Вони визволяли наш край
З кожним роком, все далі, в глибину історії відходять події Великої Вітчизняної війни. Але для тих, хто воював, хто повну чашу випив і гіркоту відступу, і радість великих перемог, ці події ніколи не зітруться з пам’яті людства, назавжди залишаться живими і близькими. Ідуть роки, старіють ветерани, помирають, в живих залишилося їх дуже мало, але пам’ять не старіє. Напередодні 70-річчя звільнення Поділля від фашистсько-німецьких загарбників ветерани війни, які винесли на своїх плечах весь тягар воєнних років, вистояли в смертельному двобої з фашизмом, звільнили свою Батьківщину, а потім йшли дорогами перемоги через Бухарест і Варшаву, Берлін і Прагу, звільняючи народи Європи, в подумках згадують свої юні роки (а багатьом із них було по 18 – 20 років), роки, які пролетіли в сірих солдатських шинелях, роки, які багатьох залишили вічно молодими в одиночних і братських могилах.
В січні 1944 року четверта танкова армія увійшла до складу 1-го Українського фронту. 10 березня 1944 року командармом танкової армії призначено . Якраз в цей час радянське 
командування закінчувало останнє приготування наступу українських фронтів, щоб повністю звільнити Правобережну Україну.
Наступ гвардійців проходив у важких умовах весняного бездоріжжя. Після важких боїв в районі Фрідріховка (нині в складі Волочиська) гвардійці 21 березня звільнили Гусятин. Наступного дня 61-ша Свердловська танкова бригада почала звільняти населені пункти, розташовані вздовж дороги з твердим покриттям Чемерівці – Кам’янець-Подільський. Залишки 7-ї німецької танкової дивізії, які були розбиті в с. Почапинці, почали відходити в напрямку с. Жердя. А в цей час села Оринін і Довжок були визволені. Так утворювалися два-три кільця німецького оточення.
24 березня 1944 року війська 10-го гвардійського Уральського танкового корпусу визволили Чемерівці, а 26 березня разом з частинами танкової армії генерал – лейтенанта Бєлова, що входила до складу 1-го Українського фронту, заволоділи Кам’янець-Подільським.
2 квітня 1944 року німецькі війська з оточеного проскурівського угрупування під тиском Червоної армії відступили в район Бучача. Над Чемерівцями знову замайорів червоний стяг.
Спливають роки, і беруть із собою ветеранів війни в даль-далеку. День визволення – велике свято. 70 років тому пройшов солдат по великих містах і малих селах, по полю рівному і річкових долинах, залишаючи за собою солдатські могили, визволяючи рідну землю. Мужні лицарі сплять міцним сном на цвинтарях, на околицях населених пунктів, на лісових галявинах, а то й просто край дороги. І до цих пір чекають з поля битви рідні своїх дідів, батьків, які були тоді молодими.
