Соціальні потреби хоспісних пацієнтів і членів їхніх родин та можливості їх задоволення у сучасному суспільстві.
Знання потреб невиліковно хворих – найважливіша вимога для всіх працівників мультидисціплінарної команди. Виявлення, оцінка потреб невиліковно хворого та складання адекватного плану втручання є принципово важливою частиною роботи хоспісу.
В сучасній літературі з практики соціальної роботи наводиться ієрархічна піраміда потреб людини, запропонована відомим психолгом Абрахамом Маслоу. Згідно з нею, у першу чергу необхідно задовільнити фізіологічні потреби людини, пізніше – потреби безпеки, далі – потреби у належності та любові, за ними йдуть естетичні та пізнавальні потреби, а також потреби в самоактуалізації. Таким чином, оцінка та задоволення фізіологічних потреб невиліковно хворого має відбуватися на першому етапі роботи з ним. До таких потреб належать: потреба у харчуванні, медикаментах, в т. ч. і знеболювальних тощо. «Якщо хворий страждає від неймовірного болю і не може отримати необхідного знеболення, то психологічна, духовна підтримка такій людині будуть недостатніми і навіть зайвими. На жаль, в Україні потреба невиліковно хворих у знеболенні задовільняється лише на 10 %» [1]. Понад 60 % пацієнтів хоспісів у світі страждають від болю [2]. Саме тому терапії хронічного болю в паліативній допомозі має приділятися належна увага. Національна Асоціація паліативної допомоги проводить широку роботу з досягнення міжнародних стандартів у цьому аспекті паліативної допомоги і провадить діяльність з удосконалення нормативно-правової бази у цій сфері. Як повідомляє звіт «Всеукраїнської Асоціації паліативної допомоги» [3], протягом 2009 року Комітетом з наркотиків МОЗ України, Всеукраїнською Радою захисту прав та безпеки пацієнтів, Асоціацією паліативної допомоги та фахівцями провадилася діяльність щодо змін нормативних актів:
1) Наказу МОЗ України № 000 від 18.12.1997 р. «Про затвердження порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в державних і комунальних закладах охорони здоров’я України»,
2) Наказу МОЗ України № 000 від 19.07.2005р. «Про затвердження Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, Інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків та вимог-замовлень».
Згідно удосконалених нормативно-правових актів, значно спрощується порядок виписування та зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, в т. ч. і в аптеках, а також спрощується обіг названих препаратів на дому. Таким чином, хоча й в Україні потреба невиліковно хворих у знеболенні майже не задовільняється, триває діяльність по задоволенню цієї потреби.
Окрім фізіологичних потреб, невиліковно хворі мають ряд психосоціальних потреб.
Е. Кублер-Росс поклала початок обговоренню передсмерного страждання у медичному співтоваристві. Її книга “Про смерть і вмирання” (1969 р.) зробила революцію у суспільній свідомості того часу. Вона наголошувала, що “смерть – це не “помилка медицини”, а природній процес, заключна стадія розвитку людини”. Вона виділила 5 стадій динаміки ставлення людини до смерті:
1) паніка, 2) заперечення, 3) депресія, 4) примирення, 5) прийняття.
Тобто, діяльність психолога, духівника та соціального працівника для задоволення цих потреб є дуже важливою.
Виходячи з комплексності потреб тяжко хворих, можна сформулювати перелік їх потреб у останній стадії життя наступним чином:
1. Потреба, щоб до нього відносилися як до живої людини.
2. Потреба мати надію.
3. Потреба отримувати догляд від тих, хто має надію.
4. Потреба висловлювати почуття та емоції з приводу смерті у власний спосіб.
5. Потреба приймати участь у рішеннях щодо догляду.
6. Потреба у догляді співчутливими, розуміючими, компетентними людьми, які будуть намагатися зрозуміти потреби.
7. Потреба отримувати безперервну медичну допомогу.
8. Потреба чесних і повних відповідей.
9. Потреба духовності.
10. Потреба не мати фізичного болю.
11. Потреба висловлювати почуття та емоції у свій власний спосіб.
12. Потреба, щоб його діти також були рядом.
13. Потреба зрозуміти процес смерті.
14. Потреба померти в мирі та гідності.
15. Потреба не вмирати наодинці.
Потреба, щоб святість тіла була дотримана після смерті.
[1] Інтервью з Сердюком
[2] Інтервью з царенком
[3] Не опубліковано
