Іовчева Аліна Михайлівна,
аспірантка факультету політичних наук
Чорноморського державного університету імені П. Могили
РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ
В СУЧАСНІЙ ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СЕРБСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ
Гендерний баланс у владних структурах будь-якої демократично орієнтованої країни – це основа стабільного і ефективного розвитку політичної системи, яка при залученні жінок в політичні процеси, стає більш гуманною та соціально орієнтованою[1]. Цей факт доведений багатьма державами світу, зокрема, політичним досвідом країн Скандинавії.
Натомість, є країни, в яких ситуація з рівномірним гендерним представництвом є досить суперечливою та неоднозначною. Тобто, де-юре ратифіковані всі міжнародні договори з гендерної проблематики, ведеться мова про те, що представництво жінок в органах влади – це процес важливий та необхідний, проте, де-факто відсутні будь-які практичні механізми, які б сприяли збільшенню кількості жінок в політиці. Як результат відсоток жінок у владних структурах таких країн досягає ледве 10%.
Досвід країн Європи, які перейшли до активної реалізації принципів гендерного рівності в політичній системі, доводить, що цей процес потребує чітких практичних механізмів, які б стимулювали залучення жінок у політику. Яскравим прикладом практичного впровадження основ гендерного збалансування в структурах влади є Республіка Сербія.
Після виборів 2000 року представництво жінок в структурах влади Сербії налічувало ледь 11%. Ситуація суттєво поліпшилась після введення системи гендерного квотування, жінкам надавалось 30% місць у виборчих списках [2, с.2-3]. Практика застосування системи квот сприяла збільшенню кількості жінок в структурах влади майже вдвічі (20,4%), а на місцевому рівні навіть втричі (21,3%) [3, с.433].
Однак, незважаючи на те, що квоти, в якості механізму забезпечення гендерної рівності, були законодавчо закріпленні, дискусії щодо їх реалізації були досить гострими. Лідери політичних партій запевняли, що жінкам за особистими обов’язками немає часу займатися політикою і вони ніколи не виправдають ті 30%, які їм надані [3, с.434]. Введення жіноцтва в політику подекуди мало номінальний характер лише для того, що забезпечити встановлену законодавством квоту. Як і раніше жінка-політик в сербській політиці була явищем незвичним та непопулярним. Шлях до лідируючих позицій і керівних політичних посад був для неї набагато важчим ніж для її колег чоловіків. Місця, які надавались жінкам у виборчих списках були майже непрохідними. Чоловіки-політики всіляко підкреслювали позицію номінальності і низької ефективності гендерних квот. Така сама думка часто пропагувалась ЗМІ, що сприяло скептичному сприйняттю політично-активних жінок в суспільстві. Окрім того, значним недоліком впровадження системи квотування було те, що спершу необхідною була освітня програма для політично зацікавлених і активних жінок. Адже, отримавши владний ресурс у вигляді 30% у виборчих списках, жінки виявилися непідготовленими до включення в політичні процеси країни. Відсутність управлінського досвіду та належної освіти в цій галузі сприяло консолідації жінок в НГО (недержавні громадські об’єднання), які мали на меті популяризацію у суспільстві ідей гендерної рівності в структурах влади, політично-просвітницьку діяльність для жінок та підтримку жінок-кандидатів. Почала створюватись інформативно-освітня мережа, яка об’єднувала політично-активних жінок та тих, які цікавляться політичними процесами. Шляхом проведення різноманітних тренінгів, конференцій, круглих столів розкривалися питання поєднання особистих обов’язків та політичної участі жінок. Саме за допомогою активної діяльності НГО розпочалося якісне оновлення політичної еліти Сербії. Жінки почали усвідомлювати свою роль і призначення у процесі вироблення та реалізації політичних рішень. В більшості політичних партій жінка-політик стала сприйматися як самодостатня політична особистість.
Сьогодні жінка є невід’ємною частиною сербського політикуму. Політична активність жінок загалом виправдала ті 30% владних місць, які колись їм було довірено. Жінка-політик в Сербії – це кваліфікований спеціаліст, який вдало поєднує професійну і особисту діяльність.
Разом з тим, загально відомо, що система квотування в політичних процесах подекуди є явищем необхідним, але тимчасовим. Таким чином, минулого року, було прийнято рішення про відміну системи гендерного квотування в сербській політиці. Те, задля чого квоти були введені відбулося – жінки стали активними складовими політичної системи Сербії.
Звісно, потрібно відмітити, що процес впровадження квот в сербську політику мав певні недоліки, які були згодом виправлені за рахунок ефективної діяльності НГО. Проте, досвід Сербії є досить цікавим для України. Обидві держави є «молодими» країнами перехідного типу з православними традиціями та схожим історичним досвідом (Україна є країною, що вийшла з Радянського Союзу, а Сербія - з Югославії). Тож, ґрунтовно проаналізувавши досвід Сербії стосовно створення гендерно-збалансованого політикуму, можна було б розробити ефективні та дієві механізми для забезпечення гендерної рівності в українській політичній системі.
Література:
1. Рада Європи: жінок у політиці мало [Електронний ресурс]/NEWSru.ua - Режим доступу: http://www. /world/22aug2007/zencinu. html
2. Mrsević Z. Implementing Quotas: Legal Reform and Enforcement in Serbia and Montenegro/Zorica Mrsević// The Implementation of Quotas: European Experiences. - Budapest, 2004.
3. Čičkarić L. Žene u političkoj areni – insajderke ili autsajderke?/Lilijana Čičkarić// Sociologija, Vol. LI. – 2009. –
№ 4. – С.421-436
