Риторика

Назва курсу	Риторика
ECTS	1-1.5
Рівень	Бакалавр
Метод викладання	Інформаційно-пояснювальний, проблемний, діалогічний, частково-пошуковий, дослідницький, дискурс-аналіз.
Додаткові методи	Дискусія, ділові та дидактичні ігри, публічний виступ, дебатування, макровикладання
Опис курсу	Мета курсу – допомогти студенту в оволодінні культурою мовлення як найважливішим засобом навчання, виховання, розвитку молоді, основним інструментом професійної діяльності педагога та громадянина, яка носить комунікативний характер. Теоретичні знання: історію виникнення та становлення класичної риторики; сучасну концепцію риторики, яка пов’язана з формуванням свідомої світоглядної позиції та компонентним володінням предметом аргументації; основні поняття загальної риторики; прийоми словесної наочності; етапи підготовки усної промови; критерії оцінки промови; жанри красномовства; види промов; невербальні засоби спілкування. Особлива увага звертається на: оригінальність та індивідуальність підходу студента до виконання творчих завдань (виголошення промов та дебатування) . Практичні навички: вести розгорнутий монолог (лекцію) з фахової проблематики; вести ефективну, конструктивну бесіду на будь-яку тему з кола зацікавлень культурної, високоосвіченої людини; володіти етикою оратора; виробити індивідуальний образ оратора, власний ораторський стиль; організувати взаємодію з аудиторією, налагодити контакт, зворотній зв’язок, спілкування; підготувати публічний виступ; давати загально риторичну оцінку ефективності продукту мисленнєво-мовленнєвої діяльності; вдосконалювати техніку мовлення (дикції, якостей голосу, інтонації тощо); знаходити можливі засоби переконання відносно предмета мовлення та правильної побудови аргументу, який складається з ідеї, її обґрунтування та розташування.
Обов’язкова література	, Чікарькова : Навч. пос. – Львів, 2001. Азбука делового общения. Встречи. Переговоры. – М., 1991. Александров . М., 1999. , Макарова искусство в суде. – Л., 1989. , Гимпельсон деловая риторика. – М., Воронеж, 2002. Античные риторики. – М., 1978. Апресян искусство. – М., 1978. Бабич культури мовлення. – Львів, 1990. Бельчиков ясно и просто. – М., 1980. Беркли- Забытое искусство слушать. – С.-Петербург, 1997. Бєзменова по теории и истории риторики. – М., 1991. Бондаренко промова. – Львів, 1972. Вагакова в интеллектуальных играх и тренингах. – М., 1999. Вандашев : екскурс в історію вчень і понять: Навч. посібник. – К., 2003. Васильев культуры речи. – М., 1990. , Павлова и искусство речи. – М., 1995. Виклади давньослов'янських легенд, або міфологія, укладена . – К., 1991. Волков риторики. – М., 2003. Вомперский риторики ХУІІ-ХУІІІ вв. – М., 1988. Гиндин и проблемы структуры текста // Общая риторика. – М., 1986. , Надеина речевой коммуникации. – М., 1997. , Розенталь хорошей речи. – М., 1993. Горелов ли вы общаться. – М., 1991. , Миськевич и практика русского красноречия. – М., 1989. , Погоріло В. Ф., Герман риторики. – К., 1988. Гуревич риторики. – К., 1988. Практикум по риторике. – М., 1996. Демосфен. Речи. – М., 1994. Гроссмейстер общения. – Луганськ, 1998. Златоструй. Древняя Русь Х-ХІІІ векав. – М., 1990. Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі. – К., 1988. Иванова диалога или беседы о риторике. – Пермь, 1992. Иванова к современной риторики. – М., 1990. – Ч. 1, 2. Иванова публичной речи. – М., 1978. Ивин правильно мыслить. – М., 1986. Ивин . – М., 2000. Как выробатывать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публічно. – М., 1994. Києво-Печерський патерик. – К., 1991. Клюев : Учеб. пособие для вузов. – М., 2001. Кони лекторам. Искусство речи на суде // Избр. соч. в 2 т. – М., 1959. , Із скарбниці античної мудрості. – К., 1988. Кохтев . – М., 1994. Специфика публичной речи. – М., 1978. Кошачевськйй іка мови. – К., 1963. Умение выступать на публике для „чайников”: Пер. с англ.. – М., 2006. Лабунская общение: соціально-перцептивный поход. – Ростов н/Д, 1986. Искусство быть другим. – М., 1986. Тренировка памяти. – М., 1979. Леммерман X. Учебник риторики. Тренировка речи с упражнениями. – М., 1997. Лисовский на морально-этические темы. – М., 1988. Логика и риторика. Хрестоматия. – Минск, 1997. Львов . – М., 1995. Язык эффективного общения. – М., 2005. Макарова речи. – М., 1993. Максимов и выразительность слова. – Л., 1968. І., Мацько : Навч. посібник. – К., 2003. Минеева іка – диспут – дискуссия. – М., 1990. Михайличенко риторики. – М., 1994. , Одинцов судебного оратора. – М., 1981. Ключ розуміння. – К., 1990. Перші кроки до майстерності. – К., 1982. Мудрик поисков и решений, или старшеклассникам о них. – М., 1990. Мурашов педагогической риторики. – М., 1996. Мурашов . Хрестоматія-практикум. – М., 1999. Найдорожчі скарб. Слово про рідну мову. Поезії, вислови. – К., 1990. Об ораторском искусстве. – М., 1980. Одинцов текста. – М., 1980. Ораторы Греции. – М., 1985. Основы ораторского майстерства. – М., 1980. Павлова , дискуссия, полемика. – М., 1991. Петровская в общении. Социально-психологический тренинг. – М., 1989. Петровский мы знаем и чего не знаем о себе? – М., 1988. Язык жестов. Что могут расказать о характере и мыслях человека его жесты. – Воронеж, 1992. Плутарх. Порівняльні життєписи. – К., 1991. Прокопович Феофан. Філософські твори. – Т. 1. – К., 1979. Прошунин такое полемика? – М., 1985. теорія риторики. – М., 1997. Рувинский личности. – М., 1984. Савкова и его голос. – М., 1972. Савкова звучащего слова. – М., 1988. Сагач слово полеміста. – К., 1991. Сагач слів. – К., 1993. Сагач . – К., 2000. Сковорода Григорій. Сад пісень. – К., 1983. , Васильков спора. – Минск, 1990. Основы искусства речи. – М., 1992. Таранов риторики. – М., 2001. Томан І. Мистецтво говорити. – К., 1989. Українські прислів'я та приказки. – К., 1984. Утченко и его время. – М., 1972. Формановская этикет и культура общения. – М., 1989. , Лобанов . – Ростов н/Дону, 2004. , Пахомов : игры и упражнения. – М., 1988. Цицерон. Три трактата об ораторском искусстве. – М., 1972. Шведов убеждать: Беседы о современном красноречии. – К., 1986. Шейнов убеждать. – М., 2001. Шепель личного общения. – М., 1994.
Умови зарахування курсу	Виконання індивідуальних завдань (публічних виступів, дебатування), складання заліку (у формі перевірки знання з теорії красномовства).
Мова	українська
Назва курсу	Основи етнополітології
ECTS	1-1.5
Рівень	Бакалавр
Метод викладання	Інформаційно-пояснювальний, інтерактивний - робота у малих групах, акваріум, мозковий штурм, мета план, дослідження випадку, частково-пошуковий, дослідницький.
