Олена Кібенко,
доктор юридичних наук, доцент кафедри господарського права
Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЗАТВЕРДЖЕННЯ УСТАНОВЧИХ ДОКУМЕНТІВ
ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ
Після вступу в дію нового Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» (далі — Закон про державну реєстрацію) на практиці постійно виникають питання щодо порядку затвердження установчих документів юридичної особи, адже ці правовідносини регулюються новим законодавством досить недосконало.
Так, у ч. 1 ст. 87 ЦК України закріплено, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Аналогічна норма міститься в ч. 5 ст. 8 Закону про державну реєстрацію, відповідно до якої установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Підписи засновників (учасників) на установчих документах мають бути нотаріально посвідчені.
Користуючись зазначеними нормами, державні реєстратори наразі вимагають наявності підписів на установчих документах будь-яких юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правової форми. Якщо юридична особа є унітарним підприємством (тобто має лише одного засновника) чи корпоративним утворенням з незначною кількістю осіб, то проблем з підписанням установчих документів не виникає. Але коли така вимога висувається до статуту, наприклад, акціонерного товариства, яке має декілька сотень або навіть тисяч акціонерів, то виконати її практично неможливо.
Для вирішення ситуації в рамках правового поля звернемо увагу на формулювання норми, що міститься в ч. 1 ст. 87 ЦК України та ч. 5 ст. 8 Закону про державну реєстрацію. Ця норма встановлює, що підписання установчих документів всіма учасниками вимагається лише якщо законом не встановлено якійсь інший порядок їх затвердження.
Тлумачення змісту цієї статті дозволяє дійти висновку, що існують дві основні форми затвердження установчих документів:
а) підписання всіма учасниками (засновниками) юридичної особи (базова форма, застосовується, якщо законом не передбачено інше);
б) інша форма, установлена законом.
У ч. 5 ст. 57 Господарського кодексу України (далі — ГК України) закріплено, що статут (положення) може затверджуватися (1) власником майна (засновником) суб’єкта господарювання (2) чи його представниками, (3) органами або (4) іншими суб’єктами відповідно до закону. Таким чином, ГК України виділяє ще три можливі форми затвердження установчих документів (статуту чи положення).
Порядок затвердження установчих документів юридичної особи визначається законом залежно від її організаційно-правової форми. У більшості випадків інша форма затвердження установчих документів застосовується, якщо рішення про затвердження установчих документів або змін до них ухвалюється не особисто засновниками, а їх представницьким органом — установчими зборами, конференцією або уповноваженим органом юридичної особи (як правило, це вищий орган). Характерною ознакою такого затвердження є відсутність законодавчої вимоги щодо одноголосного прийняття рішення всіма учасниками (засновниками, членами тощо). Таким чином, вимагаючи підписання установчих документів (змін до них) усіма учасниками, державні реєстратори порушують норми закону, оскільки в багатьох юридичних особах корпоративного складу рішення щодо затвердження установчих документів ухвалюються більшістю голосів.
Аналізуючи законодавство, слід розрізняти вимоги:
а) до кількості учасників, які мають бути присутні на засіданні представницького органу для того, щоб його було визнано правомочним (вимоги щодо кворуму);
б) до кількості голосів, необхідних для ухвалення рішення про затвердження (внесення змін) до установчих документів.
Потрібно також звертати увагу, яким чином має затверджуватися установчий документ, ухвалений рішенням представницького органу.
Розглянемо найбільш типові випадки, коли установчі документи мають затверджуватися представницьким органом учасників.
Акціонерні товариства
Затвердження статуту при створенні товариства
Стаття 36 Закону України «Про господарські товариства» передбачає, що установчі збори акціонерного товариства приймають рішення про створення акціонерного товариства і затверджують його статут. Збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь особи, які підписалися більш як на 60 відсотків акцій, на які проведено підписку. Статут затверджується простою більшістю голосів присутніх на установчих зборах осіб, які підписалися на акції. Голосування на установчих зборах провадиться за принципом: одна акція — один голос.
Унесення змін
Стаття 41 Закону України «Про господарські товариства», ч. 2 ст. 159 ЦК України встановлюють, що до виключної компетенції загальних зборів належить внесення змін до статуту товариства.
