Огляд новин законодавства

Вих. № 31/07 від 31.07.2007 р.

ОГЛЯД НОВИН ЗАКОНОДАВСТВА

З метою своєчасного врахування в бухгалтерському та податковому обліку, складанні фінансової та податкової звітності пропонуємо до Вашої уваги огляд новин законодавства за липень 2007 року.

Зміст

1.	Скасування податкових роз’яснень (Лист Державної податкової адміністрації України від 15.06.2007р. № 000/7/22-6017)	3-5
2.	Оподаткування у випадку отримання юридичною особою страхового відшкодування в результаті пошкодження автомобіля в ДТП (Лист Державної податкової адміністрації України від 13.07.2007р. № 000/6/15-0316)	5-6
3.	Оподаткування вартості санаторно-курортної путівки, наданої працедавцем (Лист Державної податкової адміністрації України від 31.05.2007р. № 000/Н//17-0717, № 000/7/17-0717(Витяг)	6-7
4.	Послуги працівників підприємства-резидента для нерезидента (Лист Державної податкової адміністрації України від 30.05.2007 р. № 000/6/16-1515)	8
5.	Внесення змін до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (Постанова Кабінету Міністрів України від 18.07.2007р. № 000)	8-10
6.	Обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 13.06.2007р. № 000/020/99-07)	10-11
7.	Виплата грошової компенсації (Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 07.06.2007 р. N 181/13/116-07)	11
8.	Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці (Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 04.06.2007 р. № 000/13/116-07 (Витяг))	12
9.	Додаткова відпустка одинокій матері (Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 04.06.2007 р. № 000/13/133-07 (Витяг))	12-14
10.	Робота на умовах неповного робочого часу та щорічна відпустка (Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 06.06.2007 р. № 000/13/116-07 (Витяг))	14-15
11.	Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (Лист Міністерства праці та соціальної політики України від (29.06.2007р. № 000/020/99-06)	15-17
12.	Виплата допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 25.05.07 р. № 000/020/99-07, лист Міністерства праці та соціальної політики України від 25.05.2007 р. № 000/020/99-07)	17-19
13.	Індексація грошових доходів (Лист Міністерства праці та соціальної політики України Департамента стратегії соціального розвитку від 22.06.07 р. № 47/10/136-07)	19-20
14.	Внесення змін до Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (Закон України від 31.05.2007р. № 000-V)	20-22
15.	Відкриття банківського рахунку (Лист Національного банку України від 18.06.2007 р. № 12-113/ )	22-23

1. Про скасування податкових роз’яснень

Лист Державної податкової адміністрації України від 15.06.2007р. № 000/7/22-6017

З метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до чинного законодавства наказом ДПА України від 12.06.07 р. № 000 скасовано наказ ДПА України від 23.10.02 р. № 000 «Щодо затвердження податкового роз'яснення щодо застосування норм статті 4 Закону України від 23.09.94 р. № 000/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі – Наказ № 000) та наказом ДПА України від 12.06.07 р. № 000 скасовано наказ ДПА України від 03.08.06 р. № 000 «Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування норм статті 4 Закону України від 23.09.94 р. № 000/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у разі припинення зобов'язань за зовнішньоеконо­мічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог» (далі – Наказ № 000).

В зв'язку з цим ще раз звертаємо <...> увагу на те, що при проведенні підрозділами по контролю за опера­ціями у сфері ЗЕД перевірок експортно-імпортних операцій, які здійснюють суб'єкти господарювання у - зовнішньоекономічній сфері необхідно керуватись листом ДПА України від 11.05.07 р. № 000/7/, який підготовлений в зв'язку із внесенням змін до Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями постановою Правління Національного банку України від 13.12.06 р. № 000, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.01.07 р. за № 37/13304.

Наказ Державної податкової адміністрації України від 12.06.2007р. № 000 (Про втрату чинності наказом ДПА України). Набув чинності з 12.06.2007р.

З метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до чинного законодавства та згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні», із змінами та доповненнями, НАКАЗУЮ:

1. Вважати таким, що втратив чинність, наказ Держав­ної податкової адміністрації України від 03.08.06 р. № 000 «Про затвердження Узагальнюючого подат­кового роз'яснення щодо застосування норм статті 4 Закону України від 23.09.94 р. № 000/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у разі припинення зобов'язань за зовнішньоеконо­мічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог».

2. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Романіва М. Я.

Наказ Державної податкової адміністрації України від 12.06.2007р. № 000 (Про втрату чинності наказом ДПА України). Набув чинності з 12.06.2007р.

З метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до чинного законодавства та згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні», із змінами та доповненнями, НАКАЗУЮ:

1. Вважати таким, що втратив чинність, наказ Державної податкової адміністрації України від 23.10.02 р. № 000 «Щодо затвердження податко­вого роз'яснення щодо застосування норм статті 4 Закону України від 23.09.94 р. № 000/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній ва­люті».

2. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Романіва М. Я.

Коментарі аудиторів

Державна податкова адміністрація України скасувала податкові роз'яснення, затверджені Наказами № 000 та № 000.

Взаємозаліки з нерезидентами про­водити можна і пеня (0,3 %) стягуватися не буде, якщо взаємозалік здійснений у строк, установлений для надходження інвалютної виручки або імпортної поставки (це Наказ № 000).

Дата імпорту (На­каз № 000). Це дуже важливо для випадку, коли поставка імпорту відбувається після перерахуван­ня передоплати нерезиденту і, наприклад, у критичний 89-й або 90-й день строку товар перетинає митний кордон України. Товар потрапляє під мит­ний контроль до закінчення 90 днів, а оформлення ВМД відбувається протягом наступних декількох днів. Так порушує імпортер законодавчо встанов­лений строк для виконання імпортної частини кон­тракту чи ні?

ДПАУ тоді роз'яснювала: датою імпорту слід було вважати дату фактичного перетину товаром митного кордону. Цей факт підтверджується штампом митниці на товаросупровідних документах. Проте обов'язко­во повинна бути оформлена ВМД і пред'явлена під час перевірки.

Роз'яснення було логічним і досить аргументованим (наводилися і законодавчі норми, і положення мит­них документів).

Що змінилося?

У Листі № 000, що супроводжує Накази № 000 та № 000, указано, що замість раніше виданих подат­кових роз'яснень слід керуватися Листом ДПАУ від 11.05.2007р. № 000/7/22-6017, підготовленим у зв'язку зі змінами, унесеними до Інструкції про порядок здійснення контролю й отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими опера­ціями, затверджена постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. № 000 (далі - Інструкція № 000).

В Інструкції № 000 сказано:

- про взаємозаліки з нерезидентами за ЗЕД-контрактами. Експортні, імпортні, лізингові опе­рації, зобов'язання за якими припинені зараху­ванням, можуть бути зняті банком з контролю, якщо:

- вимоги сторін взаємні й однорідні;

- строк виконання за вимогами настав або не вста­новлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги;

- між сторонами не було спору щодо характеру зо­бов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

В Інструкції не вказаний строк, у який повинен бути здійснений взаємозалік. Але це і зрозуміло: адже якщо встановлений строк буде порушений, то за всі дні прострочення нараховуватиметься пеня;

- про дату імпорту (поставки). Тепер під терміном «здійснення поставки» розуміється або момент виконання нерезидентом усіх зобов'язань за дого­вором (для послуг), або оформлення ВМД на ввезення продукції. Оскільки у ст. 2 Закону України від 23.09.94 р. № 000 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон № 000) мова йде про строки імпортної постав­ки, таке визначення в банківській інструкції істот­но впливає на строк надходження імпорту. Тим більше що саме банк контролює строк виконання імпортної частини контракту.

А що ж у листі ДПАУ?

З правом проведення взаємозаліків ДПАУ згодна - при виконанні умов, указаних в інструкції, а датою імпорту вважає дату завершення зформлення ВМД.

Іншими словами, ДПАУ погодилася з положеннями Банківської інструкції.

Таким чином, під імпортною поставкою (зі ст. 2 Закону № 000) можна розуміти:

- згідно із Законом України від 16.04.91 р. № 000 «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Закон № 000) - «момент перетину това­ром митного кордону»,

- згідно з Інструкцією № 000 - оформлення ВМД,

- згідно з листом ДПАУ - дату завершення оформ­лення ВМД.

Вийшла чергова заковика законодавства.

Той, хто не захоче спорити в суді, жорстко контролюватиме строки аж до дати завершення оформлен­ня ВМД. А той, хто «попадеться» (строк мине в пе­ріод між датою перетину митного кордону і датою завершення оформлення ВМД), може спробувати свої сили в судових розглядах. Адже норми Закону все-таки превалюють над нормами Інструкції і тим більше - над положеннями листа.

2. Щодо оподаткування у випадку отримання юридичною особою страхового відшкодування в результаті пошкодження автомобіля в ДТП

Лист Державної податкової адміністрації України від 13.07.2007р. № 000/6/15-0316

Державна податкова адміністрація України розглянула лист щодо оподаткування у випадку отримання юридичною особою страхового відшкодування в результаті пошкодження автомобіля в ДТП і повідомляє.

Відповідно до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон) транспортні засоби відносяться до основних фондів групи 2.

Відповідно до підпункту 8.4.9 пункту 8.4 статті 8 Закону у разі коли страхова організація або інша юридична чи фізична особа, визнана винною у заподіяній шкоді, компенсує платнику податку втрати, пов'язані з виникненням обставин, визначених у підпункті 8.4.8 цього пункту, платник податку в податковий період, на який припадає така компенсація:

а) збільшує валовий дохід на суму компенсації за основні фонди групи 1 (окремий об'єкт основних фондів групи 1);

б) зменшує балансову вартість відповідної групи основних фондів на суму компенсації за основні фонди груп 2, 3 і 4.

