Проект
СХВАЛЕНО розпорядженням Кабінету Міністрів України __________№__________
СТРАТЕГІЯ
розвитку єдиної державної системи цивільного захисту на період до 2025 року
Загальна частина:
Результати життєдіяльності людини призвели до глобальних кліматичних змін. І цей процес прогресує, наслідками чого є збільшення частоти та масштабів природних катастроф.
За останні 40 років сумарні матеріальні втрати від природних катастроф у світі виросли майже у 16 разів, у той час, як світовий валовий продукт – лише у 4 рази.
Зростання кількості та масштабів негативних наслідків надзвичайних ситуацій залишається однією з причин стримування стабільного економічного росту держави. За період років зареєстровано понад 4,9 тисяч надзвичайних ситуацій, у тому числі понад 2,7 тисячі техногенного та 1,8 тисячі природного характеру. Матеріальні збитки, завдані надзвичайними ситуаціями за останні 11 років, оцінюються близько 12 млрд. гривень. У 2008 році завдано збитків на суму понад 5,5 млрд. гривень. Непоправні щорічні людські втрати внаслідок надзвичайних ситуацій та пожеж досягають близько 4,5 тисяч осіб.
Внаслідок глобальної зміни клімату та її регіонального прояву в Україні, почастішали випадки формування небезпечних і стихійних гідрометеорологічних явищ – катастрофічних річкових паводків, тривалих засух, сильних злив тощо. Це наносить значні збитки економіці та населенню країни, погіршує екологічний стан довкілля.
Лише катастрофічний паводок у липні 2008 року у західних областях України наніс збитки, близько 4,5 млрд. гривень.
Почастішали випадки:
геологічних процесів, зокрема зсувних, на території майже 200 міст і селищ міського типу та тисяч сільських населених пунктів всіх регіонів держави;
гідрогеологічних явищ, зокрема підтоплень, у зоні впливу яких перебуває більше 1 тис. населених пунктів;
гідрометеорологічних явищ — урагани, смерчі, буревії, сильні опади, град, обледеніння, спека, посуха, що спостерігаються в усіх регіонах.
В Україні функціонує 22563 потенційно небезпечних підприємств та інших об’єктів, аварії на 955 з них можуть призвести до виникнення надзвичайної ситуації державного та регіонального рівня.
Середній ризик загибелі в надзвичайних ситуаціях, визначений на основі статистичних даних в Україні за останні роки становить 1.2 на 10 тис. працюючих в рік, що більш ніж в 100 разів перевищує європейський рівень (1 на 1 млн. працюючих в рік).
Поряд з цим Єдина система протидії надзвичайним ситуаціям у державі не створена. Згідно з чинним законодавством у сфері цивільного захисту функціонують три взаємодублюючі системи, а саме: система Цивільної оборони України, яка створена на особливий період; єдина державна система запобігання та реагування на надзвичайні ситуації – на мирний час; єдина державна система цивільного захисту – на мирний час та на особливий період.
Єдина державна система цивільного захисту є однією з важливих складових національної безпеки України, але на сьогодні остаточно не сформовано її структуру, управління процесами цивільного захисту потребує оптимізації. На регіональному рівні дублюються управлінські функції. Функціональні та територіальні підсистеми здебільшого не сформовано і не підготовлено до виконання покладених на них завдань.
Недосконалість та суперечливість окремих положень правової бази у сфері цивільного захисту ускладнює роботу з організації управління єдиною державною системою цивільного захисту, внаслідок чого знижено ефективність виконання відповідних завдань.
Обсяги наявних фінансових, матеріальних ресурсів та резервів не дозволяють у повному обсязі, своєчасно та ефективно здійснювати заходи щодо запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків. Як правило при ліквідації надзвичайних ситуацій, починаючи з регіонального рівня, здійснюється виділення коштів з резервного фонду Державного Бюджету України.
Політичні рішення, спрямовані на зниження рівня ризиків виникнення надзвичайних ситуацій непослідовні, а інколи навіть суперечливі.
Деякі керівники функціональних та територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту організовують роботу своїх підсистем неадекватно рівню існуючих загроз.
В центральних органах виконавчої влади практично не створені підрозділи з питань цивільного захисту та пожежної безпеки.
Робота з питань цивільного захисту в деяких центральних органах виконавчої влади проводиться не системно, епізодично, що негативно впливає на ефективність діяльності відповідних функціональних підсистем системи цивільного захисту.
