Свято Осені

Свято Осені

Мета. Розширити і збагатити знання дітей про осінь; познайомити із похо-

дженням овочів та значенням овочів та фруктів для здоров'я людини,

розширити знання про їстивні та отруйні гриби; навчати правилам

поведінки на природі, розвивати увагу, мислення, пам'ять, пізнаваль-

ні інтереси; сприяти вихованню любові та дбайливого ставлення до

природи; виховувати риси уважного і пильного господаря, формувати

бережливе ставлення до результатів праці.

Обладнання. Атрибути для прикрашення приміщення, фрукти, овочі, корони

із зображенням овочів та грибів, костюм Осені, Вересня, Жовтня, Лис –

топада, Господині, музичне оформлення.

Хід свята.

Учні під музику входять до залу.

1-й учень. Як швидко літо проминуло!

Прийшла осінняя пора.

Немов на крилах полинуло

Кохане літечко з двора.

2-й учень. Садок марніє потихеньку,

Пожовклі падають листки.

Вітрець не віє вже тепленько,-

Жене понурії хмарки.

3-й учень. Посох горошок на городі,

Мачок вже цвіт давно згубив,

Високий соняшник на грядці

Журливо голову схилив.

1-й учень. Де сходяться осінь і літо?

А там, де пожовклі сади

Гойдають на стомлених вітах

Рум'яні, духмяні плоди.

2-й учень. Де сходяться літо і осінь?

А там, де в захмарні шляхи,

Які пролягли через просинь,

Вдивляються пильно птахи.

3-й учень. Осінь, осінь!

В гості тебе просим.

З щедрими хлібами,

З високими хлібами,

З листопадом і дощем,

З перелітним журавлем.

Осінь. Я – красуня Осінь.

В лісі походила.

Для дітей старалась,

Кольори змінила.

Пензлем чарівним малюю я

І оживає картина моя:

Жовті й червоні листочки

Йдуть хороводом в таночки.

Прийшла до вас я не сама, а й братиків з собою привела.

Знайомтесь, ось вони.

Вересень. Добридень, друзі!

Зачекалися мене?

У серпанку павутини

Білі ниточки снуються,

Вже тумани по долині

У ранкову пору в’ються.

В лісі верес розкриває

Свої келишки бузкові,

І багрянець покриває

Пишні грона калинові.

4-й учень. Вересень красне літо проводжає, а золоту осінь зустрічає. Цей

місяць називали " руси " , "ревун" , "зарев ", " золото цвіт" , "багрянець"

Сучасна назва пов’язана з вересом – у цей час починається цвітіння цієї

медоносної рослини.

5-й учень. У вересні уперше тепло з холодом зустрічається. Та похолодання

не настає зненацька. Під кінець місяця знову повертаються тепло та суха по-

года – бабине літо.

6-й учень. Звозить вересень в комори

Кавуни і помідори,

Спілих яблук, груш і слив

Цілі гори натрусив.

І вантажить гарбузи

На машини і вози…

Йде до гаю, де гриби

Виростають щодоби.

На чолі іскриться піт –

Сто турбот і сто робіт.

А зараз ми завітаємо на город і дізнаємося хто там росте.

Гарбуз. Ходжу собі по городу

Та й шукаю свого роду.

Я вже сотні літ журюся,

Бо не знаю, як я звуся.

Повз, мов танк я на городі.

Повз на гудині й загруз.

Та чомусь мене в народі

Звуть не танк. А як?

Усі. Гарбуз.

Гарбуз. Баба й дід розповідали:

Перси гарбузом назвали

Гарбузову господиню –

Не мене, а жовту диню.

Я прошу: допоможіть,

Щиру правдоньку скажіть.

7-й учень. Перші гарбузи справді привезли до нас із далекої Персії. Там так

називали диню, що в перекладі означає " ослячий огірок ". А найближчий

твій родич - кавун. Слово " кавун" – це теж назва дині, але вже в Греції.

За довгу дорогу незвичні чужі назви зовні схожих овочів переплутались, і

тебе назвали гарбузом.

Диня. Я на грядці сонцем сяю,

Родичів багато маю.

