Україна та європейський союз

„ Україна та Європейський Союз”, заступник начальника Управління державної служби Головного управління державної служби України в Полтавській області М. І.Лахижа, щомісячна юридично-просвітницька газета „Правовий вісник”, № 2 від 25 лютого 2009 року

УКРАЇНА ТА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані в грудні 1991 року, коли Міністр закордонних справ Нідерландів, як головуючої в ЄС, у своєму листі від імені Євросоюзу офіційно визнав незалежність України. Правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво (УПС) від 16 червня 1994 р. (набула чинності 1 березня 1998 р., розрахована на 10 років), яка започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань.

На сьогодні в рамках УПС визначено 7 пріоритетів співпраці між Україною та ЄС: енергетика, торгівля та інвестиції, юстиція та внутрішні справи, наближення законодавства України до законодавства Євросоюзу, охорона навколишнього середовища, транспортна сфера, транскордонне співробітництво, співпраця у сфері науки, технологій та космосу.

Партнерський діалог Україна-ЄС розвивається під час проведення щорічних засідань Самміту Україна-ЄС за участю Президента України; Ради з питань співробітництва за участю Прем'єр-міністра України; Комітету з питань співробітництва; Комітету парламентського співробітництва; регулярних консультацій Україна-Трійка ЄС, постійних експертних консультацій. Між Україною та ЄС щорічно відбувається понад 80 офіційних зустрічей та консультацій на високому і експертному рівнях.

Євроінтеграція є головним та незмінним зовнішньополітичним пріоритетом України. Нинішній розвиток політичного діалогу між Україною та ЄС базується на впровадженні Україною Стратегії інтеграції до ЄС, виконанні сторонами УПС та опрацюванні Плану дій в рамках Європейської політики сусідства. Україна виходить з того, що реалізація зазначеного документа має сприяти посиленню співпраці між Україною та ЄС в умовах розширення, створити необхідні умови для переходу в майбутньому до якісно нового рівня відносин з ЄС. Належна імплементація ПД повинна також сприяти поступовій інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС та створити передумови для започаткування з ЄС зони вільної торгівлі. Кінцевою політичною метою ПД має стати укладення нової посиленої угоди з ЄС.

Залишаючись поза межами Євросоюзу, Україна успішно асоціюється з процесом здійснення спільної європейської політики безпеки та оборони (ЄПБО). ЄС визнає важливу роль України у забезпеченні безпеки і стабільності на континенті, а також її високий промислово-технологічний потенціал у військовій сфері, що підтверджується практикою запрошення нашої держави до проведення військових навчань за участю підрозділів ЄС.

Динамічно розвивається торговельно-економічне співробітництво між Україною та Європейським Союзом. З року в рік стабільно зростає двосторонній зовнішньоторговельний оборот та прямі іноземні інвестиції з країн ЄС в українську економіку. На сьогодні ЄС є найбільшим зовнішньоторговельним партнером України у світі (на 27 країн-членів ЄС припадає більше тритини зовнішньоторговельного обороту України).

Україна та ЄС активно співпрацювали у рамках Робочої групи з питань розгляду заявки України на вступ до СОТ. ЄСівська сторона на постійній основі підтримувала Україну як у багатосторонньому, та і двосторонньому переговорному процесах у рамках СОТ.

В останні роки помітно активізувалося співробітництво України та ЄС в галузі енергетики, в тому числі ядерної, сільського господарства та охорони навколишнього середовища. Поступово зростає політична та фінансова допомога Україні з боку ЄС у вирішенні наболілих проблем в енергетичному секторі та подоланні наслідків аварії на Чорнобильській станції. Європейський Союз є найбільшим донором України. Починаючи з 1991 року, загальний обсяг допомоги, наданої Україні з боку ЄС в рамках програми ТАСІS, макрофінансової та гуманітарної допомоги, складає понад 1 млрд. євро.

Перспективним напрямом співробітництва України та ЄС є сфера космічних досліджень. Враховуючи той факт, що Україна належить до вісімки держав, які мають значний космічний технічний та технологічний потенціал, 2 вересня 2004 року Європейська Комісія звернулася до Ради Міністрів ЄС з пропозицією розпочати переговори з Україною щодо угоди про співпрацю у створенні Глобальної навігаційної системи (GNSS). Передбачається, що така співпраця буде розвиватися в галузі промисловості, науково-дослідницькій роботі, зокрема, в питаннях стандартизації, в контролі сумісності регіональних систем тощо.

Своє головне завдання Україна на сьогоднішньому етапі вбачає в утвердженні європейських цінностей і стандартів в політиці, економіці, соціальній сфері. У цьому - запорука суспільної стабільності і сталого розвитку нашої держави. Тривають переговори між Україною та ЄС щодо підготовки поглибленої угоди, яка б зафіксувала досягнення та чітко окреслила євроінтеграційні перспективи України. На даному етапі функціонери ЄС наполягають на укладання стратегічних відносин з Україною як з країною - сусідом.

2008-го року відносини між Європейським союзом і Україною розвивалися досить бурхливо. Чимало очікувань виповнилися, але багато сподівань поки що так і залишилися сподіваннями.

