Для розміщення на сайтах

Для розміщення на сайтах

Документи, що підтверджують країну походження товару

Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країна походження товару заявляється органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про його походження. Такими документами, зокрема, є:

1) сертифікат про походження товару;

2) засвідчена декларація про походження товару;

3) декларація про походження товару;

4) сертифікат про регіональне найменування товару.

Якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару, або органом доходів і зборів встановлено інші дані, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження даних про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Додатковими відомостями є такі, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах відповідності, якості тощо, митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Перелік документів, що підтверджують країну походження товару, визначено у ст. 43 Митного кодексу України від 13.03.2012 року зі змінами та доповненнями.

Затверджено Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій

Міністерство доходів і зборів України 3 березня 2014 року наказом № 000 затвердило Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій (далі – наказ № 000).

Зауважимо, Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій містить, зокрема, перелік РРО, дозволених до первинної реєстрації, а також первинна реєстрація яких заборонена.

Водночас, цим наказом визнано таким, що втратив чинність, наказ Міндоходів від 20.01.2014 № 43.

Більш детально ознайомитись з наказом № 000 можна на офіційному веб-порталі Міндоходів.

14 березня 2014 року - граничний строк сплати авансових платежів з ПДФО

Фізичні особи–підприємці, які працюють на загальній системі оподаткування, авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховують самостійно. Розмір таких платежів повинен становити не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах). Авансові платежі сплачуються до бюджету по 25 відсотків щокварталу у терміни до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада (пп.177.5.1 п.177.5 ст. 177 Податкового кодексу України).

Таким чином, 14 березня 2014 року є граничним днем сплати підприємцями авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб.

Водночас, у разі зменшення суми отриманого доходу за попередній квартал поточного року більш ніж на 20 відсотків у порівнянні з розрахунковою сумою доходу на такий квартал, платник податку має право зменшити суму авансового платежу, що підлягає сплаті у наступний строк, встановлений пп.177.5.1 ПКУ.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, визначено ст.177 ПКУ.

З 1 березня податкову накладну потрібно складати за новою формою

Розглядаючи питання щодо складання податкових накладних Міндоходів  в роз’ясненні від 03.03.2014 «Ким складаються податкові накладні» нагадує, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Якщо не зареєстровані платниками ПДВ філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють постачання товарів/послуг та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі структурні підрозділи, може делегувати філії або структурному підрозділу право складання податкових накладних.

Під час виконання договорів про спільну діяльність податкова накладна складається особою, яка веде облік результатів такої діяльності та відповідальна за утримання і внесення податку до бюджету.

При здійсненні господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, отриманого в управління за договорами про управління майном, податкова накладна складається особою - управителем майна, яка веде окремий облік з ПДВ таких господарських операцій та відповідальна за утримання і внесення податку до бюджету.

У разі надання нерезидентом послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, податкова накладна складається зареєстрованим на території України платником податку - покупцем (отримувачем).

Крім цього, зазначено, що з 1 березня 2014 року податкову накладну потрібно складати за новою формою, яка затверджена наказом Міндоходів від 14.01.2014 N 10 "Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної".

Міндоходів повідомило про застосування дозвільних документів при здійсненні митного контролю і оформлення товарів

У зв'язку з непоодинокими зверненнями суб'єктів підприємницької діяльності, для забезпечення єдиного підходу органів доходів і зборів щодо застосування дозвільних документів при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів Міндоходів  листом від 18.02.2014 № 000/7/-10-17 «Про застосування документів, що підтверджують додержання обмежень щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України» нагадало, що нормами ст. 34 Закону "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" встановлено зобов'язання виробників і постачальників, відповідно до яких виробник або його уповноважений представник в Україні повинні, зокрема, зберігати декларацію про відповідність та надавати її за запитом органів ринкового нагляду.

Водночас, у разі, якщо виробник не є резидентом України та відсутній його уповноважений представник в Україні, то постачальник зобов'язаний забезпечити органи ринкового нагляду за їх запитом необхідною інформацією стосовно продукції, у тому числі копією декларації про відповідність.

