Тема 9. Сукупні витрати і ВВП
1. Рівновага сукупних витрат та ВВП (сукупного попиту та пропозиції). «Кейнсіанський хрест»
2. Мультиплікатор витрат. Рецесійний та інфляційний розриви у кейнсіанській моделі рівноваги
3. Подвійна рівновага товарного і грошового ринків. Модель IS-LM
1. Рівновага сукупних витрат та ВВП (сукупного попиту та пропозиції). «Кейнсіанський хрест»
Припущення моделі «Кейнсіанський хрест»: 1. Об’єктом макроекономічного аналізу в даній темі є приватний сектор економіки, тобто економіка без участі держави, а сукупні витрати без державних закупівель (приватна економіка). 2. Приватний сектор розглядатиметься в межах економіки закритого типу, тобто виходячи із тимчасового припущення, що чистий експорт дорівнює нулю (закрита економіка). 3. Для того, щоб розглянути умови рівноваги між сукупними витратами і ВВП, ціни вважаються незмінними (P = const). 4. Відомо, що обсяг інвестицій залежить від відсоткової ставки і очікуваної норми чистого прибутку. В даній темі ми припускаємо, що відсоткова ставка і очікувана норма чистого прибутку є незмінними. Для постійного розвитку економіки за умов повної зайнятості ресурсів вироблена продукція має бути продана. Інакше кажучи, сукупні видатки мають бути достатніми для реалізації усього створеного продукту (ВВП). Сукупні видатки (AE) – Згідно зазначених вище припущень (спрощень) сукупні видатки складаються з двох компонентів: споживчих видатків домогосподарств (C), інвестиційних видатків фірм (I). АЕ = С + І, де АЕ – сукупні видатки. Як відомо, функція, що описує споживчі видатки домогосподарств має вигляд: С = C’ + MPC*(Y-Т), Y – обсяг національного виробництва; Рівноважний ВВП (рівноважний рівень національного виробництва Y) – Умову досягнення рівноважного ВВП у національній економіці відбиває рівняння:
Дотримання цієї умови означає досягнення економічної рівноваги на товарних ринках країни. Згідно з кейнсіанським підходом, рівноважний обсяг виробництва може складатися і при неповній зайнятості ресурсів, наприклад, в умовах значного безробіття. Тобто фактичний рівноважний ВВП буде меншим від рівноважного обсягу національного виробництва за умов повної зайнятості. У макроекономіці склалися два підходи до визначення економічної рівноваги між сукупними витратами (AE) і ВВП (Y): 1) підхід «витрати – випуск» (ґрунтується на порівнянні сукупних видатків і реального ВВП); 2) підхід «витоки – ін'єкції» (ґрунтується на порівнянні витоків із потоку «витрати - доходи» та ін'єкцій до цього потоку).
Підхід «витрати – випуск» Графічна інтерпретація моделі «витрати–випуск» представлена на рис. 9.1. Цей графік має назву «кейнсіанський хрест». Y=AE AE AE’2
AE’1
Рис. 9.1. Кейнсіанський хрест Лінія сукупних видатків (АЕ) є висхідною, бо вищий рівень доходу зумовлює вищий рівень споживання, а тому й вищий рівень запланованих видатків. Нахил цієї лінії дорівнює граничній схильності до споживання (МРС), котра, як відомо, показує, наскільки зростуть заплановані видатки, якщо дохід збільшується на одну грошову одиницю.
Лінія під кутом 45° на рисунку відображає точки, в кожній з яких виконується умова економічної рівноваги (AE=Y). Фактична рівновага економіки досягається в точці Е, де лінія запланованих видатків (АЕ) перетинає лінію 45°. Національна економіка перебуватиме у стані рівноваги, коли фактичні видатки дорівнюють запланованим. ВВП дорівнює не лише сумі доходів, а й фактичним видаткам на товари і послуги. Тому умову економічної рівноваги можна записати у такому вигляді: Фактичні видатки = Заплановані видатки = Y = AE. Підхід «витоки – ін'єкції» Сутність підходу «витоки – ін'єкції» ґрунтується на порівнянні витоків із потоку «видатки – доходи» та ін'єкцій у цей потік.
Витоки –
Ін’єкції – Згідно з припущеннями ми розглядаємо закриту економіку, в якій відсутній державний сектор і є лише один вид ін'єкцій (інвестиції) та один вид витоків (заощадження). Домогосподарства, як відомо, заощаджують частину доходу. Заощадження означають витоки (вилучення) з потоку «видатки – доходи», що зменшує реальний ВВП. Проте поряд зі споживчими благами економіка виробляє капітальні блага, які купують підприємства за рахунок інвестиційних коштів. Інвестиції є ін'єкціями у потік «видатки – доходи». Отже, інвестиції нейтралізують витоки з потоку «видатки – доходи» у вигляді заощаджень. Однак, якщо заощадження більші, ніж інвестиції (S > І), то сукупні видатки є меншими, ніж реальний ВВП (AE<Y). За цих умов реальний ВВП країни перевищує рівноважний. І навпаки, якщо заощадження менші за інвестиції (S < І), то сукупні видатки більші, ніж реальний ВВП (AE>Y), а реальний ВВП менший за рівноважний. Тільки коли заощадження та інвестиції дорівнюють одне одному (S = І), витоки з потоку «видатки – доходи» у вигляді заощаджень нейтралізуються ін'єкціями у вигляді інвестицій у цей потік, а ВВП є рівноважним. Розглянемо підхід «витоки-ін’єкції» на прикладі (таблиця 9.1). Таблиця 9.1 Визначення рівноважного ВВП (умовні дані, млрд. грн.)