Гарбузову господиню усі знають.

Хто я?

Усі. Диня.

Морква. В темній я живу коморі,

А коса моя на дворі.

Гарбузова я сестриця.

Мене звати…

Усі. Морковиця.

Буряки. Ми цукрові, ми кормові.

Є брати у нас столові.

В полі ми ростем рядками.

Люди звуть нас …

Усі. Буряками.

Картопля. Мене смажать, мене варять.

Всі мене їдять і хвалять.

Звати, як мене?

Усі. Картопля.

Огірки. Ми зеленої всі масті:

І довгасті, і смугасті.

Прив'язали нас в рядках

На зелених ланцюжках.

Гарбуза ми сини й дочки.

Звати як нас?

Усі. Огірочки.

Огірки. Нас нестиглими прозвали

Давні греки, бо вважали,

Що коли ми достигали,

То смаку уже не мали.

Редиска. Я кругленька, червоненька,

З білим хвостиком тоненьким.

На городі мене рвуть, мене ріжуть,

Мене труть і до столу подають.

Як мене в народі звуть?

Усі. Редиска.

Редиска. Я у Франції родилась.

В цілім світі полюбилась.

Означаю корінець.

Ось і загадці кінець.

Капуста. Хто голівку свою влітку накриває

І по двадцять хустин на голівці має?

Усі. Капуста.

Капуста. А чому мене так звуть?

Ось вам відповідь жива:

Капут – значить голова.

Капуціо італійське –

Це капуста українська.

Кукурудза. Ось прийшла до вас краса.

Наче льон, моя коса.

Білі зуби маю, та усі ховаю.

Довгі коси маю, та не заплітаю. Хто я?

Усі. Кукурудза.

Кукурудза. Я з Румунії прийшла,

Звідти й назву принесла.

Наче шишка на ялині,

На міцній росту стеблині.

Звідси й назва йде моя:

Ялинкова шишка я.

Помідори. Ми з Італії прийшли.

Там і назву нам дали.

Подивись, які ми гожі,

З яблуками трохи схожі.

Ось тому й назвались ними –

Яблуками золотими.

Часник. Всіх я слухав, та мовчав.

Я не яблуко, не шишка,

Не капуста – білосніжка.

Я походжу від "чесати",

А чесати – відділяти.

На зубки я розділяюсь,

І тому так називаюсь.

Цибуля. Як не віриш – перевір:

На мені 12 шкір.

А гризнеш – в сльозах покинеш.

Бо я звуся…

Усі. Цибулина.

8-й учень. Усі овочі чудові!

Їх вживають для здоров'я.

Кожен смак і користь має,

Людям сили добавляє.

Пам'ятайте, любі діти…

Овочі ( разом ) Треба овочі любити!

Жовтень. Ми Вересневі вдячні за старанність:

Врожай добротний зібрано без втрат

І ось прийшов сьогодні на світанні

У гості Жовтень – Вересня я брат.

В садах те листя, що було зелене,

Зробилось одразу золоте.

Принишкли і дерева, і кущі,

Уже осінні перші йдуть дощі.

9-й учень. Українська назва другого осіннього місяця не потребує ніяких

пояснень. Назва "жовтень"відома ще з давніх часів. В Україні були ще й

інші назви: грязень, хмурень, листопадник, зазимник. Однак найточнішою

можна вважати народну назву – весільник. Бо, починаючи від Покрови,

тобто з 14 жовтня, вже дозволялося справляти весілля.

10-й учень. Дощик сиплеться з кленочка,

Дощик жовтий, золотий…

А зелені ще дубочки

Хочуть осінь обійти.

11-й учень. Дощик сиплеться і пада,

По стежинці дріботить.

Із веселим листопадом

Вітер грається й біжить

12-й учень. Дощі ще зовсім не холодні.

Їх називаємо "грибні" дощі.

Тож, по гриби у ліс ходім сьогодні,

Беріть у руки кошики мерщій.

Боровик. Я гриб – боровик,

Маскуватися звик.

Мусиш ліс обійти,

Щоб мене знайти.

