Зміст

Зміст

Вступ……………………………………..……………..…….…3

1. Право на звернення до господарського суду........................4

2. Порядок оформлення позовної заяви.....................................8

3. Визначення строків звернення до суду……………………20

4. Прийняття та розгляд судом позовної заяви……………...22

5. Відмова в прийнятті позовної заяви. Повернення позовної заяви…………………………………………………………….24

Висновок…..…..…..……….…………………………….……..29

Список використаної літератури…….......................................30

Вступ

В процесі господарювання між підприємствами, організаціями, державними та іншими органами можуть виникати суперечності стосовно їх прав та обов’язків у господарських відносинах. Ринковий механізм, як і будь - яке складне явище, не може розвиватися без зіткнень та конфліктів.

Суперечності, які виникають між суб’єктами господарювання, називають господарськими спорами. Саме дані спори і є предметом розгляду та вирішення господарського суду.

Підприємства, установи, організації та інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб’єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

Право на звернення до господарського суду

Господарський суд Полтавської області є судом першої інстанції, який розглядає справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені чинним законодавством до його підсудності.

Суд здійснює правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суд є незалежним від будь-якого незаконного впливу. Суд здійснює правосуддя на основі Конституції та законів України. Є незалежним від органів законодавчої і виконавчої влади. Розгляд справ у господарському суді Полтавської області відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної, комерційної або банківської таємниці або за наявності обґрунтованих заперечень однієї зі сторін. Правосуддя здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу. Господарський суд здійснює правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Господарським судам підвідомчі :

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні, виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

- спорів про приватизацію державного житлового фонду;

- спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

- спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

- спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

- інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, та спорів що виникають з корпоративних відносин.

Захист порушених і оспорюваних прав та охоронюваних інтересів осіб гарантується їх правом на звернення у встановленому порядку з вимогою до компетентного органу, наділеного юрисдикційними функціями, розпочати діяльність щодо розгляду і вирішення справи зі спірних правовідносин. Господарсько-процесуальним способом, що забезпечує реалізацію права на звернення до господарського суду з метою здійснення правосуддя у справах, що виникають у спорах з господарських правовідносин, є позов.

У процесуальному значенні право на позов – це право на порушення судової діяльності. У матеріально-правовому значенні – це право на задоволення позову.

Право на позов виникає з дня, коли особа – власник суб’єктивного права – дізналася або повинна була дізнатися про порушення цього права, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Позов – це вимога позивача або відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До осіб, які мають право на звернення до господарського суду належать:

1. юридичні особи, незалежно від форм власності та організаційно-правової форми;

2. фізичні особи - підприємці.

Юридична особа - це організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридичні особи можуть бути створені у різних організаційно-правових формах: підприємство, установа, товариства.

Підприємство - є самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Товариство – це організація, створена шляхом об’єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві.

Фізичні особи-підприємці – це громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Не вважається відмовою від права на звернення до господарського суду:

§ угода про передачу справи за згодою сторін на розгляд третейського суду ;

§ встановлення у договорі заходів досудового врегулювання спору.

Перед поданням позову позивач має визначитися з підсудністю справи, тобто встановити, до якого саме господарського суду необхідно подавати позовну заяву. За загальним правилом підсудність знаходиться за місцезнаходженням відповідача або сторони, зобов’язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші. Але існує і виключна підсудність справ. Справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, ї Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва. Інші правила виключної підсудності справ встановлені також для спорів, пов’язаних з договором перевезення, правом власності на майно, порушенням майнових прав інтелектуальної власності та справ у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером).

Порядок оформлення позовної заяви

Звернення до суду здійснюється у більшості випадків, шляхом подання позовної заяви.

Позовна заява подається до Господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Норми ГПК не визначають способів і технічних засобів, за допомогою яких допускається виготовлення позовної заяви. У судовій практиці склався звичай, згідно з яким позовна заява виготовляється на паперовому носії за допомогою друкарської чи комп’ютерної техніки. Не заперечується виготовлення позовної заяви рукописним способом.

Зміст позовної заяви

1) найменування господарського суду, до якого подається заява;

2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків); відповідно до ст.90 ЦКУ юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності та вказується в її установчих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру.

