Централізована бібліотечна система Шевченківського району м. Києва

Центральна районна бібліотека ім. Є Плужника

Інформаційно - бібліографічний відділ

Історія однієї вулиці:

Ярославів Вал

(експрес - довідка)

Київ-2007

Довідку підготувала зав. відділом ДБІ - М. Божко

За довідками звертатися - )

Погляньте на карту Києва, і ви побачите, що лінії вулиць Прорізної і Ярославова Валу, які сполучені в місці Золотих воріт, дивно схожі на бумеранг, залишений кимось в самому центрі стародавньої столиці. І цей "хтось" - наша тисячолітня історія. Подібно до бумеранга, вона повертається до нас дзвонами, виблискуючи золотом храмів, у витіюватій буквиці літописів, що зітліли, візерунках будівель, назвах вулиць і площ.

Вулиця Ярославів Вал- одна з центральних і найкрасивіших вулиць Києва, пролягає від Володимирської вулиці до Львівської площі. Виникла в І пол. ХІ ст. як вулиця, що тяглася під валом града Ярослава від парадного в’їзду до Києва (від Золотих воріт) до Жидівської (Львівської) брами. Цей вал з іншими оборонними спорудами і воротами відновлено з введенням 1654 р. до Києва, згідно з Переяславськими домовленостями, московського гарнізону. Наприкінці XVII ст. біля Золотих воріт стояла дерев’яна Георгіївська церква.

Забудовується Ярославів Вал впродовж XVII –XVIII ст. Новий етап розвитку вулиці пов’язаний зі знесенням вздовж неї, з боку яру, старих валів і прокладанням його схилами в бік бульвару Т. Шевченка вулиць ( нині вулиці І. Франка і О. Гончара). Протягом XIX- поч. XX ст. вулиця існувала під паралельними назвами: Підвальна, Велика Підвальна, тому що вона проходила „під валом”. У 1869 р. отримала назву Ярославів Вал.

НЕ нашли? Не то? Что вы ищете?

Будинок N1 (споруджено р. р.), з фасаду якого відкривається вся перспектива вулиці, представляє надзвичайний інтерес. Із загостреною баштою, ажурними балконами і стрілчастими вікнами він нагадує заставку якоїсь старовинної книги з лицарських часів і настроює на мрійливий лад. Чутка приписує цю споруду то поміщикові Підгорському, то баронові Штейнгелю, то таємничому графові Сальве. Останню версію викладають люди некомпетентні в краєзнавчих тонкощах. Вони стверджують, що граф- "сигарний король" (у Києві дійсно продавалися тютюнові вироби "Salve") побудував цей казковий терем для своєї коханки і навідувався сюди інкогніто в час короткочасних візитів до Києва. На знак доказу гіди ведуть вас в напівтемне парадне, на порозі якого викладений мозаїчний напис "Salve", що по латині означає "добридень". "Замок барона Штейнгеля" теж звучить принадно, але говорять, що барон жив поряд (будинок N3), а власником споруди все ж Фототаки був поміщик Підгорський.

Не можна не згадати і про вражаючубудівлю караїмської кенаси (буд. N7) побудовану в 1900 р. в мавританському стилі архітектором В. Городецьким на засоби істинно "тютюнових королів" братів Когенов (під час реконструкції купол кенаси було знищено); про казкові будинки-палаци у стилі модерн (NN14 і 14-а), прикрашені ліпними декорами місцевої флори і фауни, які були зведені мільйонером кіннозаводчиком Леонідом Родзянко (сьогодні в буд. №14-а міститься театр „Сузір’я”); про суворий будинок N21, споруджений вихідцем з селян Осипом Сидоровим за проектом Володимира Ніколаєва, фасад якого вінчає ремісничий герб з текстом: "Ora et labora" ("Молися і трудися").

У другій третині ХІХ ст. вигляд Ярославова Валу визначали одно - і дво - поверхові особняки. Двоповерхові будинки споруджувалися і в кінці ХІХ ст. Прикладом може слугувати буд. № 36, де містилося Київське наукове товариство, яке до 1918 р. очолював .

Ярославову вулицю одвіку уподобали медики. У будинку N13-а проживав київський лікар, в майбутньому - академік, Феофіл Гаврилович Яновський. Говорять, він не тільки не брав з бідних грошей за свою роботу, а й сам непомітно підкладав їм щедрі пожертвування. Однодумцем ученого був відомий лікар професор Василь Парменович ФотоОбразцов, який жив в 1889-1910 р. р. на Валу в будинку N5. А незабаром дует поповнився ще одним талановитим вченим-терапевтом Миколою Дмитровичем Стражеско, який одружився на дочці свого вчителя Образцова. Можливо, три медичних "світила" і достатньо для однієї вулиці, але ми не можемо не згадати ще про одного відомого професора, а саме - лікаря-психіатра Івана Олексійовича Сікорського, вченого, благодійника і громадського діяча, що мав приватну практику в своєму власному будинку на Ярославовім Валу, 15. У Києві не встановлені пам'ятні знаки цій особистості, але у вівтарі Володимирського собору і сьогодні можна побачити написану М. Васнєцовим постать святого Іоанна Златоуста, живою моделлю для якого послужив Іван Сікорський.

