Аналіз відкритого листа від 16.2.2007р

Аналіз відкритого листа від 16.2.2007р.

Відкритий лист

Шановний Володимире,

на твій відкритий лист від 16.2.2007р. ми частково відповіли в листі єпископам ЧР і СР від 1.3.2007р. Тепер хотіли б зробити глибший аналіз листа, так як стосується не тільки тебе і нас. Лист пов’язаний з духовним боєм, який стосується цілої Церкви.

Є загальновідомим, що вже майже два роки пишемо листи Святішому Отцю, кардиналам і єпископам, в яких вказуємо на дві великі рани Містичного Тіла Христового – Церкви. Через те, що внутрішні неприятелі Церкви не можуть змусити нас замовчати аргументами спрямованими проти змісту наших листів, залишилась вже тільки ця можливість – через брехні та перекручування нападати прямо на нас. Брехнею добитися нашої моральної ліквідації, щоб таким чином кинути тінь на все, що ми написали і щоб ніхто уже не добирався до суті, але щоб загрузли в цілеспрямованім очорненні.

Не знаємо, до якої міри собі усвідомлюєш знаряддям якого духа ти став, і чому те, що ти написав, –на шкоду тобі і інших – є таким сугестивним. Відійшов ти від основ – якщо взагалі ти їх усвідомлював – і пишеш про конкретні події, які використовуєш тільки для того, щоб інфікувати інші душі цим духом брехні і духовної смерті через своє пояснення.

Розуміємо, що і це Бог допустив, щоб відмаскувалась ще одна сторінка духовного бою, який є підліший і підступніший ніж ті, з якими ми досі зустрічались.

Однією з основних частин духовного бою вже від давна є психологічна маніпуляція та інтриги, які ведуть горді і свавільні над справедливим. Така реальність показана у багатьох місцях Св. Письма, передовсім у псалмах: «Визволь мене, о Господи, від злого чоловіка, … від тих, що злобу в серці замишляють… гострять язики свої, мов гадюка, отрута зміїна в устах їхніх… Горді сховали на мене тенета… сильце поставили на мене.» (Пс. 140, далі Пс. 37; 124; 94…). Кожен, хто хоч трохи виступить в правді за Божі справи, переживе це на собі.

Чому справедливий є в ненависті і переслідуваний від свавільників і гордих? Причиною є:

а) заздрість і ревнощі

б) життя справедливого для них є докором сумління.

З таких причин безбожні, несправедливі і горді хочуть усунути справедливого. В цьому психологічному бою передовсім йдеться про його моральну ліквідацію. Здійснюється через брехню, перекручування його слів і намірів, через замовчування суті і т. п. Справедливий в такому бою є безсильний, тому що:

1) порушена людська природа (стара людина) тягне до гріху – темноти і брехні – а тому сугестивно подане очорнення на справедливого автоматично сприймає за правду;

2) правду (світло) дуже важко відстоювати, але легко поставити під сумнів (загасити);

3) йдеться про нерівний бій: свавільники є нахабні, без моральних засад і правил;

4) справедливий живе з віри і не може перед безбожними бути щирим і відкривати своє внутрішнє відношення до Бога і своєї мотивації, бо свавільники усе перекрутять і зловживатимуть. Сюди повністю відносяться Ісусові слова: «Не давайте священне собакам, ані не кидайте перел ваших перед свиньми, щоб не потоптали їх ногами й, обернувшись, вас не роздерли» (Мт. 7,6). Ці слова нашого Спасителя виражають дійсність, чому в Церкві кожний навернений і справедливий християнин виставлений на тиск і висміювання від людей з духом світу.

Шановний Володимире, в аналізі твого листа вкажемо на форми маніпуляції, які використовуєш.

а) враження достовірності;

б) брехня чи замовчування основної правди;

в) прихована мета і лукавий намір;

Цитата: «Дорогі брати сьогодні вже неіснуючої делегатури св. Прокопа.» Вже таке звертання ясно свідчить про те, що не пишеш братам, а навіть, ані нам. Адже добре тебе знаємо, а також знаємо про всі події, які в листі навмисне перекручуєш. Пишеш для публіки з точно визначеним наміром і на замовлення (духа) неприятелів Христа, які шукають фальшивого свідка, зрадника з-поміж нас.

