Життя чи смерть

„Життя чи смерть”

Перед кожною людиною, без огляду на її вік, становище чи стать стоїть найосновніше питання: Що з тобою буде після твоєї смерті – спасешся чи загинеш навіки?

Будеш вічно жити у славі, як спадкоємець Божого царства, чи вічно терпітимеш разом з демонами в пеклі?

Для цієї застанови тобі допоможе малий біблійний курс про пекло і про небо.

останні речі

Біблійний курс про пекло (I частина)

„Нам треба говорити про пекло, щоб не впасти до нього” (св. Іван Золотоустий).

Вивчи напам’ять: Мт. 25,41 „Тоді скаже (Господь Ісус – Суддя) і тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові і ангелам його”.

Розважання: Мт. 25,41.

А) Тоді скаже і тим, що ліворуч...

1) Кого Господь Ісус на останньому суді поставить ліворуч престолу своєї слави? Мт. 25,33.

2) Яких людей Справедливий Суддя називає „козлами”? Проаналізуй біблійний текст Мт. 25,42-45.

3) Що зроблять Божі ангели після Божого Суду із засудженими? Мт. 13,42.

Б) ІДІТЬ ВІД МЕНЕ ГЕТЬ, ПРОКЛЯТІ, В ВОГОНЬ ВІЧНИЙ

1) Як господар (Ісус) устане і замкне двері, хто з людей залишиться знадвору та почне стукати в двері та казати: „Господи, відчини нам”? Лк. 13,

Тісні ворота – життя самовідречення.

2) Що чекає члени нашого тіла (руки, ноги, очі), коли піддадуться спокусам? Мк.9,44.46.48.

3) Як поводитися в часі, коли диявол спокушає, щоб не впасти і не перебувати у грісі? Мт.18,8; 2Кор. 6,17.

4) Що чекає викинутих назовні? Лк. 13,28.

5) Хто із запрошених не покуштує Господньої вечері (хто не буде спасенний)?

а) Лк. 14,18

б) Мт. 22,3.5

в) Мт. 22,6

г) Мт. 22,11

6) Що зробив цар з тими, які були негідними його весільного бенкету? Мт. 22,7.13.

7) Як поводиться невірний слуга Божий? Лк. 12,45.

8) Що зі злим слугою зробить Пан, коли несподівано прийде? Лк. 12,46.

Богопосвячені особи, уважайте на себе, коли стоїте, щоб ви не впали (пор.1Кор. 10,12).

9) Чому Молодий замкнув двері перед нерозумними дівами? Мт. 25,3

10) Яка причина того, що не кожний, хто промовляє до Ісуса: „Господи, Господи” ввійде в Царство небесне? Мт. 7,21-23.

В) вогонь вічний, приготований дияволові і ангелам його

1) Як св. Іван Богослов у своєму Одкровенні називає „вогонь вічний”? Од. 21,8.

2) Скажи на основі Од.21,8, яких людей зустріне „смерть друга”?

3) Кому Господь Ісус відплатить за Божою справедливістю полум’ям вогненним? 2Сол. 1,8.

4) Куди попав багатий чоловік? Лк. 16,23.

а) Як ще висловився про полум’я, в якому він перебував після своєї смерті? Лк. 16,28.

б) За що багач опинився навіки засуджений в пеклі? Лк. 16,31.

5) Хто бажає нашої вічної погибелі? 1Пт. 5,8.

6) Той, який сидить на престолі та творить все нове, стверджує, що в озеро, яке горить огнем і сіркою (це є смерть друга), буде повержено:

а) Од. 20,10

б) Од. 20,14

в) Дан. 12,1-2

Од. 20,15

Од. 14,9-11

7) Божа кара, яку зазнають диявол, звір, лжепророк (антихрист), перша смерть, ад, прокляті люди, буде вічна! Мт. 25,46.

ПРАКТИКА: напиши напам’ять Мт. 25,41.

„Хай пам’ять про вічний вогонь іде з тобою до ліжка кожного вечора і хай вона встає з тобою...” (св. Іван Ліствичник).