Я і в лісі, й на галяві,

Корінь білий, верх смаглявий.

А кому знайти удасться,

Знай, тому всміхнулось щастя,

Бо смачнішого нема

Між грибами усіма.

Печериця. По –нашому я – печериця,

А по французьки – шампіньйон.

Хоч куцонога й білолиця,

Але витримую фасон.

Засмажте мене у сметані –

Й куди тому боровику.

Мене шукайте на світанні

У лісі, полі й у садку.

Сироїжка. Я – сироїжка, біла ніжка.

У різний колір чепурюсь.

Така тендітна, така я ніжна,

У руки візьмеш – і кришусь.

Хоча кришусь, хоча тендітна,

Та, кажуть, дуже апетитна.

Лисички. Ми – лисички, жовті личка,

Зростом зовсім невеличкі,

Не червиві, дуже чисті,

Не ховаємось у листі.

Хто на слід наш натрапляє,

Повний кошик назбирає.

Ростемо не поодинці,

Нас шукайте у низинці.

Опеньки. Ми – опеньки, ніжки тоненькі,

А як більші виростаємо,

Парасольки розкриваємо.

У нас великая сім'я :

Простягай –но рученята,

Устигай лише збирати.

Маслюки. Ми – маслюки, жовто – бурі шапки,

Під соснові залазимо ми шпичаки,

Любим аромат живиці.

Де ми в лісі, придивіться!

Підберезник. Я – підберезник,

Гриб – чудесник.

Хто покуштує, не пожалкує.

Підосичник. Я – гриб грибів.

Я – підосичник.

Найбільший в лісі симпатичник.

До мене не ідуть – біжать,

Покласти в кошичок спішать.

А шапка в мене – глянь, яка!

Як у гриба – боровика,

Лиш з різницею тією,

Що верх червоний у моєї.

Білий гриб. Білий гриб – міцний і дужий.

Як справжнісінький козак.

І мене всі хвалять дуже.

Я найкращий. Справді? Так.

Мухомор. Я мухомор, я – людомор,

Червоний, наче помідор.

Кашкет цяцькований, розлогий,

А сам стрункий і довгоногий.

Та я отруйний, пам'ятай,

Мене побачиш – обминай.

13-й учень.І якщо до лісу ви підете,

Добре правила завчіть.

Як грибочки там знайдете,

То поганок не беріть.

Та не треба гриб збивати,

Не забудьте ви про те,

Що він користь може мати.

Бо для когось він росте.

Він комусь потрібний дуже,

Якщо в цьому лісі ріс.

Бережи природу, друже,

Бережи цю казку – ліс!

Листопад. Більше й більше листя з кленів

Облітає з кожним днем.

По траві іще зеленій,

Листопад по лісу йде.

14-й учень. Назва останнього осіннього місяця теж не потребує особливих

роз’яснень. У цю пору з дерев опадає останнє листя, ліс стає незатишним,

непривітним. Досить цікавими є давні назви листопада – напівзимник, ворота

зими, грудкотрус, падолист.

Листопад. Коли прийду я, то останнє листя з квітів

Осиплеться у парках і садах.

Повіє з півночі холодний вітер.

Уранці паморозь білітиме в садках.

Осінь. Молодці мої малята,

Любі хлопчики й дівчата.

Гарно осінь зустрічали –

І читали, і співали.

Бачу, що вчитеся гарно,

Що розумні всі і справні.

Завжди усім роздавала, що мала,

І від вас подарунки дістала.

Дякую щиро, любі малята,

Що влаштували для Осені свято.

15 –учень. Осене – красунечко,

Осене чарівна,

Ти вдяглася в золото,

Наче та царівна.

16 – й учень. Всі ми закохалися у пейзажі дивні,

Хоч і сумно трішечки, але ж так красиво!

17-й учень. Всюди барви осені, теплі та чудові,

І ліси нас ваблять різнокольорові.

18 – й учень. А в повітрі пахощі із полів і саду,

Все з городів звезено, складено до ладу.

19- й учень. Тож спасибі, Осене, задари чудові,

Будемо ми з хлібом ситі і здорові.