Яку мету переслідуєш?

1) свою кар’єру;

2) моральну ліквідацію колишніх братів, які для тебе є докором сумління;

3) моральну дискредитацію нас, отців.

Хочеш зробити з нас якусь візіонерську секту, закриту для Церкви і правди, щоб так міг знищити достовірність наших листів, які від 2005 року пишемо єпископам, кардиналам і Святішому Отцю (див. munity. ). В цих листах вказуємо на коріння кризи віри в Церкві. Передусім йдеться про історично-критичний метод (ІКТ), синкретизм з поганськими релігіями з жестом в Асижі, окультизм, відкритість для духа світу і духа Нью Ейдж в Церкві.

Запитуємо тебе: Чому не пишеш нам, отцям і не закликаєш до т. зв. покаяння нас, але колишніх братів? Ані вони, ані ти не несете жодної відповідальності за події в Празі, так як новики і студенти не були до них включені. Також з нашими листами, які тепер пишемо, не маєш ані ти, ані колишні брати нічого спільного.

Цитата: «Боюся, щоб нас Бог колись не назвав лицемірами і фарисеями, коли інших кличемо до покаяння (Гучко, Гузар, Влк, Ковбич, Хаутур, Тондра та ін.), а ми не робимо покаяння».

Відповідь: Навмисне робиш себе співавтором наших листів, щоб таким чином міг взяти перед суспільністю відповідальність за них на себе. Опісля, як вдаваний автор, хочеш робити за них т. зв. покаяння і тим листи прилюдно засудити і відкликати.

Цитата: «Стоячи перед Божим обличчям з покорою признаю… Усвідомлюю собі, що колись стану перед Божим судом… Не знаю коли помру… Тому прошу вас не з якогось вивищення, але з страхом перед Богом, щоб ви перевірили своє сумління в наступних речах… не хочу над ніким вивищуватись.»

Відповідь: Шановний Володимире, чому таким серцерозриваючим способом і штучно представляєш себе мужем стоячим перед Божим лицем, нездатним до брехні, якому йдеться лише про Божу правду? Тим знову доказуєш, що не пишеш нам, тому що ми тебе знаємо. До цього можемо тільки додати, що в твоїх устах ці сильні слова є тільки фразою і брехнею. Братіславські семінаристи це підтверджують також. Знають, що більшість часу проводиш на інтернеті, ніж на молитвах, а тим більше зовсім не перед Божим лицем. Ми і наші колишні співбрати з делегатури ЧСВВ можемо – якщо вже мусимо реагувати на твої слова – видати свідчення про твою вдавану «святість», «щирість» і «покору», бо ти завжди над своїми братами вивищувався, заздрив їм, постійно вивищувався і над своїми настоятелями, про що також свідчить дальший зміст твого листа. Послуху ти не мав майже жодного. Твій розум опирався приймати думку досвідченіших та авторитету. Прихованою метою за сильними словами твоєї так званої щирості, є те, щоб викликати в тих, які тебе не знають, враження вірогідності, щоб усе про що будеш фальшиво і неправдиво стверджувати, було прийняте за правду, як від свідка гідного довір’я.

Після такого облесного вступу нападаєш на о. Іллю, перед усіма його посудив і про нього виголосив, що є нечесною людиною, фальшивим пророком, через якого діє злий дух. Чому ти так вчинив і яку мету переслідуєш? Тому що наші неприятелі і неприятелі Церкви до яких зачислив себе і ти, потребують морально зліквідувати все, що було написано і все що ми виконали. Переувсім хочеш тим сказати, що наші листи єпископам і кардиналам, в яких вказуємо на ІКТ, окультизм, синкретизм і духа Нью Ейдж, є фальшивим пророцтвом і фальшивим світлом.

