Концепт «Слово» в мовній картині світу Ліни Костенко та Миколи Вінграновського

Міщук Ульяна Б. – викладач (Дрогобич)

КОНЦЕПТ «СЛОВО» В МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ ЛІНИ КОСТЕНКО

ТА МИКОЛИ ВІНГРАНОВСЬКОГО

Одним із важливих завдань сучасної лінгвоукраїністики є вивчення художнього тексту як цілісного утворення, що, своєю чергою, неможливе без застосування когнітивного підходу. Він передбачає розгляд мовної особистості автора та особливостей поетичного чи прозового твору в концептуальній площині, тобто у взаємозв’язку із ментальністю, культурою, звичаями і традиціями народу.

Традиційно-когнітивістський напрямок досліджень розглядає концепт як логічне поняття, що формується на певному етапі розвитку людини і є виявом її мовно-мисленнєвої діяльності. Лінгвістична природа концепту передбачає його вербалізацію, наявність плану вираження, значущість для мовного колективу в процесі інформаційного обміну. Лінгво-культурний підхід вбачає у концептах глобальні ментальні одиниці, що репрезентують дійсність у національній, соціальній, віковій, гендерній та територіальній своєрідності. Мовними засобами їх позначення є релевантні слова, словосполучення, паремії, тексти [1, 14].

Концепт знаходить своє вербальне вираження завдяки одиницям різних мовних рівнів: лексем, фразеологізмів, крилатих висловів, синтаксем, граматичних форм. Усі вони є складниками етносвідомості народу. У центрі нашої уваги – втілення українського концепту «слово» на лексичному рівні та особливості його віддзеркалення у творчості Л. Костенко та М. Вінграновського. Лексичний концепт – семантична категорія, яка вербалізує певний культурний смисл з різними супровідними значеннями, уявленнями та асоціаціями. Його ядром є стрижневе слово, що набуває нових сем у процесі осмислення [2, 166].

На формування та мовне вираження концепту «слово» у поезії шістдесятників вплинули особливості їхнього світогляду і стильова манера творчості (психологізм, антропоцентризм, складність і самодостатність, гостре, нестандартне мислення, народнопісенна символіка, наявність широких асоціативно-метафоричних зв’язків). Концепт «слово» можна характеризувати у двох ракурсах – духовному та матеріальному. Та все ж у досліджуваних поетів домінує перший фактор. Універсальність концепту «слово» як духовного коду нації полягає у постійному взаємозв’язку з концептом «мистецтво».

Ідіоетнічна картина світу Л. Костенко та М. Вінграновського була б неповною без етноцентричного характеру концепту «слово». У ньому за-кодовані глибинні пласти національної самосвідомості, самобутності народу. Для того, щоб арґументувати етноцентричний характер концепту «слово», слід з’ясувати, які основні мікроконцепти наповнюють його та проаналізувати концептуально пов’язані з ним прикметники.

Типовими для ідіостилю Л. Костенко та М. Вінграновського є мікроконцепти «мова», «пісня», «почуття», «творчість», «мистецтво». Індивідуально-авторську палітру М. Вінграновського поповнюють: «сила», «слава», «воля», «одежа», «народ» і антитетичні їм «втеча», «сльоза», «дитя». («Це наше слово. Жить йому повіки. Народ всевічний. Слово – наш народ» [М. Вінгр., 187]; «Дитя заснуло на руці, Як слово на долоні мови» [М. Вінгр., 210]).

Функціонування концепту «слово» у поезії М. Вінграновського увиразнюють епітети священні (слова), благословенне (слово), наше (слово), безсмертні і вмирущі (слова), метафори сміється слово, очі слів, слів повіки. На естетичних стереотипах побудовані генітивні метафори слово краси, слово правди, слово мети.

Крім високої, духовної місії, «слово» в М. Вінграновського часом наділене функцією, яка має не тільки негативний вплив на адресата, а й матеріалізований вияв: слово стає прокляттям (П’явки із черевом китів, Іхтіозаври кабінетів, Вам не минути в часолеті Моїх неспинних слів-катів!» [М. Вінгр., 227]). Матеріалізованого, на перший погляд, вияву сповнене «слово» у поетичних рядках «Я обнімаю слово» [М. Вінгр., 312]. Перевага емоційно-чуттєвого у сприйманні дійсності надає текстові інтимізуючого звучання, по-новому відкриває перед читачем духовний світ автора.

Семантичну місткість та естетичний потенціал розвитку індивідуально-авторського концепту простежуємо у творчості Л. Костенко. Система мікроконцептів, які наповнюють концепт «слово», не є випадковою, вона обумовлена культурно. Довершеність, цілісність «слова» в поетичних текстах авторки неможлива без тих національно маркованих стрижнів, які підносять досліджуваний концепт до рівня універсальності: «молитва», «життя», «смуток», «біль», «поезія», «правда» та ін.

«Слово» у Л. Костенко є тим консолідуючим чинником, який гуртує націю довкола національної ідеї: «Та прийде час, як перед Богом свідчу, Ще буде Слово, більше за слова» [Л. Кост. 1999, 120], «На землю прийде гетьман слова, Богдана пёним назове» [Л. Кост. 1999, 137]. Оригінальна метафора гетьман слова не тільки підсилює естетичне враження, а й розкриває прихований зміст: так через двісті літ назвуть Шевченка.

Концепт «слово» як вираз думок, почуттів найчастіше реалізує себе в афористичних висловах, фраземних утвореннях: «У мене, пане, слово не куповане, і я його не продаю» [Л. Кост. 1990, 20]; «...одного прошу: у мою дитину не кидайте словами, як багном» [Л. Кост. 1990, 19]. Фразеологізм не кидайте словами надає висловлюванню емоційно-оцінного забарвлення і містить сему «думайте, що говорите».

Контекстуальне зближення концептів «слово» і «пісня», зумовлене особливостями українського менталітету – схильністю до ліризму, відбувається через семантику їх мікроконцептів: «голос», «спів», «кобзар», «лірники», «струна», «музики» та ін.: «Хто пом’яне сльозою, хоч чвертиною? Хто заболить словами об струну?» [Л. Кост. 1999, 30]; «Вона ж була як голос України, що клекотав у наших корогвах!» [Л. Кост. 1990, 27]; «Ми лірники. Ми любимо вертеп. Нам головне – співати про калину» [Л. Кост. 1999, 86].

Як бачимо, категоріальною рисою досліджуваного концепту є його неізольованість, відкритість, пов’язаність з іншими концептами. І не тільні ментальний фактор впливає на мовну картину світу того чи іншого автора, а навпаки – мовні засоби можуть чинити значний вплив на процеси формування ментальності та духовності нації.

Література:

1. Бєлєхова Л. І. Словесний поетичний образ в історико-типологічній перспек-тиві: лінгво-когнітивний аспект (на мат. американської поезії). – Херсон, 2002.

2. Полюжин іональний та когнітивний аспекти англійського словотворення. – Ужгород, 1999.

Джерела: М. Вінгр.– Вінграновський М. С. Вибрані твори: У 3 т. – Т. 1: Поезії. – Тернопіль, 2004; Л. Кост. – Костенко Ліна. Берестечко. – К., 1999; Л. Кост. – Костенко Ліна. Маруся Чурай. – К., 1990.