У цьому зв'язку, відповідно до норм зазначеного Закону виробник - нерезидент України повинен скласти декларацію про відповідність, копію якої на запит органу ринкового нагляду має надати постачальник продукції у разі, якщо цей виробник не має свого уповноваженого представника на території України.

Таким чином, якщо виробник продукції - нерезидент України не має свого уповноваженого представника в Україні, до митного оформлення надається декларація про відповідність, складена виробником - нерезидентом України.

Крім цього, Міндоходів роз'яснило, що додатком 4 до постанови Кабміну від 25.12.2013 N 950 "Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2014 рік" визначено перелік товарів, що можуть містити озоноруйнівні речовини, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню у 2014 році.

Згідно з приміткою 1 до вказаного додатка 4 у разі встановлення Мінприроди відсутності озоноруйнівних речовин у товарах, наведених у переліку (підтверджується відповідним листом), митне оформлення здійснюється без ліцензії.

Запущен новый сервис «Реестр страхователей»

Министерство доходов и сборов  Украины запустило в действие новый сервис «Реестр страхователей», с помощью которого плательщики ЕСВ могут оперативно получить данные о постановке на учет, регистрационном номере плательщика ЕСВ и классе профессионального риска производства.

Для получения информации из Реестра страхователей достаточно знать имя, фамилию и отчество плательщика, его налоговый номер или серию и номер паспорта.
Информация из Реестра страхователей будет обновляться ежедекадно до 1, 11, 21 числа каждого месяца.

Воспользоваться сервисом можно на официальном веб-портале Миндоходов.

НДС не начисляется на операции по поставке услуг, которые предоставляются иностранным и отечественным судам, осуществляющим международные перевозки пассажиров, их багажа и грузов, и оплачиваются портовыми сборами.

Министерство доходов и сборов Украины в своем письме от 01.01.2001 г. № 000/6/-02-15 разъясняет, что операции по поставке услуг, предоставляемых иностранным и отечественным судам (в том числе судам, следующим в морской порт или из морского порта балластом (без груза) для осуществления погрузки/разгрузки в рамках международных перевозок), которые осуществляют международные перевозки пассажиров, их багажа и грузов и оплачиваются украинскими портовыми сборами, освобождаются от обложения НДС. При этом основным условием применения портом такой льготы является наличие документов, подтверждающих осуществление судном международных перевозок.

В случае осуществления внутренних перевозок пассажиров, их багажа и грузов, освобождение от уплаты НДС на операции по предоставлению услуг, оплачиваемых портовыми сборами, не распространяется, и такие операции подлежат обложению НДС в общем порядке по основной ставке.

На операции по поставке услуг, которые предоставляются судам, следующим в морской порт или из морского порта балластом (без груза) для осуществления погрузки/разгрузки в рамках внутренних перевозок, упомянутая льгота также не распространяется, и такие операции подлежат обложению НДС в общем порядке по основной ставке.

Утвержден Порядок информирования работодателей плательщика налога о наличии нарушений применения налоговой социальной льготы, лишении плательщика налога или о восстановлении его права на налоговую социальную льготу, а также форма Уведомления о наличии нарушений.

Министерством доходов и сборов Украины приказом от 01.01.2001 г. № 86 утвержден Порядок информирования работодателей плательщика налога о наличии нарушений применения налоговой социальной льготы, лишении плательщика налога или о восстановлении его права на налоговую социальную льготу, а также форма Уведомления о наличии нарушений.

Использование РРО при предоставлении услуг по перевозке на такси

Министерство доходов и сборов Украины  в своем письме от 01.01.2001 г. № 000/6/-03-15 напоминает, что субъект хозяйствования, предоставляющий услуги, в том числе по перевозке на такси, имеет возможность применять любые РРО, внесенные в Государственный реестр для указанной сферы применения.

Обеспечен единый формат и порядок представления налогоплательщиком в электронной форме документов для проведения документальной невыездной внеплановой электронной проверки

7 марта 2014 вступил в силу приказ Министерства доходов и сборов Украины от 01.01.01 года № 000, которым утверждены форматы и Порядок представления документов в электронной форме для проведения электронной проверки.