Цитуємо перший пункт: «Фальшиве пророцтво отця Іллі, яке я особисто почув з його уст, думаю, що це було колись в січні 2003р. Було нас там коло десяти, яким цього ранку після ерка (1 година молитви) говорив. Фальшиве пророцтво є тяжкий гріх… окрім того, що є там дія злого духа.»

Відповідь: Шановний Володимире, спеціально замовчуєш суть справи. Подаєш ситуацію так, ніби йшлося про якусь екстатичну подію, подібну до одкровення апостола Івана на острові Патмос, а також пояснюєш її брехливо. Надієшся, що ніхто вже собі точно не пам’ятає як то було? Хочемо пригадати тобі дійсність: йшлося про просте свідоцтво з внутрішньої молитви, про те, що Бог вислухав наші молитви за Ханаан. Йшлося про внутрішні інспірації, про які усі знали, що нікого в сумлінні не зобов’язують. Йшлося про підбадьорення у вірі, що в день, коли Церква пригадує собі свято Благовіщення (25.3.2003р.), Господь Ісус через заступництво своєї Матері дасть якусь форму духовного чи зовнішнього Ханаану. Пророцтво сповнилося, і то глибше та ширше ніж ми собі уявляли. Це ми вже пояснили в листі єпископам ЧР і СР 1.3.2007р. Однак, ти хитро перекрутив ситуацію, щоби міг демагогічно очорнити отця Іллю і стверджувати, що має тяжкий гріх і що через нього діє злий дух. За це очорнення очевидно маєш тяжкий гріх ти, а напевно і грішиш проти Святого Духа.

У вступі представляєш себе як свідка гідного довір’я, який стоїть перед Божим обличчям і не хоче над ніким вивищуватись і нікого посуджувати. Однак, відразу в першому пункті свого листа, посуджуєш з метою духовно вбити не тільки особу, але і ціле Боже діло. Цей перший пункт твого листа свідчить про те, що твій вступ про покаяння, покору і стояння перед Божим обличчям є явна комедія. Це свідчимо тобі ми, отці, і це тобі додатково може посвідчити кожен з тих десяти братів, на яких покликаєшся.

Цитата з другого пункту: «… гріхом однак є… спробувати перешкодити свяченням. З погляду моралі не існує жодна виправдана причина, ніщо, що дозволило б перешкодити свяченням, які були офіційно потвердженні Ватиканом через Апостольського Нунція.»

Відповідь: Шановний Володимире, ти був студентом і практично нічого не знав про те, що робили чи не робили настоятелі делегатури ЧСВВ перед свяченнями Л. Гучка. Ти не знав про старання українців заснувати Українську Церкву (УГКЦ) в Чеській республіці. Не знаєш нічого про наші листи кардиналу А. Содано і про його відповіді. Не знаєш нічого про розмови настоятеля делегатури з Апостольським Нунцієм, кардиналом М. Влком, єпископом І. Лявінцем. Про події пов’язані зі свяченнями Л. Гучка на єпископа знаєш тільки з другої руки. Ми ніколи українців не намовляли, щоб перешкодили свяченням єпископа Л. Гучка, як це ти брехливо стверджуєш. Ані самі українці, як ми пізніше від них довідалися, не мали наміру свяченням перешкодити. Українці довший час домагалися свого права для заснування УГКЦ в ЧР так, як це є в інших державах Європи. Тому написали петицію, і тому проводили тихі молитовні зустрічі перед ап. Нунціятурою. Ніхто з василіян ніколи не брав у цьому участі.

