(Пригода з Колобком)
| Подарувала Бабуся Колобку парасольку. Чудова парасолька. Зверху біла в різнобарвний горошок. Зсередини — на зеленому полі білі ромашки. Пішов Колобок до лісу. Звичайно, з парасолькою. Раптом хто знайомий зустрінеться — буде чим похвалитися. Взяв Колобок ще й корзинку з бабусиними пиріжками. Запашними, рум'яними, яблучними: Хто ж в далеку прогулянку вирушає з порожніми руками? |
Іде Колобок, крутить над собою парасольку. А пташки навколо співають, заливаються. "Мабуть, про парасольку так захоплено співають", — думає Колобок. Заєць поруч пробіг, та так швидко! "Це він від здивування так швидко промайнув, — вирішив Колобок.— От ще б Вовка зустріти, а то й Лиску..."
Замріявся Колобок і не чує, що вітер піднявся, листя на деревах зашуміло. І не бачить, що з'явилася на небі хмаринка. Друга, третя... І от вже ані синього неба, ані ясного сонечка. Потемніло. І затарабанив дощ по листях, по траві, по квітах. А в Колобка — парасолька! Травичці мокро — Колобку сухо. Пташки та звірі поховались, а Колобку дощ байдуже. Чудова парасолька! Та літній дощик короткий. І от вже знову заспівали пташки, засяяло сонечко. Простягнулась над стежинкою барвиста веселка. Задивився Колобок і — трах-бабах! — дам в один бік, корзинка в інший, а парасолька взагалі невідомо куди покотилася. Підвівся Колобок сердитий: хто йому ніжку підставив?! Дивиться, а прямо па стежинці камінь — не камінь, пеньок — не пеньок, а щось кругле, брунатне. Ото тобі й маєш! Ніколи тут нічого такого не було. "От знайду корзинку й парасольку, розберусь",— вирішив Колобок. І почав шукати. Та вже як він в траві не шукав, вже як під кущами не повзав — ні того ні другого! Що робити? Присів Колобок на камінь-пеньок. Задумався. І раптом відчув, начебто його хтось піднімає. Хотів було підвестися — немає землі під ногами. Ой, нова біда! А тут ще хтось поруч крехче, зітхає.
— Це хто тут зітхає?
— Я, гриб-Боровик, Боровик-колосовик. Важко мені тебе піднімати, от я й зітхаю. Та то не біда, ми, гриби, народ дужий!
Гриб-Боровик Колобку знайомий. З Бабусею збирав. Потім сушив. Суп із боровиків! А от чому колосовик?
— Ранній я. Літній. Разом з пшеничним колосом достигаю, тому і колосовик. А швидко виріс, тому що дощ добрячий пройшов. А грибам тільки того й треба.
Боровик-колосовик ще щось говорив, та Колобок уже його не слухав. Парасольку побачив. Золотисту, з торочечкою по краю. Та що це? Поруч ще парасолька. Ще. Малинові, жовті, лілові, навіть червоний у білий горошок!
Сплигнув Колобок на землю — і до парасольок. А яка із них його — забув. "А чи не взяти мені червону в білий горошок?" — вагається Колобок.
— Я не парасолька. Я - гриб-Мухомор. А це моя сусідка — Бліда Поганка. Ти нас не чіпай. Ми — отруйні!
— І ми не парасольки! — заволала решта. — Ми сестрички — різнобарвні Сироїжки. А ми — літні Опеньки!
А я — Шампіньйон. Всіх нас можеш сміливо класти в корзинку.
Та немає у Колобка ні корзинки, ні парасольки. Засмутився Колобок. Раптом звідкись чує тоненький голосок:
— А я — парасолька. Пістрява парасолька, їстівна!
Підбіг Колобок до парасольки: світло-брунатна, в стрілках, як в лахмітті. А його-то була новенька. Махнув Колобок рукою і сів на траву. Журитися. На зелену траву в білу ромашку. Підвів голову. Що це?! І небо над ним - зелене в білу ромашку. Та це ж його парасолька повисла на галузці! Зрадів Колобок. Знайти б ще корзинку! А її й шукати не треба. Стоїть вона поруч, па сусідній галявинці. На блюдці. Біле блюдце... на ніжці! Подивився Колобок: вся галявинка в блюдцях — білих, рожевих, золотих, рудих. Блюдцях на ніжках. Та тепер вже його не надуриш. Хитрі гриби блюдцями прикинулись. Зняв Колобок корзинку з білого блюдця і чує:
- Вірно. Не блюдце я, а гриб - Хрящ молочний справжній. Нас на засолку бери. Ми — найсмачніші!
- Ні, ми! — закричали руденькі гриби-блюдця. — Нас, Рижиків, хоч соли, хоч смаж!
- І чого галасують? - засміялись маленькі ражеві блюдечка. Смачніше за нас, Вовнянок, немає.
Тут з-під куща показалася кругла червона шапочка: "Не слухай ти їх, збирай тільки нас, Підосичників!"
Слухав-слухав Колобок і вирішив взяти всіх по одному, а то корзинки не вистачить. І почав збирати гриби-пеньки, гриби-парасольки, гриби-блюдця. А бабусину парасольку тут же перетворив на палку-шукалку, якою легко розсовував густу траву. А потім парасолька перетворилася на палку-тягалку, па якій було зручно нести повну корзинку через плече. |
|
От якою чудовою виявилася бабусина парасолька! Адже якби її Бабуся не подарувала, якби Колобок не пішов цією парасолькою похвалятися, ніякої б пригоди не відбулося. Ось так.
Запитання для повторення: Які гриби збирав Колобок? Які гриби він не взяв?
Їстівні гриби впишіть до клітинок на корзинці, а неїстівні поруч з корзинкою.
Не забудь, що Колобок узяв по одному їстівному грибу.
Їстівні: Боровик, Сироїжка, Опеньок, Шампіньйон, Хрящ, Рижик, Вовнянка, Підосичник.
Отруйні: Мухомор, Поганка.