Графічна інтерпретація моделі «витоки – ін'єкції» – рис.9.2.
Рис. 9.2. Графічна інтерпретація моделі «вилучення – ін’єкції» Заплановані і фактичні інвестиції та заощадження рівні між собою лише у стані економічної рівноваги. Жодних змін в інвестиціях у запаси у цьому разі не відбувається, як і збільшення чи зменшення обсягу виробництва. Збільшення або зменшення інвестицій у запаси ілюструє вертикальний відрізок, щодо якого лінія S відповідно є вищою або нижчою лінії від І. |
Т – чисті податки; (Y-T) – використовуваний дохід; MPC – гранична схильність до споживання.
C + I
2. Мультиплікатор витрат. Рецесійний та інфляційний розриви у кейнсіанській моделі рівноваги
Збільшення одного із компонентів AE переміщує лінію запланованих видатків угору, що збільшує рівноважний обсяг виробництва. І навпаки, зменшення величини будь-якого компонента сукупних видатків переміщуватиме лінію видатків донизу, що супроводжуватиметься скороченням зайнятості та рівноважного ВВП. Збільшення будь-якого компонента сукупних видатків спричиняє дещо більший приріст рівноважного обсягу виробництва (доходу). Цей результат називають ефектом мультиплікатора. Мультиплікатор витрат – це відношення зміни рівноважного ВВП до зміни будь-якого компонента сукупних видатків:
де
АЕ = С + І Мультиплікатор – це коефіцієнт, на який треба помножити зміну в AE, щоб визначити підсумкову зміну рівноважного ВВП (Y). Інакше кажучи, мультиплікатор показує, у скільки разів сумарний приріст сукупного обсягу виробництва (доходу) перевищує приріст сукупних видатків. Мультиплікатор витрат за абсолютним значенням дорівнює коефіцієнту мультиплікації, який розраховується за формулою: MULTE = k =
Чим вище схильність до споживання, тим більше мультиплікатор витрат, тим більше збільшення національного доходу супроводжуватиме первинний приріст інвестицій. Теоретично поняття мультиплікатора витрат допомагає глибше з'ясувати проблеми рівноваги, пов'язані з відповідністю між інвестиціями (I) і заощадженнями (S). Відсутність рівноваги між I і S, а також коливання рівноважного рівня випуску (Y) навколо потенційного (Y*) може привести до двох негативним для функціонування економіки ефектів: 1) інфляційного розриву; 2) рецесійного розриву. Інфляційний розрив Інфляційний розрив наступає тоді, коли I > S, тобто інвестиції перевищують заощадження, які відповідають рівню повної зайнятості. Це означає, що пропозиція заощаджень відстає від інвестиційних потреб. Оскільки реальних можливостей збільшення інвестицій (I) немає, величина сукупної пропозиції (AS) вирости не може. Населення велику частину доходу направляє на споживання. Попит на товари і послуги росте, і через ефект мультиплікації наростаючий попит тисне на ціни у бік їх інфляційного підвищення. Інфляційний розрив – Якщо фактичний рівноважний рівень випуску Y перевищує потенційний Y*, це свідчить про те, що AE надто високі (рис. 9.3). Надлишок сукупного попиту призводить до інфляційного буму в економіці: рівень цін зростає, тому що фірми не можуть розширити виробництво адекватно до зростаючого сукупного попиту, оскільки всі ресурси вже зайняті.
Рис. 9.3. Інфляційний розрив Подолання інфляційного розриву можливе за рахунок стримування сукупного попиту і «переміщення» рівноваги з точки А в точку В (повна зайнятість ресурсів).
Рецесійний розрив Рецесійний розрив (кейнсіанський парадокс заощаджень) наступає тоді, коли S>I, тобто заощадження, відповідають рівню повної зайнятості, перевищують потреби в інвестиціях. У цій ситуації поточні витрати на товари і послуги низькі, оскільки населення віддає перевагу заощадженню великої частини доходу. Це супроводжується спадом промислового виробництва і пониженням рівня зайнятості. Вступаючий у силу ефект мультиплікації приведе до того, що скорочення зайнятості в тій або іншій сфері виробництва спричинить за собою вторинне і подальше скорочення зайнятості і доходів в економіці країни. Рецесійний розрив – Якщо фактичний рівноважний рівень випуску Y менший за потенційний Y* (рис. 9.4), то це означає, що сукупний попит неефективний, тобто сукупні витрати недостатні для забезпечення повної зайнятості ресурсів, хоча рівновага AD=AS досягнута.