В день свячень, за свідченнями самих українців, відбулася неочікувана річ, яку сприйняли як Божий знак. Перед початком свячень, коли виходив похід з захристії храму св. Салватора, українці (біля 30 осіб) стояли в храмі св. Климента з транспорантами – «Хочемо Українську Церкву і українського єпископа». Без цього, щоб наперед були домовлені клякнули, взялися за руки і почали молитись. Як самі свідчать, були здивовані, що протитерористична міліція, яку наперед викликав єпископ Гучко, їм нічого не зробила, і що процесія повернулась в захристію. Тільки декілька присутніх фоколяринів їх копали і знищили декілька транспорантів. В результаті, свячення відбулися в храмі св. Салватора, де ректором є апостат проф. Т. Галік, і де кожного вівторка відбуваються буддійські медитації. Саме в цьому храмі відбулася інтронізація. Йдеться тут про звичайне співпадіння? “… Любов, єдність духа…”

Твоє твердження, що ми хотіли перешкодити свяченням, є брехнею і твоє наступне приписування цього нам за тяжкий гріх є абсурд. Цікаво нам, звідки маєш ці інформації, якщо ти там не був. Від єпископа Гучка? Що стосується єп. Гучка, так це він, так само як і ти допустився брехні і очорнення, коли перед усіма на єпископській конференції заявляв, що настоятель делегатури о. Методій ЧСВВ був між українцями і що на нього кричав. Невдовзі після цього один єпископ не хотів у Сазаві співслужити Літургію з о. Методієм. За о. Методія заступився римо-католицький диякон, який був присутній на свяченнях Л. Гучка, і він посвідчив, що це є брехня. Підтвердив, що настоятель делегатури о. Методій на інтронізації співслужив з єпископом Гучком, подав собі з ним знак миру, а тому є неправда, що на єпископа Л. Гучка кричав.

Шановний Володимире, приписуєш нам вину за події в Празі, засуджуєш нас словами: «Бог нас буде судити, що ми покликались на те, що хочемо робити добро, а робили зло (брехню, бунт, обмови). Зло буде завжди злом, гріх назавжди залишиться гріхом, навіть якби і служив для осягнення добра. Без жалю Бог не виправдає гріх, не будьмо мудріші ніж Бог.» На це тобі відповідаємо: Божого суду стосовно подій пов’язаних зі свяченнями Л. Гучка і претендування українців на їх УГКЦ ми не боїмось. Однак, маємо страх з того, що потім ці твої слова будуть звернені до тебе і до людей з подібним духом.

Далі стверджуєш, що маємо ненависть до єпископа Л. Гучка. Ненависті ми ніколи не мали і не маємо. Листи, які тепер пишемо і в них вказуємо на плоди діяльності кард. М.Влка, єпископа Л. Гучка і руху Фоколяре, не є плодом ненависті. Навпаки, тут йдеться про вияв чистої любові до кривавлячої Церкви і до них самих. Ми переконані, що кардинал М. Влк і єпископ Л. Гучко, інші єпископи і члени Фоколяре на вічності будуть нам вдячні за цю службу правди і любові. І хоча це для них є дуже болюче, то це наразі найдіяльніший середник для їхнього навернення та їхнього вічного спасіння.

Ми не гніваємось на своїх неприятелів, ми їх навіть любимо, і то так, як самих себе. Якби власне мали бути навіки засуджені, то їм радше бажаємо, щоби Бог карав їх вже тут, на землі, і так охоронив їх від вічних кар в пеклі. Також цього бажаємо собі і ми, радше щоб нас Бог карав тут, на землі – подібно як наших неприятелів. Ми, власне, за всяку ціну хочемо бути спасенні і цього ж від душі бажаємо всім, і нашим найбільшим неприятелям! Ти, однак, наперекір цьому всьому брехливо, а до того ще й прилюдно стверджуєш, що своїх неприятелів ненавидимо, і що нам належиться суд згідно Письма: «А я вам кажу: Перед судом стане кожен, хто гнівається на брата свого».