Утверждены форматы документов, связанных с исчислением и уплатой налогов и сборов, которые подаются в электронной форме налогоплательщиком для проведения электронной проверки:

- журнал хозяйственных операций;

- книга учета доходов (для плательщиков единого налога первой и второй групп и плательщиков единого налога третьей и пятой групп, которые не являются плательщиками НДС);

- книга учета доходов и расходов (для плательщиков единого налога третьей и пятой групп, которые являются плательщиками НДС).

В соответствии с Порядком представление налогоплательщиком документов для проведения электронной проверки осуществляется с помощью системы представления налоговых документов в электронной форме с удаленного персонального компьютера или путем использования услуг центров обслуживания налогоплательщиков.

Форматы документов для проведения электронной проверки и другая информация о порядке подачи таких документов публикуются на веб-портале Миндоходов в рубрике «Электронная проверка».

Документы для проведения электронной проверки могут быть направлены в орган Миндоходов, в котором налогоплательщик состоит на налоговом учете, за 10 календарных дней до предполагаемого начала проведения электронной проверки.

Податок на прибуток

Яким чином враховуються витрати за договорами про надання автотранспортних послуг?

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, до складу витрат не включаються (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ).

  Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджено постановою КМУ від 25.02.09 № 000, відповідно до пункту 1 якої для водія юридичної або фізичної особи – підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, в наявності серед інших документів має бути товарно-транспортна накладна. Застосування зазначених форм первинного обліку всіма суб’єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов’язковим.

   Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 № 000 (зі змінами та доповненнями, зокрема, змінами внесеними наказом від 05.12.13 № 000), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пункт 11.4 Правил № 000).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункти 11.5, 11.6 Правил № 000).

Отже, підприємство, що сплатило за послуги з перевезення вантажу, з метою їх врахування у складі витрат повинно мати належним чином оформлену первинну транспортну документацію (ТТН), що підтверджує одержання послуг з перевезення вантажів.

Звертаємо увагу, що з 14.01.2014 року форму ТТН (додаток 7 до Правил № 000) змінено наказом Міністерства інфраструктури України від 05.12.13 № 000 (опубліковано в Офіційному віснику України №3 від 14.01.14) .

У квітні 2014 року підприємство планує виплатити дивіденді засновникам за підсумками роботи за 2013 рік. За якою ставкою сплачується авансовий внесок з податку на прибуток: за ставкою, що діяла в 2013 році - 19%, чи ставкою, що діє в 2014 році - 18%?

Обов»язок зі сплати авансового внеску при виплаті дивідендів передбачено підпунктом 153.3.2 статті 153 ПКУ.

Так, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку.

Тобто авансовий внесок при виплаті дивідендів нараховується та вноситься до бюджету в розмірі базової ставки податку на прибуток.

Законом України від 19.12.13 ІІ внесено зміни до п.10 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ, яким встановлено, що основна ставка податку на прибуток у 2014 році становить 18%.

Таким чином, оскільки дивіденди за підсумками роботи за 2013 рік виплачуються у 2014 році, то при їх виплаті авансовий внесок нараховується та вноситься я до бюджету за ставкою у розмірі 18%.

Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Директор підприємства-засновник надав підприємству поворотну фінансову допомогу, яка залишилась неповернутою на кінець 2013 року, хоча термін її повернення (365 днів) закінчився в липні. Чи необхідно включати таку допомогу до складу доходів?

Порядок оподаткування поворотної фінансової допомоги визначено підпунктом 135.5.5 статті 135 ПКУ.

При цьому, положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Тобто, якщо поворотна фінансова допомога, надана засновником, залишилася неповерненою після закінчення 365 календарних днів з дня її отримання, така допомога підлягає оподаткуванню за загально вставленими правилами.

Оподаткування такої поворотної допомоги залежить від статусу її надавача. Так у разі якщо поворотна допомога надана засновником - фізичною особою (не платником податку на прибуток), то підприємство включає суму, що залишилася неповернутою на кінець звітного року, до складу інших доходів. У разі якщо в майбутніх звітних періодах підприємство повертає засновнику таку фінансову допомогу, сума витрат збільшується на суму поверненої допомоги за наслідками того звітного податкового періоду, в якому відбулося повернення.