В установчих документах повинно бути, зокрема, зазначено найменування та місцезнаходження суб’єкта господарювання.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Прізвище, ім’я, по-батькові фізичної особи вказується за даними паспорта цієї особи або іншого документа, що замінює його. Місцем проживання фізичної особи - є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Ідентифікаційний код визначається за довідкою органів статистики.

3) документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності; відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» таким документом є свідоцтво про державну реєстрацію – документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи та фізичної особи – підприємця.

4) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);

Ціна позову визначається :

o у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

o у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується;

o у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог;

o у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею. Ціна позову має підтверджуватися обґрунтованим розрахунком. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

5) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них; позовними вимогами є ті матеріально-правові вимоги, з приводу яких виник спір;

6) виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

7) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися; якщо сторони намагалися врегулювати спір у претензійному порядку, в позовній заяві слід зазначити, яких заходів досудового врегулювання спору було вжито і яким є результат цих заходів;

8) відомості про вжиття запобіжних заходів;

Запобіжні заходи

Особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.

Види запобіжних заходів:

· витребування доказів;

· огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав;

· накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

Заява про вжиття запобіжних заходів повинна містити:

§ найменування господарського суду, до якого подається заява;

§ найменування заявника і особи, щодо якої просять вжити запобіжні заходи, їх поштові адреси; документи, що підтверджують за заявником-громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;

§ вид і суть запобіжного заходу;

§ обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів;

§ перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви;

§ підпис заявника або його представника, якщо заява подається представником.

До заяви про вжиття запобіжних заходів додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі. Разом з заявою про вжиття запобіжних заходів подаються її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити запобіжні заходи.

Заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом п'яти днів з дня винесення ухвали про вжиття запобіжних заходів. Після подання заявником позовної заяви запобіжні заходи діють як заходи забезпечення позову.
Заява про вжиття запобіжних заходів розглядається не пізніше двох днів з дня її подання господарським судом, в районі діяльності якого належить провести ці процесуальні дії, з повідомленням заінтересованих осіб. Однак неявка їх не перешкоджає розглядові заяви. У разі обгрунтованої вимоги заявника заява про вжиття запобіжних заходів розглядається лише за його участю без повідомлення особи, щодо якої просять вжити запобіжні заходи. Господарський суд має право вимагати від заявника додати до заяви будь-який наявний у нього доказ про порушення або загрозу порушення його прав. Господарський суд може зобов'язати заявника забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню запобіжними заходами, яка вноситься на депозит господарського суду. Розмір застави визначається господарським судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути більшим від розміру заявленої шкоди.
Про вжиття запобіжних заходів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначає обрані запобіжні заходи, підстави їх обрання, порядок і спосіб їх виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копії ухвали надсилаються заявнику та особі, щодо якої мають бути вжиті запобіжні заходи, негайно після її винесення. У разі винесення ухвали за участю заявника без повідомлення особи, щодо якої просять вжити запобіжні заходи, копія ухвали надсилається особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, негайно після її виконання.

У разі відсутності підстав, а також невиконання вимог, господарський суд виносить ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.
Суддя, встановивши, що заяву про вжиття запобіжних заходів подано без додержання вимог або не оплачено судовим збором, виносить ухвалу про залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для виправлення недоліків.

Коли заявник відповідно до вказівок судді у встановлений строк не виконає всі вимоги та не сплатить судовий збір, заява вважається неподаною і повертається заявнику, про що суддя виносить мотивовану ухвалу.

Ухвала про вжиття запобіжних заходів виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

У разі забезпечення вимог заявника заставою ухвала про вжиття запобіжних заходів виконується негайно після внесення застави в повному розмірі.

На ухвалу про вжиття запобіжних заходів, винесену за участю заявника без повідомлення особи, щодо якої вжито запобіжні заходи, остання протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали може подати заяву про її скасування.

Подання заяви про скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів не зупиняє виконання ухвали про вжиття запобіжних заходів.

Заява про скасування вжиття запобіжних заходів розглядається протягом трьох днів господарським судом, який виніс ухвалу про їх вжиття. Неявка заінтересованих осіб не перешкоджає розглядові заяви. За результатами розгляду заяви господарський суд виносить ухвалу про залишення без змін ухвали про вжиття запобіжних заходів або її зміну чи скасування.