На регіональному та місцевому рівнях не приділяється належна увага питанням створення та функціонування комунальних та інших аварійно-рятувальних служб. Не готові до дій за призначенням%) з 241 внесених до державного реєстру аварійно-рятувальних служб.
Застарілий парк авіаційної техніки і відсутність сучасних рятувальних морських суден ускладнює виконання Україною міжнародних зобов’язань щодо проведення авіаційних і морських пошуково-рятувальних робіт у зоні своєї відповідальності.
Підрозділи Держкомлісгоспу потребують оснащення сучасною технікою для забезпечення ефективного гасіння лісових пожеж.
Територіальні центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф для виконання завдань під час надзвичайних ситуацій, не створені в 7 регіонах держави.
Кількість автомобілів швидкої медичної допомоги в регіонах України не відповідає нормативам, при цьому переважна більшість з них відпрацювали терміни експлуатації та потребують заміни. Повільними темпами здійснюється обладнання автономними джерелами енергопостачання лікувально-профілактичних закладів.
На сьогодні в Україні один із найнижчих серед європейських держав та країн ближнього зарубіжжя показник кількості населення на одного працівника пожежно-рятувального підрозділу - 779 (таке співвідношення чисельності аналогічних формувань і населення в інших країнах становить: у Російській Федерації - 511, Білорусі - 464, Швеції - 447, Норвегії - 302), що призводить до зростання навантаження на рятівників, знижує якість пожежно-рятувальних робіт, збільшує рівень техногенної та природної небезпеки населення, територій та матеріальних цінностей і в сучасних умовах становить загрозу для безпеки держави.
Майже 45 відсотків захисних споруд цивільного захисту не готові до використання за призначенням, близько 20 відсотків – приватизовані. Наявний фонд захисних споруд не забезпечує укриття більшості населення країни від уражальних чинників надзвичайних ситуацій мирного часу та в особливий період.
Не впорядковано структуру сил цивільного захисту, а матеріально-технічне оснащення їх не відповідає сучасним вимогам. Фактична кількість пожежно-рятувальних підрозділів не відповідає відповідним нормативам.
Незважаючи на позитивну тенденцію зниження протягом останніх років основних показників статистики пожеж, стан пожежної безпеки в Україні залишається вкрай складним. Так, протягом першого півріччя 2009 року зареєстровано 21 тис. 358 пожеж, матеріальні втрати від яких склали понад 660 млн. гривень. Для населення Україні ризик зіткнутися з пожежею є неприйнятним, а ризик загинути від пожежі на порядок вищий, аніж в країнах Європейського союзу.
Потенційно небезпечні об’єкти, висотні будівлі, об’єкти підвищеної поверховості експлуатуються з порушеннями вимог пожежної безпеки.
Неналежним чином організовано роботу із забезпечення пожежної безпеки в сільській місцевості, де гасіння пожеж значно ускладнюється через відсутність підрозділів місцевої пожежної охорони або через значну віддаленість до місця виклику державних пожежно-рятувальних підрозділів. Усього ж у державі функціонує лише 968 таких підрозділів (за нормативною потребою — 3171), на балансі яких перебуває 1069 одиниці пожежної техніки, що вичерпала свій ресурс.
Системи оповіщення населення всіх рівнів не відповідають сучасним вимогам, апаратура вичерпала свій ресурс, морально та фізично застаріла. В деяких регіонах залишається не вирішеним питання щодо фінансування технічного обслуговування цих систем.
Не створено систему екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером “112”, як це передбачено вимогами Європейського Союзу.
Гідрометеорологічна служба за рівнем технічного та технологічного оснащення відстає від потреб сьогодення, що негативно позначається на точності та своєчасності прогнозування небезпечних стихійних природних явищ.
Заходи щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій не здійснюються організовано та системно. На законодавчому рівні не повністю вирішено питання підвищення рівня техногенної безпеки.
Зовнішні загрози безпосередньо пов'язані з безпекою життєдіяльності населення і держави у разі розв'язання сучасної війни або локальних збройних конфліктів, виникнення глобальних техногенних екологічних катастроф за межами України (на землі, в навколоземному просторі), які можуть спричинити негативний вплив на населення та територію держави.