Форма затвердження статуту
Рішенням ДКЦПФР від 08.04.2004 р. № 123 «Про затвердження зразкових Статуту та внутрішніх Положень відкритого акціонерного товариства» рекомендовано застосовувати такі форми затверджувальних написів на лицевій сторінці статуту.
ЗАТВЕРДЖЕНО
установчими зборами (загальними зборами акціонерів;
засновником) відкритого акціонерного товариства
«_______________________________»
Протокол № ______
від «___» ____________ 201_ р.
Голова Правління
___________________
(підпис)
___________________
(П. І. Б.)
М. П.
Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю
Затвердження статуту при створенні товариства
Оскільки Закон України «Про господарські товариства» не містить жодних виключень, то при створенні ТОВ (ТДВ) статут має підписуватись усіма учасниками. Проведення установчих зборів для ТОВ (ТДВ) законом не передбачене.
Унесення змін до статуту
Відповідно до ч. 4 ст. 145 ЦК України внесення змін до статуту ТОВ є виключною компетенцією зборів учасників.
Форма затвердження статуту
Якщо до статуту вносяться зміни рішенням зборів учасників товариства, то за аналогією може бути застосовано порядок затвердження статуту, установлений для акціонерних товариств, тобто головою та секретарем зборів. Доручати затверджувати зміни до статуту директору (генеральному директору), як це часто робиться на практиці, є недоречним. Адже директор отримує можливість «внести» до статуту положення, не погоджені з учасниками.
Кооперативи
Затвердження статуту при створенні кооперативу
Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про кооперацію» рішення установчих зборів оформляється протоколом, який підписують головуючий та секретар зборів. У протоколі зазначаються особи, які брали участь в установчих зборах: для фізичної особи — прізвище, ім’я та по батькові, паспортні дані (для осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, — дані документа, який його замінює); для юридичної особи — прізвище, ім’я та по батькові уповноваженого представника юридичної особи, дані про державну реєстрацію, що підтверджуються свідоцтвом про державну реєстрацію або його нотаріально завіреною копією, документ, що підтверджує його повноваження. Дані про фізичну особу засвідчуються її особистим підписом, а про юридичну особу — підписом її уповноваженого представника.
Унесення змін
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про кооперацію» рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об’єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах. Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених — за умови наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.
Сільськогосподарські кооперативи
Частина 2 ст. 7 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» передбачає, що статут кооперативу приймається засновниками на установчих зборах, зміни та доповнення до нього вносяться загальними зборами його членів.
Кредитні спілки
Затвердження статуту при створенні кредитної спілки
Статут кредитної спілки затверджують установчі збори. Рішення про створення кредитної спілки оформляється протоколом установчих зборів, який підписують голова та секретар зборів (ст. 6 Закону України «Про кредитні спілки»). Невід’ємною частиною протоколу є реєстр осіб, які брали участь в установчих зборах (список засновників). У реєстрі обов’язково зазначаються прізвище, ім’я та по батькові особи, дані її паспорта або документа, який його замінює (а для іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, — дані національного паспорта або документа, який його замінює), адреса та інші відомості, що підтверджують наявність ознак, зазначених у ч. 1 цієї статті. Дані про особу засвідчуються її особистим підписом.
Унесення змін
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про кредитні спілки» до виключної компетенції загальних зборів членів кредитної спілки належить затвердження статуту кредитної спілки, внесення до нього змін і доповнень. Загальні збори вважаються правомочними, якщо на них представлено не менш як 50 відсотків членів кредитної спілки особисто або за дорученням іншим членам кредитної спілки. Голосування на загальних зборах відбувається за принципом — один член кредитної спілки, присутній на зборах, має один голос. Рішення загальних зборів членів кредитної спілки про внесення змін до статуту приймається простою більшістю голосів членів кредитної спілки, присутніх на загальних зборах. Порядок голосування на загальних зборах членів кредитної спілки визначається статутом кредитної спілки. Рішення загальних зборів членів кредитної спілки оформляється протоколом, який підписується головою та секретарем зборів.
Форма затвердження статуту
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про кредитні спілки» статут кредитної спілки скріплюється підписом голови спостережної ради кредитної спілки, достовірність якого засвідчується нотаріально.