Підпунктом 8.4.8 п. 8.4 ст. 8 Закону передбачено, що у разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини:

а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля;

б) не змінює балансову вартість груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих груп.

Виходячи з викладеного, якщо транспортний засіб, що використовувався у власній господарській діяльності платника податку, було частково пошкоджено в результаті ДТП, то з метою оподаткування застосовуються норми пп. 8.4.9 п. 8.4 ст. 8 Закону, тобто платник податку зменшує балансову вартість групи 2 на суму компенсації витрат, пов'язаних з виникненням обставин ДТП.

3. Щодо оподаткування вартості санаторно-курортної путівки, наданої працедавцем

Лист Державної податкової адміністрації України від 31.05.2007р. № 000/Н//17-0717, № 000/7/17-0717(Витяг)

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється Законом України від 22.05.2003 р. N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон № 000). Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону N 889 дохід платника податку - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Пунктом 4.3 статті 4 Закону N 889 визначено кінцевий перелік доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку, зокрема не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб вартість путівок на лікування на території України платника податку, які надаються йому безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески такого платника податку - члена такої професійної спілки, створеної за законодавством України (підпункт 4.3.24 вищевказаного пункту).

Враховуючи наведене, а також те, що санаторно-курортна путівка для лікування була надана фізичній особі працедавцем, підстав для застосування пільги, передбаченої підпунктом 4.3.24 пункту 4.3 статті 4 Закону N 889, немає. Оподаткування податком з доходів фізичних осіб вартості вищевказаної путівки відбувається на загальних підставах за ставкою 13 % в 2006 році або 15 % в 2007 році.

Одночасно повідомляємо, що згідно із статтею 1 Закону України від 25.06.91 р. N 1251-XII "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

У преамбулі Закону України від 22.10.93 р. N 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зазначено, що цей закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Тобто цей закон не є законом про оподаткування і не може встановлювати пільги щодо оподаткування.

Разом з тим згідно зі статтями 67 та 68 Конституції кожен зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом N 889 передбачене надання пільг з оподаткування шляхом невключення до оподатковуваного доходу певних виплат та надання податкових соціальних пільг. При цьому надання податкової соціальної пільги передбачено тільки на заробітну плату. До будь-яких інших доходів застосування пільг Законом N 889 не передбачено. Вищевказаним Законом (підпункт 22.2 стаття 22) також встановлено, що якщо норми інших законів чи законодавчих актів, які містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону, та згідно з пунктом 22.11 цієї статті Закону, інші нормативно-правові акти та закони, що містять норми оподаткування або надання пільг з оподаткування, зокрема, Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" повинні бути приведені у відповідність з цим Законом.

4. Щодо послуг працівників підприємства-резидента для нерезидента

Лист Державної податкової адміністрації України від 30.05.2007 р. № 000/6/16-1515

Відповідно до пп.3.1.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість» (далі — Закон) об'єк­том оподаткування ПДВ є, зокрема, операції плат­ників податку з поставки послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до загального правила для визначен­ня місця поставки послуг, встановленого п.6.5 ст.6 Закону, місцем поставки вважається місце, де осо­ба, яка надає послугу, зареєстрована платником цьо­го податку.

Враховуючи зазначені норми законодавства, виз­начальною умовою для визначення порядку оподат­кування ПДВ операцій з надання послуг є місце їх надання (за виключенням тих операцій, за якими встановлено окремий порядок оподаткування).

Окремим пп.«д» п.6.5 ст.6 Закону визначено, що при наданні послуг консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами, актуаріями та інших аналогічних послуг, а також з обробки да­них та надання інформації, у тому числі з викорис­танням комп'ютерних систем, місцем поставки послуг вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації — місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються вищенаведені послуги, проживають за межами митної території України.

Таким чином, у разі надання послуг, визначених четвертим абзацом пп.«д» п.6.5 ст.6 Закону, нере­зиденту, який не має постійного представництва в Україні, за межами митної території України, опе­рації з надання резидентом — платником ПДВ та­ких послуг не підлягатимуть оподаткуванню ПДВ. При цьому фактичний виїзд спеціалістів резидента — платника ПДВ за межі митної території України та надання послуг в офісі замовника-нерезидента повинні підтверджуватись відповідними документами.

5. Про внесення змін до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням

Постанова Кабінету Міністрів України від 18.07.2007р. № 000

Коментарі аудиторів

Постановою, що коментується (далі - поста­нова № 000), унесено зміни до Порядку обчис­лення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, за­твердженого постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 000 (далі - Порядок № 000).

