Довіреності із-за кордону

Вікторія Голобородько,

кандидат юридичних наук, приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу

Довіреності із-за кордону

Достатньо часто в нотаріальній практиці трап­ляються випадки, коли за вчиненням нотаріальної дії звертається представник за довіреністю, посвідченою не нотаріусом України. При цьому виникають питання, відповіді на які ми спробує­мо знайти.

Ці відповіді залежать поперед усім від того, ким була посвідчена довіреність:

1) нотаріусом іншої держави;

2) консульськими установами України (в порядку ст. 38 Закону України «Про нотаріат» (далі — Закон).

І. Розглянемо спочатку довіреності, по­свідчені іноземними нотаріусами. Аспекти щодо порядку видачі, змісту та особливостей застосування таких довіреностей детально були розкриті в статті Зінчук А., «Про видачу нерезидентами довіреностей для дії в Україні»[1]. Отже, зупинятися на них ми не будемо і перейдемо до розгляду питання: якими мають бути дії нотаріуса при наданні йому для вчинення нотаріальної дії «іноземної» довіреності.

Відповідно до п. 7 гл. 4 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами Украї­ни (далі — Порядок) посвідчені нотаріусами довіреності, а також передоручення за ними, припинення їх дії підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей у порядку, встановленому Положенням про Єдиний реєстр довіреностей, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2006 № 000/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.12.2006 за № 000/13252. Враховуючи те, що Порядок регулює процедуру вчинення нотаріальних дій нотаріусів України, його положення не стосуються іноземних органів та посадових осіб.

Таким чином, довіреності, посвідчені нотаріусами за кордоном, не підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей. Такі довіреності згідно зі ст. 100 Закону приймаються нотаріусами України за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ України; без легалізації вони приймаються у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Виникає питання щодо перевірки дійсності розглядуваних довіреностей. Так, відповідно до абз. 3 п. 4 гл. 4 розділу І Порядку дійсність довіреності перевіряється нотаріусом за Єдиним реєстром довіреностей, за винятком довіреностей, які складено за кордоном за участі іноземних властей або які від них виходять.

Таким чином, перевірка дійсності довіреності здійснюється: а) лише в установленому порядку (за даними Єдиного реєстру довіреностей) і б) лише у випадках, коли довіреність підлягає внесенню у Єдиний реєстр довіреностей. При цьому слід пам’ятати, що:

представник має діяти в інтересах довірителя; їх відносини регулюються договором (у тому числі — усним), яким і встановлюється відповідальність кожної зі сторін;

особа, яка завертається за вчиненням нотаріальної дії, зобов’язана надати необхідні документи та інформацію (ст. 46 Закону);

нотаріус не несе відповідальності у разі, якщо особа, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії: подала неправдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов’язаного із вчиненням нотаріальної дії; подала недійсні та/або підроблені документи; не заявила про відсутність чи наявність осіб, прав чи інтересів яких може стосуватися нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася особа (ст. 27 Закону).

Отже, відповідальність за дійсність довіреності, посвідченої нотаріусом іншої держави, покладено на представника, який її надає.

Наступне питання: чи можливо посвідчити довіреність в порядку передоручення з «іноземної» довіреності і яким чином це зробити?

Законодавство не містить будь-яких заборон чи обмежень стосовно вчинення певних нотаріальних дій на підставі довіреностей, посвідчених за кордоном. Отже, передоручення є цілком можливим. Та необхідно враховувати те, що нотаріуси України вчиняють нотаріальні дії в порядку, встановленому законодавством України. Отже, під час посвідчення довіреності в порядку передоручення мають бути дотримані відповідні вимоги: в основній довіреності має бути застережене право на передоручення; довіреність, видана в порядку передоручення, не може містити в собі більше прав, ніж їх передано за основною довіреністю; строк дії довіреності, виданої за передорученням, не може перевищувати строку дії основної довіреності; на основній довіреності робиться відмітка про передоручення тощо (п. 5 гл. 4 розділу ІІ Порядку).

Крім того, будь-яка довіреність, посвідчена нотаріусом України (у тому числі в порядку передоручення), підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей на підставі наведеного вище п. 7 гл. 4 розд. ІІ Порядку. Однак враховуючи, що відомостей про основну довіреність в Єдиному реєстрі довіреностей немає і не може бути, реєстрація передоручення в цьому випадку здійснюється нотаріусом як реєстрація основної довіреності із зазначенням в графі «додаткові відомості», що це передоручення.

ІІ. Принципово відрізняється робота з довіреностями, посвідченими консульськими установами України. З одного боку, ситуація виглядає простіше, адже їх посвідчення відбувається за правилами, встановленими законодавством України, вони не потребують консульської легалізації чи проставлення апостилю, викладаються українською мовою (див. вказану вище статтю Зінчука А., «Про видачу нерезидентами довіреностей для дії в Україні»).

Зворотним боком медалі в цьому випадку є те, що відповідно до п. 3.5.3 Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України за кордоном (затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.12.2004 № 000/5/310) та п. 2.2. Положення про Єдиний реєстр довіреностей такі довіреності підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей за заявою довірителя.

Заява про реєстрацію зазначених довіреностей надається Реєстратору безпосередньо довірителем. У разі неможливості подання заяви на реєстрацію довіреності безпосередньо довірителем підпис довірителя на такій заяві повинен бути засвідчений підписом та печаткою особи, яка посвідчила довіреність.

Отже, коли за вчиненням нотаріальної дії звертається представник з довіреністю, посвідченою консульською установою України, нотаріус перевіряє дійсність такої довіреності за даними Єдиного реєстру довіреності (якщо довіреність вже зареєстрована в Реєстрі). Якщо ж довіреність в Єдиний реєстр ще не внесена, нотаріус спочатку її реєструє на підставі відповідної заяви довірителя, справжність підпису на якій засвідчено консульською установою. Після реєстрації нотаріус формує витяг про перевірку дійсності довіреності і вчиняє нота­ріальну дію.

Враховуючи викладене, реєстрація довіреності, виданої в порядку передоручення з «консульської» довіреності, провадиться в Єдиному реєстрі довіреностей у звичайному порядку.

[1] Мала енциклопедія нотаріуса. – 2011. – № 6. – С. 99–101.