Додаткові методи	Симуляційні ігри – при дослідженні етнополітичних конфліктів та рольові ігри при визначенні етнічних особливостей та традицій
Опис курсу	Мета курсу – ознайомлення студентів та студенток з такими категоріями політичної науки, як етнос та нація, етнополітичний конфлікт, мирні студії; змістом та основними принципами теорій трансформації етнополітичних конфліктів та миротворчих студій. Теоретичні знання: суть та особливості співвідношення між категоріями «політика», «етнос», «нація», «етнополітичний конфлікт», «політична трансформація етнічних та національних конфліктів», «миротворення»; історико-філософське підґрунтя та витоки сучасних теорій миру та трансформації конфліктів; концептуальні положення сучасних теорій нації; трансформація етнополітичних конфліктів як процес переходу до мирного співіснування; основні принципи миротворення; методологія мирних студій; загальна характеристика, періодизація та принципи трансформації етнополітичного конфлікту при дослідженні конкретного випадку; модерні та постмодерні підходи до розуміння і практик миру. Особлива увага звертається на: особливості етнічних та національних спільнот у світі та в Україні – кордони між ними, співвідношення дійсних політичних та етнічних кордонів. А також на трансформацію актуальних політичних конфліктів, що мають джерелом свого походження етнічні та національні цінності. Практичні навички: виробити у студентів практичні уміння та навички застосування основних положень сучасних теорій етносу та нації та миротворення в контексті дослідження актуальних світових, регіональних та внутрішньодержавних етнічних та національних кордонів та етнополітичних процесів, що ведуть до відповідних політичних діалогів та впливають на рівень розвитку політичної системи як окремої країни, та і світу в цілому..
Обов’язкова література	Мураховська О. Етнополітологія як наука і навчальна дисципліна \\ Політологічні читання. – №3. – 1994., Э. Геллнер Нации и национализм \\ Вопросы философии. – №7, 1998. Етнічні конфлікти: причини та шляхи розв’язання \\ Політологічні читання. – №2. – 1994., R. Tavas, R. Gonguly Understanding Ethnic Conflict. – Second edition, Chapter 1, 2002. – P. 1-31., M. Brown The Causes of Future Conflict: An Overview in Nationalism and Ethnic Conflict \ Ed. by M. Brown, 2001., Курас І. Кримсько-татарська проблема в контексті сучасної етнополітичної ситуації в Україні \\ Етнічні меншини. – С.108-115., Рудиков П. Розчленування Югославії: перерозподіл Європи \\ Політична думка, 1994. – №3. – С.103-105., Пащенко Є.”Балканський вузол” та етнічні міфологіки \\ Політична думка, 1995. – №1. – С.97-102.
Умови зарахування курсу	Виконання індивідуальних проектів щодо дослідження власних етнічних та національних коренів та визначення їх сучасних форм в Україні та можливостей впливу на політичну систему в Україні, участь у роботі малої групи щодо дослідження випадку окремого обраного малою групою студентів та студенток етнополітичного конфлікту та вироблення рекомендацій щодо його трансформації, складання заліку.
Мова	Українська

Назва курсу	Сучасні теорії політичних змін та розвитку
ECTS	1-1.5
Рівень	Бакалавр
Метод викладання	Інформаційно-пояснювальний, проблемний, діалогічний, частково-пошуковий, дослідницький.
Додаткові методи	Дискусія, ділові та дидактичні ігри
Опис курсу	Мета курсу – ознайомлення студентів з такими категоріями політичної науки, як політичний процес, політичний розвиток, політична зміна; змістом та основними принципами теорій модернізації та транзитології як специфічних пояснювальних схем суспільно-політичних та економічних перетворень. Теоретичні знання: суть та особливості співвідношення між категоріями «політика», «політичний процес», «політична зміна», «політичний розвиток», «політична трансформація», «політична модернізація», «транзит»; історико-філософське підґрунтя та витоки сучасних теорій модернізацій та транзиту; концептуальні положення сучасних теорій політичних змін та розвитку; модернізація як процес переходу до сучасності; органічні та неорганічні модернізації; модернізація та вестернізація; типи модернізації; загальна характеристика, принципи та періодизація постмодерну; дискусія про постмодерн. Особлива увага звертається на: особливості та перспективи суспільно-політичних та економічних перетворень на пострадянському просторі, зокрема в Україні. Практичні навички: виробити у студентів практичні уміння та навички застосування основних положень сучасних теорій політичних змін та розвитку в контексті дослідження актуальних світових, регіональних та внутрішньодержавних суспільно-політичних та економічних процесів, що ведуть до переходу політичних систем певних країн від одних якісних станів соціальної динаміки та інституціонального наповнення до інших.