останні речі

Біблійний курс про пекло (II частина)

Вивчи напам’ять 2 Сол.1,7б-9: „Коли з’явиться з неба Господь Ісус з ангелами...щоб відплатити тим, які не знають Бога і не коряться Євангелії Господа Нашого Ісуса. Вони зазнають кари вічної погибелі – віддалені від обличчя Господа і від Його слави і могутності”.

1) Хто з’явиться, звідки і з ким?

2) Чому з’явиться і кому відплатить?

3) Що зазнають?

4) Яких трьох відділень зазнають засуджені на вічну погибель?

Щоб відплатити...

Вих. 34,7; Єр. 25,29; Юд. 5.

Тим, які не знають Бога...

Мт. 22,29; Мт. 25,29-30; Ів. 8,19.

і не коряться євангелії господа нашого ісуса христа...

Мр. 1,15; Мр. 8,35; Гал. 1,9.

вони зазнають кари вічної погибелі...

Дан. 12,2; Мт. 7,13; Фил. 3,19; Юд. 7; 2 Пт. 3,7; Мт. 25,41.

віддалені від обличчя господа...

Лк. 13,27-28; Од. 6,16; Мт. 27,46; Втор. 31,17-18; Іс. 59,2.

віддалені від його слави...

Мт. 25,31; Рм. 1,23; Рм. 3,23; Од. 21,23-24; 2 Хр. 7,3.

відділені від його могутності...

Мт. 10,1; Мт. 22,29; Мт. 28,18; Ді. 1,8.

Напиши напам’ять 2 Сол. 1,7б-9

Примінення:

1) Що маєш робити, щоб правдиво пізнати Бога? Що робити, щоб підкоритися Його Євангелії?

2) Що робити, щоб не зазнати кари вічної погибелі?

3) Який гріх для тебе є найбільшою перешкодою, щоб ти вже тепер міг оглядати Боже обличчя?

4) Якби ти тепер помер, де буде твоя душа?

1. Головний стишок треба знати напам’ять. Протягом тижня щодня багато разів повторяти його напам’ять.

2. Питання і відповіді:

П: Бог є любов, хіба Він може когось мучити?

В: Він нікого не мучить. Засуджений добровільно відкинув Бога і вперто та свавільно сам собі вибрав таку вічність Бог вчинив усе для того, щоб людина могла спастися. Однак Він респектує її свободу.

П: Грецьке слово aionios означає довготриваючий?

В: В Святому Письмі aionios означає вічний. Цей термін згадується 71 раз. 64 рази має позитивне значення: вічний Бог, вічне життя, вічна слава, вічне царство, а 7 разів використовується негативно: вічний вогонь, вічні терпіння.

П: Чи може Добрий Бог когось карати?

В: Доброта Божа не полягає в тому, що Бог є байдужий у відношенні до гріха. Вчення Церкви є таким, що Бог є найсправедливіший, за добре нагороджує, а за зле карає (6 правд віри).

П: Чи знищить Бог грішників, тобто що вже не будуть існувати? (кондиціоналізм)

В: При воскресінні Бог воскресить усіх – добрих і злих. Злих – на засуд, добрих – на славу (пор. Ів.5,29; Дан.12,2).

П: Чи вкінці пекло буде знищене і диявол буде каятися? (єресь апокатастазис)

В: Не буде. Диявол ані прокляті вже ніколи не будуть каятися, навіть якби мали таку можливість.

П: Чи вічна кара є справедливою, коли життя є таке коротке?

В: Коли хтось вб’є людину – то це зробить за одну секунду, а за це отримує кару смерті або багато років ув’язнення. Бог є вічний, а наша душа безсмертна. Тому і кара має вимір вічності. До пекла йде той, хто відкинув вічне спасіння, яке дарував наш Бог своєю смертю на хресті.

П: Чи це правильно, що сьогодні багато людей приймають науку про реінкарнацію?

