Гордість села

ГОРДІСТЬ СЕЛА

Миронюк Леонід Іванович ( рр.) – вчитель, літературознавець

Народився 2 червня 1939 року на Черкащині. Піс­ля закінчення школи навчається в Київському музич­ному училищі, але згодом переводиться в Канівський культосвітній технікум, який закінчує з відзнакою.

Але хлопець, закоханий в українську мову і літера­туру, вступає на філологічний факультет Одеського уні­верситету. Після його закінчення отримує направлення на Буковину. У роках працює в селах Кадубівці та Погорілівка, надалі – в Звенячині.

Після зустрічі з відомим українським письменником Олесем Гончарем Леонід Іванович на початку 70-х років створює у школі літературний клуб «Тронка». Учи­тель захопився літературознавчими пошуками. У сільській бібліотеці зберігаються 400 книг з автографами О. Гончара, М. Бажана, І. Драча, С. Михалкова, Р. Гамзатова та інших письменників. В архіві вчителя з’явилися й рідкісні матеріали: газета «Буко­вина» за 1898 рік з підписом Осипа Маковея, листи Івана Драча, Івана Бажанського, фото Володимира Карбулицького, про життя і творчість Євгенії Ярошинської, Юрія Федьковича та інших.

Леонід Іванович відвідав усі літературні місця області, склав спеціальний путівник, а також бібліографічний покажчик «Письменники Буковини». Пер­шим у районі розробив «Літературно-мистецьку карту Заставнівщини». Бага­тогранна і плідна літературознавча діяльність спонукає Л. Миронюка закінчити аспірантуру, скласти кандидатський мінімум, розпочати роботу над дисертаці­єю.

У 1993 році Леонід Іванович є делегатом Першого Всеукраїнського з’їзду педаго­гічних працівників незалежної України, де йому було присвоєно звання «Заслуже­ний вчитель України».

І. Миронюк 4 квітня 1997 року. Похований на Черкащині.

(1954 р.) – генеральний директор ТзОВ «АФ-ЛТД».

Народився 1954 р. в с. Звенячин, де з Похвальною грамотою закінчив місцеву школу. Вступає до Вінницького технікуму електронних приладів, працює інженером на Чернівецькому заводі «Кварц».

З 1974 по 1976 рік служив в армії, після чого влаштовується на роботу на Бояр­ський машинобудівний завод «Іскра». Тут пройшов шлях від майстра до начальника відділу технічного контролю випускного цеху.

У 1983 р. Богдан Олександрович закінчив Київський політехнічний інститут, здобувши фах інженера електронної техніки.

З 1985 р. працював у Спілці кінематографістів України, в українському відділен­ні творчого виробничого об’єднання «Кіноцентр» інженером І категорії, начальни­ком цеху, головним інженером.

З 1995 р. – генеральний директор ТзОВ «АФ-ЛТД» – підприємства сервісного обслуговування електронної техніки (м. Київ).

З 1997 р. він – заступник голови земляцтва «Буковина». Нагороджений Подякою і Грамотою Київського міського голови, а також вищою відзнакою державної адміні­страції Чернівецької області та Чернівецької обласної ради «Буковина».

Капустянська Світлана Михайлівна (1966 р.) – керівник самодіяльного на­родного фольклорного колективу «Веселі молодички»

Народилася в с. Зве-нячин. У 1985 році закінчила Чернівецьке училище культури за спеціальністю «режи-сер». Здібний орга-ніза­тор, наполеглива у праці, що сприяло ство­ренню аматорсь-кого фольклорного колекти­ву «Веселі молодички». У 2002 році колективу присвоєне звання «Народний». На початку 2004 року «Веселі молодички» виступали на районному та обласному оглядах-конкурсах «Різдвяний вертеп».

Колектив – учасник свята в Городенці Івано-Франківської області на Міжрегіо­нальному фестивалі «Дністрові зорі», пізніше – Міжнародному фестивалі «Буковин­ські зустрічі» в Чернівцях та багатьох концертів краю.

За матеріалами вчителя історії

Пасічник Орисі Дмитрівни

За матеріалами книги Миколи Черешнюка

«Історія сіл Заставнівщини»