Мета та основні напрями реалізації Стратегії
Метою Стратегії є формування на базі системи Цивільної оборони та системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації – єдиної державної системи цивільного захисту, що забезпечить:
створення адекватних сучасним викликам функціональних та територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту, сил цивільного захисту оснащених відповідною технікою та засобами;
досягнення гарантованого рівня захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, прийнятного ризику потенційних загроз національним інтересам та створення умов сталого розвитку суспільства;
запровадження ефективного механізму визначення ризиків виникнення, прогнозування наслідків та встановлення пріоритетності запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;
виконання Україною міжнародних зобов'язань у сфері цивільного захисту, у тому числі і щодо аварійно-рятувального обслуговування повітряного та морського простору зон відповідальності України.
Основні напрями реалізації Стратегії:
побудова державної політики у сфері цивільного захисту та пожежної безпеки на визнанні пріоритету захисту населення і територій від загроз мирного часу та в особливий період;
розроблення і реалізація нормативно-правових актів, додержання державних технічних норм та стандартів з питань забезпечення захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій;
перехід від галузевого до функціонального принципу реагування на надзвичайні ситуації;
розгляд забезпечення безпеки та захисту населення в Україні, об'єктів економіки і національного надбання держави від негативних наслідків надзвичайних ситуацій, як невід'ємної частини державної політики національної безпеки і державного будівництва, як однієї з найважливіших функцій центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад;
забезпечення оперативного оповіщення населення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне достовірне інформування про обстановку, яка складається, та заходи, що вживаються для запобігання надзвичайним ситуаціям та подолання їх наслідків;
забезпечення постійної готовності органів управління та сил цивільного захисту до реагування на надзвичайні ситуації та ліквідації їх наслідків;
створення і забезпечення функціонування єдиної державної системи цивільного захисту на базі системи Цивільної оборони України, системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації та існуючої єдиної державної системи цивільного захисту;
створення систем моніторингу і прогнозування НС та їх соціально-економічних наслідків, визначення на основі прогнозу потреби в силах, матеріально-технічних і фінансових ресурсах;
створення та забезпечення функціонування системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112 для оптимізації звернень громадян до служб екстреної допомоги населенню;
впровадження ефективних інженерно-технічних заходів з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;
розробка заходів, спрямованих на проведення рятувальних та інших невідкладних при ліквідації наслідків конкретних надзвичайних ситуацій та організації життєзабезпечення постраждалого населення;
удосконалення заходів щодо координації дій функціональних і територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту з питань захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі, що виникли внаслідок терористичних актів;
створення ефективних та уніфікованих сил цивільного захисту, здатних забезпечити реагування на усі види надзвичайних ситуацій як у мирний час, так і в особливий період та таких, що сталися внаслідок терористичних актів;
удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, інших сил цивільного захисту, створення та накопичення необхідних матеріально-технічних ресурсів для їх дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій як у мирний час, так і в особливий період та таких, що сталися внаслідок терористичних актів;
удосконалення структури та оснащеності спеціалізованих аварійно-відновлювальних формувань центральних органів виконавчої влади, об’єктів підвищеної небезпеки, а також аварійно-рятувальних і аварійно-відновлювальних служб (формувань) регіонального і місцевого підпорядкування, громадських організацій;
реформування Державної служби медицини катастроф та інтеграція до неї аналогічних структур інших центральних органів виконавчої влади у рамках єдиної системи медико-санітарної допомоги населенню при надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру і в особливий період;
оптимізація та удосконалення системи навчання кадрів, керівного складу та фахівців у сфері цивільного захисту, навчально-матеріальної бази навчальних закладів, навчальних та навчально-методичних центрів сфери цивільного захисту, навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, несприятливих побутових або нестандартних ситуаціях;
оптимізація кількості та структури підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту з урахуванням існуючих ризиків і приведення їх штатної чисельності до нормативної належності;
впровадження на об`єктах підвищеної небезпеки локальних систем раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у зонах можливого ураження, а також зменшення часу на оповіщення і реагування державних аварійно-рятувальних служб на можливу небезпеку;
науковий та технологічний розвиток системи раннього попередження надзвичайних ситуацій гідрометеорологічного походження, удосконалення системи моніторингу та прогнозування гідрометеорологічних явищ, що створюють загрозу виникнення надзвичайних ситуацій;
удосконалення та розвиток системи наукового забезпечення цивільного захисту та впровадження науково-технічної продукції у практику, проведення фундаментальних та прикладних досліджень з актуальних проблем цивільного захисту та пожежної безпеки;
формування цілісного інформаційного простору України, як постійно діючого механізму підвищення рівня правової культури населення в галузі забезпечення безпеки життєдіяльності;
створення страхового фонду документації на потенційно небезпечні об'єкти;
посилення соціального захисту осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, інших працівників органів і підрозділів МНС, а також членів місцевої пожежної охорони, добровільних пожежних (аварійно-рятувальних) формувань, поліпшення їх медичного забезпечення в рамках дотримання єдиних галузевих норм і державних соціальних стандартів в галузі охорони здоров’я, стимулювання проходження ними служби та адекватна оцінка державою втрат їхнього здоров'я під час рятування життя людей та матеріальних цінностей.