В: Ні! Ця наука є брехнею і диявольським обманом. Якщо християнин її прийме – стає відступником, тому що ця брехня заперечує: особового Бога, Найсвятішу Тройцю, безсмертість душі, гріх, Христову жертву на хресті за наші гріхи, вічне небо і вічне пекло.

Пам’ятай:

- Хто заперечує вічне пекло, заперечує Христову смерть на хресті за наші гріхи, а Христа вважає тільки звичайною людиною (в книзі „Бесіди з блаженнішим Л. Гузаром. До постконфесійного християнства” Л. Гузар заперечує вічне пекло).

- Кардинал стверджує, що пекло не є вічне і що „остаточно в ньому ніхто не буде”. Це – неправда. Боже Слово каже: „Ідіть від мене прокляті у вічний вогонь” (Мт. 25,41).

Ісус на Голготі при словах „Елої, елої” пережив саму сутність пекла, тобто відлучення від Бога. Ісус на Голготі переміг гріх, диявола і пекло. Хто прийняв Ісуса Христа і в Ньому залишається, той вже має вічне життя, і ні гріх, ні диявол, ні пекло не має над ним влади.

Правда про вічну погибель – про пекло

Одна дівчина йшла до храму. Священик мав коротку проповідь. Прочитав зі Святого Письма: „Підуть у вічний вогонь, де буде плач і скрегіт зубів”. Потім нагнувся з проповідальниці і сказав: „Тільки одного боюся, вічної погибелі.” Потім сумно подивився на людей. Через слово прийшов Божий Дух і почав сильно діяти і на дівчину, яка собі нараз усвідомила: Але і я можу загинути навіки! Тяжко висловити це словами, цю реальність глибокого болю перед страшною небезпекою, яка мені особисто загрожує. Це треба пережити.

Дівчина близько трьох тижнів переживала страшну депресію, що власне вже є засуджена. В такому стані прийшла до храму. Священик прочитав Євангеліє про Доброго Пастиря і почав говорити про Ісуса – „Хто повірить в Христа і прийме Його, той спасеться.” Дівчина щиро повірила і усвідомила, що має вічне життя. Прийшла велика радість і мир.

Думка про пекло має нас вести до того, щоб ми до нього не пішли.

Якщо десь буде стояти посудина з сильною отрутою, мушу перед нею перестерегти, намалюю череп з кістками і напишу: „Обережно смерть!” Який це був би злочин, коли б написали: „Кока-кола.” Що станенеться в годині смерті з такими людьми, які відкинули пересторогу перед пеклом – вічною смертю? Бог є милосердний, але і справедливий. Стукає у двері нашого серця і хоче дати нам вічне життя. Це життя є у Його Сині. Милосердя – прощення гріхів – є в Ісусі Христі. Хто Його відкине, відкине Милосердя і вічне життя.

Ми спасенні у Христі, ніде інше. Жодні філософії, психології, чужі релігії, модерні теології, жодні медитаційні техніки, жодна наша доброта нас не спасе. Спасіння є тільки у Христі. Розбійник, який помирав на Голготі, відразу пішов до раю, тому що повірив в Ісуса Христа. Фарисеї і знавці Святого Письма не повірили. Це люди, які говорять про Бога, але не навернулися, не живуть з віри, хоча і займають якийсь церковний уряд.

В приватному об’явленні в Джублику (Україна) на питання, чи в пеклі є і єпископи, візіонерка відповіла: „Так, і багато!”

Мт.25,46: „І підуть ті на вічну кару, а праведники на життя вічне.”

Св. Василій Великий у Коротких правилах говорить: „Єретики видумують кінець покарань, щоб мати більшу сміливість грішити...Якби закінчилась кара, то би закінчилось і вічне життя. До обидвох додається слово вічне.”

Рахувати зі смертю, з вічністю і з пеклом – це мудрість. Хто при житті не хоче вірити в пекло, то після смерті до нього впаде.

Наука Святого Письма і Святих Отців є цілком протилежною до вчення кард. Л.Гузара.

Мт.10,28: „Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтесь радше того, хто може погубити душу і тіло в пеклі.”

