Сергій ДЗЮБЕНКО,
старший юрисконсульт АК «Правочин», м. Київ
ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПИТАНЬ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ РОЗМІЩЕННЯМ ВИВІСОК ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТАБЛИЧОК
«У деяких державах законності надають такої форми,
що вона стає жахливішою за беззаконня»
Й. Г. Займе
Напевно, добре жити в правовій державі Україні, адже саме такою наша держава визнана відповідно до власної Конституції (ст. 1). Водночас гірко усвідомлювати, що Україна такою державою, на жаль, не є, а фраза з Конституції лише декларація, прагнення або вектор розвитку. Кому як подобається. Доказів нашої космічної віддаленості від реалій правової держави безліч. Не торкаючись у межах цієї статті глобальної проблеми дотримання прав людини, поваги до її честі та гідності, свободи слова та розвитку демократії, поговоримо про буденне, але таке, що часто стає проблемою для суб’єктів господарювання при здійсненні діяльності на ринку товарів, робіт і послуг.
Поговоримо про правове регулювання розміщення інформаційних вивісок і табличок та свавільне ігнорування законодавства в цій сфері.
Аксіомою є те, що в діяльності кожного суб’єкта господарювання інформаційні вивіски та таблички відіграють важливу роль. Насамперед вони є важливим маркетинговим інструментом, який несе для споживачів інформацію про товари та послуги, що реалізуються, вид діяльності, графік роботи суб’єктів господарювання, а також їх місцезнаходження. Вивіски та інформаційні таблички можуть створювати певний імідж компанії, оскільки перше уявлення споживача товарів та послуг про суб’єкта господарювання розпочинається саме з вивіски.
Проте ця стаття буде присвячена не ролі вивісок в діяльності суб’єктів господарювання, а правовому регулюванню питань, пов’язаних з їх розміщенням, необхідності оформлення дозвільної документації та іншим спірним питанням (вимоги про оплату розміщення інформаційних вивісок та табличок, а також про їх демонтаж), які останнім часом все більше турбують суб’єктів господарювання.
Насамперед необхідно з’ясувати, якими законодавчими актами регулюються питання розміщення вивісок. Слід зазначити, що на рівні законів цьому питанню виділено лише один абзац у Законі України «Про рекламу», а саме в ч.6 ст.9 Закону передбачено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.
Таким чином, Закон України «Про рекламу» від 03.07.96 № 270/ 96-ВР (зі змінами та доповненнями) чітко визначив критерії, за якими інформаційні вивіски та таблички не вважаються рекламою. Зокрема такими критеріями є інформація, яка нанесена на вивіску чи табличку, та місце їх розміщення.
По-перше: вивіска чи табличка не будуть вважатися рекламою, якщо на них розміщено виключно інформацію про:
– зареєстроване найменування;
– знаки для товарів та послуг;
– вид діяльності;
– час роботи.
По-друге: вивіска чи табличка не будуть вважатися рекламою, якщо вони розміщені:
– на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення;
– на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення;
– біля входу у власне чи надане у користування особі приміщення.
Слід зазначити, що ані Закон України «Про рекламу», ані будь-який інший закон не містить, крім визначених в ч.6 ст. 9 Закону України «Про рекламу», додаткових умов, які б стосувалися розміщення інформаційних вивісок і табличок, а також критеріїв, які б відрізняли їх від реклами.
Але на практиці суб’єкти господарювання, які мають намір розмістити інформаційні вивіски та/або таблички, нерідко стають заручниками додаткових (на наш погляд, безпідставних) вимог, пов’язаних з розміщенням інформаційних вивісок та/або табличок.
Пропонуємо, як приклад, розглянути ситуацію з розміщенням інформаційних вивісок та/ або табличок, яка існує в м. Києві. Правове регулювання вказаного питання в столиці України здійснюється згідно з Порядком розміщення зовнішньої реклами в м. Києві (надалі — Порядок), який затверджений Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 23.08.2007 № 1100 та зареєстрований у Головному управлінні юстиції у місті Києві 28.07.2007 № 21/756. Як визначено в п. 1.2 Порядку, ним регулюються правові відносини між Київською міською державною адміністрацією та фізичними і юридичними (незалежно від форми власності та підпорядкованості) особами, що виникають у процесі розміщення зовнішньої реклами на території м. Києва, та визначається порядок надання дозволів на її розміщення, вимоги до проектування рекламних засобів, визначення та погодження місць встановлення рекламних засобів, розміщення (встановлення, монтаж, нанесення), експлуатації та демонтажу, а також порядок контролю за дотриманням його вимог.
У той же час, розділом 14 вказаного Порядку встановлені певні правила розміщення інформаційних вивісок та табличок (які не є рекламою!). Так, наприклад, п. 14.8 Порядку передбачається, що інформаційна табличка розміщується поруч із входом у підприємство або на дверях, або на склі вітрини. Площа інформаційної таблички повинна бути не більше 1м2. Іншим пунктом, а саме п. 14.7 Порядку, передбачено, що якщо розміщення інформаційної вивіски на будівлі (споруді) не передбачено проектною документацією цієї будівлі (споруди), погодженою та затвердженою у встановленому порядку, то її розміщення здійснюється на підставі паспорта інформаційної вивіски (таблички), який погоджується з власником будівлі (споруди) або уповноваженим ним органом (особою) та Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації, реєструється та видається Головним управлінням з питань реклами Київської міської державної адміністрації.
