Зміст

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………..2

1. Поняття та підстави адміністративного затримання…….4

2. Випадки, коли адміністративне затримання не допускається……………………………………………………5

3. Терміни адміністративного затримання………………….6

4. Протокол про адміністративне затримання………………7

5. Права і обов’язки затриманого

в адміністративній справі……………………………………….8

6. Література……………………………….…………...........10

7. Для нотаток………………………………………………11

ВСТУП

Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду, і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз’яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

У правовій доктрині адміністративне затримання особи є одним із найпоширеніших заходів адміністративного примусу, що належить до групи заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Це пояснюється, з однієї сторони, доцільністю та практичною спрямованістю такого заходу адміністративного примусу, з іншої – широтою правових приводів його застосування. У той же час неоднозначність порядку застосування адміністративного затримання, а саме: приводів та підстав застосування, строків та порядку їх відрахування, призводить до порушення порядку застосування адміністративного затримання, наслідком чого є порушення прав і свобод громадян.

Адміністративне затримання можливе лише при вчиненні адміністративного правопорушення, при скоєнні злочину особа затримується у кримінально-процесуальному порядку.

Адміністративне затримання допускається з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичер­пано інші заходи впливу, встановлення особи, складання протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складання його не місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обо­в'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення.

1. Поняття та підстави адміністративного затримання

Адміністративне затримання як захід забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення полягає в примусовому короткочасному обмеженні волі, дій і пересування особи, яка підозрюється у вчиненні адміністративного правопорушення.

Адміністративне затримання може застосовуватися органами внутрішніх справ:

- при вчиненні дрібного хуліганства;

- при вчиненні насильства в сім'ї;

- у разі порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій;

- при поширюванні неправдивих чуток;

- при вчиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку
державного кордону, а також військовослужбовця чи образи їх, публічних закликів до невиконання вимог працівника міліції;

- при прояві неповаги до суду;

- при вчиненні незаконного доступу до інформації в автоматизованих системах;

- при порушенні правил про валютні операції;

- при порушенні правил обігу наркотичних засобів або психотропних речовин;

- у разі незаконного продажу товарів або інших предметів, дрібної спекуляції;

- при торгівлі з рук у невстановлених місцях;

- при розпиванні спиртних напоїв у громадських місцях чи появі у громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль;

- у випадках, коли є підстави вважати, що особа займається проституцією;

- при порушенні правил дорожнього руху;

- при порушенні правил полювання, рибальства і охорони рибних запасів та інших порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу;

- при порушенні правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і транзитного проїзду через територію України;

- в інших випадках, прямо передбачених законами України.

Перелік цих правопорушень можна визначити як підстави для застосування адміністративного затримання.

2. Випадки, коли адміністративне затримання не допускається

Адміністративне затримання не допускається:

а) при малозначності адміністративного правопорушення і можливості його припинення іншими способами (виконання порушником вимоги про припинення правопорушення, усне зауваження, роз’яснення протиправності і неприпустимості дії або бездіяльності;

б) за наявності можливості на місці вчинення правопорушення встановити особу порушника й обставини події, скласти протокол про адміністративне правопорушення;

в) за наявності підстав для накладення стягнення у вигляді попередження чи штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення.

3. Терміни адміністративного затримання

Термін адміністративного затримання визначається з моменту до­ставляння правопорушника для складання протоколу, а особи, яка зна­ходилась у стані сп'яніння, - з часу її витверезіння (не менше 3-х годин, але не більше доби). Кодекс України про адміністративне правопорушення зобов’язує правоохоронців здійснювати доставлення особи в максимально короткий термін.

Адміністративне затримання особи, яка вчинила правопорушення, може тривати не більш як три години після чого має бути прийняте рішення стосовно вчинених дій. Якщо протягом цього часу особі не пред’явлено звинувачення, вона може сміливо вимагати зустрічі з начальником міліції, прокурором, складати скаргу до суду на протиправні дії правоохоронців.

Осіб, які порушили правила обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, може бути затримано на строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи, проведення медичного огляду, з'ясування обставин придбання
вилучених наркотичних засобів і психотропних речовин та їх дослідження - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання.

Особливий порядок обчислення строку адміністративного затримання встановлено щодо іноземців та осіб без громадянства, які порушили правила перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України. У відповідності до ч. 4 ст. 263 КУпАП таких осіб може бути затримано до розгляду справи суддею або посадовою особою органу Державної прикордонної служби України.  

4. Протокол про адміністративне затримання.

У випадку адміністративного затримання складається протокол, в якому обов’язково зазначаються такі відомості:

- дата і місце складення;

- посада, прізвище, ім’я та по-батькові особи, яка склала протокол;

- відомості про особу затриманого;

- місце, час і суть правопорушення;

- посилання на нормативний акт, який передбачає відповідальність за правопорушення;

- прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо такі є;

- пояснення порушника.

- якщо заподіяно матеріальну шкоду, це також має зазначатись у протоколі.

Протокол підписується посадовою особою, яка його склала.

Особі, відносно якої складається протокол про адміністративне затримання важливо уважно ознайомитись зі статтею Кодексу про адміністративне правопорушення, за якою вона притягується до відповідальності та звернути увагу, чи відповідає вона вчиненим діям. Затриманий має право відмовитись від підпису під протоколом.

При складанні протоколу правоохоронці зобов’язані роз’яснювати затриманому його права і обов’язки, про що робиться відмітка у протоколі.

5. Права і обов’язки затриманого

в адміністративній справі.

Особа, яку затримано та відносно якої складено протокол про адміністративне затримання має право:

ü знайомитися з матеріалами справи;

ü давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання;

ü при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чим за дорученням юридичної фірми;

ü виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження;

ü оскаржити постанову по справі до органу вищої інстанції, прокуратури та суду.

Відповідно до ст. 63 Конституції України, особа має право не давати жодних свідчень проти себе і своїх близьких родичів, вимагати зустрічі зі своїм адвокатом, право на повідомлення рідним чи близьким задля зазначення свого місця перебування.

Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, працівники міліції зобов’язані негайно повідомити її родичів, а на прохання затриманого також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Якщо особу помилково підозрюють у вчиненні правопорушення, їй необхідно скористатися гарантованими Конституцією та Законами України правами та сприяти правоохоронцям у з'ясуванні обставин справи. З цією метою всім законослухняним громадянам необхідно:

· сприяти правоохоронцям у здійсненні ними своїх обов'язків;

· виконувати всі законні вимоги правоохоронців;

· у разі сумнівів у законності вимог правоохоронців, обов'язково оскаржити їхні дії чи бездіяльність;

· уважно ознайомлюватися з документами, які пропонуються підписати, і за наявності незгоди з викладеними в них обставинами – оскаржити даний акт.

Адміністративне затримання може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, прокуророві або до суду.
Оскарження заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення або внесення подання прокурора не зупиняє їх виконання.

6. Література

1. Конституція України;

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення;

3. Закон України «Про міліцію».

Для нотаток

Що потрібно знати про адміністративне затримання, - Оржиця, 2013, 12- с.

Матеріал підготовлено Оржицьким районним управлінням юстиції Полтавської області для широких верств населення та для поширення Оржицьким районним управлінням юстиції.