Запобіжні заходи припиняються у разі:

-неподання заявником відповідної позовної заяви у встановлений строк;

-відмови господарським судом у прийнятті позовної заяви;

-невиконання позивачем наступних вимог :

o позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

o у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес;

o у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтнється позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми;

o не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі;

o не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів;

o до винесення ухвали про порушення провадження по справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору;

o не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

- винесення господарським судом ухвали про скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів.

9) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору. Позовна заява повинна містити підпис позивача або його представника із зазначенням дати подання заяви. Юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону. Якщо юридичну особу очолює виконувач обов’язків керівника, він має право підпису на підставі рішення (наказу) про призначення його виконувачем обов’язків, якщо в цьому рішенні (наказі) відсутні обмеження щодо права підпису. Якщо юридичну особу очолює колегіальний орган, позовна заява підписується одним із членів колегіального органу, якого уповноважено рішенням цього органу. Позовна заява також може бути підписана і всіма членами колегіального органу. Від імені юридичної особи, що ліквідується, позовна заява підписується головою ліквідаційної комісії, крім випадків, коли це покладено на орган управління суб’єкта, що ліквідується. У процедурах банкрутства юридичної особи позовна заява може підписуватися арбітражним керуючим.

Документи, що додаються до позовної заяви

До позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

1) вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених ст. 5 ГПКУ з кожним із відповідачів (у спорах, що виникають при укладанні, зміні чи розірванні договорів, - відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - копія претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на претензію, якщо відповідь одержано);

2) відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Позивач, прокурор чи його заступник зобов’язані при поданні позову зобов’язані надіслати сторонам копії, якщо цих документів у сторін немає. Зазвичай документами, що підтверджують відправлення, є фіскальний чек поштового відділення та опис вкладення у цінний лист. Розрахунковий документ (фіскальний чек) виданий відправникові поштового відділення може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів;

3) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.;

4) обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.

До заяви про визнання акта недійсним додається також копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

В одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати:

1) господарському суду - відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову;

2) позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в судовому процесі, - копію відзиву.

Відзив підписується повноважною особою відповідача або його представником.

Відзив повинен містити:

- найменування позивача і номер справи;

- мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство;

- докази, що обгрунтовують відхилення позовної вимоги;

- перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву (у тому числі про надіслання копій відзиву і доданих до нього документів позивачеві, іншим відповідачам, прокурору).

До відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.
Заперечення проти позову – аргументовані докази, доводи, які спростовують пред’явлений позов, це пояснення відповідача з приводу правомірності виникнення і розвитку процесу, проти заявлених вимог позивача по суті.

Право на позов має два аспекти: право на пред’явлення позову та право на задоволення позову. З урахуванням цього слід розрізняти: процесуальні заперечення відповідача і заперечення матеріально-правові.

Процесуальні заперечення спрямовані на те, щоб довести неправомірність виникнення самого процесу у справі у вигляді відсутності у позивача права на позов чи порушення ним порядку пред’явлення позову. Відповідач прагне залишення заяви без розгляду чи припинення провадження по справі.

Фактами, які свідчать про відсутність у позивача права на позов можна назвати:

ü неправоздатність позивача;

ü непідвідомчість справи суду;

ü у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими самими сторонам, про той самий предмет із тих самих підстав або є рішення цих органів з такого спору.

Матеріально-правові заперечення – заперечення відповідача проти позову. Матеріально-правові заперечення – це підтверджувані аргументами докази відповідача проти матеріально-правової вимоги позивача; спрямовані на спростування фактів, які становлять основу пред’явленого позову і свідчать про незаконність чи необґрунтованість вимог позивача.

Відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів. Зустрічним є позов, заявлений відповідачем у вже існуючому процесі за первісним позовом, який підлягає спільному з первісним позовом розгляду у суді. Зустрічний позов – звернення відповідача до суду з вимогою про захист самостійної вимоги до позивача шляхом розгляду спору про цю вимогу в тому ж процесі.

Передусім зустрічний позов як звичайний позов становить звернення відповідача до суду за захистом своїх прав та інтересів. Відповідач як особа, яка бере участь у справі, має не лише обов’язки перед позивачем, а й процесуальні права на звернення зі своїми вимогами до суду. Своє право на захист відповідач реалізує у вже порушеному проти нього процесі. Тому, подаючи зустрічний позов, сторони змінюють своє процесуальне становище. Позивач за первісним позовом стає відповідачем за зустрічним позовом, а відповідач за первісним позовом посідає процесуальне становище позивача.