Водночас, аналізуючи Закон України «Про рекламу», жодних обмежень щодо площі інформаційної таблички нами виявлено не було, так само, як не вдалося зрозуміти й підстави включення до Порядку норм, які регулюють розміщення інформаційних вивісок та табличок. Вище за текстом цієї статті нами не дарма було описано сферу відносин, яка регулюється Порядком (п. 1.2). Оскільки згідно з ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу» інформаційні вивіски та таблички, які містять інформацію та розміщені в місцях, визначених вказаною нормою Закону, не є рекламою, вважаємо, що включення до Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві питань, пов’язаних з інформаційними вивісками та табличками, виходить за межі сфери правового регулювання Порядку.
Також доволі цікавою є проблема з’ясування компетенції місцевих державних адміністрацій в регулюванні питань, пов’язаних з розміщенням інформаційних вивісок і табличок. Як відомо, згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналізуючи норми Законів України, нам так і не вдалося з’ясувати, яким же все-таки законом передбачені повноваження місцевих державних адміністрацій регулювати питання, пов’язані з розміщенням інформаційних вивісок та табличок, яким законом визначені повноваження Головного управління з питань реклами Київської міської державної адміністрації щодо видачі паспорта інформаційної вивіски (таблички) та взагалі, яке відношення має цей орган до вивісок (табличок), які не
є рекламою.
Крім цього, аналізуючи правомірність вимог Головного управління з питань реклами Київської міської державної адміністрації щодо узгодження з цим органом питань розміщення вивісок (табличок), їх вимог про самовільний або примусовий демонтаж, неможливо залишити поза увагою й положення Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». 5 жовтня 2006 року набула чинності ч. 1 ст. 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 № 2806-IV, якою передбачено, що виключно законами, які регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється:
– необхідність одержання документа дозвільного характеру;
– дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру;
– платність або безоплатність видачі документа дозвільного характеру.
При цьому документом дозвільного характеру є дозвіл, висновок, погодження, свідоцтво тощо, який дає суб’єкту господарювання право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності.
Як вже зазначалося вище, жодним законом не встановлено необхідності одержання документа дозвільного характеру на розміщенням інформаційних вивісок та табличок, а також не визначений дозвільний орган, уповноважений видавати такий документ.
Все вищевикладене свідчить як мінімум про сумнівність вимог, які останнім часом ставляться Головним управлінням з питань реклами Київської міської державної адміністрації та КП «Київреклама» щодо узгодження з цим органом та комунальним підприємством питань розміщення інформаційних вивісок (табличок), оплати за дозвіл на їх розміщення та нарешті вимоги про їх самостійний або примусовий демонтаж.
Аналогічні вимоги щодо самостійного демонтажу вивіски та погрози про примусовий демонтаж відчула на собі й Адвокатська компанія «Правочин», яка отримала від головного спеціаліста Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) припис з вимогою про надання затвердженої у встановленому порядку проектно-дозвільної документації на розміщення інформаційної вивіски. При цьому в приписі було зазначено, що в разі ненадання такої документації вивіска підлягатиме демонтажу.
Звичайно, опинившись у такій ситуації, у Адвокатської компанії «Правочин» було декілька шляхів врегулювання цієї ситуації: або погодитися з вимогою та здійснити демонтаж вивіски з подальшим оформленням проектно-дозвільної документації, або ж оскаржити правомірність вимог цього органу в судовому порядку. Враховуючи відсутність, на наш погляд, законних підстав для вимог про надання проектно-дозвільної документації на розміщення вивіски та взагалі відсутність правового порядку примусового демонтажу саме вивісок, Адвокатська компанія «Правочин», виходячи з того, що Україна є правовою державою, обрала складніший та триваліший шлях, а саме судовий захист своїх прав та намагатиметься довести неправомірність дій Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).
Іншим аспектом цієї багатогранної ситуації є питання порушення права власності на майно (вивіску). Адже ст. 321 ЦК України встановлює, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Враховуючи, що зміст права власності становлять володіння, користування та розпорядження майном, вважаємо, що примусовий демонтаж та вивезення вивіски на зберігання КП «Київреклама» обмежує права власника вивіски на її використання та володіння (оскільки випадки і порядок їх демонтажу не передбачені жодним законом України), при цьому власнику вивіски ще й нав’язуються (проти його волі) витрати на демонтаж, транспортування та зберігання вивіски.
Для захисту свої прав та доведення правомірності розміщення вивіски без проектно-дозвільної документації Адвокатська компанія «Правочин» вирішила оскаржити, як дії (припис) Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), так і законність окремих положень Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, який затверджений Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 23.08.2007 № 1100. При чому законність п. 14.7 та п. 14.8 Порядку оскаржується в окремому адміністративному процесі. Звичайно, вже за наслідками цього судового процесу буде зрозуміла й доля іншого адміністративного процесу, в якому оскаржуються дії (припис) Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), адже єдиними правовими нормами, якими цей орган обґрунтовував вимоги щодо надання проектно-дозвільної документації, є п. 14.7 Порядку.
Обравши більш складний, триваліший та такий, що потребує більших витрат, спосіб захисту свого права, Адвокатська компанія «Правочин» сподівається, що судові органи поставлять крапку в цьому суперечливому питанні, виходячи з принципів верховенства права та законності.
Дуже хочеться усвідомлювати себе громадянином правової держави, де повага до закону та непорушність права власності є абсолютним пріоритетом.
Використані нормативно-правові акти:
1. Закон України «Про рекламу» від 03.07.96 № 270/96-ВР.
2. Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 № 2806-IV.
3. Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 23.08.2007 № 1100 «Про затвердження Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві».