Об’єднання підприємств
Унесення змін
Вищий орган господарського об’єднання затверджує статут господарського об’єднання та вносить зміни до нього (ч. 2 ст. 122 ГК України).
Об’єднання співвласників
багатоквартирного будинку
Затвердження статуту при створенні ОСББ
Стаття 6 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» установлює, що установчі збори приймають рішення про створення об’єднання і затверджують його статут. Установчі збори правомочні, якщо на них присутні більше п’ятдесяти відсотків власників. Рішення приймається шляхом поіменного голосування. Рішення оформлюється особистим підписом кожного, хто проголосував, у протоколі із зазначенням результату голосування («за» чи «проти»). Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше двох третин присутніх осіб, які мають право голосу.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» житлово-будівельні кооперативи можуть бути реорганізовані в об’єднання. Реорганізація відбувається за рішенням загальних зборів. Відповідно до статуту (положення) кооперативу збори можуть прийняти рішення про реорганізацію кооперативу в об’єднання. З моменту прийняття цього рішення зазначені збори вважаються установчими зборами об’єднання і далі проводяться відповідно до вимог цього Закону. Участь в установчих зборах беруть члени житлово-будівельного кооперативу, які повністю сплатили вартість житлових приміщень і належної частки у вартості житлових приміщень та іншого майна і виявили таке бажання.
Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27.08.2003 р. № 141 рекомендовано таку форму підписання статуту ОСББ.
Головуючий на установчих зборах об’єднання (П. І. Б.)
___________________
(Підпис)
Прізвище, ім’я, по батькові присутніх на установчих зборах власників житлових чи нежитлових приміщень
1. ___________________
(Підпис)
2. ___________________
(Підпис)
3. ___________________
(Підпис)
4. ___________________
(Підпис)
5. ___________________
(Підпис)
і т. д.
Благодійні організації
Затвердження установчих документів та внесення змін до них
Стаття 17 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» закріплює, що до компетенції вищого органу управління благодійної організації належать затвердження статуту (положення) благодійної організації, унесення змін до нього. Вищим органом управління благодійної організації є колегіальний орган (загальні збори, з’їзд, конференція), який здійснює свої повноваження згідно із статутом (положенням) благодійної організації.
Релігійні організації
Затвердження статуту
Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з’їздах, конференціях (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»).
Для того щоб підтвердити правомірність затвердження установчих документів, Закон про державну реєстрацію передбачає подання державному реєстратору таких документів:
– при реєстрації юридичної особи (ч. 1
ст. 24) — копії рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи (у випадках, передбачених законом);
– при реєстрації змін до установчих документів (ч. 1 ст. 29) — нотаріально посвідчену копію рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, яким затверджено зміни до установчих документів.
Викладене вище свідчить, що стосовно багатьох видів юридичних осіб законом визначено особливий порядок затвердження установчих документів (головним чином, статутів), а саме представницьким органом, але часто залишається відкритим питання щодо того, які особи мають підписувати таким чином затверджені статути. Вважаємо, що оскільки статут затверджується рішенням того чи іншого органу, котре, як правило, має форму протоколу, засвідченого підписами голови та секретаря зборів (засідання, конференції), то й статут має засвідчуватися аналогічним чином. Іншою формою, яка застосовується на практиці, є обрання з числа учасників особи, якій доручається підписання статуту від імені інших учасників. Таке обрання має бути обов’язково зафіксоване в протоколі засідання представницького органу (установчих зборів, загальних зборів, конференції тощо).
Наприкінці слід звернути увагу на те, що державні реєстратори дуже неохоче приймають установчі документи, на яких відсутні підписи всіх учасників. У даному випадку вихід лише один — вимагати від реєстратора письмову відмову у проведенні реєстрації юридичної особи чи змін до установчих документів і звертатися до суду з відповідним позовом. Також можна спробувати звернутися із запитом до Держкомпідприємництва, який здійснює методологічне забезпечення реєстраційного процесу. Лист Держкомпідприємництва, не маючи нормативної сили, утім, може бути досить вагомим аргументом у спорі з державним реєстратором. Так, значну роль у полегшенні процесу реєстрації акціонерних товариств відіграв лист Держкомпідприємництва від 11.01.2005 р. № 102/0/2-05 «Про найменування дочірнього підприємства та оформлення змін до статуту акціонерного товариства».