Визначення строків звернення до суду

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строки позовної давності можуть бути двох видів: загальні та спеціальні .

Загальний строк позовної давності встановлено в три роки.

Спеціальна позовна давність, що встановлюється законодавством для окремих видів вимог та враховує специфіку цих відносин, може бути як скорочена, так і більш тривала порівняно з загальною позовною давністю.

Скорочена позовна давність в один рік застосовується до вимог:

- про стягнення неустойки (штрафу, пені);

- про спростування недостовірної інформації, опублікованої у засобах масової інформації;

- про переведення на співвласника прав та обов’язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної власності ;

- у зв’язку з недоліками проданого товару;

- про розірвання договору дарування ;

- у зв’язку з перевезенням вантажу, пошти;

- про оскарження дій виконавця заповіту.

Більш тривалі строки позовної давності застосовуються у двох випадках:

а) про визнання недійсним право чину, вчиненого під впливом насильства або обману - п’ять років;

б) про застосування наслідків нікчемного право чину – десять років.

Строки позовної давності поширюються на всі цивільно-правові відносини , але строки позовної давності не поширюються, зокрема, на наступні правовідносини:

- що випливають із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;

- вимоги вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;

- про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю;

- вимоги власників або іншої особи про визнання незаконним акта органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування, якими порушено їх право власності або інші речові права;

- на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про виплату страхової суми, страхового відшкодування, на вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом стосовно виконання зобов’язань, які випливають із Закону України „Про державний матеріальний резерв”.

Зазначений перелік не є вичерпним, законом можуть бути встановлені й інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Прийняття та розгляд судом позовної заяви

Стаття 61 ГПКУ визначає порядок прийняття позовної заяви до провадження, згідно з якою питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею.

Стаття 61 ГПКУ надає право господарському суду за наявності відповідних умов прийняти позовну заяву до провадження, тобто порушити справу, що є початковою стадією відповідного провадження, яка має специфічні завдання та цілі. Метою зазначеної стадії є реалізація права на звернення за судовим захистом, яка досягається виконанням завдань щодо своєчасного та правильного порушення справи, для чого заінтересовані особи звертаються до господарського суду із позовною заявою, але водночас необхідні і зустрічні дії суду в особі судді, який виконує завдання щодо прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі. Таке провадження може розпочатися господарським судом не інакше як за наявності всіх необхідних передумов права на пред'явлення господарського позову, а також додержання порядку реалізації цього права. Після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, чи є підстави для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у господарській справі.

Забезпечення позову

Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Заходи до забезпечення позову, з яких відомо, що позов забезпечується:

· накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

· забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

· забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

· зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

· зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Не допускається забезпечення позову шляхом заборони:

§ проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення;

§ надавати емітентом, реєстратором, зберігачем, депозитарієм реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства;

§ участі акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства.

Питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Відмова в прийнятті позовної заяви

Повернення позовної заяви

Суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо:

1) заява не підлягає розгляду у господарських судах України. Тобто подана позовна заява стосується спору, який непідвідомчий господарському суду, що виключає можливість його судового розгляду, але не виключає захист порушеного чи оспорюваного права іншим уповноваженим органом;

2) у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав або є рішення цих органів з такого спору.

Неможливість повторного розгляду справи за цією підставою надає право господарському суду відмовити у прийнятті позовної заяви за наявності таких обставин у сукупності:

а) у справі беруть участь ті самі сторони;

б) спір виник щодо того самого предмета або з тих самих підстав;

в) прийняте рішення чи постанова набрали законної сили, не змінені і не скасовані відповідно до чинного законодавства України.

3) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб’єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред’явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. У такому разі господарський суд також відмовляє у прийнятті позовної заяви за відсутністю відповідача у справі, оскільки у цьому випадку не настає правонаступництво.

Наявність зазначених підстав свідчить про відсутність у позивача права на пред'явлення позову. Отже, незважаючи на подання позовної заяви, господарський процес не може бути порушений, у зв'язку з чим суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви через відсутність у позивача права на пред'явлення позову.

Відмова у прийнятті позовної заяви за наявністю вищезазначених обставин оформлюється мотивованою ухвалою господарського суду, яка надсилається сторонам, прокурору чи його заступнику, якщо вони є заявниками, протягом трьох днів з дня надходження заяви. На адресу заявника, крім ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, направляються усі додані до неї матеріали.

