Особливості формування підприємницького шару в умовах трансформації українського суспільства (соціологічний аналіз).
Зміст
Вступ 3
Розділ 1. Теоретико - методологічні підходи до аналізу проблеми 9
1.1. Поняття, суть, функції підприємницької діяльності. 9
1.2. Етапи розвитку і основні характеристики українського підприємництва. 21
1.3. Типи і форми підприємництва 29
Розділ 2. Умови і чинники, що детермінують розвиток підприємництва в Україні 31
2.1. Основні соціальні характеристики підприємницької діяльності 31
2.2. Чинники розвитку підприємницької діяльності 47
2.3. Основні передумови розвитку підприємництва на Україні 62
Розділ 3. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕСПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР 71
3.1. Управлінська інформація і закономірності її руху 71
3.2. Теорія інформації 76
3.3. Організація комунікативних процесів 79
Розділ 4. ГАРАНТУВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ У СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ ЗАКОНОДАВЧОЮ ТА НОРМАТИВНОЮ БАЗОЮ УКРАЇНИ 84
4.1. Правові основи охорони праці 85
4.2. Управління охороною праці 90
4.3. Соціальне та економічне значення охорони праці 97
Висновок 102
Список використаної літератури 104
Вступ
На початку 21 ст., епохи впровадження технологічних та інформаційних інновацій, актуалізується потреба в ретельному і всебічному аналізі феномена підприємництва як нового соціально - економічного явища в Україні. У той же час останній належить до недостатньо вивчених проблем. У нашій країні, що переживає радикальні економічні перетворення, підприємництво займає одне з провідних місць. Відродження цього інституту є одним із завдань реформування українського суспільства.
З кожним роком зростає роль підприємців в економічному, соціальному і політичному житті суспільства. Підприємець як основний суб'єкт ринкових відносин є ініціатором інноваційних змін в економічному розвитку суспільства. Підприємці, що зайняли вільні ніші в економічному просторі, забезпечують освоєння нових, перспективних виробництв, розширюють ринок послуг, товарів. Їх ефективність як провідників соціального і економічного розвитку виражається в тому, що вони залучають ті ресурси і заповнюють ті ринкові простори, які залишилися невикористаними більш бюрократизованими і не такими динамічними непідприємницькими організаціями. А це означає більш повне і ефективне використання всіх суспільних ресурсів. Підприємці збільшують конкуренцію на ринках і тим самим підвищують ефективність їх регулюючого впливу, стимулюють перерозподіл суспільного багатства, прибутків і політичної влади економічно і політично допустимим шляхом. Вони підвищують суспільне благополуччя тим, що залучають невикористані потенційні таланти, створюють нові можливості і умови для експансії на міжнародних ринках; оновлюють діяльність великих приватних і державних підприємств, сприяють зниженню інертності існуючих соціальних інститутів і ослабленню концентрації економічної влади. Підприємництво, сприяючи збільшенню робочих місць, зростанню прибутку, підвищенню добробуту, - виступає одним з гарантів соціальної захищеності людей в умовах ринку.
Внаслідок цього підприємництво як соціальний феномен привертає увагу дослідників.
Розробки в області теорії і практики підприємництва у вітчизняній науці оновилися вроки, коли підприємницька діяльність привернула до себе увагу не тільки економістів, але і філософів, соціологів, психологів, культурологів і інших суспільствознавців. Вагомий внесок в розвиток даної області знань внесли фахівці Інституту соціології НАН України: В. Е. Піліпенко, , єнко, М. Д. Міщенко і інш. Актуальними питаннями підприємницької діяльності займалися також (на рівні дисертаційних досліджень) Т. Нельга, О. Левцун, О. Бондаренко, О. Бандурович.
Заслуговують уваги роботи , , О. С. Крівцова, , інга, , і інш., які присвячені аналізу теоретичних підходів до вивчення підприємницької діяльності, визначенню її місця і ролі в соціально - економічній системі, що трансформується.
Економічні, соціальні, соціокультурні аспекти підприємницької діяльності, її виникнення, становлення і розвитку, механізмів функціонування розглядаються в роботах Е. І. Борсученко, , ічева і інш.
Соціальні і соціально - психологічні характеристики підприємця є предметом досліджень таких вчених як А. І. Агеєв, єнко, , Ж. М. Гріщенко, , І. Кононов, В. А. Міщенко, В, В. Радаєв, І. В. Сорока, Е. І. Суїменко, .
Проблемам трансформації соціальної структури українського суспільства, формуванню вітчизняних підприємців як нового структурного елемента - середнього класу, присвячені роботи , ї, В. Е. Піліпенко, , і інш.
Наукові дослідження проблем підприємництва почали проводитися лише в останні 10 років. Причому підприємництво до цих часів, ще не сформувалося як цілісне соціальне явище.
У більшій мірі дослідженнями цих проблем займалися російські, американські, німецькі, австрійські і французькі вчені. Так, Р. Кантільон, , Ф. Уокер розробили теорію підприємництва. в роботі «Теорія економічного розвитку» [99] дав визначення підприємця як новатора і підприємництва як особливої соціально - економічної функції, що полягає в здійсненні нових комбінацій. Подальший розвиток теорії підприємництва можна знайти в працях Д. Макклелланда, П. Друкера, А. Шапіро, К. Беспера, М. Піншота, Р. Хизріча, Ф. Хайека, які далі визначення суті підприємництва і його характерних рис. Саме на їх роботи посилаються росіяни і українські вчені , Т. Ковальчук, , Е. Ясин, , Б. І. Іванов, , А. Арсеєнко, Р. Апресян і інші.