Етапи реалізації Стратегії
Реалізація Стратегії здійснюватиметься у три етапи.
Перший етап ( роки) – закладення основ єдиної державної системи цивільного захисту, визначення засад створення системи управління нею, здійснення технічного переоснащення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС, інших сил цивільного захисту, удосконалення системи превентивної безпеки з метою максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і мінімізації їх наслідків.
Для створення передумов системного розвитку цивільного захисту необхідно:
визначити структуру, порядок створення єдиної державної системи цивільного захисту та системи управління цивільного захисту;
завершити розробку Кодексу цивільного захисту України;
розробити і прийняти нормативно-правові акти, що виходять із вимог Кодексу цивільного захисту України (Положення про єдину державну систему цивільного захисту та типові положення про функціональні і територіальні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту та інші);
розробити та затвердити положення про функціональні і територіальні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту якими визначити структуру, порядок здійснення управління, завдання цих підсистем;
розпочати створення функціональних та територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту;
здійснити в повному обсязі заходи, передбачені у Державній цільовій соціальній програмі розвитку цивільного захисту на роки, та інших програмах у сфері цивільного захисту;
побудувати сучасну систему зв'язку та оповіщення, інформаційно-аналітичних систем цивільного захисту шляхом впровадження сучасних технологій, а також здійснити подальше впровадження в містах України єдиного телефонного індексу 112 для забезпечення функціонування системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112;
відновити мобілізаційне завдання МНС, місцевим органам виконавчої влади щодо утворення аварійно-рятувальних формувань особливого періоду, розробити та затвердити Положення про територіальні та об'єктові позаштатні (невоєнізовані) формування цивільного захисту;
підготувати та забезпечити реалізацію державної програми щодо забезпечення медичних закладів джерелами автономного електропостачання, автомобілями швидкої медичної допомоги, у першу чергу тих, що обслуговують сільське населення;
розпочати процес створення і матеріально-технічного забезпечення територіальних та об'єктових позаштатних (невоєнізованих) формувань цивільного захисту;
підготувати та внести відповідні зміни:
до Закону України „Про основи національної безпеки України” щодо визначення додаткових загроз національній безпеці України у сфері цивільного захисту, які визначені в підпункті 2.3 пункту 2 Стратегії національної безпеки України, при цьому повноваження щодо реалізації заходів у цій сфері покласти на МНС;
до Законів України „Про місцеві державні адміністрації” та „Про органи місцевого самоврядування” стосовно визначення питань, що вирішуються ними у сфері цивільного захисту;
до законодавства України щодо:
визначення порядку проведення в Україні у мирний час цільової мобілізації з ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф;
створення умов для постачання МНС мобілізаційних ресурсів (матеріально-технічних, фінансових, людських) з метою забезпечення готовності та здатності єдиної державної системи цивільного захисту до здійснювати завдання щодо захисту населення і територій від надзвичайн6их ситуацій в особливий період або в умовах надзвичайного стану;
визначення порядку залучення Збройних Сил України та конкретного переліку надзвичайних ситуацій, у ліквідації яких вони приймають участь;
створення та використання оперативного фінансового резерву Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи для забезпечення ліквідації надзвичайних ситуацій;
здійснити заходи щодо повного виявлення існуючих ризиків виникнення надзвичайних ситуацій в кожному регіоні із залученням науково-дослідних установ, на підставі отриманих результатів розробити Державну програму щодо зниження ризиків виникнення надзвичайних ситуацій до європейського рівня;
створити прогнозно-моделюючі комплекси за основними видами надзвичайних ситуацій для практичного використання та прогнозування розвитку подій при загрозі та виникненні надзвичайних ситуацій на місцевому, регіональному та державному рівнях;