В 1889 р. в цьому будинку народився і жив до 1912 р. син Івана Олексійовича - авіаконструктор Ігор Сікорський. Він настільки захопився ідеєю створення літальних апаратів, що вже в 20-літньому віці сконструював на задвірках батьківської садиби перший гелікоптер. Тут же він побудував кілька типів аеропланів, на яких літав сам, а в 1911 р. на моделі С-6А установив світовий рекорд швидкості з екіпажем. р. р. ознаменувалися створенням нових літаків. Серед них "Грант", "Російський Фотовитязь", "Ілля Муромець". Останні 50 років свого життя талановитий конструктор прожив у США, де в 1923 р. заснував "Аероінженерну корпорацію Сікорського". Нині вона відома усьому світові самими передовими технологіями в галузі виробництва гелікоптерів.

Сила тяжіння будинку № 15 була, напевно, дуже великою. Так в 1972 р. в ньому оселився видатний вчений в галузі математики, кібернетики і обчислювальної техніки Віктор Михайлович Глушков. Під його керівництвом були створені перші в країні керуючі ЕОМ серії "Дніпро" і "Мир".

Відомо, що в період 20-30-х р. р. в будинку N12 (не зберігся) жив і працював Федір Григорович Кричевський - перший ректор Української академії мистецтв, професор Київського художнього інституту, зірка першої величини в українському образотворчому мистецтві. До речі, родина Кричевських — це ціла династія майстрів пензля, що прославила свій рід далеко за межами України.

був архітектором, маляром і графіком. Син Василя Микола став відомим акварелістом і в 20-х р. р. виїхав працювати у Францію. Другий син Василь Васильович, автор чудових декорацій до довженківського фільму "Земля", а його дружина Олена Євгенівна — самобутнім колористом.

Їхня дочка Катерина пішла по стопах батьків і стала художницею. Кілька разів вона приїжджала до Києва. І серед багатьох київський визначних пам'яток вона вибрала для замальовки дві — Андріївську церкву і куточок Ярославова Валу. Причому саме те місце, що проглядалося з вікна квартири Кричевских у далекі роки її дитинства.

В будинку № 32 влітку 1907 р. жила і працювала

Л. Українка, а в № 9 у 1906 р. в гімназичні роки мешкав майбутній письменник К. Паустовський.

ФотоВ р. р. у неоренесансних формах споруджено 4-поверхових будинок(№25), в якому в р. р. містилася гімназія

. В 1915 р. її закінчив М. Рильський.

І завершує цю застиглу в камені "симфонію" на підступах до Львівської площі будинок (№40), в якому нині розмістився Київський інститут театрального мистецтва імені І. Карпенко-Карого. Цю будівлю було споруджено в р. р. за проектом архітектора П. Альошина на засоби відомого магната і мецената Миколи Терещенка для Економічної школи, названої в його честь.

Дві видатні особистості нашої історії — Терещенко і Карпенко-Карий... Не всі знають, що прототипом капіталіста-землевласника Міхура в п'єсі "Господар" Івану Карповічу послужив київський мільйонер Микола Артемович Терещенко. Брат драматурга Панас Саксаганський стверджував, що Терещенко пропонував авторові п'єси 30 тисяч рублів лише за те, щоб той вилучив свою гостросюжетну комедію з репертуару. Але п'єса продовжувала жити. Хоча визначні заслуги роду Терещенко перед Києвом від цього не зменшилися.

В 1923 р. вулицю перейменовано на честь більшовицького діяча Х. Раковського, 1928 р.- на К. Ворошилова. В 19р. р. називалася на честь А. Полупанова. В 1975 р. її офіційно було названо Ярославів Вал.

Незважаючи на все, цій вулиці вдалося зберегти свою споконвічну самобутність. Прогулюючись під тінистими кленами і каштанами, відчуваєш ніби йдеш по величезному музейному залу, де як експонати представлені архітектурні цінності епох, що пішли.

Що писали про Ярославів Вал:

1. Киев: Энциклопедический справочник.- К., 1985.

2. Київ: парки, площі, вулиці.- К., 200с., іл.

3. Кияни: Біографічний довідник.- К.: Фенікс, 200с., іл.

4. Ярославів Вал// Визначні пам’ятки Києва.- К., 200с., іл.

5. Ярославів Вал// Особняки Києва.- К.: Кий, 2004.- С. 545-584.

6. Розбудова Києва за часів Ярослава// Павленко історії Києва.- К.: Фенікс, 2003.- С. 103-105.

7. „ Замок барона” без барона:(Історія будинку по вул. Ярославів Вал)// Газета по - киевски.- 200июля.- С. 11.

8. Гімназія Володимира Науменка, і не тільки: (вул. Ярославів Вал, 25)// Веч. Київ.- 2004.- 3 листоп.- С. 8.

9. Данюк І. Ювілеї тимчасові, руїни вічні?: ( будинок по вул. Ярославів Вал, 15-А, в якому жив І. Сікорський)// Веч. Київ.- 200верес.- С. 11.

10. Новосвітній В. Вітчизняна авіація розправляла крила в Києві: На Ярославовім Валу колись був перший вертолітний майданчик// Хрещатик.- 2004.- 1 верес.- С. 8-9.

11. Дім, що дихає таємницею: ( вул. Ярославів Вал)// Старокиївські вісті№ 4.- С. 6.

12. Ярославів Вал:(Історія вулиці)// Хрещатик.- 199січ.

13. Ярославів Вал, 3: (Історія вулиці)// Літ. Україна.- 1991.- 5 груд.

Для нотаток

Для нотаток