Більшість змін стосується порядку об­числення середньої заробітної плати для роз­рахунку виплат по соціальному страхуванню на випадок безробіття та по соціальному стра­хуванню від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України, які про­вадяться за рахунок коштів відповідних фондів соціального страхування.

Докладніше зупинимося на змінах, що пов'язані з обчисленням виплат, здійснюваних за рахунок коштів Фонду соціального страху­вання з тимчасової втрати працездатності (до­помоги по тимчасовій непрацездатності та до­помоги по вагітності та пологах), а також суми оплати перших п'яти днів хвороби працівників за рахунок коштів підприємства.

Унесено корективи до абзацу другого п. 6 Порядку № 000. Згідно з його новою редак­цією у разі, якщо після набуття права на при­значення страхової виплати (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності) одночасно виникає право на призначення іншої страхової виплати, при обчисленні середньої заробітної плати для визначення розміру іншої страхо­вої виплати береться розрахунковий період, за яким розраховувалася середня заробітна плата для призначення першої виплати.

При цьому змінено приклад 2 до Порядку № 000 і наведено новий приклад 3, з яких ви­пливає, що у випадку, якщо після виникнення права на допомогу з тимчасової непрацездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності одно­часно виникає право на призначення аналогічної виплати, розрахункові періоди для обчислення середньої заробітної плати будуть різними. Якщо ж після виникнення права на допомогу по тимча­совій непрацездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності виникає право на страхові виплати інші, ніж зазначені, при обчисленні се­редньої заробітної плати для розрахунку другої виплати береться такий самий розрахунковий період, як для першої виплати.

Отже, абзац другий п. 6 Порядку № 000 змінено не досить коректно.

Доповнено п. 21 Порядку № 000, присвяче­ний розрахунку страхових виплат особам, які працюють за сумісництвом.

Якщо застрахована особа працює на декіль­кох роботах за сумісництвом, для призначення виплат із Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непра­цездатності за рахунок коштів підприємства, крім копії листка непрацездатності, завіреного підписом керівника та печаткою за основним місцем роботи, довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи, надаються довідки про середню заробітну плату за місцями роботи за сумісництвом.

Звертаємо увагу, що тепер вимогу щодо проведення розрахунку середньої заробітної плати сумісникам виходячи з кількості від­працьованих робочих днів за основним місцем роботи, внесено безпосередньо до п. 21 По­рядку № 000. Раніше це виходило з прикладу до вказаного пункту.

Якщо застрахована особа в розрахунковому періоді за місцем роботи за сумісництвом не пра­цювала кілька днів, які припадають на розра­хунковий період за основним місцем роботи, для розрахунку допомоги по тимчасовій не­працездатності, вагітності та пологах, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездат­ності за рахунок коштів підприємства, серед­ньоденна (середньогодинна) заробітна плата за місцем роботи за сумісництвом обчислюється шляхом ділення нарахованої в розрахунковому періоді заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески за фактично відпрацьовані календарні місяці (відпрацьований час), на кількість робочих днів (годин) за місцем ро­боти за сумісництвом.

Слід зазначити, що ці зміни, унесені до По­рядку № 000, знімають тільки частину питань, пов'язаних з тим, що при обчисленні серед­ньої заробітної плати для розрахунку виплат з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за ра­хунок коштів підприємства, розрахунковий період береться за основним місцем роботи. Крім того, не зрозуміло, з яких саме причин застрахована особа не повинна була працювати за сумісництвом для застосування цієї норми зміненого Порядку № 000.

У додатку 1 до Порядку № 000 наведено нові приклади розрахунку середньої заробітної плати.

У додатках 2—6 до Порядку № 000 замість однієї довідки про середню заробітну плату (до­хід) тепер наведено 5 видів довідок, на підставі яких призначатимуться окремі види страхових виплат, у тому числі страхові виплати окремим категоріям застрахованих осіб.

6. Щодо обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням

Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 13.06.2007р. № 000/020/99-07

Середня заробітна плата для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1266 (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 7 - 9 Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів" фізичних осіб в межах максимальної величини (граничної суми місячної заробітної плати (доходу) (з 01.01.2007 ргрн.)), на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Гранична сума місячної заробітної плати застосовується до кожного місяця окремо.

Згідно з частиною 2 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності є гранична сума заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд).

Таким чином, при обчисленні середньої заробітної плати до розрахунку за січень 2007 року береться сума максимальної величини (граничної суми) заробітної плати, з якої справлялись страхові внески до Фонду (у вашому прикладі - 7875 грн.).

7. Щодо виплати грошової компенсації за всі невикористані працівником дні щорічної відпустки

Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 07.06.2007 р. № 181/13/116-07

Статтею 24 Закону України "Про відпустки" передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно зі статтею 10 вищезазначеного Закону щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року. Але, якщо є факт ненадання щорічної відпустки у зазначений термін, це є порушенням чинного законодавства роботодавцем, а не працівником.