Що стосується подій в Празі в 2003р., то на спільну зустріч з Апостольським Нунцієм зійшлися Генеральний настоятель Д. Ляхович ЧСВВ, єпископ Л. Гучко і настоятель делегатури ЧСВВ. Однак однозначно було доказано, що звинувачення зі сторони єп. Л. Гучка є неправдиві. Навпаки, Апостольський Нунцій наказав єп. Л.Гучкові повернути украдене майно Чину. Єпископ Л. Гучко це обіцяв в присутності Генерального настоятеля і Апостольського Нунція при умові, що деякі отці ЧСВВ на певний час поїдуть в Україну. І хоча Генеральний настоятель ЧСВВ виконав цю умову, єпископ Л. Гучко все-таки майно не повернув. І не тільки це. Він не відновив ані юридичної суб’єктивності делегатури ЧСВВ, як це йому наказав Апостольський Нунцій. (Єпископ Л. Гучко негайно, коли приступив до своїх обов’язків, скасував через державні уряди нашу юридичну суб’єктивність монастиря ЧСВВ, хоча церковно делегатура скасована не була.)

Звідки така незаконна і нелюдська поведінка цього єпископа? Головною причиною нереспектування ним будь яких законів було те, що з власного досвіду, як найвищий представник руху Фоколяре в колишній ЧССР, був свідомий того, яку владу має рух Фоколяре в Церкві. Добре знав, що і Апостольський Нунцій є заслабий на те, щоб змусити його дотримуватись церковних законів. Аж через рік, коли вибрали нового Генерального настоятеля, під натиском єп. Гучка, кардинала М. Влка і руху Фоколяре делегатура ЧСВВ в ЧР була скасована і церковно. На диво правдиво пишеш: «Кожен з нас найкраще знає, який натиск, які брехні і які обмани вчинили ті, які скасували делегатуру».

Пункт третій твого листа – цитата: «Стаття з травня 2003р., яка була опублікована в газеті “Метро” про т. зв. співпрацю єпископа Л. Гучка з StB*. При цьому було вчинено декілька гріхів – посуджування єпископа Гучка (його т. зв. співпраця з StB не була ніколи доказана), брехня і обман. Обман був вчинений, коли пізніше міліція досліджувала, хто статтю написав… До авторства зголосився пан Шпіржік (батько двох потерпілих василіянських священиків). Обманювалося міліцію, обманювалося єпископів, обманювалося вірних… Брати, не хочу нікого образити або очорнити, але Бог бачить, що це є гріх брехні і посуджування. Може скажете, що ми то мусіли зробити, але людина має вільну волю, не мусить обманювати і судити. Якщо це добровільно робить, то тим тяжчий є гріх, якого допустилась.»

Відповідь: Ти, Володимире, стверджуєш, що стався великий обман, тому що підписаний автор згадану статтю до газети «Метро» не написав, а тільки підписав.

Для прикладу: єпископам і Святішому Отцю переважно готують конспекти, та навіть підготовляються цілі статті людьми, які орієнтуються в даній проблематиці, а Святіший Отець і єпископи, підписуючи це, беруть на себе повну відповідальність. Ніхто не вияснює хто укладав листи і статті. Ніхто на єпископа не кричить: «Брехня, обман…, як таке (єпископ, папа) добровільно робить, то тим більшим є гріх, якого допустився.»

Міліція, яка перевірила т. зв. оскарження з очорнення Л. Гучка, урядово підтвердила, що стаття не містила нічого, що не було загальновідомим – тобто, що в ЧР в часі комунізму була така практика, що титул CSc. не міг мати ніхто, хто не був або членом компартії або співпрацівником компартії чи StB, і так підтвердила, що автор статті не допустився жодного злочину, покарання якого домагався єпископ Л. Гучко від міліції.

Цитата до пункту 4: «Обманювалось при наступній спробі реєстрації УГКЦ в Чеській республіці на Міністерстві культури.»

Відповідь: Міністерство з нами (василіянами) не вирішувало справи, тому ми не могли обманювати. Цим ти брехливо очорнюєш українську підготовчу комісію під керівництвом д-ра М. Л.

Наступна цитата: «До процесу реєстації я особисто був включений після того, як в січні 2004р. мусів відійти о. Кирило в Англію до Братфорду. Тому можу сказати, що… головними організаторами були отці Василіяни в Підгірцях на Україні. Від них я отримував вказівки, як поступати далі.»