Кого повинні боятися? Того, хто проповідує єресь, що пекло не є вічне (Л. Гузар).

ІКТ в Ісуса не вірить. Вони мають т. зв. Христа історичного і Христа віри. Якщо це приймете, то такою вірою не спасетеся.

Мт.7,13: „Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері і розлога та дорога, що веде на погибель і багато нею ходять.” Дорога, котра веде до пекла, є широка. „Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять!” (стих 14). Ця дорога – це Голгота, Ісусова смерть.

Мт.13,41-42: „Син Чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть із Його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня, і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів.” Тут замість слова „пекло” використано термін „вогняна піч”. Св. Письмо використовує 28 синонімів для пекла – друга смерть, вогняне озеро, вогонь і сірка, осудження, анатема, вічний засуд, погибель і т. д.

Мт.13,49-50: „Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів.”

Лк.16,27наст.: „Терплячи тяжкі муки він закричав уголос: Отче, благаю ж тебе, пошли його в дім батька мого; я маю п’ять братів, нехай він їм скаже, щоб і вони також не прийшли в це місце муки. Авраам мовив: Мають Мойсея і пророків; нехай їх слухають! Той відповів: Ні, отче Аврааме, але коли до них прийде хто з мертвих, вони покаються. А той відозвавсь до нього: Як вони не слухають Мойсея і пророків, то навіть коли хто воскресне з мертвих, не повірять”. Тут є включена правда про затверділість серця: „Навіть коли хто воскресне з мертвих, не повірять”. Бо не хочуть повірити.

„Мають Мойсея і пророків”. Що робить Мойсей і пророки? Проповідують Боже слово, яке нам дав Бог. Нічого іншого. Коли слухаємо Мойсея і пророків, слухаємо Бога. Але якщо слухаємо фальшивих пророків, які нам говорять, що пекла нема, що Ісус є звичайна людина, то якщо їх слухаємо, підемо до пекла з ними.

Причиною, що багач був у пеклі, не було те, що був багатим, а Лазар пішов до раю не тому, що був бідний. Лазар був у небі, тому що мав віру в Бога і вірив Мойсеєві і пророкам, а багач був у пеклі, бо не повірив. А так є і сьогодні. До пекла підуть ті, які не повірять Божому слову, а до неба підуть ті, які вірять. Ісус сказав: „Хто увірує, той буде спасенний, хто не увірує, той буде осуджений” (Мр.16,16).

В 13ст. жив в Парижі професор Раймунд Діоссерс, який був дуже вчений, але також дуже гордий. Коли помер, то спочатку молилися біля його труни вдома. Відмовляли молитву: „Покажи мені переступи і гріх мій”. Це слова з книги Йова, які цитували в молитві. Коли священик вимовив ці слова, нараз почули голос: „Я засуджений справедливим Божим вироком”. Усі злякалися, зняли віко з труни, однак все виглядало нормально. Знову молилися ту саму молитву. Мертвий сів і сказав: „Я засуджений справедливим Божим вироком”, – і впав. Усі цим були перелякані, цілий Париж. Єпископи обмірковували, що мають робити. Один з них запропонував: „Почекаємо до завтра, завтра ще раз помолимось.” На другий день зібралось ще більше людей. Знову почали молитись. І коли молились: „Покажи мені переступи і гріх мій”, знову сів і сказав: „Я засуджений справедливим Божим вироком”. При цьому був там присутній один дуже вчений теолог, доктор Бруно. Коли таке побачив, то був так шокований, що відійшов на усамітнення і разом зі своїми приятелями заснували монаший чин Картузіанів.