Вивченню мотивів підприємницької діяльності присвячені роботи А. Маслоу, Д. Аткинсона, Б. Бейнера, А. І. Агеєва, Б. Позднякова. Вивчення інновації і ризику як суттєвих компонентів підприємницької діяльності характерне для австрійської школи (Л. Мілзес, Б. Хайек), німецької класичної школи 19 століттявіку (І. фон Тютен, М. фон Мангольд), американського економіста Ф. Найта, російських вчених , О. Кабішева, .
Люди одночасно і схожі, однакові, і різні, неповторні. Їх поведінка є формою індивідуальної активності, яка спрямована на задоволення потреб і реалізацію інтересів людини в системі об'єктивно заданих умов і засобів соціального відтворювання. У рамках таких умов складається багатомірна структура взаємодій індивідів і соціальних груп, як взаємообумовлена система соціальних дій, пов'язаних циклічною причинною залежністю, при якій дії одного суб'єкта є одночасно причиною і наслідком дії у відповідь інших суб'єктів.
Очевидно, не всі соціальні дії, що реалізуються на різних структурних рівнях організації суспільства, є субстратними по відношенню до економічних процесів і інститутів. У основі економічних процесів і інститутів лежать дії специфічного характеру. Це акти поведінки, що реалізуються в процесі задоволення людських потреб, або спрямована на створення умов і засобів по їх задоволенню.
Підприємцеві доводиться діяти в умовах складного соціального оточення, яке може справляти на нього значний вплив, що призводить до необхідності врівноважувати чисто економічні цілі бізнесу з економічними і соціальними цілями цього оточення.
Економічне і соціальне в підприємництві тісно взаємопов'язані, оскільки, з одного боку, підприємець, рухомий прагненням отримати прибуток, знаходить нові комбінації з'єднання засобів виробництва, виробляє продукцію (економічне), а з іншого боку, в процесі трудової діяльності відтворюються умови життєдіяльності людей, самі люди і суспільні відносини (соціальне). При цьому потрібно враховувати, що для розв'язання соціальних питань необхідні ресурси, які можуть бути отримані тільки на основі «економічного». Таким чином, діалектика полягає в наступному: досягнення соціальних цілей засновується на економічному зростанні, а воно, в свою чергу залежить від ефективного використання соціальних чинників.
Все вищесказане підтверджує актуальність соціологічного аналізу розвитку підприємництва, особливостей становлення підприємницького корпусу, що є предметом даного дослідження.
Мета даної роботи полягає в наступному: уточнити теоретико - методологічні підходи до соціологічного аналізу підприємців як нових суб'єктів економічної діяльності в сучасній Україні, вивчити реальний стан сформованості цього корпусу, його соціальні характеристики, рівень соціальної зрілості.
Досягнення поставленої мети вимагає рішення наступних завдань:
1. уточнення і саму концепцію підприємницької діяльності, понятійного апарату;
2. вивчення реального стану сформованості соціальної групи підприємців;
3. характеристика соціального портрета сучасного підприємця;
4. вивчення умов, чинників, що впливають на становлення і розвиток підприємницького корпусу в Україні;
5. розробка рекомендацій по оптимізації управління формуванням цього корпусу в регіоні.
Об'єкт дослідження - підприємці малого і середнього бізнесу Донецького регіону.
Предмет дослідження - уточнення концептуальних підходів до аналізу проблеми; вивчення динаміки розвитку підприємництва в Донецькому регіоні, аналіз умов і чинників, що детермінують становлення підприємницького корпусу; Розробка соціальної технології оптимізації управління формуванням цього корпусу.
Гіпотези:
Основна гіпотеза: можна передбачити, що розвиток підприємництва детермінований як об'єктивними умовами - глибокою системною кризою соціально - економічної сфери, нерозробленістю правового поля, неоптимальною соціальною політикою держави відносно розвитку підприємництва, так і суб'єктивними чинниками - непідготовленістю суб'єктів до виконання нових економічних функцій і ролей; відсутністю знань, умінь, навичок, необхідних для ведення бізнесу в умовах транзитного суспільства; недостатньою ідентифікованістю цієї групи, низьким рівнем соціальної зрілості.
Гіпотези - наслідки: можна передбачити, що негативно впливає на розвиток підприємницької діяльності - високий рівень невизначеності, рухливості, складності зовнішнього середовища; неоптимальність дій державних структур (податкової інспекції, органів протипожежного і сан епідеміологічного контролю і інш.); корумпованість чиновників; тиск кримінальних структур і інші чинники.
При дослідженні даної проблеми були використані наступні методи збору інформації: аналіз статистичних даних розвитку підприємництва в Донецькому регіоні за останні 5 років; повторний аналіз матеріалів моніторингових досліджень, проведених кафедрою соціології труда і управління за період 1рр., матеріалів соціологічних досліджень інших центрів.
Розділ 1. Теоретико - методологічні підходи до аналізу проблеми
Попередником поняття "підприємець" був термін "антрепренер", що в перекладі з французького означало "посередник". У середні віки так називали організаторів парадів і музичних вистав, а також тих людей, які відповідали за виконання значних будівельних або виробничих проектів. У 18 ст. до антрепренерів відносили людей, що підписують з державою контракт, вартість якого була обумовлена заздалегідь. Такі люди брали на себе всю повноту фінансової відповідальності за виконання умов контракту. А якщо їм вдавалося укластися в меншу суму, то різницю вони привласнювали собі. Саме ж слово "підприємець" уперше використав в 1725 році Річард Кантільон. Під цим терміном він розумів людину, діючу в умовах ризику. До того ж, він вперше визначив різницю між функцією надання капіталу і функцією підприємця.[31, с.24]
Підприємництво, як складне багатогранне соціально - економічне явище, яке орієнтовано на максимальне задоволення людських потреб, пройшло історично тривалий етап свого становлення.