Відповідь: Неправда, що ти особисто був включений до процесу реєстрації, тому що йшлося про офіційний юридичний хід подій, в якому на вимогу закону виступали представники українців в ЧР на чолі з Dr. М. Л. Відмова в реєстрації була прийнята вже в кінці 2003р. (опубліковано в березні 2004р.). Тому твоє твердження про вказівки від отців Василіян з Підгірець в Україні є брехнею.

Далі пишеш: «Отець Ілля ніколи не признав, що хотів досягнути ціль з допомогою обману і брехні».

Відповідь: Це твердження не відноситься до отця Іллі, але до тебе і твого листа.

Далі продовжуєш: «Однак, важливіша брехня сталася восени 2003р., коли не вистачало підписів необхідних для реєстрації…»

Відповідь: Тут ти не був свідком, тому ані не можеш виступати як свідок.

Цитата: «Кожен своїм підписом заявив, що хоче бути членом УГКЦ, що було обманом».

Відповідь: Це подібне, якби ти стверджував, що підпис на якійсь урядовій угоді є обманом. Звідки маєш докази, що дотичні особи підписували щось, чого не знали або не хотіли? І хоч би мали для підпису яку завгодно мотивацію, підпис є дійсний і зобов’язуючий.

Далі пишеш: «Так назбиралось більше 100 підписів від людей, багато з яких ані не знали, що то є УГКЦ і ані не знали, для чого це підписують».

Відповідь: Згідно твоєї методології і твоїх тверджень – вистачить слова, щоб поставити під сумнів усі підписи і юридичні акти в історії людства. Як можеш стверджувати про когось, що підписав щось, про що не мав ані найосновніших інформацій? Цим з людей, які підписались робиш дурників. Твоє твердження є образою цих людей і твоєю вигадкою. Тому твої свідчення можуть прийняти тільки дві категорії людей:

1) ті, хто бажають мати ці вигадки і хто, як і ти втратили совість;

2) ті, які хочуть такими стати.

Свої брехні завершуєш брехливою «присягою»: «Ще раз повторюю, до спроби реєстрації від січня до березня 2004р. я був прямо включений, а тому знаю що говорю.» Далі про втручання єпископів до реєстрації пишеш: «Єпископи мали право протиставитись реєстрації УГКЦ чи це комусь подобалось, чи не подобалось».

Відповідь: Намагання української спільноти зареєструватись було чисто цивільною справою, яка стосувалась загальних людських прав і цивільних законів Чеської республіки. Жодна Церква не мала права до цього втручатися.

Цитата: «… відмова пояснювалась Міністерством з однієї сторони недостатньою кількістю законних підписів, а з другої – недостатками в статутах…»

Відповідь: Свідомо замовчуєш, що українці зібрали достатньо підписів і не було жодної причини, щоб реєстрація не здійснилась. Однак, п. Ржепова з Міністерства культури, атеїстка, створювала психологічний тиск через особисті листи, з метою застрашити підписаних осіб, і таким чином число зголошених зменшилось. До того ж вигадувала вона й інші штучні проблеми. Провід Фоколяре ЧР і п. Ржепова на Міністерстві культури ЧР добре знали, що якби відбулася реєстрація, то українці потім, звернувшись до Святішого Отця, точно отримали б потвердження УГКЦ і по церковній лінії, подібно як це Українці мають і в інших державах.

Далі пишеш: «Згодом було написано декілька листів проти єпископів в Чеській республіці. На жаль, тоді я це підтримував.»

Відповідь: Ані в 2003р., ані в 2004р. ми жодних листів проти єпископів в ЧР не писали. Те що писали ми пізніше, не було це проти єпископів, як перекручено подаєш, але йшлося про об’єктивні справи, які стосувалися Церкви, а отже і єпископів. Про цю болючу проблематику Церкви, ми однак почали писати аж два роки пізніше. І писали ми, а також тепер пишемо не з ненависті, а з любові до єпископів і до Церкви. Ти виступаєш як співавтор наших листів, хоча зовсім не розумієш їх суті і ані не мав з ними нічого спільного.