Рис. 9.4. Рецесійний розрив Для того щоб подолати рецесійний розрив і забезпечити повну зайнятість ресурсів, потрібно простимулювати сукупний попит (AD) і перемістити рівновагу з точки А в точку В. |
,
АЕ 
3. Подвійна рівновага товарного і грошового ринків. Модель IS-LM
Модель IS-LM була запропонована Джоном Хіксом і на сьогодні є панівною інтерпретацією теорії Кейнса. Макроекономічні процеси у моделі показані через взаємодію товарного і грошового ринків. Модель IS-LM дозволяє: 1) показати взаємозв’язок і взаємозалежність товарного і грошового ринків; 2) виявити чинники, що впливають на встановлення рівноваги як на кожному ринку окремо, так і умови їх одночасної рівноваги; 3) розглянути вплив на економіку зміни рівноваги на цих ринках; 4) проаналізувати ефективність фіскальної і монетарної політик; 5) вивести функцію сукупного попиту і визначити чинники, що впливають на сукупний попит; 6) проаналізувати варіанти стабілізаційної політики на різних фазах економічного циклу. Крива IS («інвестиції-заощадження») відображає умови рівноваги між попитом і пропозицією на ринку товарів та послуг.
Крива LM («ліквідність-гроші») відбиває умови рівноваги між попитом на запаси грошових коштів і пропозицією грошей. Оскільки процентна ставка впливає як на інвестиції (I), так і на попит на гроші Крива IS – Процентна ставка – це витрати, що виникають при отриманні кредиту для фінансування інвестицій. Чим вона вище, тим нижчий рівень планових інвестицій (І). Зменшення інвестиційних видатків скорочує заплановані сукупні витрати (АЕ) в економіці і зсуває графік планових витрат вниз, що, в свою чергу, скорочує рівноважний рівень доходу (Y). Таким чином, крива IS є кривою рівноваги на ринку товарів. Товарний ринок може досягти рівноважного стану шляхом зміни або Y, або r або обох змінних разом. Чим менший дохід (Y), тим вищою має бути ставка процента r щоб досягнути точки рівноваги (рис. 9.5)
Рис. 9.5. Побудова кривої IS Зрушення кривої IS. Зрушення кривої IS обумовлені змінами будь-якого з компонентів сукупних витрат. Все, що збільшує автономні витрати, переміщує криву IS вправо. Зокрема, це оптимізм підприємців і споживачів, який підсилює їхні бажання збільшувати витрати при будь-якій процентній ставці і призводить до зростання споживчих та інвестиційних витрат, державних витрат, зростання чистого експорту, збільшення трансфертних виплат. Якщо автономні витрати з певної причини знижуються, крива IS переміщується вліво. Крива LM виводиться на основі моделі грошового ринку і відображує співвідношення між рівнем доходу і процентною ставкою, яке виникає при рівновазі на ринку грошових коштів. Крива LM – Зростання рівня доходу від Y1 до Y2 збільшує попит на гроші, переміщуючи криву попиту на гроші праворуч, що збільшує процентну ставку від r1 до r2. Це дозволяє побудувати криву LM, яка показує, що для забезпечення рівноваги грошового ринку більшому рівню доходу повинна відповідати більша процентна ставка (r). Тому нахил кривої LM додатній (рис.9.6).
Рис. 9.6. Побудова кривої LM Попит на реальні грошові залишки визначається не лише процентною ставкою, а й обсягом доходу в економіці - Зрушення кривої LM обумовлені зміною номінальної пропозиції грошей (МS). Оскільки рівень цін фіксований, зміна центральним банком кількості грошей в обігу, змінює реальну пропозицію грошей До того ж, зростання доходу викликає зростання попиту на гроші – крива LM зсувається праворуч вгору. Рівновага в моделі IS-LM у короткостроковому періоді Крива IS визначає всі можливі види співвідношень доходу (У) та процентної ставки (г), які відповідають рівновазі на товарному ринку, але не показує, при якому саме сполученні У та r ринок товарів буде стабілізований. Аналогічним чином крива LM при будь-яких заданих М та Р не показує, яка саме комбінація r та У фактично забезпечить рівновагу грошового ринку. Наступним кроком є побудова даних ліній в одній системі координат (рис.9.7).
Рис. 9.7. Подвійна рівновага товарного і грошового ринків На графіку можна побачити, що можлива лише єдина комбінація У та г, яка одночасно забезпечує встановлення рівноваги на ринках товарів і грошей. Модель IS-LM використовується для аналізу впливу короткострокових змін макроекономічної політики на рівноважний рівень доходу в економіці. За допомогою моделі IS-LM можна показати, як зовнішні змінні моделі (державні видатки, пропозиція грошей, податки тощо) визначають її внутрішні змінні (насамперед процентну ставку і доход). Модель дає змогу також продемонструвати, яким чином впливають на економічну систему шоки, викликані зміною ситуації на товарному і грошовому ринках.
Самостійно: Бюджетно-податкова політика в моделі IS-LM; Грошово-кредитна політика в моделі IS-LM |