розробити науково обґрунтовані критерії розрахунку кількості підрозділів Оперативно-рятувальної служби МНС для регіонів України із врахуванням місцевих особливостей, кількості населення та наявності пожежо-, хімічно-, потенційно- небезпечних об’єктів, об’єктів із масовим перебуванням людей тощо;
утворити спеціальні регіональні центри швидкого реагування в складі Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС в необхідній чисельності ( осіб), здійснити їх оснащення сучасними видами аварійно-рятувальної техніки та енергоефективним обладнанням;
виділити земельні ділянки та здійснити будівництво нормативної кількості пожежних депо;
уточнити функції і завдання, удосконалити структуру та здійснити технічне переоснащення Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об’єктах, Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби пошуку і рятування туристів, Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС, Укравіапошуку, Державної спеціалізованої протифонтанної служби „Спеціальна воєнізована аварійно-рятувальна частина”;
привести у відповідність з вимогами діючих норм та правил пожежної безпеки системи протипожежного захисту на об’єктах з високим ступенем ризику (атомних -, гідроакумулюючих -, гідроелектростанціях, теплових електроцентралях, метрополітенах тощо);
продовжити розроблення та впровадження національних стандартів України щодо застосування озонобезпечних технологій в установках газового пожежегасіння, з використанням екологічно безпечних речовин.;
визначити та забезпечити виконання, при будівництві нового конфайменту об’єкта “Укриття” (державне спеціалізоване підприємство “Чорнобильська АЕС”), комплексу заходів щодо недопущення виникнення можливих надзвичайних ситуацій, у т. ч. пов’язаними з вірогідністю розповсюдження радіонуклідів за межі зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення;
не допускати на етапі виконання проектних робіт застосування на об'єктах господарювання, що проектуються, технологій та обладнання які потенційно є небезпечними для персоналу та населення і не відповідають встановленим у державі нормам безпеки;
будувати будинки, споруди, інженерні мережі і транспортні комунікації з заданими рівнями безпеки і надійності;
організовувати превентивне будівництво протизсувних, протиповеневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення;
здійснити вилучення і захоронення ядерних матеріалів, радіоактивних речовин та інших джерел іонізуючого випромінювання, які перебувають у власності підприємств, що не використовують їх у своїй діяльності та не можуть створити умови для належного зберігання, а також визначити орган, відповідальний за проведення такої роботи, і джерела їх фінансування;
провести інвентаризацію підприємств, на яких виробляються або використовуються хімічні речовини першого та другого класу небезпеки, утворюються чи зберігаються відходи виробництва таких хімічних речовин або відходи, до складу яких входять зазначені хімічні речовини, для визначення обсягів та номенклатури таких відходів і прийняття рішень про їх зменшення, переробку, знешкодження або утилізацію;
вжити заходів щодо приведення у робочій стан інженерного обладнання систем протипожежного захисту висотних будинків та будинків підвищеної поверховості, забезпечити їх належне функціонування;
здійснити перегляд і встановлення конкретного переліку категорій населення (персоналу), які підлягають забезпеченню засобами індивідуального захисту в мирний та особливий період, з урахуванням характеру ймовірності виникнення НС та особливостей ведення міжнародних воєнних конфліктів на сучасному етапі міжнародних відносин. Визначити механізм забезпечення населення засобами індивідуального захисту;
вжити заходів щодо налагодження виробництва вітчизняною промисловістю засобів індивідуального захисту, комплектуючих для захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) (фільтрів-поглиначів, ущільнювачів дверей тощо);
забезпечити створення в торгівельній мережі умов для вільного придбання населенням недорогих сертифікованих одноразових засобів індивідуального захисту органів дихання;
провести наукові дослідження з метою розробки сучасних зразків аварійно-рятувальної та спеціальної пожежної техніки і оснащення, налагодити їх виробництво та впровадження;
удосконалити основи створення та використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, здійснити перегляд їх номенклатури з урахуванням сучасних викликів та загроз у сфері цивільного захисту, створити фонди матеріально-технічних ресурсів на випадок надзвичайних ситуацій.