Запитуємо тебе:

1) Нищить історично-критична теологія віру в Боже слово і основи християнства, чи ні?

2) Чи є синкретизм з поганськими релігіями раною і руйнуванням Церкви чи ні? (Ти, який навернувся у протестантів, мав би знати, що за буддизмом та індуїзмом є демонські сили.) Чи є окультизм (гомеопатія, акупунктура, гіпноз, віщування лозою, цілительство енергіями і т. д.) гріхом проти Першої Заповіді і відкриванням себе демонам, чи ні? Ти це знаєш, чи вже змінив католицьку віру?

Скажи щиро, хто в цілій Католицькій Церкві має відвагу стати на оборону цих основних опор християнської віри. Хто крім нас мав відвагу виступити проти цього духа антихриста в Церкві? Тому ми втратили добре ім’я і цілком усе, хоча нам і відкривалась кар’єра. Зреклись ми її задля Христа і Його Євангелії. Свідомо і навмисне замовчуєш суть. Робиш з нас обманщиків і підлих людей, щоб знищити видане нами свідоцтво про Христа. І тому твій напад на нас, до того ж брехливий, підступний і демагогічний, не є лише нападом тільки на нас, але на Христа і Його кривавлячу Церкву. Ми серйозно стурбовані, що тут йдеться про гріх проти Святого Духа.

На закінчення свого листа пишеш: «Міг би продовжувати; цих хиб і помилок було багато і перед 2003р. і після нього…»

Відповідь: Що хочеш тим сказати, про які хиби йдеться? Розуміється, що усі допускаються хиб і помилок протягом цілого свого життя. Ти, однак, цю фразу навмисне ставиш до такого світла, щоб тим поставити під сумнів цілу нашу спільноту, наше життя і все, що ми написали, ніби це було збудоване на брехні, обмані і помилках. Це є підлий спосіб, який використовуєш, щоб відвернути увагу від суті і уникнути відповідальності, але обманюєш сам себе та інших. Однак, говориш, що обманщиками і брехунами є ми.

Цитата: «Кожен найкраще знає який натиск, які брехні і які обмани чинили ті, які скасували делегатуру».

Відповідь: цей твій вислів, на диво, є правдивий. Але чому, в результаті, тим «які вчинили брехню і обмани» не погрожуєш «Божим судом» і чому не вказуєш на їх «зло і гріх»: «Бог (вас) буде судити, що (ви) покликались на те, що (хочете добро), а робили (ви) зло (брехню, бунт проти Бога, обмови). Зло буде завжди злом, гріх назавжди залишиться гріхом, навіть якби і служив для осягнення добра. Без жалю Бог не виправдає гріх… не будьте мудріші ніж Бог». Але ти, навпаки, виступив проти безборонних, які з любові до Христа є в Католицькій Церкві поставлені на те найостанніше місце, опльовані та очорнені, а твій підлий лист нас оплював більше, ніж усі напади наших явних неприятелів. Коли б ти зрозумів, що тим не шкодиш нам, але сам собі та іншим душам.

Метою твого листа є зробити з нас секту і применшити наше свідоцтво про Ісуса і Його Євангелію, яку ми у своїх листах захищаємо і за це свідоцтво охочі покласти і своє життя.

Цитата: «Тому, що бракувало контролю зовні, ми були закриті перед думкою представників Церкви, і тому це закінчилось, як закінчилось. Делегатуру хоч і зліквідували її неприятелі, але вину в цьому несемо і ми».