Таким чином, в даному випадку сума поворотної фінансової допомоги, отримана від засновника-фізичної особи та неповернена після закінчення 365 календарних днів з дня її отримання, включаються до складу доходів.

Чи має право підприємство, яке виступає майновим поручителем за кредитним договором іншої особи – боржника, у разі страхування такого заставленого майна, включати до витрат сплачені страхові внески?

Як визначено підпунктом 140.1 статті 140 ПКУ до складу витрат платника податку включаються витрати із страхування, зокрема, фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору.

Тобто, витрати у вигляді страхових внесків включаються до складу витрат страхувальника лише у разі, якщо вони безпосередньо пов’язані з його власною господарською діяльністю.

Майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов’язання іншої особи-боржника, тобто сплачені страхові внески не пов’язані з власною господарською діяльністю такого поручителя.

Таким чином, сплачена поручителем за страхування заставленого ним майна за кредитним договором іншої особи-боржника, не включається до складу витрат такого поручителя.

Фізичним особам-приватним підприємцям

У які строки здійснюється реєстрація фізичної особи платником єдиного податку?

 Відповідно до пункту 299.1 статті 299 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з пунктом 299.2 статті 299 ПКУ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

У разі відсутності визначених ПКУ підстав для відмови у реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов’язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку (п. 299.3 ст. 299 ПКУ).

У випадках, передбачених підпунктом 298.1.2 статті 298 ПКУ, контролюючий орган, у разі відсутності визначених ПКУ підстав для відмови, здійснює реєстрацію суб’єкта господарювання як платника єдиного податку з дати, визначеної відповідно до п. п. 298.1.2 п. 298.1 ст. 298 ПКУ, протягом двох робочих днів з дати отримання контролюючим органом заяви щодо обрання спрощеної системи оподаткування або отримання цим органом від державного реєстратора електронної копії заяви, виготовленої шляхом сканування, одночасно з відомостями з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, якщо така заява додана до реєстраційної картки (пункт 299.4 статті 299 ПКУ).

У разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов’язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб’єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб’єктом господарювання у встановленому порядку (пункт 299.5 статті 299 ПКУ).

За яких умов платник єдиного податку може добровільно перейти на сплату єдиного податку з іншою групою?

 Відповідно до підпункту 298.1.5 статті 298 Податкового кодексу України (далі ПКУ) за умови дотримання платником єдиного податку вимог, встановлених ПКУ для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу.

При цьому у платника єдиного податку третьої, п’ятої групи, який є платником податку на додану вартість, анулюється реєстрація платника податку на додану вартість у порядку, встановленому ПКУ, у разі обрання ним першої або другої групи чи ставки єдиного податку, встановленої для третьої, п’ятої групи, яка включає податок на додану вартість до складу єдиного податку.

Чи можливо повернутись на єдиний податок у поточному році з ІІІ або ІУ кварталу, якщо у другому кварталі платник єдиного податку перейде на загальну систему оподаткування?

Відповідно до підпункту 298.1.4 статті 298 Податкового кодексу України суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.
 У разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов’язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб’єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб’єктом господарювання у встановленому порядку. (п. 299.5 ст. 299 ПКУ).

 Фізична особа – підприємець, яка на початок року була платником єдиного податку та перейшла на сплату інших податків і зборів (загальну систему оподаткування) з 01 квітня (01 липня або 01 жовтня), не може повернутись у поточному році на спрощену систему оподаткування, оскільки така особа вже скористалась своїм правом на застосування спрощеної системи оподаткування у поточному році.

Разом з тим, така фізична особа може перейти на спрощену систему оподаткування з 1 січня наступного року за умови відповідності вимогам ст. 291 Податкового кодексу України.

Чи включається до доходу платника єдиного податку-фізичної особи відшкодована орендарем сума комунальних платежів, що згідно договору не включається до орендної плати?

