що гарнесенькі дівчатка?

Хай би вибігли до стежки.

Подарую їм сережки.

А. Камінчук „Котики”

Вербовії котики,

А де ваші ротики?

А де ваші лапенята?

Вербовії котенята?

- Що виготовляють з верб?

Колись виготовляли вербові човни, олійниці, корита, кобзи і бандури, ложки.

Кожен запорізький козак мав вербову ложку. Оселі будували із лози, плели кошики.

А ще верба - цілюще дерево. Відвар з вербової кори вживають при грипі, ревматизмі. П’ють чай з кори при простудах, полощуть горло при ангінах, миють голову, коли волосся випадає.

А ще верба - це чарівне дерево. Хто перестрибне вербову гілочку і не доторкнеться до неї, той наповниться здоров’ям , силою, стане вродливим.

7.Гра.

А зараз подивимось хто зможе перестрибнути через вербову гілочку, промовляючи про себе:

Великим буду, як верба,

Здоровим буду, як вода,

Багатим буду, як земля

8.Складання казки.

А тепер складемо казку про вербу за запитаннями.

- Де росли вербиченьки?

- Як вони жили?

- Що трапилося одного разу?

9.Діти дають відповідь.

10.-Які пісні знаєте, чули про вербу?

(Вербовая дощечка”, „Ой у полі верба”)

11.Розповідь вчителя казки „Верба над ставком”

12.Підсумок уроку.