Мамочко, прости

Сл. Т. Корнійчук

Мамочко, прости

Зранку аж до ночі

В зеркало дивлюсь,

То заплющу очі,

То чомусь всміхнусь.

То чомусь заплачу

І всміхнуся знов,

Каже мама: “Бачу,

Вже прийшла любов?”

Поглянь: довкола – зорепад,

Не повернутися назад...

Цілий день завзято

Дзвонить телефон

“Що, сьогодні свято?” –

Чую, мов крізь сон.

То сестричка в мами

Весело пита

Й ніжними руками

Ляльку пригорта.

Приспів.

Раптом у віконце

Стукнув камінець,

І почуло сонце

Стукіт двох сердець.

Місяцю сказало:

“Розсипай зірки!”

Й промені сховало

В голубі хмарки.

Приспів.