Тому, якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за попередній рік чи за кілька попередніх років, він має право використати їх (частинами або декілька разом), а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток. Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки у разі їх невикористання.

8. Щодо щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці

Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 04.06.2007 р. № 000/13/116-07 (Витяг)

...

Пунктом 2 статті 8 Закону України "Про відпустки" передбачено, що щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

Відповідно до пункту 1 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці від 10.10.97 р. N 7 (зі змінами згідно з наказом Мінпраці від 05.02.98 р. N 18), ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

Ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.

Для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, ненормований робочий день може застосовуватись.

Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до 7 календарних днів.

Додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним договором по кожному виду робіт, професій та посад чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

9. Про додаткову відпустку одинокої матері

Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 04.06.2007 р. № 000/13/133-07 (Витяг)

...

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток" від 22 жовтня 2004 р. N 2128-IV частину першу статті 1821 КЗпП України та частину першу статті 19 Закону України "Про відпустки" доповнено словами "одинокій матері". Цей Закон набрав чинності з 18 листопада 2004 року.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про відпустки" жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Поняття одинокої матері визначено у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.92 р. N 9. Згідно з пунктом 9 цієї постанови одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама:

За цим визначенням для визнання "іншої жінки" одинокою необхідно дві ознаки: вона і виховує дитину, і сама її утримує.

Після введення в дію Закону України "Про відпустки" таке поняття одинокої матері не повинно застосовуватись, оскільки пункт 5 частини 12 статті 10 цього Закону визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька. Отже, участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої.

Відповідно до зазначеного до категорії одинокої матері відносяться: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).

Зазначене визначення терміну "одинока мати" застосовується тільки для надання пільг і гарантій, встановлених трудовим законодавством щодо відпусток.

Батько тільки тоді може бути визнаний таким, що бере участь у вихованні дитини, коли він або разом проживає з дитиною, або маються інші докази щоденної участі батька у вихованні дитини.

Згідно із статтею 157 Сімейного кодексу питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.

Оскільки чинне законодавство не містить переліку документів, які слід пред'явити жінці для підтвердження факту, що батько не приймає участі у вихованні дитини, ними можуть служити, наприклад, довідка з ЖЕКу про реєстрацію особи за місцем проживання, ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів, рішення органів опіки та піклування або суду щодо виховання батьком дитини тощо.

Статтею 158 Сімейного кодексу передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

За наявності декількох підстав для надання відпустки за статтею 19 Закону "Про відпустки" її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів.

Відповідно до зазначеного як підстави слід вважати умови, визначені частиною першою цієї статті, а саме:

• наявність двох або більше дітей віком до 15 років;

• наявність дитини-інваліда;

• наявність усиновленої дитини;

• наявність дитини під опікою;

• наявність дитини в одинокої матері;

• наявність у батька дитини, яку він виховує без матері.

На наш погляд, коли підстави співпадають, може бути застосовна лише одна з них. Тобто конкретна дитина може бути врахована лише за однією з перелічених підстав.

Коли одинока мати має одну дитину-інваліда, їй надається така відпустка за однією підставою, оскільки підстави (наявність у жінки дитини-інваліда та наявність дитини у одинокої матері) співпадають.

Наявність в одинокої матері двох дітей, з яких одна дитина - інвалід, дає право на цю відпустку за двома підставами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону дитинства" та статті 2 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

10. Щодо права у зв’язку з роботою на умовах неповного робочого часу на щорічну відпустку жінки, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною

Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 06.06.2007 р. № 000/13/116-07 (Витяг)

...

Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону України "Про відпустки" за бажанням жінки або осіб, зазначених вище, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

Згідно з частиною третьою статті 56 КЗпП України робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Крім того, час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (пункт 1 частини першої статті 9 Закону "Про відпустки").

Враховуючи викладене, жінка, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною, має право у зв'язку з роботою на умовах неповного робочого часу на щорічну відпустку.

11. Щодо порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням

Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 29.06.2007р. № 000/020/99-06

В Міністерстві праці та соціальної політики України розглянуто Ваш лист від 30.05.2006 N 13/85-13 щодо Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та повідомляємо.

До питання першого

Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 N 1266 (із змінами від 22.02.2006 р. N 193, далі - Постанова), із розрахункового періоду виключаються місяці, в яких особа повністю не працювала (з першого до першого числа) з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком).

Якщо особа хоча б один день працювала, цей місяць не виключається із розрахункового періоду, а при обчисленні заробітної плати в розрахунку на один календарний день календарні дні хвороби, догляду за дитиною до досягнення трирічного або шестирічного віку за медичним висновком не включаються в загальну кількість календарних днів розрахункового періоду.