Святий Франциск Ґіроламо був місіонером в Неаполі, у 18 столітті. Проводив місії перед одним храмом на малій площі, а з одного вікна постійно кричала якась жінка. Співала і перебивала його проповідь, щоб люди його не чули. Але він не здавався. По якомусь часі знову прийшов на те місце, і коли почав проповідувати, вже ніхто його не перебивав. Після проповіді запитав: „Що є з тою жінкою? Як то, що мене не перебиває?” Йому відповіли: „Кілька годин назад нагло померла.” „А що з нею?” – запитував далі. Йому відповіли: „Ще лежить мертва у своїй квартирі”. Сказав: „Ходімо туди.” З групою чоловіків прийшли в її квартиру. Лежала мертва. Називалася Катерина і він їй сказав: „Катерино, де ти тепер?” Відповіді не було. Мовчала, була мертва. Знову сказав: „В імені Божім наказую тобі, скажи, де ти тепер?” Вона відкрила очі, потім повільно уста і сказала: „В пеклі.” Запитав знову. І вона знову повторила: „В пеклі.” Ця жива проповідь навернула більше людей, ніж ціла його місія.

Коротка подія, яка відбулася в Будапешті у 1937р. Були дві подруги. Одна називалася Клара, друга – Анна. Клара була побожною, ходила до костела, приступала до Святого Причастя. Анна була байдужа, не цікавилася Божими речами. Жила заможно, але без Бога. Завжди в неділю з чоловіком виїжджали машиною на прогулянку і поверталися ввечері, з Богом не рахували. Коли ж одного разу в неділю поверталися додому, нараз навпроти їх осліпило різке світло якоїсь машини, удар... Анна відчула великий біль, це був смертельний удар; відразу опинилася на вічності. Через декілька днів Клара мала дивний сон. Був дуже живий. У сні побачила подругу Анну, яка розповідала їй все про своє життя. Вкінці сказала: „Не молися за мене, я в пеклі.” Потім додала: „Я і тебе тепер ненавиджу, ми всіх ненавидимо, але Бог допустив і я мушу сказати тобі правду. Я змушена це зробити.” Розповіла їй всі подробиці, чому є в пеклі. Говорила також про терпіння в пеклі, яке воно жахливе, про всі ті болі, безнадію, ненависть і біль, який має душа. Клара прокинулась, була стривожена і перелякана, вже не могла спати. Перше, що зранку зробила – бігла до костела. Коли повернулася, то зауважила, що в поштовій скринці лежить якийсь лист. Відкрила його – це був лист від тої Анни – там було написано: „Я в пеклі, я навіки засуджена, не молися за мене. Анна.”

Свідоцтв з пекла є багато. Записано двохгодинне свідоцтво Яна МакКормака з Нової Зеландії, який в 1981р. пережив трагічну подію, після якої опинився в пеклі. Ця подія сталася на острові Маврикій, який розташований поблизу Мадагаскару. Під час занурення в море Ян отримав 5 ужалень від отруйних медуз. Коли випливав з води, мав уже набряклу цілу руку. Усвідомлював собі, що це смертельно. В лікарні помер. Нараз спізнав, що він не знаходиться в матеріальному світі. Голоси навколо нього кричали з ненавистю. Крім того, усвідомлював, як на нього дивляться якісь очі страшним ненависним поглядом, так ніби хтось переслідує вас в темряві і хоче вбити. Але тут було в сто раз гірше. Переживав постійно зростаючі демонські жахи, муки і зрозумів, що є в пеклі. Враз у цій темряві показався ніжний промінь світла, який збільшився, а потім Ісус витягнув його з пекла. Ян отримав завдання свідчити про свій досвід, щоб уберегти багатьох від цього місця вічних мук!

Доктор Ґлорія Поло свідчить: „5.5.1995р. біля Народного Університету в Боготі (Колумбія), близько 5-ї пополудні нас з висоти вдарила блискавка. Мій племінник моментально був мертвий, помер на місці. Ціле моє тіло звугліло від могутнього удару блискавки. На мені не було жодних здорових м’язів, мої ребра, живіт, як і мої ноги та печінка були попечені. Блискавка вийшла з мене через праву ногу. Нирки і легені були дуже попечені.

Я була рабою свого тіла. Щодня чотири години витрачала на аеробіку, масажі, дієти та ін.

В тому часі в університеті одного дня я почула, як один католицький священик говорив, що „не існує жодний диявол ані пекло.”