Другий етап ( роки) – створення структури єдиної державної системи цивільного захисту та системи управління нею, здійснення заходів щодо підвищення рівня захищеності населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та зниження ризиків їх виникнення.
На цьому етапі передбачається:
сформувати на базі системи Цивільної оборони та системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації – єдину державну систему цивільного захисту;
створити функціональні (на базі визначених Кабінетом Міністрів України центральних органів виконавчої влади) та територіальні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту;
створити спеціалізовані служби цивільного захисту територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту та їх сили;
забезпечити створення в центральних органах виконавчої влади служб (підрозділів з питань) цивільного захисту та пожежної безпеки;
впровадити у зонах можливого катастрофічного затоплення, районах розміщення радіаційних і хімічних підприємств, інших об'єктів підвищеної небезпеки локальні системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у зонах можливого ураження, забезпечивши організаційно-технічне з'єднання їх з територіальними системами централізованого оповіщення та іншими системами спостереження і контролю;
удосконалити систему моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій, організувати взаємодію і сталий зв’язок між суб’єктами державного моніторингу та органами управління цивільного захисту з питань оперативного надання інформації щодо провісників надзвичайних ситуацій та у разі їх виникнення;
завершити створення системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112 та забезпечити її функціонування на всій території країни;
розробити, з використанням електронних векторних карт Паспорти та Атласи ризику для кожної адміністративно-територіальної одиниці;
забезпечити раціональне розміщення об'єктів підвищеної небезпеки з урахуванням можливих наслідків при виникненні аварій, катастроф на них, а також при потраплянні цих об'єктів у зовнішні зони враження від надзвичайних ситуацій;
розпочати процес переходу діючих об'єктів господарювання на безпечні технології та обладнання, які відповідають встановленим у державі нормам безпеки;
розробити і запровадити заходи щодо безаварійного функціонування потенційно небезпечних об'єктів;
розробити та впровадити єдину систему обов'язкового державного страхування від ризиків виникнення надзвичайних ситуацій. Розмір плати має залежати від потенційної небезпеки об'єктів господарювання та бути пропорційним величині можливого збитку. Ці кошти спрямовувати на створення системи попередньої безпеки та підвищення оплати на виробництвах, де не забезпечується безпека (наприклад, вугільні шахти), а також на певні виплати за ризик, що мають стимулювати проведення заходів, спрямованих на забезпечення безпеки;
створити галузеві і регіональні аварійно-рятувальні служби та формування оперативного реагування в необхідній кількості, здійснити їх матеріально-технічне забезпечення;
знизити середній ризик загибелі громадян України до половини європейського рівня ризиків (1 загиблий на 500 тис. працюючих за рік);
придбати новітні зразки авіаційної техніки та забезпечити її чергування в цілодобовому режимі в усіх регіональних центрах України;
завершити процес створення територіальних і об'єктових позаштатних (невоєнізованих) формувань цивільного захисту;
визначити необхідну номенклатуру та відповідно до неї створити запаси матеріально-технічних засобів для забезпечення захисту населення і територій, діяльності галузей виробництва, підвищення їх стійкості, потреб органів управління та сил цивільного захисту в особливий період на протязі 6 місяців;
визначити на законодавчому рівні питання соціального захисту членів, місцевої пожежної охорони, добровільних пожежних (аварійно-рятувальних) формувань;
визначити потребу та створити запаси будівельних конструкцій і комплектуючих для спорудження у підготовчий період швидкобудуємих захисних споруд цивільного захисту;
вжити заходів щодо налагодження виробництва швидкобудуємих захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони), визначити потреби та створити запаси комплектів цих споруд в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, на підприємства, установах та організаціях;
здійснити максимальну інтеграцію до світових структур, які відповідають за впровадження цілісного багатоцільового підходу до зменшення ризиків виникнення катастроф.
Третій етап ( роки) – удосконалення єдиної державної системи цивільного захисту на основі проведеного наукового аналізу змін в адміністративно-територіальному устрої держави, кліматичних та екологічних умов та змін в соціальному рівні життя населення України.