Право суб'єктів господарювання на звернення (на пред'явлення позову) до господарського суду за захистом забезпечується можливістю оскарження ухвали судді про відмову у прийнятті позовної заяви до свого провадження, а також можливістю її скасування господарським судом апеляційної інстанції та покладання обов'язку на господарський суд першої інстанції прийняти позовну заяву до свого провадження. Зазначений висновок випливає зі змісту ч. 4 ст. 62 , згідно з якою ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою у день первісного звернення до господарського суду. Ухвала про зупинення провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Прийняття господарським судом ухвали про відмову у відкритті провадження у господарській справі тягне за собою заборону повторного звернення тієї самої особи до господарського суду з таким самим позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження.

Однією з умов прийняття позову до провадження господарського суду є додержання порядку реалізації права на пред'явлення, порушення якого надає право господарському суду повернути позовну заяву.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

1. позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. До позовної заяви, яка подається до господарського суду позивачем, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. При цьому позовна заява має бути підписана повноважною особою з обов'язковим зазначенням її посади. У зв'язку з цим подання позовної заяви до господарського суду без наявності належних повноважень або без зазначення посадового становища особи, яка її підписала, є підставою для повернення позовної заяви, а прийнятої позовної заяви — для залишення її господарським судом без розгляду;

2. у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес;

3. у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми;

4. не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі;

5. порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору;

6. не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

9. до винесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору.

Суддя повертає позовну заяву не пізніше трьох днів з дня її надходження, про що виносить ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Слід зазначити, що наведений перелік обставин, за наявності яких господарський суд повертає позовну заяву, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення. Тобто особа може звернутися до господарського суду з тотожним господарським позовом у звичайному порядку. При цьому моментом звернення з позовом буде вважатися дата звернення з належним чином оформленою позовною заявою.

У разі додержання всіх вимог, встановлених законодавством, і відсутності відповідних перешкод, суддя приймає позовну заяву і відкриває на її підставі провадження у господарській справі.

Пред'явлення позову і прийняття його господарським судом викликає певні правові наслідки матеріального і процесуального характеру (наприклад, виникнення цивільних процесуальних правовідносин у конкретній справі, відкриття провадження у справі тощо). Суб'єкти господарювання стають сторонами й іншими суб'єктами правовідносин, набувають процесуальних прав та обов'язків таких осіб і можуть їх реалізовувати, спрямовуючи свої дії на захист суб'єктивних матеріальних прав і законних інтересів як своїх, так і держави.

Відкрите позовом судове провадження щодо розгляду і вирішення конкретної господарської справи спрямоване як на захист суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу суб'єктів господарювання, так і на охорону законності і правопорядку, а також на захист державного інтересу.

Висновок

Найважливішим завданням для усіх державних інституцій України, кожної з гілок влади, науковців-теоретиків та практиків є втілення засад Конституції в реальне життя. Реалізація Основного Закону – це гарантія становлення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Перехід до принципів соціально орієнтованої економіки потребує кардинальних змін у механізмі забезпечення правового контролю у господарській сфері. Насамперед це стосується засобів захисту прав суб’єктів господарської діяльності. Необхідним є такий механізм, котрий здатний виконувати функції забезпечення законності та поваги до суб’єктивних прав, гарантувати правову захищеність господарюючих суб’єктів.

Судова форма захисту є однією з гарантій, передбачених у Конституції України. Судовими органами, що мають завданням розв’язувати господарські спори, які виникають між суб’єктами господарської діяльності, є система господарських судів України. Здійснення господарського судочинства відбувається за правилами господарського процесуального права, яке є невід’ємною частиною національного законодавства.

Список використаної літератури

1.Конституція України: закон України від 28.06.1996 р. № 000 к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30 із змінами від 01.02.2011 № 000 – VI, №10.

2.Господарський процесуальний Кодекс України від 06.11.91 р. № 000 – ХІІ //ВВРУ№6. - ст.56. із змінами від 06.12.2012 № 000 – VI.

3.Господарський кодекс України від 06.11.2012 (5480-17).

4.іахметова. Коментар до Господарського кодексу України. - Х.: ТОВ "Одіссей", 2004. - ст.475.

5.. Господарське право. - К.: Юрінком Інтерст.143.

6.Стратегія і тактика цивільного процесу. Зразки процесуальних документів. - К.:Атіка