1 січня де-юре почала діяти угода про спрощення візового режиму. І хоча де-факто з приводу її впровадження було багато нарікань та скарг з українського боку, уже за 9 місяців Брюссель погодився розпочати діалог щодо скасування віз взагалі. Експерти сприйняли такі наміри доволі оптимістично. Є політики які підтримують цю ідею, є також і опоненти скасування віз. Реалістичним вважається період десь у п'ять років. Проте цей процес може пройти доволі швидко, оскільки Євросоюз має проблеми із нестачею робочої сили та старінням населення. У інших сферах відносини Києва та Брюсселя розвивалися не менш бурхливо. Після приєднання до Світової організації торгівлі ЄС пообіцяв Україні створення зони вільної торгівлі, а обіцянка членства в НАТО, надана Києву на саміті у Бухаресті, сприяла прихильності Брюсселя.

Почали з'являтися ідеї про нові формули партнерства та підкріплення старих - “Чорноморські синергії”, “Східне партнерство”, збільшення фінансування у межах політики добросусідства. Українська сторона зі свого боку запропонувала ЄС зменшити його енергозалежність від Москви та спорудити трубопровід “Вайт стрім”, а ще - підписати угоду про асоціацію. Після військового протистояння у Грузії Євросоюз здавалось усе більше схилявся у бік підтримки України і робив багато заяв із натяками про можливий прорив у відносинах між Брюсселем та Києвом. Втім, у вересні після саміту в Евіані (Франція) надії України стати у 2008 році кандидатом у члени ЄС розвіялися. З одного боку, дипломати домовилися, що нова угода між Україною та ЄС називатиметься “Угодою про асоціацію”, як і хотів Київ. З іншого - в проекті документу ні слова не говорилося про майбутню європейську перспективу.

В цьому питанні країни-члени Євросоюзу знову розділилися на два табори. Польща, Литва, Латвія, Естонія, Швеція та Великобританія зауважували, що Україна є європейською нацією і її місце - у Євросоюзі. Водночас, інші представники так званої “старої Європи” із Німеччиною на чолі виступили проти подальшого розширення на Схід: мовляв спочатку треба реформувати ЄС. На думку експертів, таке рішення викликано не в останню чергу й небажанням дратувати Росію. Водночас кілька разів ставали на заваді рішень на користь Києва і загострення постійних політичних чвар між українськими політиками. Черговому потеплінню відносин Києва та Брюсселя посприяла світова економічна криза. В середині грудня Ніколя Саркозі оголосив про виділення Україні майже двох мільярдів євро для боротьби із наслідками економічного спаду. Проте «газова війна» початку 2009 року неоднозначно сприйнята населенням Європи.

У найближчому майбутньому найбільш ймовірно, що ефективні відносини України з ЄС будуть здійснюватися через посередників, найстійкішими з яких є провідні політичні сили сусідньої Польщі, член ЄС з стійкими історичними зв'язками з Україною.

Основні етапи відносин ЄС-Україна

1991 рік—Декларація ЄС щодо України

1992 рік—Перша зустріч Україна-ЄС на найвищому рівні

1993 рік—Підписана угода між Європейськими співтовариствами та Україною про торгівлю текстильними виробами, відкриття представництва Комісії Європейських Співтовариств в Україні

1994 рік—їни ратифікувала Угоду про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС

1995 рік—Перше засідання Спільного комітету Україна-ЄС, створення представництва України при Європейських Співтовариствах

1996 рік—Європейський Союз визнав за Україною статус країни з перехідною економікою. Радою Міністрів ЄС прийняла план дій щодо України

1997 рік—Перший Саміт Україна-ЄС (Київ), підписано угоду між Європейським Співтовариством по вугіллю та сталі та урядом України про торгівлю сталеливарними виробами

1998 рік—набуття чинності угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, Україна офіційно заявила про прагнення набути статуса асоційованого членства в ЄС, прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 852 про запровадження механізму адаптації законодавства України до ЄС. Другий саміт Україна—ЄС (Відень)

1999 рік—Третій саміт Україна-ЄС (Київ), ЄС підтвердив намір сприяти вступу України до СОТ, початок роботи щодо запровадження зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

2001 рік—четвертий саміт Україна—ЄС (Ялта)

2002 рік—п'ятий саміт Україна—ЄС (Копенгаген)

У квітні 2004-го року на саміті Україна-ЄС євроочікування України були підірвані у зв'язку з неотриманням статусу країни з ринковою економікою від ради міністрів ЄС.

- 2005—Рада Європейського Союзу надала Україні статус країни із ринковою економікою, відбувся черговий саміт

-2006—саміт ЄС-Україна, Хельсінкі

-2007—саміт ЄС-Україна, Київ

-2008- переговори Україна –ЄС щодо нової Угоди, Черговий саміт (Франція), набуття чинності угод про спрощення візового режиму та реадмісію між Україною та ЄС, саміт ЄС-Україна (Евіан)

Заступник начальника Управління державної служби Головдержслужби України в Полтавській області М. Лахижа