Відповідь: Ти все-таки добре знаєш, що нас більше від інших в цілій ЧР мали під контролем. Настоятель делегатури постійно підтримував контакт з Протоархимандритом, який декілька разів відвідав ЧР, давав реколекції, робив і візитацію цілої спільноти. Без згоди Протоархимандрита нікого ані не можна було прийняти до новіціяту, ані дати обіти і т. д. Про кожний рух настоятелі в Римі були інформовані. Також їм було відомо яким є наше ставлення до ІКТ, окультизму і харизматичної віднови. Настоятель делегатури кожного місяця брав участь в конференції вищих монаших настоятелів, щотижня подавав детальні відомості про діяльність Василіян з парафії св. Климента єпископу І. Лявинцу. Ціла Церква мала нас як під мікроскопом. Нав’язувана тобою думка, що ми були закриті і без контролю є брехня. Так, були ми закриті, але для духа світу і тому ті, хто в Церкві відкрилися цьому духові, добре відчували, що ми є інші і що з ними не творимо єдності. Свідоцтвом нашої охоти спілкуватися була організація і проведення святкувань св. Прокопа в березні 2003р., у яких взяли участь крім Апостольського Нунція і кількох єпископів також близько 100 священиків і широке коло вірних. Стверджуєш, що ми були закриті перед думкою представників Церкви, але чому не скажеш, що наші теологічні погляди базуються на Катехизмі Католицької Церкви, теології кард. Й. Рацінгера і проф. В. Вольфа, у якого деякі з нас захистили докторати. Два з нас у професора П. Амвроза, ТІ, який має протилежного духа. До 2003р. серед монашества нас вважали процвітаючою і взірцевою спільнотою. Що стосується подій в Празі, то ми радилися з Генеральними консульторами ЧСВВ в Римі, написали два листи кард. А.Содано і отримали дві відповіді. Комунікували з Ап. Нунцієм і з єпископом І. Лявінцем. Отож твій міф про якусь сектантську закритість, який цілеспрямовано про нас іншим нав’язуєш, є безглуздям.

Цитата: «Болить мене, що хоча часто ми говорили, що нам йдеться про обнову Церкви, але коли 99% єпископів, священиків і вірних скажуть, що ми зробили хибу тим, як віднеслися до Гучка та інших, ми не здатні признати, що і через це говорить Святий Дух і показує нам правду».

Відповідь: Спочатку усвідом собі, що правда не є там, де є більшість, хоч би і 99%. Коли Христа засудила церковна ієрархія (99%), однак лише з тієї причини правди не мала. Правди не мав ані натовп людей, який кричав: «Розіпни Його!» Хочеш стверджувати, що коли, як кажеш, 99% єпископів сьогодні мовчать щодо ІКТ, яка пропагується на теологічних факультетах, чи навіть її підтримують, то тому ІКТ є правдива? Якщо це стверджуєш, то ти тим також стверджуєш, що Христос не є ані правдивим Богом, ані єдиним Спасителем, а отже ти вже не є ані католиком, ані християнином. Боже слово каже: «Широка і простора та дорога, яка веде до загибелі і багато нею ходять. Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять» (Мт. 7,13-14).

Шановний Володимире, на закінчення хочемо тобі сказати кілька щирих слів. Ти відкрився смертоносному духові, який через тебе засягнув і інших. Віримо, що Бог і це зло накінець перемінить в благословення. Тому ми написали тобі цього листа, і не тільки тобі. Але ти не падай у розпач, чини щире і конкретне покаяння. Іди до свого Архиєпископа Монс. Я. Сокола і проси його, щоб відклав тобі дияконські свячення, які в близькому часі ти мав би прийняти.

Ми тобі радимо хоча б три роки цивільної праці. Любимо тебе і хочемо, щоб, якщо будеш колись священиком, був благословенням для Церкви, а не на її шкоду. Щиро за тебе молимося, щоб ти відділився від того духа, який дуже серйозно загрожує не тільки іншим, але і твоєму вічному спасінню.

В Христі

o. ThDr. Методій Р. Шпіржік, ЧСВВ (колишній настоятель делегатури в ЧР)

o. ThDr. Ілля A. Догнал, ЧСВВ

o. ThLic. Maркіян В. Гітюк, ЧСВВ

o. Ing. ThDr. Шпіржік, ЧСВВ

Підгірці 8.5.2007р.

Адреса: Монастир ЧСВВ, 80660, Підгірці, Бродівський р-н, Львівська обл., Україна

munity.

* StB – в Україні КДБ