Звернення
з приводу 70-х роковин Великого Терору 1937 – 1938 років.
Цього року виповнюється 70 років від часів однієї з найбільших гуманітарних катастроф минулого – масових політичних репресій 1937 – 1938 років, що закарбувалася у людській свідомості, як «Тридцять сьомий рік» або ж «Великий Терор».
Тридцять сьомий рік — це небачений обсяг організованих репресій, що охопили усі верстви суспільства, від вищого керівництва до далеких від політики представників наукової та художньої еліти, селян і робітників. Скорботні жнива Тридцять сьомого року - це більше одного мільйона семисот тисяч осіб ув’язнених у таборах ГУЛАГУ, це близько 700 тисяч невинних людей, приговорених «трійками» НКВС до страти за фальсифікованими звинуваченнями, без суду і слідства.
Особливо жорстоким був Великий Терор в Україні. Після громадянської війни та «червоного терору» 1918 – 1921 років, придушення селянських повстань 20-х, насильницької колективізації та знищення українського села у Голодоморі 1933 року сталінський режим у 1937-у намагався остаточно позбавити Україну національної еліти, наукової, технічної та художньої інтелігенції, будь-кого спроможного на інакомислення та опір.
Кривавий досвід Тридцять сьомого, небачені масштаби та безпрецедентну плановість терору сталінський режим приніс й на західноукраїнські землі у 1939 році.
27 жовтня, 1, 2, 3 і 4 листопада 1937 року в карельському урочищі Сандармох – “обычном месте расстрелов” - енкаведистами було страчено більш ніж тисячу в’язнів так званого “Соловецького етапу”. Серед них було близько 300 українських інтелектуалів, звинувачених у “буржуазному націоналізмі”. Серед них: видатний режисер, творець театру “Березіль” Лесь Курбас, поет-неокласик, професор Микола Зеров, драматург Микола Куліш, колишній міністр освіти УНР Антон Крушельницький, письменники Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий, академік Матвій Яворський, професор Володимир Чехівський, професор Сергій Грушевський, науковці Степан Рудницький, Петро Бовсунівський, Микола Трохименко та багато інших.
Трагічні події Великого Терору наклали відбиток не тільки на радянську, або ж українську, але й на всесвітню історію. Тридцять сьомий рік – такий самий цивілізаційний обвал ХХ століття, як український Голодомор та єврейський Голокост, як Катинь, Освенцім і Хіросіма. Він є досі повною мірою не осмисленим свідченням крихкості людської світобудови, відносності прогресу, попередженням про можливість катастрофічних спалахів варварства.
Гіркий спадок Великого Терору видається все ще не подоланим у сучасному державному та суспільному житті. Керованість правосуддя, відстороненість бюрократичного апарату до незалежної суспільної активності, дефіцит людської солідарності – усе це наслідки Великого Терору, метою якого було перетворення народу у деморалізовану юрбу, якою легко управляти.
Засвоєння уроків Тридцять сьомого року також важливе для нас, як застереження проти можливої узурпації влади силами, яка за своїм корінням все ще не є народними, за діями – гуманними, а за духом - українськими.
Нарешті, нині ми є свідками того, як історія сталінських репресій досить часто по-різному трактується на заході і сході України. Але принципово важливо, щоб із цієї різниці поглядів виникав всеукраїнський діалог та виростала спільна історична пам'ять, як першооснова нашої національної єдності.
Роковини Великого Терору цього року вперше відзначаються в Україні на державному рівні: 21 травня 2007 року Ющенко підписав Указ № 000/2007 “Про заходи у зв'язку з 70-ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937–1938 років”. На жаль, доводиться визнати, що заклопотані післявиборчим перерозподілом влади державні посадовці не поспішають виконувати його положення…
Тому ми звертаємося до усіх свідомих громадян Чотківщини із закликами: вшанувати пам'ять невинних жертв політичних репресій, привернути увагу до трагічних подій в історії України у зв'язку з 70-ми роковинами Великого Терору.
Звертаємося до органів місцевого самоврядування, до громадських організацій та політичних партій, до віруючих усіх релігійних конфесій, до колективів ЗМІ, закладів освіти та культури з пропозицією:
1. Сприяти публікації у місцевій пресі матеріалів про масові
політичні репресії років.
2. Забезпечити надходження до бібліотек та навчальних закладів друкованих видань, що висвітлюють тему Великого терору.
3. Провести протягом листопада – грудня 2007 року у закладах освіти та культури лекції, бесіди, уроки пам'яті, представлення публікацій, інші масові заходи з метою висвітлення теми масових політичних репресій років.
4. Провести у церквах усіх релігійних конфесій жалобні панахиди за убитими синами України 27 жовтня - 4 листопада, у дні 70-тих роковин розстрілу «Соловецього етапу».