Це було саме те, що я хотіла почути! Так, тепер я навіть почала всім розказувати, що диявол зовсім не існує.

Коли я була під наркозом на операційному столі, враз я страшенно налякалася! Бо нараз я побачила, що демони справді існують. А тепер прийшли, щоб мене забрати. Я бачила тих демонів перед собою в усій їхній страхітливості. Нічого так страшного ані не можна уявити, так страшно виглядають ці дияволи насправді. І так, нараз бачу, як зі стін операційного залу виступає багато темних постатей. Ненависть прямо дивиться з їхніх очей. Нараз починаю розуміти, що я їм щось винна. Прийшли, щоб звести зі мною рахунки.

Уся моя наука, хитрість і становище в суспільстві тепер мені були нінащо. Я почала валятися по землі, кидатись на своє тіло, бо хотіла увійти до свого тіла, але моє тіло мене вже не прийняло. А цього я дуже злякалась. Почала бігти і втікати. Не знаю як, але пройшла крізь стіну операційного залу. Не хотіла нічого, тільки втекти, але коли пройшла крізь стіну – аж тут – я зробила стрибок у ніщо. Була послана в один з цих тунелів, які тут були і вели вниз.

Мене постійно тягнуло глибоко в землю, я рухалася безперервно додолу, хоча весь час старалася вирватися звідти назовні. Світла ставало щораз менше і ставало щораз темніше. А я летіла тим тунелем далі, аж настала надзвичайна темрява.

Коли я так висіла над прірвою, демонів дратувала ця дрібка світла, яку я ще мала в душі, і тому усі ці потвори накинулись на мене. Ці страшні потвори були як личинки, як упирі, які намагалися знищити в мені це світло. Уявіть собі мій спротив і жах, коли бачила себе покриту цими огидними потворами. Я кричала і кричала, як божевільна. Ці істоти горіли. О, мої сестри і брати, йдеться про живу темряву, це є ненависть, яка так пече, яка нас поглинає, яка нас використовує і висмоктує. Нема слів, щоб описати ці жахи.

„Я ніколи в неділю не пропускала Святу Літургію. Якщо за ціле своє життя пропустила Святу Літургію п’ять разів, то це вже багато. Так що ж тоді я тут роблю? Випустіть мене звідти! Заберіть мене звідти геть!”

Я продовжувала кричати і ревіти, покрита тими огидними істотами, які мене обліпили. „Я римокатоличка, я практикуюча католичка, прошу, визвольте мене звідти!”

В цю мить, коли я так кричала, моє тіло на землі було в глибокій комі. До мене було підключено багато пристроїв. Я була в агонії. Помирала. Жодне повітря вже не наповнювало мої легені, нирки вже не працювали, „жила тільки тому, що була підключена до пристроїв і тому, що моя сестра, яка також є лікарка, наполягала, щоб пристрої не відключали.”

Ціле свідчення в книзі Ґлорії Поло для католиків, а особливо для жінок, які хочуть щиро любити Бога і своїх ближніх і серйозно рахувати з вічністю, є дуже корисним.

Сестра Фаустина свідчить: „Господь мені сказав: Душі гинуть. Не користають з Моїх гірких мук. Даю їм вже останню надію на рятунок – святе милосердя. Втрата кожної душі огортає мене смертельним смутком. Знову пригадую тобі, моя доню, скільки разів почуєш, як вибиває 15-ту годину, занурся ціла до мого милосердя і проси мого милосердя для цілого світу, а особливо для бідних грішників. Передусім для тих, які в цій хвилі вмирають. В цій годині випросиш усе для себе і для інших. В цю годину, милосердя отримав цілий світ. Моя доню, якщо тобі дозволять обов’язки... якщо не можеш молитися довший час, то хоч на хвильку занурся до моїх ран, на тому місці де в тій хвилі перебуваєш...” Ці слова стосуються і нас, коли щодня о третій годині молимося: „Ісусе, Ісусе, Ісусе, помилуй мене грішного” (це повторюємо п’ять разів).