На цьому етапі передбачається:
виключити дублювання управлінських функцій на регіональному рівні в єдиній державній системі цивільного захисту шляхом створення в АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополі єдиних органів управління з питань цивільного захисту на базі територіальних органів управління МНС;
підвищити ефективність запобіжних заходів, здійснити перехід від системи державного нагляду у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки на систему страхування населення, підприємств, установ та організацій від надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру. За рахунок вивільненої кількості посад наглядового блоку в територіальних органах МНС укомплектувати пожежно-рятувальні підрозділи;
забезпечити перевід на здійснення функцій місцевої пожежної охорони та проведення аварійно-рятувальних робіт в віддалених (важкодоступних) районах силами добровільних пожежних формувань;
створити сучасний за оснащенням флот МНС для виконання на морі і внутрішніх водах завдань з пошуку і рятування екіпажів маломірних суден, виконання спеціальних водолазних робіт, у т. ч. на глибинах 60 метрів і більше, ліквідації забруднень, здійснити розробку і реалізацію необхідних завдань у сфері водолазної справи, безпеки користування водними об’єктами, запобігання загибелі людей на воді;
удосконалити систему державного страхування від ризиків щодо виникнення надзвичайних ситуацій;
знизити середній ризик загибелі громадян України до європейського рівня ризиків (1 загиблий на 1 млн. працюючих за рік);
відновити у складі регіональних аварійно-рятувальних загонів спеціального призначення МНС підрозділи водопостачання, укомплектувати їх технікою та оснащенням для добування, очистки та транспортування питної води з метою забезпечення населення і особового складу сил цивільного захисту при аваріях в системах житлово-комунального господарства, повені, інфекційних захворюваннях людей та тварин;
удосконалити систему авіаційного забезпечення МНС, ефективність застосування протипожежного авіаційного підрозділу МНС, створити авіаційні комендатури в складі регіональних центрів швидкого реагування;
відродити санітарну авіацію;
розробити та впровадити комплексні схеми захисту населених пунктів, об‘єктів економіки (господарювання) від небезпечних природних процесів та техногенних аварій і катастроф;
завершити створення запасів матеріально-технічних засобів для забезпечення захисту населення і територій, діяльності галузей виробництва, підвищення їх стійкості, потреб органів управління та сил цивільного захисту в особливий період на протязі 6 місяців;
завершити заміну системи зв'язку та оповіщення цивільного захисту на сучасні зразки та забезпечити її надійне функціонування.
Фінансове забезпечення
Фінансове забезпечення реалізації Стратегії здійснюватиметься за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел, передбачених законодавством.
Фінансування діяльності постійних органів управління у сфері цивільного захисту здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів згідно із законодавством України.
Фінансування цільових програм у сфері цивільного захисту та щодо забезпечення сталого функціонування підприємств і організацій здійснюється відповідно до законодавства України.
Фінансування заходів щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації провадиться за рахунок коштів організацій, що знаходяться на території розвитку надзвичайної ситуації, бюджетних і позабюджетних коштів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, відповідних виконавчих органів рад, страхових фондів та інших не заборонених законодавством джерел.
Очікувані результати
Реалізація стратегії сприятиме завершенню створення єдиної державної системи цивільного захисту, при цьому ліквідувати систему Цивільної оборони України та єдину державну систему запобігання та реагування на надзвичайні ситуації. Розбудова і удосконалення єдиної державної системи цивільного захисту буде здійснюватися із урахуванням результатів наукового аналізу змін в адміністративно-територіальному устрої держави, кліматичних та екологічних умов та змін в соціальному рівні життя населення України.
Реалізація Стратегії дасть змогу:
вдосконалити систему управління єдиної державної системи цивільного захисту;
створити сучасні системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій і системи оповіщення населення про їх виникнення;
створити ефективні сили цивільного захисту спроможні здійснювати реагування на виклики сучасних небезпек;
впровадити комплекс економічно доцільних превентивних заходів спрямований на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру та зниження ризику їх виникнення до прийнятного рівня;
знизити тиск наглядових органів на суб'єкти господарської діяльності;
ввести Європейські принципи здійснення протипожежного та аварійно-рятувального забезпечення в сільських та важкодоступних районах;
активізувати наукові дослідження, прикладні розроблення та впровадження їх результатів шляхом налагодження виробництва вітчизняними виробниками продукції для задоволення потреб цивільного захисту;
провести масштабну реструктуризацію і технічне переоснащення органів та сил цивільного захисту;
підвищити рівень соціального забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, інших працівників органів і підрозділів МНС, а також членів місцевої пожежної охорони і добровільних пожежних (аварійно-рятувальних) формувань.