До питання другого

Відповідно до п. 6 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 N 1266 (із змінами від 22.02.2006 р. N 193), у разі коли у застрахованої особи після набуття права на призначення страхової виплати одночасно виникло право на призначення іншої страхової виплати, при обчисленні середньої заробітної плати для визначення розміру іншої страхової виплати береться розрахунковий період, за яким обчислювалася середня заробітна плата для призначення попередньої страхової виплати.

У разі коли застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувались страхові внески менше ніж календарний місяць, середня заробітна плата (дохід) обчислюється за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку (приклад наведено у додатку 1 Постанови).

У випадку, якщо працівник надає для оплати два лікарняних листа (наприклад, за серпень та листопад) по кожному листку непрацездатності буде свій розрахунковий період.

До питання третього

Перелік видів заробітної плати, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, не змінився. Середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески.

Разом з тим з'явились деякі нові підходи у визначенні середньої заробітної плати. Зокрема, якщо застрахована особа частину місяця в розрахунковому періоді не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), для обчислення середньої заробітної плати заохочувальні та компенсаційні виплати, що мають разовий характер, та виплати, що не передбачені актами законодавства або що провадяться понад встановлені зазначеними актами норми, в такому місяці враховуються пропорційно відпрацьованому часу. Щодо переліку таких виплат, то слід керуватись Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстатом 13.01.2004 N 5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за N 114/8713, - пункт 2.3. "Інші заохочувальні та компенсаційні виплати".

До питання четвертого

В прикладі до п. 20 даного Порядку середньоденна заробітна плата розраховується шляхом ділення колонки 4 "Заробітна плата, з якої обчислюється розмір середньої заробітної плати, гривень" на колонку 2 "Відпрацьовані дні". Таким чином, середньоденна заробітна плата дорівнює 184,38 грн.

Число "186,72" в додатку до пункту 20 Порядку є помилкою.

До питання п'ятого

Оскільки зазначений Порядок визначає не права і обов'язки громадян, а правила обчислення середньої заробітної плати (абзац перший пункту 1 Порядку), він набуває чинності з дня прийняття Постанови, що його затверджує. Аналогічно це стосується і змін до нього. Тобто зміни до зазначеного Порядку, затверджені постановою КМУ від 22.02.2006 р. N 193, набирають чинності з 22.02.2006 р., як це і зазначено на сайті Верховної Ради України, а не з дня її опублікування.

12. Щодо виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 25.05.2007р. № 000/020/99-07

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.07 р. № 32 питання виплати застра­хованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею триріч­ного віку (далі - Постанова № 32)0, з 01.01.07 р. призначення і виплата допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до до­сягнення нею трирічного віку застрахованим особам здійснюється управліннями праці та соціального за­хисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підроз­ділами з питань праці та соціального захисту насе­лення виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації або місцем проживання застрахованої особи.

Згідно пункту 2 Постанови № 32 та пункту 1 Поряд­ку передачі документів від страхувальників та ро­бочих органів виконавчої дирекції Фонду соціаль­ного страхування з тимчасової втрати працездат­ності та його відділень органам праці та соціаль­ного захисту населення для продовження виплати у 2007 році застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.01.07 р. № 32 (далі - наказ), страху­вальники повинні були передати до 15.01.07 р. списки застрахованих осіб за видами виплат із зазначенням загальної кількості утримувачів допо­моги при народженні дитини та по догляду за ди­тиною до досягнення нею трирічного віку та заяв­ку на суму коштів, необхідних для її виплати у І кварталі 2007 року.

Якщо таку заявку не було передано в установлені строки, роботодавець повинен був передати справу застрахованої особи до органу праці та соціального захисту населення за місцем її проживання, з відміткою про те, що заявка про виділення коштів на І квартал не надавалась.

Оскільки підприємством не було подано у встанов­лені терміни (до 15.01.07р.) заявку на кошти для виплати працівникам підприємства допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на І квартал 2007 року, Управління праці та соціального захисту насе­лення не має підстав для перерахування підприєм­ству коштів на виплату зазначених видів допомоги працівникам, яким вона була призначена у 2006 році або в яких право на її одержання настало у 2007 році. Ці види допомоги з 1 січня 2007 року повинні перера­ховуватися органом праці та соціального захисту населення за зверненням застрахованих осіб - одержувачів допомоги, на їх особовий рахунок, відкри­тий в установі уповноваженого банку. Сума допо­моги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, одержана застрахованими особами за місцем роботи, підлягає поверненню підприємству.

Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 25.05.2007 р. № 000/020/99-07

Щодо звітності про використання підприємствами коштів державного бюджету на виплату застрахованим особам допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у I кварталі 2007 року

Департаментом політики державного соціального страхування Мінпраці розглянуто ваше звернення щодо звітності про використання підприємствами коштів державного бюджету на виплату застрахованим особам допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у I кварталі 2007 року.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2007 р. N 32 "Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку" до 20.04.2007 р. страхувальники повинні подати звіт про фактично отримані та використані кошти державного бюджету на виплату у I кварталі 2007 року допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам.

Якщо кошти за березень було перераховано страхувальнику у другій декаді квітня, звіт про використання цих коштів може бути поданий до 01.05.2007 р.

Підприємства, які не подадуть звітність по використанню коштів державного бюджету на виплату зазначених видів допомоги, будуть вважатися такими, які використали зазначені кошти не за цільовим призначенням. До таких підприємств буде вжито заходів відповідно до законодавства.

Перевірку фактично використаних підприємством коштів на виплату зазначених допомог, їх цільове використання здійснюють управління праці та соціального захисту населення.

Коментарі аудиторів

Мінпраці у коментованих листах повертається до питань виплати у 2007 році дитячої допомоги (допомога при народженні дитини і допомога по догляду за дитиною до 3 років).

У Листі № 000 іде мова про те, що коли підприємство вчасно (до 15.01.07 р.) не подало до органів соц­забезпечення списки одержувачів дитячої допомоги, призначеної до 2007 року, і заявку на їх фінансування, то підприємство не мало права виплачувати таку допомогу своїм працівникам. А якщо виплатило, то застраховані особи зобов'язані повернути все отримане підприємству, оскільки Мінпраці відшкодову­вати такі виплати не має наміру.

Тут відзначимо, що підприємства фізично не могли подати необхідні документи до органів соцзабезпечення вчасно - до 15.01.07 р. Причина цілком об'єктивна (від підприємств не залежна): Постанова КМУ від 16.01.2007р. № 32, у якій була зафіксована ця дата, прийнята 16.01.07 р., а форма заявки на виплату коштів Мінпраці затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 29.01.2007р. № 32, що набув чинності 21.02.07 р.

Лист припускає такий порядок дій:

- підприємства - вимагають, щоб батьки повернули виплачені їм «дитячі гроші»;

- батьки - повертають працедавцям отримані суми, а потім подають документи до органів соцзабезпечення для призначення дитячої допомоги, яка виплачуватиметься уже через ці інстанції.

На нашу думку, однозначно доведеться повертати отриману допомогу, призначену після 01.01.07 р. Якщо, звичайно, добрий працедавець не переоформить її як матеріальну допомогу.

А ось за виплати, призначені до 2007 року, можна буде поборотися.

Адже вже у Листі № 000 Мінпраці абсолютно спокійно роз'яснює порядок подання разової звітності з фінан­сування дитячих виплат, дозволяючи в окремих випадках навіть продовжити терміни її подання з 20.04.07 р. до 01.05.07 р. І що примітно - при цьому лист датований 25.05.07 р.

13. Щодо індексації грошових доходів

Лист Міністерства праці та соціальної політики України Департамента стратегії соціального розвитку від 22.06.07 р. № 47/10/136-07

Відповідно до п. 2 Порядку проведення індексації гро­шових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.03 р. № 000 (з ура­хуванням змін, згідно постанови Кабінету Міністрів Украї­ни від 17.05.06 р. № 000), індексації підлягає оплата праці у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплатами, надбавками.

Згідно зі ст. 121 Кодексу законів про працю України на час службового відрядження за працівниками зберігаєть­ся місце роботи (посада) і середній заробіток.

Отже, враховуючи те, що суми виплат працівнику за час службового відрядження нараховано виходя­чи із середньої заробітної плати, де враховано суми індексації, окремо індексації вони не підлягають.

14. Про внесення змін до Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"

Закон України від 31.05.2007р. № 000-V. Закон набирає чинності з 1 січня 2008 року.

їни постановляє:

1. Внести до Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 40, ст. 364; 1996 р., N 28, ст. 135; 1999 р., N 44, ст. 390; 2000 р., N 22, ст. 172; 2003 р., N 30, ст. 247; 2004 р., N 19, ст. 270; 2005 р., N 3, ст. 77) такі зміни:

1) у статті 1:

у частині першій цифри і слова "90 календарних днів" замінити цифрами і словами "180 календарних днів";

частину другу виключити;

2) у статті 2:

у частині першій статті 2 цифри і слова "90 календарних днів" замінити цифрами і словами "180 календарних днів";

доповнити частиною третьою такого змісту:

"Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України";

3) статтю 3 викласти в такій редакції:

"Стаття 3. Національний банк України має право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку";

4) у статті 4:

у частині першій:

слова "(митної вартості недопоставленої продукції)" замінити словами "(вартості недопоставленого товару)";

доповнити реченням такого змісту: "Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару)";

частину другу після слів "У разі прийняття" доповнити словами "до розгляду";

5) у статті 5 слова "термінів, передбачених статтею 3 цього Закону" замінити словами "строків, установлених Національним банком України відповідно до статті 3 цього Закону";

6) у статті 6:

частини першу та другу викласти в такій редакції:

"Стаття 6. Строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України";

після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:

"Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики протягом п'яти робочих днів з дати видачі висновку, зазначеного у частині другій цієї статті, інформує Національний банк України та Державну податкову адміністрацію України про видачу такого висновку".