Обов’язкова література	Социология социальных изменений. М., 1996; Общество риска. На пути к другому модерну : пер. с нем. В. Седельника и Н. Федоровой; Послесл. А. Филиппова. - М.: Прогресс-Традиция, 2000; Наш постмодерний модерн. Пер. з нім. , євої, іченко. – К.: Альтерпрес, 2004; "Навздогінна модернізація": досвід Польщі та України.- К.: "Критика", 2003; Иноземцев В. Новая постиндустриальная волна на Западе. М., 1999; Информационная эпоха: экономика, общество и культура. М., 2000; -Ф. Состояние Постмодерна. СПб., 1998.
Умови зарахування курсу	Виконання індивідуальних завдань, складання заліку.
Мова	українська

Назва курсу	Теорія та історія демократії
ЕСТS	2
Рівень	Бакалавр
Метод викладання	Інформаційно-пояснювальний, проблемний, діалогічний
Додаткові методи	Ділові ігри, кейс-метод
Опис курсу	Мета курсу: формування у студентів поглибленого розуміння фундаментальних принципів, рис, категорій демократії, оволодіння сучасними методами аналізу особливостей політичних систем за умови переходу до демократії, формування уявлень про труднощі становлення та розвитку демократії в сучасному українському суспільстві. Теоретичні знання: • Принципи та механізми реалізації сучасної демократії; • Еволюцію форм демократії від античної прямої демократії до сучасних ліберально-демократичних систем представницької демократії. • Критерії розрізнення різних сучасних форм демократії, особливості та недоліки сучасних теорій демократії; • Умови формування культури громадянськості; • Терції розвитку громадянського суспільства в у мовах сучасних демократичних режимів та в Україні, зокрема; • Закономірності становлення та функціонування основних демократичних політичних інститутів; • Співвідношення прав та відповідальності громадянина, методи, національні та міжнародні механізми захисту прав і свобод людини, принципи діяльності правозахисних організацій; • Роль демократичних ЗМІ у формуванні громадської думки суспільства; • Практику переходів до демократії в контексті сучасних процесів глобалізації та демократичної трансформації раніше недемократичних режимів; • Особливості посткомуністичної трансформації в Україні; • Перспективи розвитку та загрози сучасної демократії Практичні навички: • Використання теоретичних знань на практиці; • Здійснення коректного аналізу та оцінка міри демократичності документів, рішень, дій різних політичних акторів за допомогою низки емпіричних методів (індексів демократії, зокрема); • вміння грамотно висловлювати власну політичну позицію у різних формах політичної участі • набуття навичок ефективного протистояння політичним маніпуляціям та зловживанням влади з боку інших осіб.
Обов’язкова література	Баранов современной демократии. СПб.: БГТУ, 2006.; , , 13 теорий демократии. СПб., 2002.; Демократия. Аналитический очерк. М., 1994.; Веффорт такое «Новая демократия»? // Международный журнал социальных наук. 1993. №3. Сравнительная политология.; Гаджиев наука. М., 1994. Гл. VI, § 1—5. Гл. VII.; Даль. Р. О демократии. / Р. Даль. – М.: Аспект-Пресс, 2000. – 208 с.; Демократія. Антологія. / Проценко.- К.: “Смолоскип”, 200c. Демократия в Европе / Пер. с англ.; Под ред. . М., 2001.
Умови зарахуванні курсу	Виконання індивідуальних завдань, складання заліку;
Мова викладання	українська