Згідно з п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 цієї статті.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ст. 286 ГКУ)

Отже, основним предметом договору оренди є встановлення розміру орендної плати за користування майном. Якщо орендар самостійно не укладає договори на споживання комунальних послуг, а здійснює відшкодовування орендодавцю в частині понесених ним витрат на оплату комунальних послуг, то у договорі оренди має бути визначено порядок розрахунку вартості спожитих орендарем комунальних послуг та їх оплати (компенсації).
 Враховуючи вищевикладене, якщо сплата комунальних платежів передбачена договором оренди, то відшкодована орендарем сума комунальних послуг платнику єдиного податку повністю включається до доходу платника єдиного податку від провадження ним діяльності з надання послуг (надання нерухомості в оренду).

Якщо договором оренди не передбачено сплату орендарем комунальних платежів, але такі платежі відшкодовуються орендарем фізичній особі – підприємцю - платнику єдиного податку, то сума цих платежів включається до доходу платника єдиного податку та оподатковується за обраною ним ставкою, за винятком платників єдиного податку другої групи. Сума відшкодована орендарем комунальних платежів, що згідно договору не включаються до орендної плати, у платника єдиного податку другої групи буде вважатися доходом, отриманим від виду діяльності, який не зазначено у реєстрі платників єдиного податку та до такого доходу застосовується ставка єдиного податку згідно з п. п. 2 п. 293.4 ст. 293 ПКУ у розмірі 15%.

Декларування доходів громадян

В який терміни надається Податкова декларацію про майновий стан і доходи громадянами, які бажають скористатися правом на податкову знижку?

Фізична особа - платник податку подає декларацію за звітний податковий період в установлені Кодексом або законом строки до органу державної податкової служби за своєю податковою адресою (місцем проживання фізичної особи, за яким вона береться на облік як платник податку в органі державної податкової служби).

Податковим кодексом України встановлені такі строки подання декларації:

- фізичні особи – платники податку на доходи фізичних осіб надають декларацію за звітний податковий рік до 1 травня року, що настає за звітним;

- фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність надають декларацію за звітний податковий рік до 1 травня року, що настає за звітним;

- фізичні особи – підприємці, які здійснювали у звітному році підприємницьку діяльність за «загальною» системою оподаткування надають податкову декларацію про майновий стан і доходи протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного року;

- фізичні особи, які бажають скористатися правом на нарахування податкової знижки надають річну податкову декларацію включно по 31 грудня наступного за звітним податкового року.

У минулому році громадянин придбав квартиру за рахунок іпотечного кредиту, отриманого у банківській установі. На даний час у придбаній квартирі громадянин не зареєстрував своє місце проживання. Чи має право громадянин застосувати податкову знижку по сумах сплачених процентів за користування кредитом?

Відповідно до пп. 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 та п. 175.1 ст. 175 Податкового кодексу України (далі ПКУ) платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.

При сплаті процентів за іпотечним житловим кредитом в іноземній валюті сума платежів за такими процентами, здійснених в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на день сплати таких процентів.

Це право виникає в разі, якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла. Крім того, відповідно до пп. 166.3.8 п. 166.3 ст. 166 ПКУ фізична особа - резидент має право включити до податкової знижки суми витрат, які пов'язані зі сплатою видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним. Згідно із п. 175.4 ст. 175 Кодексу право на включення до податкової знижки суми, розрахованої відповідно до ст. 175, надається платнику податку за одним іпотечним кредитом протягом 10 послідовних календарних років, починаючи з року, в якому: об'єкт житлової іпотеки придбавається; збудований об'єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання. У разі якщо іпотечний житловий кредит має строк погашення більше ніж 10 календарних років, право на включення частини суми процентів до податкової знижки за новим іпотечним житловим кредитом виникає у платника податку після повного погашення основної суми та процентів попереднього іпотечного житлового кредиту.

Враховуючи наведене, право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом настає з року, в якому житловий будинок (квартира, кімната) визначений платником податку як основне місце його проживання згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.

Якими документами необхідно підтвердити витрати, що включаються до податкової знижки?

Згідно з пп. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 Податкового кодексу до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). При цьому в зазначених документах обов'язково має бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Відповідно до пп. 166.2.2 цього пункту оригінали зазначених документів не надсилаються органу ДПС, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого Податковим кодексом. 

На вимогу органу ДПС та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку (пп. «в» п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу).

У якому розмірі суми сплачені громадянином за договором страхування життя включаються до складу податкової знижки?