У зв'язку з цим частини третю - п'яту вважати відповідно частинами четвертою - шостою;

частину шосту після слів "Торгово-промислової палати" доповнити словом "України";

7) у тексті Закону:

слова "індивідуальної ліцензії Національного банку України" замінити словами "висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики;

слово "термін" в усіх відмінках і числах замінити словом "строк" у відповідному відмінку і числі.

2. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2008 року.

Коментарі аудиторів

До Закону про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті внесені зміни, які набудуть чинності з 01.01.08 р.

- Збільшений удвічі (з 90 до 180 календарних днів) контрольний строк надходження інвалютної виручки за експортними контрактами й отримання від постачальника продукції (робіт, послуг) за імпортними контрактами (у випадку, якщо першою подією була сплата авансу).

- Запроваджена нова норма, згідно з якою строки та умови завершення імпортної операції без ввезення товару до України визначаються КМУ за узгодженням з НБУ. Отже, треба чекати появи відповідного Порядку. Апоки що зазначимо, що в п. 3.6 Інструкції про порядок здійснення контролю й отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими опера­ціями, затверджена постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. № 000 (далі - Інструкція № 000) сказано, що банк контролює такі операції та вказаний строк завершення експертної операції, у результаті якої продається товар, що імпортується до України без його фактичного ввезення (90 днів з дня виконання нерезидентом усіх зобов язань за імпортним контрактом).

- Тепер замість митної вартості недопоставленого товару пеня у розмірі 0,3 % обчислюватиметься від просто вартості такого товару (треба розуміти – указаної в контракті). Невеличке уточнення формулювання підпадатимуть мито, акцизний збір і за деякими умовами поставки – транспортні витрати.

- При цьому на законодавчому рівні вставлено, що розмір пені не може перевищувати суму недоотриманої виручки при експорті та вартості недопоставленого товару – при імпорті.

- Стаття 3 викладена в новій редакції. Проте строк використання купленої інвалюти для використання зобовязань перед нерезидентом поки що залишився колишнім – 5 робочих днів з дня зарахування інвалюти на поточний рахунок нерезидента (установлений у п.3 розд.III Положення про порядок та умови торгілі іноземною валютою, завтерджене постановою правління Національного банку України від 24.03.1999р. № 000).

- Тепер, щоб продовжити строк надходження інвалютної виручки або імпортної поставки, треба звертатися не до НБУ за отриманням ліцензії, а до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики за отриманням висновку про продовження строків. Уважаємо, на сьогодні це Мінекономіки. Умовами видачі таких висновків повинні бути встановлені КМУ.

- Зазначимо, що віднесення операцій резидентів до договорів виробничої кооперації, консиграції, комплексного будівництва тощо, указаних у ст. 6 Закону, на сьогодні регулюється Інструкцією про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 13.12.06 р. № 000.

15. Щодо відкриття банківського рахунку

Лист Національного банку України від 18.06.2007 р. № 12-113/

Розглянувши Ваш лист від 17.05.2007 р. N 1257 щодо правомірності відмови банків приймати картку із зразками підписів, що подається при відкритті банківського рахунка, де однією із осіб, яким надано право розпорядження рахунком, зазначено головного бухгалтера підприємства, повідомляємо наступне.

Правовідносини, що виникають під час відкриття банками рахунків клієнтів, регулюються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 000 зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 р. за N 1172/8493 (зі змінами) (далі - Інструкція).

Порядок відкриття рахунків, який визначений Інструкцією, передбачає подання клієнтом поряд з іншими документами картки із зразками підписів і відбитка печатки. До картки включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України або установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів.

Згідно з нормами глави 18 Інструкції право першого підпису належить першому керівнику юридичної особи, якій відкривається рахунок, а також іншим уповноваженим на це особам.

Право другого підпису належить головному бухгалтеру або особі, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку та звітності, чи іншим уповноваженим на це особам.

Враховуючи викладене вище, вважаємо, що відмова банку приймати картку із зразками підписів, що подається при відкритті банківського рахунка, де однією з осіб, яким надано право розпорядження рахунком, зазначено головного бухгалтера підприємства, є неправомірною.

З повагою,

Директор ТОВ «АФ «Жерміналь»

Аудитор (серт. А № 000) Т. В. Ліщенко

Директор з аудиту

Аудитор (серт. А № 000) Л.О. Кошембар

Вик.: ій,