Згідно з положеннями Податкового кодексу України платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, суму витрат на сплату страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та пенсійних внесків, сплачених платником податку страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, банківській установі за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади та рахунки учасників фондів банківського управління як такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення, які не перевищують (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування):

- при страхуванні платника податку або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом платника податку, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління чи за їх сукупністю - суму, визначену в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу;

- при страхуванні члена сім'ї платника податку першого ступеня споріднення або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління на користь такого члена сім'ї чи за їх сукупністю - 50 відсотків суми, визначеної в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, в розрахунку на кожного застрахованого члена сім'ї.

Плата за землю

Як фізичні особи повинні сплачувати земельний податок та орендну плату за земельні ділянки державної або комунальної власності, в тому числі якщо проживають у сільській місцевості?

 Фізичні особи - платники плати за землю повинні сплачувати земельний податок та орендну плату за земельні ділянки державної або комунальної власності через установи банків та поштові відділення.

 У разі коли зазначені особи проживають у сільській місцевості, вони можуть сплачувати земельний податок та орендну плату за земельні ділянки державної або комунальної власності через каси сільських рад за квитанцією.

Чи може фізична особа, яка має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, самостійно обрати земельну ділянку для застосування пільги із земельного податку?

 Фізична особа, яка має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання та право на застосування пільги відповідно до положень Податкового кодексу України, може самостійно обрати земельну ділянку, на яку буде отримано пільгу.

Чи передбачені пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб за земельні ділянки, що утворилися за рахунок переданих за рішенням відповідної ради земельних паїв?

Пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб - власників земельних паїв законодавством не передбачені і відповідно земельний податок за такі ділянки справляється на загальних підставах.

Чи звільняються від сплати земельного податку фізичні особи – власники земельних паїв у разі надання земельних паїв в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку?

 Відповідно до положень Податкового кодексу України від сплати податку звільняються на період дії фіксованого сільськогосподарського податку власники земельних паїв та землекористувачі за умови передачі даних земельних ділянок в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку.

Які документи повинна надати до контролюючого органу фізична особа для отримання пільги щодо сплати земельного податку за земельні ділянки, що належать їм на правах приватної власності?

 Для отримання пільги щодо сплати земельного податку фізична особа повинна подати до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки заяву довільної форми про надання пільги та документи, що посвідчують право такої особи на пільгу (паспорт, пенсійне посвідчення, свідоцтва про народження дітей, посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи», посвідчення «Учасник бойових дій», посвідчення «Члена сім’ї загиблого» тощо).

Чи будуть користуватись пільгами по земельному податку фізичні особи, яким призначено пенсію не за віком (за вислугу років, по інвалідності, в разі втрати годувальника тощо) після досягнення ними пенсійного віку?

Фізичні особи, які вийшли на пенсію не за віком після досягнення ними пенсійного віку, мають право на пільгу щодо сплати земельного податку за земельні ділянки, що належать їм на правах приватної власності.

Хто з подружжя, яке виховує трьох і більше дітей віком до 18 років, має право на пільгу щодо сплати земельного податку?

Якщо подружжя володіє земельною ділянкою на праві спільної часткової власності, то платником земельного податку за земельну ділянку пропорційно своїй частці є кожен з батьків, і відповідно право на пільги щодо земельного податку має кожен з них.

Якщо таке подружжя володіє земельною діяльною на праві спільної сумісної власності і поділ земельної ділянки не проводився, то платником земельного податку за таку ділянку є один з батьків, який і може скористатись пільгою щодо сплати земельного податку.

За яку площу гаражно-будівельний кооператив обчислює плату за землю, якщо серед членів кооперативу є громадяни, які належать до пільгових категорій (інваліди І та ІІ групи, фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років, пенсіонери, ветерани війни, особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи)?

У випадку, якщо земельна ділянка передана у власність гаражно-будівельному кооперативу, то незалежно від наявності серед членів кооперативу громадян, які відносяться до пільгових категорій платників земельного податку, кооператив як платник податку повинен сплатити земельний податок за усю виділену площу землі.

ГУ Міндоходів у Запорізькій області